Поширена думка каже, що Росія втягнула Україну в «довготривалу війну», яка може тривати роками, про що сказав Генеральний секретар НАТО. Цілком можливо, що це правда. Зрештою, війна вже триває майже п’ять місяців і її кінця досі не видно.
«Але я боюся, що, визнаючи з такою готовністю відсутність її кінця на горизонті, ми можемо впасти в фаталізм і пораженство. Замість того, щоб змиритися з нескінченною війною, Захід повинен зосередитися на тому, як скоротити конфлікт, допомігши Україні перемогти», — пише в статті для Washington Post науковий співробітник Council on Foreign Relations Макс Бут.
Видання ZN.UA, що надало переклад, цитує автора статті, який зауважує, що довга війна, швидше за все, в інтересах Росії. Українська економіка скоротиться на 45% цього року через російські атаки проти інфраструктури і блокаду українського узбережжя Чорного моря. Росія страждає від санкцій. Але вона очікує, що доходи від продажу газу і нафти цього року будуть вищими, ніж торік — на рівні 285 мільярдів доларів. Російський диктатор Владімір Путін придушив опозицію в своїй країні. В цей час західна підтримка України може похитнутися, якщо європейцям доведеться терпіти захмарні ціни на газ взимку, а ізоляціоністи-республіканці візьмуть під контроль щонайменше одну палату Конгресу.
До моменту, коли можна буде проголосити, що «місія виконана», ще далеко. Затяжна війна — це не перемога. Бут вказує на статтю New York Times, в якій член адміністрації Байдена стверджує, що США нібито вже добилися своїх «стратегічних цілей» в Україні або за крок від цього. Мовляв, незалежна Україна вижила, вторгнення стало «стратегічною поразкою» для Росії. І при цьому конфлікту «між супердержавами» не відбулося. А міжнародний порядок на основі правил нібито вже зміцнився «навколо західних цінностей». Бут визнає, що йому «страшно» читати таке.
Ще дуже рано говорити, що всі ці цілі досягнуті на довго. Путін не відмовився від своїх зловісних намірів поневолити Україну. Також дуже цинічно рекламувати успіх США, коли приблизно 20% української території лишається під російською окупацією. А українці гинуть щодня.
«Ми змиримося, якщо армія воєнних злочинців окупує 20% США? За моїми розрахунками, це включало б штати Каліфорнія, Флорида, Іллінойс, Нью-Йорк, Мічиган і Техас повністю. Ми б не змогли жити з таким неподобством. І українці теж не будуть», — пише американський експерт.
На щастя Україні не бракує добровольців, готових боротися, щоб захистити свою батьківщину. Україні не вистачає тільки зброї і тренувань, необхідних для того, щоб відкинути назад російський наступ. Вона отримала і перше, і друге, але не в потрібних масштабах. Британська армія взяла на себе ініціативу підготувати 10 тисяч українських військових. Інші країни теж повинні запустити свої аналогічні програми, щоб кількість добре тренованих солдатів зростала, компенсуючи бойові втрати.
США і союзники також відправляють Україні дедалі більшу кількість важкого озброєння. Установки HIMARS продемонстрували особливу ефективність, дозволивши українським силам завдавати удари по російських командних центрах і складах боєприпасів. Один з російських військових блогерів сварив ППО Росії за те, що вона виявилася не здатною збивати ракети, запущені з HIMARS, що виливається у великі втрати техніки і людей з російського боку. Це чудові результати, особливо якщо пригадати, що Україна отримала лише дев’ять таких установок. Адміністрація Байдена пообіцяла передати ще чотири на додачу до дев’яти інших, які пообіцяли союзники. Але Київ просить набагато більше і хотів би також отримати до HIMARS ракети з великою дальністю.
Колишній заступник міністра оборони США Майкл Вікерс, який допоміг організувати опір армії СРСР в Афганістані у 1980-х роках, нещодавно підрахував, що Україні потрібно приблизно 60-100 установок HIMARS або інших подібних систем, щоб перемогти в артилерійській дуелі.
«Чому ми не відправляємо більше HIMARS? Я поставив це запитання високопоставленому чиновнику США у сфері оборони. І він окреслив цілий спектр труднощів: від доставки цих систем в Україну до підготовки достатньої кількості українців, щоб вони могли керувати ними, і забезпечення запчастинами, щоб ці установки можна було підтримувати в робочому стані. Все це правда. Але чому адміністрація не оголосить просто зараз, що збирається відправити 60 HIMARS, щойно розширена програма підготовки допоможе подбати, щоб в України було достатньо операторів для управління ними? Таке зобов’язання могло б змінити баланс сил на місцях, допомігши українському контрнаступу, націленому визволити території. Саме оголошення підвищить український бойовий дух і підірве російську мораль», — вважає Бут.
Армія США дуже добре вміє досягати тактичних цілей. Якщо сказати солдатам чи морським піхотинцям зайняти пагорб, вони гори звернуть, щоб це зробити. Проблема в тому, що не зрозуміло, яку мету переслідує американська програма допомоги для України. Президент Джо Байден нещодавно пообіцяв продовжувати цю підтримку «стільки, скільки буде потрібно», щоб Росія не змогла «перемогти» Україну. Але цього не достатньо. Метою повинно бути не лише недопущення поразки України. Варто допомогти українській перемозі. Це єдиний спосіб скоротити війну і покінчити зі стражданнями.