Угода про закупівлю французьких гвинтокрилів не сприяє розвитку національної промисловості, та призведе до величезних економічних втрат, вважає народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк.
«Є стратегії, а є реалії життя, і часом вони діаметрально протилежні, заявив Галасюк під час засідання Експертної ради ЦДАКР. — Наприклад, ми розробляємо стратегії розвитку вітчизняної промисловості, в тому числі оборонної, а потім підписуємо угоди, які з цими стратегіями розходяться. Якщо казати про розвиток промисловості, то ключовою його умовою безумовно є ринок, на якому мають працювати вітчизняні виробники. Наш комітет з питань промислової політики та підприємництва зробив важливий крок, відмінивши відповідне ліцензування, внаслідок чого фактично було створено цілу індустрію, понад 100 підприємств, які тепер можуть абсолютно вільно працювати на демонополізованому ринку, раніше повністю закритому для приватного капіталу. Більше того, ми відстояли ці досягнення, незважаючи на неодноразові спроби Адміністрації президента повернути ліцензування. І на мою думку український парламент зробив величезну помилку, ратифікувавши угоду про позику на закупівлю французьких гелікоптерів.
«Нажаль, це симптоматична історія, і вона не перша, — вважає нардеп. — Ми вже бачили подібне з закупівлею Києвом польських трамваїв, незважаючи на наявність власних виробників, та в інших випадках. Однак ця ситуація особливо яскрава – вона надзвичайно масштабна, тільки основна сума контракту становить 550 мільйонів євро. Експерти оцінюють додаткові платежі – запчастини, навчання і т.д. у мільярд доларів США. Я хотів би акцентувати на економічному аспекті цієї угоди. Бо завжди можна виправдати подібні контракти необхідністю швидкого рішення, крайньою потребою в цих об’єктах. Але насправді це потрійний удар по національній економіці, бо, по-перше, це додаткова діра в майже мільярд доларів в торгівельному балансі – при тому, що він є від’ємним, мінус сім мільярдів доларів США – яка створює додатковий тиск на курс гривні, потребу в додаткових запозиченнях. Друге – це послаблення української промисловості. Коли немає вимог щодо певного рівню локалізації, партнерства, очевидно, що втрачається замовлення для сотні українських підприємств. Це тисячі робочих місць, високотехнологічне ядро української економіки. І третій удар – це більша фінансова залежність, тому що тільки відсотки за цією позикою сягають 700 мільйонів гривень на рік. Я вже не торкаюсь політичного виміру цієї історії.
Підсумовуючи, Віктор Галасюк зазначив, що ця проблема ширша за гвинтокрили чи вагони. «Вона стосується всіх державних закупівель високотехнологічної продукції. Якщо держава витрачає гривню на продукцію вітчизняного виробника, то з цієї гривні у вигляді непрямих податків повертається 7 копійок – тільки на першому колі оподаткування. 8 копійок ідуть українцям у вигляді заробітної платні, які знов таки витрачають гроші на їжу, одяг, і підтримують вітчизняного виробника. Тобто вже маємо 15 копійок з 1 гривні прямого позитивного ефекту на розвиток економіки. А якщо ми витрачаємо цю гривню на закупівлі за кордоном, то отримаємо нуль. В кращому випадку – 5% імпортного мита. Ще один момент, на якому варто акцентувати увагу – ці закупівлі здійснюються за валюту, яку потрібно десь брати. З нашим торгівельним балансом це означає, що влада створює додатковий державний валютний борг, який коштує країні в середньому 4% річних. І ця угода с гвинтокрилами це наочно ілюструє – там ставка більше 4%. Тобто це прихований негативний ефект для економіки, і поглиблення залежності від МВФ з усіма наслідками. Таким чином, є величезною помилкою закупівля за кордоном тієї продукції, яку Україна виробляє, або здатна виробляти сама. Ми зараз проводимо через парламент на друге читання законопроект «Купуй українське, плати українцям», авторами якого стали депутати майже всіх фракцій, бо це питання над політикою, питання встановлення правил гри, які сьогодні діють в США та інших країнах, справедливих правил, що встановлюють мінімальні вимоги до локалізації, дають економічну перевагу продукції українського виробництва».