Військові конфлікти кінця ХХ та початку ХХІ ст. дали чітко зрозуміти, що настала епоха високоточного озброєння, повітряно – космічних операцій та гібридного протистояння, головною метою якого є аж ніяк не лише повне знищення угрупувань супротивника, а підрив економіки, системи управління, морального духу нації, життєдіяльності держави і знищення військових об’єктів[1].

На зламі століть науковці вже зазначали, що за своєю суттю це зброя не стримування, а засіб досягнення перемоги. Більший ступінь її легітимності порівняно з іншими видами озброєнь провокує до застосування високоточного озброєння проти тих держав, які такої зброї не мають, а протистояння в Перській затоці, Югославії, Афганістані та Іраку яскраво продемонстрували всі переваги високоточного озброєння[2]. Можна з впевненістю стверджувати, що з завершенням АТО стануть відомі таємниці використання такого озброєння на Сході України, адже очевидно, що означена територія є своєрідним полігоном для випробування нових військових засобів.

Згідно з визначенням, яке наводиться в DOD Dictionary of Military and Associated Terms, під високоточною зброєю (яку ще називають «розумною») мають на увазі керовану зброю, призначену для знищення конкретної мети зведення до мінімуму пошкодження для об’єктів, які знаходяться поряд з ціллю[3].

Конкретизуючи зазначимо, що високоточна зброя (ВТЗ) – це керований на траєкторії польоту засіб вогневого ураження в звичайному (неядерному) спорядженні, функціонально пов’язаний з контуром інформаційного забезпечення його планування і застосування, бойового управління та зв’язку, що забезпечує під час першого запуску (пострілу) вибір з високою (близькою до одиниці) ймовірністю ураження цілі шляхом прямого попадання в її уразливий елемент або підриву бойової частини в наведеній зоні ураження у всьому діапазоні розрахункових умов бойового застосування.

Ключову роль у забезпеченні реалізації ВТЗ відіграють головки самонаведення (ГСН). Поняття ВТЗ поєднується з концепцією, яка за кордоном отримала назву «постріл-ураження». Зброя, розроблена відповідно до цієї концепції, здатна вражати ціль з великою ймовірністю на будь-який дальності в межах її досяжності. Зокрема, при круговому розсіюванні така характеристика точності ВТЗ, як кругове імовірне відхилення (ків) засобу ураження від центру цілі (Rків), відповідає умові Rків < 0,5Rп. Сучасні системи ВТЗ забезпечують значення Rків до 0,5 м.      Підкреслимо, що ймовірність ураження ВТЗ малорозмірних цілей з першого пуску (пострілу) наближається до одиниці за будь-яких умов. Нині подальший розвиток ВТЗ здійснюється в напрямі «інтелектуалізації» зброї шляхом надання їй здатності розпізнавати цілі, в тому числі на полі бою і в умовах перешкод, а при спрямуванні по великих цілях вибирати найбільш вразливе місце (фрагмент) цілі для її ураження. Цей новий етап у розвитку зброї доцільно відобразити термінологічно, назвавши нову зброю високоінтелектуальною[4].

Заслуговує на увагу той факт, що наразі в арміях країн НАТО знаходиться на озброєнні близько 40 зразків ВТЗ і значна кількість планується прийняти на озброєння в найближчі роки. Наявна ВТЗ охоплює системи різного призначення, класів і принципів дій.

З точки зору впливу ВТЗ противника на бойові дії, боротьби з ним і захисту від нього її можна класифікувати за масштабами застосування, базування, бойового застосування.

Так, за масштабами застосування ВТЗ можна поділяти на оперативно-стратегічну, оперативно-тактичну і тактичну. За базуванням, в основу якого береться носій, ВТЗ поділяється на зброю наземного, повітряного і морського базування. За бойовим призначенням ВТЗ поділяється на засоби ураження будь-якого певного типу цілей, зокрема протитанкова,  зенітна, для ураження рухомих цілей, та ін[5].

Зауважимо, що ВТЗ має переваги не тільки військового, а й економічного характеру. Таке озброєння дозволяє швидко і ефективно ліквідувати малогабаритні об’єкти, а також ті, що перебувають у русі. Більше того, «розумний» боєприпас значно зменшує участь військового у ході знищення цілі. Очевидно, що таке озброєння є доволі дорогим задоволенням для збройних сил будь – якої держави.

Водночас, варто звернути увагу на той факт, що для ураження об’єктів матеріального світу за умови використання керованих боєприпасів авіації потрібно здійснити до 5 разів менше вильотів, ніж із використанням некерованих[6]. Як зазначають українські фахівці, «виконавши розрахунки відносних витрат на ураження одної типової цілі різними комплексами, озброєними різною зброєю, західним експертам, вдалося показати, що знов таки підвищення ймовірності ураження цілі в поєднанні зі зниженням втрат носіїв у разі оснащення їх ВТЗ набагато (у 10 та більше разів) значиме, ніж відносна велика вартість ВТЗ у порівняні з некерованою зброєю»[7]. Окремо зауважимо, що враховуючи зменшення зношування ствола артилерійської установки, скорочення кількості необхідних засобів для ураження цілі, економії паливно – мастильних матеріалів та зменшення ризику для особового складу роблять інвестування в розробку та застосування високоточної зброї доволі вигідними з економічної точки зору.

Очевидно, що Україна має значний науковий та конструкторський потенціал, відповідну виробничу інфраструктуру, яка складається із значної кількості підприємств, полігонів для випробувань, що в сукупності сприяє появі вітчизняного ВТЗ. Крім того, російсько – українська війна продемонструвала наявність величезної кількості волонтерів, які допомагають не лише предметами першої необхідності, харчуванням та зборами коштів на нелетальне озброєння, але й сприяють розробкам та впровадженню в життя високотехнологічних розробок військового призначення в серійних масштабах, зокрема дронів, пристроїв нічного бачення та систем керування артилерійським вогнем[8].

Особливої уваги заслуговують точність та дешевизна вітчизняної продукції відповідного класу. Як зазначає Генеральний директор державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання» Павлоградський хімічний завод Леонід Шиман «…замовники з Азії та Європи зацікавлені в дешевій високоточній зброї. Для порівняння візьмемо ракетний комплекс «Іскандер». Вартість однієї ракети становить близько 3,5 млн доларів. Ті ракети, які можемо виробляти ми, коштують щонайменше на 50% дешевше»[9].

Говорячи про високоточну протитанкову зброю Президент України Порошенко зазначив, що «Високоточна протитанкова ракета виробництва Франції або США коштує в 14 разів дорожче, ніж аналогічна ракета, яку виготовляють на нашому КБ «Луч», при цьому за основними характеристиками вона не поступається»[10].

Більше того, вітчизняне озброєння є не просто дешевим, але й якісним. За словами директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентина Бадрака, «…ДККБ «Луч» розробило та створило виробництва нових високоточних засобів ураження, які навіть країна НАТО купує (зокрема, Бельгія)…. Маленька приватна фірма «Адрон» зробила та постачає (в тому числі у країни НАТО) нові системи захисту гелікоптерів від високоточної зброї»[11]. Зауважимо, що станція оптико – електронної протидії «Адрос» прийнята на озброєння не лише в Україні, але й поставляється до Китаю, Польщі, Чехії та Угорщини.

Відповідно до інформації Укроборонпрому, за 9 міс. 2016 року силовим відомствам передано 1019 нових і модернізованих одиниць високоточного озброєння та боєприпасів, а також відремонтовано 323 відповідні одиниці. У 2016 році на дане озброєння було виділено 2, 8 млрд. грн. [12].

Водночас, треба бути реалістами та усвідомлювати, що хоча мова і йде про збільшення обсягів передачі ВТЗ Збройним Силам України, однак ключові оборонні вітчизняні оборонні проекти – за наявності достатніх фінансових можливостей – вийдуть у масове серійне виробництво у кращому разі, починаючи з 2018 – 2020 рр[13].

Отже, варто зупинитись на характеристиках ВТЗ українських розробок та виробництва. Зауважимо, що передовими підприємствами ВТЗ в Україні є ДП «Державне київське конструкторське бюро «Луч», ТОВ «Науково – виробнича фірма «Адрон», ДП НВК «Прогрес», ДП КБ «Південне», ДАХК «Артем»,   ДП НВК «Фотоприлад». Вищеозначені підприємства є основними розробниками передових технологій ВТЗ в Україні. Зазначимо, що саме виробництво таких зразків здійснюється у тісній кооперації з іншими вітчизняними виробниками. Так, з початком АТО та з припиненням військово – технічного співробітництва з Російською Федерацією виникла проблема імпортозаміщення комплектуючих, які раніше поставлялись північним сусідом. Однак останні повідомлення в ЗМІ про шляхи вирішення цієї проблеми свідчать про розуміння проблеми фахівцями та ймовірне вирішення проблеми в найближчому майбутньому.

Особливої уваги заслуговує керований артилерійський снаряд «Квітник», що був розроблений Ніжинським науково-виробничим комплексом «Прогрес» та центральним конструкторським та проектно-технологічним бюро «Точність» під керівництвом головного конструктора М.І. Шкарлета. Зазначимо, що цей снаряд ефективний на відстані до 20 000 м, і не лише проти статичних об’єктів. Він здатний вражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 10 м/с (36 км/год) з імовірністю 0,9. Більше того, Генеральний конструктор ЦКБ «Точність», яке є одним із творців цієї високоточної зброї, зазначив, що «Квітник» у «10-15 разів скорочує виконання бойової задачі», а 16 таких високоефективних боєприпасів можуть виконати «роботу» 800 звичайних снарядів[14].

Відповідно до звіту «Укроборонпрому» за 2015 рік були завершені роботи з розробки вертолітного протитанкового ракетного комплексу «Альта», що має комбіновану систему наведення та може вражати ціль на відстані до 12 000 м  з ймовірністю 0,9.

Протитанкова керована ракета «Комбат», здатна вражати ціль на відстані до 5 000 м, та досягається за 17 секунд, має бронепробиваємість не менше 750 мм після динамічного захисту. Зауважимо, що стрільба «Комбатом» можлива на швидкості носія до 30 км/год по цілях, що рухаються зі швидкістю до 70 км/год.

Вертолітний протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр», що встановлюється на гелікоптер Мі – 24, ефективно використовується на відстані до 7500 м, має бронепробиваємість не менше 800 мм після динамічного захисту,  а також вірогідність ураження цілі однією ракетою 0,7 – 0,85.

Протитанковий ракетний комплекс «Стугна – П», що забезпечує дальність стрільби від 100 до 5000 метрів, має бронепробиваємість за динамічним захистом до      800 мм. Слід зазначити, що згаданий протитанковий  комплекс в українсько – білоруській комплектації під назвою «Скіф», має ймовірність ураження цілі 0,7 – 0, 85 при подібних показниках бронепробиваємості.

Легкий переносний ракетний комплекс «Корсар» розробка, якого була закінчена у 2015 році, є зброєю для стрільби «з плеча» за аналогією з американською FGM-148 Javelin. На думку багатьох зброярів оприлюднені параметри не відповідають аналогам наявних озброєнь. По – перше, недостатньою є бронепробиваємість за динамічним захистом, по – друге, не найкраща дальність ураження цілі порівняно з аналогічним озброєнням, і, по – третє, та найголовніше – американська FGM-148 Javelin виконана за принципом «вистрілив – забув», а «Корсар» же потребує ведення ракети до цілі, що демаскує позиції солдата та може стати причиною значних втрат серед особового складу. Вважається, що єдиною перевагою «Корсара» є його низька вартість, порівняно з аналогами, та доволі непогана для такої ціни вірогідність ураження цілі від 07, до 0,85.

Заслуговують на увагу і протитанкові керовані ракети «Конус» та  «Falarick 90» та «Falarick 105», що мають дальність ураження цілі від 4000 до 5000 метрів, напівавтоматичну систему наведення за лазерним променем із бронепробиваємістю за динамічним захистом від 550 до 700 мм[15].

В контексті дослідження заслуговує на увагу і станція оптико – електронної протидії «Адрос», розроблена Науково – виробничою фірмою «Адрон», що виготовляється Ніжинським науково – виробничим комплексом «Прогрес». Система та численні модифікації призначені для установки на гвинтокрили сімейства Мі та літаки сімейства Ан. Вони забезпечують убезпечення літального апарату від керованих ракет «Stinger», «Ігла», «Ігла-1», Р-60, Р-60М, Р-73, «Sidewinder» з ймовірністю зриву атаки 0,7 – 0,8. За повідомленнями українських ЗМІ, «Адрос» довів свою надійність під час бойових дій на Сході України.

Важливо, що вітчизняний ВПК останнім часом не лише розробляє ВТЗ, але й використовує зарубіжні патенти своїх партнерів  на удосконалення озброєння. Відтепер Україна має доступ до технології удосконалення «Хамві», у тому числі в частині високотехнологічного захисту задля зменшення ураження автомобіля[16].

Зауважимо, що періодично у ЗМІ з’являється інформація про випробування ракет «Вільха», що стане заміною тактичного ракетного комплексу 9К79 «Точка». Зокрема, у квітні 2017 року відбулися комплексні випробування вищезгаданого типу ракет для перевірки управління ракетами та точності ураження цілей на максимальній дальності[17].

Заслуговує на увагу і розробка багатофункціонального ракетного оперативно – тактичного комплексу «Сапсан»,   крилатої проти корабельної ракети «Нептун», крилатої дозвукової ракети «Коршун – 2» та оперативно – тактичного ракетного комплексу «Грім» у різних модифікаціях. За умови успішної реалізації останнього проекту, «Грім» можна буде вважати ВТЗ нового покоління, здатною забезпечити створення надійного щита неядерного стримування, як для самої України, так і для будь-якої держави. Вважається, що комплекс зможе уражати цілі на відстані понад 280 км, а політ ракети буде відбуватися не тільки за прогнозованою балістичною траєкторією, але й за аеробалістичною[18].

Вселяє надію на поліпшення ситуації з обсягами державного замовлення і заява Президента П.Порошенка стосовно того, що в 2017 році на розробку і закупівлю нових зразків озброєння передбачено близько 9 млрд. грн. Гарант зазначив, що пріоритетом у цьому році буде відновлення надійної системи ППО. Зауважимо, що українська оборонна стратегія «Український щит» передбачає перехід на високотехнологічне виробництво, міжнародні стандарти НАТО і оснащення армії сучасними зразками озброєння. В «Укроборонпромі» обіцяли повністю перейти на стандарти Північноатлантичного альянсу до 2020 року[19].

При обмежених фінансових ресурсах на перший план виходить їх раціональне використання за чітко визначеними пріоритетами, з неухильним виконанням планових завдань. Також потрібен прозорий формат взаємин державних та приватних оборонних підприємств, закордонних компаній, які будуть долучатися  до завдань  розробки ВТЗ, органів державного управління, експертного середовища та суспільства.

У сфері високотехнологічного і військово-технічного співробітництва на інтелектуальну власність припадає до 80-90% експортної ціни. Матеріали, з яких виготовляють новітню техніку в 10 разів дешевше праці вчених, вкладеної в розробку технологій. Праця вчених, конструкторів, технологів створює охороняєму інтелектуальну власність. Оформляються відповідні патенти, права на технології, ноу-хау, дослідні зразки і т. п., що є головним предметом зовнішньоторговельних угод. Аналізуючи аспекти інтелектуальної власності та ринок ВТЗ варто зупинитися на таких моментах.

По – перше, аналіз подання заявок та кількості чинних охоронних документів на об’єкти промислової власності (ОПВ) – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг підприємствами Укроборонпрому за ВТЗ показує незадовільний стан справ щодо динаміки подання заявок та чинних охоронних документів на високоточне озброєння і боєприпаси. Так, станом на 2014 рік кількісні показники чинних охоронних документів на високоточне озброєння та боєприпаси виглядали таким чином: винаходи – 26, корисні моделі – 9, промислові зразки – 4, знаки для товарів послуг – 28. Водночас, протягом 2009 – 2014 років на відповідні об’єкти права інтелектуальної власності було подано 6 заявок на винаходи, 11 на корисні моделі, 3 на промислові зразки та 1 на знаки для товарів і послуг[20].

По – друге, директор НВФ «Адрон» Микола Архипов звертає увагу на проблему не включення державою в контракт роялті. Розробник задається важливим питанням як вижити підприємству, яке не виробляє, але створює зброю. Дивною є позиція держави замість стимулювати приватні підприємства гарантіями або хоча б участю у випробуваннях нових ОВТ держава сама створює передумови для того, щоб вони відмовлялися від взаємодії[21].

По – третє, проблемою є не лише «виток умів» з України, а й технологій подвійного призначення, шляхом короткочасної трудової міграції. Показовою є така кримінальна справа. У Харкові прокурор і пенсіонер були визнані винними у наданні, без необхідного дозволу, допомоги в розробці та виробництві космічного тепловізора в Китайській Народній Республіці. Московський районний суд Харкова ухвалив рішення про визнання винуватості між прокурором і науковцем-пенсіонером, обвинуваченим в допомозі у розробці і виробництві космічного тепловізора в КНР, не маючи необхідного дозволу Державної служби експортного контролю. Протягом 18 років   обвинувачений працював у Спеціальному конструкторському технологічному бюро Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України. Він керував роботами з розробки інфрачервоного оптико-електронного тракту і кріовакуумного стенду для його випробувань, які проводилися з метою створення космічного тепловізора, який міг виявляти, зокрема, міжконтинентальні балістичні ракети. У жовтні 2015 р. науковець отримав від представника Пекінського інституту космічної механіки і електромеханіки лист з пропозицією розробити космічний тепловізор і надати за грошову винагороду комплект технічної документації. Обвинувачений погодився і, захопивши розроблену технічну документацію, виїхав до Пекіна, де допомагав у розробці, виробництві і тестуванні супутника з високочутливими тепловізорами для контролю космічного простору. За виконані роботи обвинувачений отримав…. $ 1 тис, з яких заплатив $ 200 податків[22]. Вважаємо, що такі випадки є непоодинокими.

Слід звернути увагу на ще одну небезпеку: виток за кордон цілих виробництв!  Деякі розробники змушені переносити виробництво за кордон. Йдеться, зокрема, про одного з вітчизняних розробників систем боротьби з безпілотниками. Найближчим часом ми будемо змушені купувати ці розробки за кордоном, тоді як наші фахівці збагачуватимуть своїми винаходами  чужі країни[23].

Необхідно пам’ятати, що сучасна війна є суто технологічною, і перевагу матиме той, хто володіє більш просунутими технологіями, а отже і новими видами зброї.

По – четверте, Україні варто запровадити іноземний досвід державної підтримки зарубіжного патентування винаходів. На прикладі тієї ж Російської Федерації чітко прослідковується прагнення держави забезпечити собі пануючі позиції у сфері інтелектуальної власності, захисту своїх інтересів за кордоном та монетизації результатів інтелектуальної діяльності науковців. Так, Правила надання із федерального бюджету субсидій російським організаціям на покриття частини витрат, пов’язаних з оплатою мит при патентуванні російських розробок за кордоном, затверджені Постановою Уряду Російської Федерації від 17 червня 2016 року № 548 є підтвердженням цього, а Проект щодо внесення змін до згаданого документу свідчить про активну нормативно – правову діяльність у цьому напрямі[24].

По – п’яте, продовжуючи розвиток попереднього пункту, варто наголосити, що Україна також значно відстає за показником зарубіжного патентування. За даними ВОІВ, Україна входить до четвертої десятки країн, що здійснюють зарубіжне патентування винаходів за процедурою РСТ- Договір про патентну кооперацію (Patent Cooperation Treaty, PCT). Водночас, кількість поданих заявок залишається у сотні разів меншою, ніж у США, Японії та Німеччині і становить лише 0,08 % загальної кількості.

Цілями зарубіжного патентування винаходів, як відомо, є: захист на зовнішньому ринку економічних інтересів; правова охорона експорту виробів (матеріалів), заснованих на винаході; продаж ліцензій на технологію виготовлення виробів (матеріалів). Врешті решт це питання економічної безпеки держави.

Вже зараз деякі науково-дослідні установи відмовляються від патентування, переводячи всі свої результати інтелектуальної діяльності в незареєстровані секрети виробництва. А відсутність реєстрації означає можливість іншим особам використовувати те ж саме ноу-хау, до якого вони прийдуть самостійно шляхом реінжинірингу (зворотного конструювання), що призведе до переходу ноу-хау в суспільне надбання. В Україні і досі законодавчо не врегульовані  питання  охорони  службової конфіденційної  інформації, комерційної таємниці, зокрема, «ноу-хау». Водночас, спеціальні  закони про охорону комерційної таємниці  вже давно діють в Молдові (1994), Киргизстані (1998), Туркменістані (2000), Азербайджані (2001), Російській Федерації (2004), Таджикистані (2008), Білорусі (2013).

Скорочення патентування науково-технічних рішень, отриманих українськими розробниками, призведе до збільшення числа патентів, виданих іноземним заявникам, що, в свою чергу, вимагатиме коштів на придбання у них ліцензій.

Тому питання зарубіжного патентування винаходів фактично стає загальнодержавним завданням, оскільки дозволяє: забезпечити пріоритет України в досягненнях науки і високотехнологічному виробництві; підвищити міжнародну репутацію України в сферах науки і виробництва наукомісткої продукції;  забезпечити контроль за поширенням військових, спеціальних і подвійних технологій; перешкоджати «патентній експансії» з боку зарубіжних учасників ринкових відносин; підвищити теперішню і майбутню конкурентну спроможність національних інноваційних компаній на світовому ринку і сприяти створенню національного високотехнологічного ринку; забезпечити конкурентну спроможність (особливо в областях, пов’язаних з розробкою, виробництвом і продажем озброєння і військової техніки).

Водночас, значна частина потенційно значимих винаходів, створених українськими винахідниками, заявляються напряму в патентні відомства зарубіжних країнах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Розширюється географія патентної міграції: Російська Федерація (51%), США (11%), Пів. Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%).

За такі порушення встановленого порядку зарубіжного патентування винаходів в іноземних державах, у багатьох країнах передбачена відповідальність. Так, статтею 7.28 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2001 № 195-ФЗ встановлено штраф у розмірі: для громадян — від однієї тисячі до двох тисяч рублів, для юридичних осіб — від п’ятдесяти тисяч до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Подібну норму необхідно передбачити і Кодексі про адміністративні  порушення України.

Дивує і той факт, що Мінекономрозвитку України не вживає заходів щодо реалізації положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», яка передбачає першочерговий розгляд заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямкам загальнодержавного рівня. Зараз час від подання заявки до отримання патенту на винахід складає два роки. Очевидно, що Україна повинна використати зарубіжний досвід прискореної експертизи заявок на винаходи[25].

Оскільки багато розробок ОВТ належать до державної таємниці, необхідно розробити механізм надання примусової ліцензії на секретні винаходи, зокрема визначити порядок доступу представників відповідних державних органів до реєстру секретних винаходів (де їх близько 1 тисячі), здійснити їх інвентаризацію, з метою виявлення, чи становлять вони інтерес для розробок ВТЗ, державної безпеки та набуття на них майнових прав.

Близько 10% від вартості НДДКР повинно витрачатись на проведення патентних досліджень та забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. При закріпленні прав за державним замовником  ці витрати має взяти на себе бюджет. Такий підхід доцільно застосовувати при закріплення за державою прав на результати, що мають яскраво виражене військове застосування, зокрема при продажу за кордон.

Відходячи від аналізу охорони інтелектуальної власності, зазначимо, що вражає факт відсутності прямого закріплення у Воєнній доктрині України необхідності створення з метою подальшого застосування високоточного озброєння та боєприпасів. В абз. 2 п. 17 наголошується на впровадженні новітніх військових технологій, а абз. 11 п. 44 передбачає економічне забезпечення воєнної безпеки здійснюватиметься шляхом формування і реалізації принципово нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики шляхом забезпечення сучасними зразками озброєння та військової техніки, зокрема їх розроблення та виробництво силами вітчизняного ВПК, у тому числі за закордонними ліцензіями, розроблення і виробництво разом з іноземними партнерами, імпорт озброєння та військової техніки, розроблення і виробництво яких в Україні недоцільне або технологічно неможливе[26].

Хоча попередня Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648 у п. 30 серед основних напрямів військово – технічної політики прямо передбачала підвищення темпів технічного оснащення військових формувань та органів спеціального призначення відновленими, модернізованими і новими зразками озброєння, військової та спеціальної техніки, у першу чергу автоматизованими системами управління і цифрового зв’язку, високоточними боєприпасами, авіаційною технікою, засобами протиповітряної оборони, бойовими кораблями та ракетними комплексами[27].

Сподіваємось, що дії чиновників не будуть суперечити вимогам часу та логіки і відсутність прямої вказівки у чинній Воєнній доктрині України буде компенсована постачанням у Збройні Сили України новітніх зразків ВТЗ.

Звертаємо увагу, що Воєнна доктрина Росії в п. 26 передбачає, що в рамках виконання заходів стратегічного стримування силового характеру Російської Федерації передбачається використання високоточної зброї. Більше того, відповідно до п. 21 Воєнної доктрини Російської Федерації однією з основних задач РФ щодо стримування і запобіганню військових конфліктів є протидія спробам окремих держав (груп держав) досягнути військової переваги шляхом розгортання зброї в космічному просторі, розгортання стратегічних неядерних систем високоточного озброєння. В контексті останніх подій, вважаємо що треба особливо звернути увагу на ці положення, адже  у разі загострення ситуації, стає зрозумілим, які воєнні підприємства України будуть атаковані одними з перших[28].

Проблемою є і той факт, що  проекти зі створення нових спільних підприємств із закордонними партнерами, які б виготовляли оборонну продукцію, в Україні не реалізуються. Слід визнати, що співпраця не видається можливою з причини існування організаційних, фінансових та бюрократичних перешкод саме з української сторони. Особливо цінними може виявитися співпраця в оборонній сфері України з Китайською Народною Республікою, Польщею та Туреччиною з огляду на наявність попередніх домовленостей, зв’язків та напрацювань[29]. Водночас не слід забувати про правову охорону створених спільно результатів інтелектуальної діяльності.

Підсумовуючи варто зазначити, що відмовившись від ядерної зброї, Україна цілком логічно повинна замінити означений засіб стримування іншим та мати можливість надати адекватну відповідь воєнному противнику. Тому важливою є позиція відомих фахівців в галузі національної безпеки — В. П. Горбуліна, В. С. Шеховцева та А. І. Шевцова, які зазначають, що з підвищенням радіусу дії оперативно тактичних комплексів можливості високоточного озброєння визначають одну з основних ознак війн шостого покоління: можливість безконтактного ураження угруповань противника. Очевидним є і факт зміни балансу сил у регіоні у разі появи такого озброєння у однієї з країн[30].

Недоліком є і те, що вітчизняні наукові та аналітичні установи поки що не підготували жодного спеціалізованого видання, яке б дало можливість об’єктивно оцінити стан ВТЗ України. На противагу українським дослідникам, фахівцями Експертної ради з проблем законодавчого забезпечення розвитку ОПК при Голові Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації ще в 2013 році була видана доповідь «Стан законодавчого забезпечення розробки, випробувань, і серійного виробництва високоточної зброї на підприємствах російського оборонно – промислового комплексу». В ній, з використанням методу SWOT – аналізу, дається характеристика ВТЗ російського виробництва, її сильних і слабких сторін, пропонуються конкретні заходи подолання наявних у російському ОПК проблем, що стосуються ВТЗ. У питаннях захисту інтелектуальної власності на ВТЗ дослідники, зокрема, зазначають, що виключні права на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок позабюджетних коштів виконавця, повинні належати виконавцю. У разі пайової участі у фінансуванні права на інтелектуальну власність визначаються у співвідношенні вкладених коштів. Запропоновано підготувати пропозиції щодо коригування існуючої нормативно — правової бази в частині прав на інтелектуальну власність і створену науково — технічну документацію при пайовому фінансуванні НДДКР із залученням коштів підприємств промисловості[31].

Отож, створення та використання ВТЗ дозволить Україні прискорити перемогу над агресором, значно покращити свої позиції на ринку експорту зброї та сприяти утвердженню іміджу України в світі як технологічно розвинутої та перспективної країни. А той факт, що за три роки військового протистояння з Росією західні партнери так і не наважились надати вітчизняним військовим високоточне озброєння, в т.ч. FGM-148 Javelin, свідчить що в осяжній перспективі Україні слід розраховувати переважно на себе.

Підтримуємо позицію експертів ЦДАКР, що Україна належить до світової когорти виробників високоточної зброї, зразки якої було успішно використано в ході проведення АТО, що разом з висловленими у ході дослідження позиціями дають тверду надію на покращення ситуації у сфері розробок та використання вітчизняної високоточної зброї[32]!

Список використаних джерел

1. Требін М. П. Україна і війни шостого покоління. / М. П. Требін // Український соціум: соціально-політичний аналіз сучасності та прогноз майбутнього : зб. тез XVII Всеукр. студент. наук.-практ. конф., 10 груд. 2015 р. – Харків, 2015. – С. 21–25.
2. Могилевська В. Проблеми міжнародної та європейської безпеки на порозі ХХІ століття. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/10247/Mogilevska_Problemy_mizhnarodnoyi_ta.pdf?sequence=1&isAllowed=y
3. DOD Dictionary of Military and Associated Terms [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.dtic.mil/doctrine/new_pubs/dictionary.pdf
4. Война и мир в терминах и определениях. Военно — политический словарь-справочник под общей редакцией д.ф.н. Д.О. Рогозина [Електронний ресурс]  — Режим доступу: http://voina-i-mir.ru/about.
5. Высокоточное оружие стран НАТО и его классификация [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://medic.studio/meditsina-katastrof-kniga/6123-vyisokotochnoe-orujie-stran-nato-ego-40283.html
6. Краснов А. Тактика авиации и высокоточное оружие. / А. Краснов // Зарубеж.воен. обозрение. – 1999. – № 7. – С. 25–28.
7. Ляшенко В.Я., Олійник І.М., Гарнець П.Ф. Аналіз застосування високоточної зброї у ході останніх локальних конфліктів та перспективи її подальшого розвитку./В.Я. Ляшенко, І.М. Олійник, П.Ф. Гарнець// Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, 2009, № 2(2).- С. 18 – 24.
8. Порошенко: Военные изобретения украинских ученых и волонтеров будут поставлены в серийное производство [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gordonua.com/news/war/Poroshenko-Voennye-izobreteniya-ukrainskih-uchenyh-i-volonterov-budut-postavleny-v-seriynoe-proizvodstvo-85168.html
9. Як в Україні запороли виробництво високоточної зброї. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://dnipro.depo.ua/ukr/dnipro/gendirektor-phz-za-visim-misyatsiv-boing-do-pivdenmashu—12042016175600
10. Київські зброярі виготовляють високоточні ракети, які кращі за натівські зразки.[Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/kiyivski-zbroyari-vigotovlyayut-visokotochni-raketi-yaki-kraschi-za-novitni-nativski-zrazki-370639.html
11. ОПК України: локомотив, що стоїть на запасній колії (повна версія). [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.badrak.kiev.ua/ciakr/222
12. Презентація ДП «Укроборонпром» за 2016 рік. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/01_2017/25/UOP_presentation_otchet_2016_ukr_new.pdf.
13. Допоможіть собі самі. Огляд військово – технічних проектів України з закордонними партнерами. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://defence-ua.com/index.php/produkti/zhurnal-defense-express.
14. Валентин Бадрак. Высокоточный вызов // Еженедельник «2000», № 37 (139) от 13-19 сентября 2002.
15. Presicion – guided weapons from Ukraine. Ukrainian defense review. №2 (April – June) 2015. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://issuu.com/ukrainian_defense_review/docs/udr-02-2015_issue__1_.
16. Украина сможет модернизировать американские Хамви. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://focus.ua/country/344723/
17. Порошенко рассказал об успешном испытании украинского ракетного комплекса. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.rosbalt.ru/world/2017/04/29/1611895.html.
18. «Гром» ухиляється від протиракет противника. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://na.mil.gov.ua/37777-grom-uhylyayetsya-vid-protyraket-protyvnyka.
19. Порошенко: В этом году на разработку и закупку новых образцов вооружения предусмотрено около 9 млрд грн  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gordonua.com/news/money/poroshenko-v-etom-godu-na-razrabotku-i-zakupku-novyh-obrazcov-vooruzheniya-predusmotreno-okolo-9-mlrd-grn-175215.html
20. Андрощук Г.О. Інтелектуальна власність в наукоємних виробництвах і оборонній сфері  в системі національної безпеки / Г.О. Андрощук // Наука та наукознавство.- 2014.- №4.- С. 90 -100.
21. Держоборонзамовлення -16. Річ у деталях. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/derzhoboronzamovlennya-16-rich-u-detalyah-_.html.
22. Суд оштрафовал харьковского ученого за помощь в разработке КНР без разрешения. [Електронний ресурс] : — Режим доступу:https://news.mail.ru/society/28252206/?frommail=1.
23. Артем В’юнник. Ліга оборонних підприємств України: разом сильніші! // Defense Express. Військово-аналітичний журнал з оборонного комплексу України. №1-2 (січень-лютий, 2017).- С.11.
24. Субсидии на патентование российских разработок за рубежом: что изменится в правилах предоставления? [Електронний ресурс] : — Режим доступу http://ipcmagazine.ru/news/3844-news2643.
25. Андрощук Г.О. Захист результатів інтелектуальної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України: стан та проблеми // Центр исследований армии, конверсии и разоружения [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://cacds.org.ua/ru/comments/639
26. Воєнна доктрина України. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/555/2015.
27. Воєнна доктрина України (2004 року) [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/648/2004.
28. Военная доктрина Российской Федерации. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.mid.ru/documents/10180/822714/41d527556bec8deb3530.pdf/d899528d-4f07-4145-b565-1f9ac290906c.
29. Допоможіть собі самі. Огляд військово – технічних проектів України з закордонними партнерами. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://defence-ua.com/index.php/produkti/zhurnal-defense-express.
30. Горбулін В.П., Шеховцев В.С.,Шевцов І.А. ОПК України: кроки до стабілізації діяльності та розвитку в умовах гібридної війни. / В.П. Горбулін, В.С. Шеховцев, І.А. Шевцов // Стратегічна панорама. – 2016. — №2. – С. 54 – 62.
31. Состояние законодательного обеспечения разработки, испытаний и серийного производства высокоточного оружия на предприятиях Российского оборонно-промышленного комплекса. Экспертный совет по проблемам законодательного обеспечения развития оборонно-промышленного комплекса при Председателе Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. Доклад. Издание Совета Федерации. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://council.gov.ru/media/files/41d46c1ff354d063bebd.pdf.
32. Нова зброя України. Під редакцією В. Бадрака. Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння. 2015 р. – С.68.

[1] Требін М. П. Україна і війни шостого покоління. / М. П. Требін // Український соціум: соціально-політичний аналіз сучасності та прогноз майбутнього : зб. тез XVII Всеукр. студент. наук.-практ. конф., 10 груд. 2015 р. – Харків, 2015. – С. 21–25.

[2] Могилевська В. Проблеми міжнародної та європейської безпеки на порозі ХХІ століття. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/10247/Mogilevska_Problemy_mizhnarodnoyi_ta.pdf?sequence=1&isAllowed=y

[3] DOD Dictionary of Military and Associated Terms [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.dtic.mil/doctrine/new_pubs/dictionary.pdf

[4] Война и мир в терминах и определениях. Военно — политический словарь-справочник под общей редакцией д.ф.н. Д.О. Рогозина  [Електронний ресурс]  — Режим доступу: http://voina-i-mir.ru/about

[5] Высокоточное оружие стран НАТО и его классификация [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://medic.studio/meditsina-katastrof-kniga/6123-vyisokotochnoe-orujie-stran-nato-ego-40283.html

[6] Краснов А. Тактика авиации и высокоточное оружие. / А. Краснов // Зарубеж.воен. обозрение. – 1999. – № 7. – С. 25–28.

[7] Ляшенко В.Я., Олійник І.М., Гарнець П.Ф. Аналіз застосування високоточної зброї у ході останніх локальних конфліктів та перспективи її подальшого розвитку./В.Я. Ляшенко, І.М. Олійник, П.Ф. Гарнець// Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, 2009, № 2(2).- С. 18 – 24.

[8] Порошенко: Военные изобретения украинских ученых и волонтеров будут поставлены в серийное производство [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gordonua.com/news/war/Poroshenko-Voennye-izobreteniya-ukrainskih-uchenyh-i-volonterov-budut-postavleny-v-seriynoe-proizvodstvo-85168.html

[9] Як в Україні запороли виробництво високоточної зброї. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://dnipro.depo.ua/ukr/dnipro/gendirektor-phz-za-visim-misyatsiv-boing-do-pivdenmashu—12042016175600

[10] Київські зброярі виготовляють високоточні ракети, які кращі за натівські зразки.[Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/kiyivski-zbroyari-vigotovlyayut-visokotochni-raketi-yaki-kraschi-za-novitni-nativski-zrazki-370639.html

[11] ОПК України: локомотив, що стоїть на запасній колії (повна версія). [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.badrak.kiev.ua/ciakr/222

[12] Презентація ДП «Укроборонпром» за 2016 рік. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/01_2017/25/UOP_presentation_otchet_2016_ukr_new.pdf

[13] Допоможіть собі самі. Огляд військово – технічних проектів України з закордонними партнерами. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://defence-ua.com/index.php/produkti/zhurnal-defense-express.

[14] Валентин Бадрак. Высокоточный вызов // Еженедельник «2000», № 37 (139) от 13-19 сентября 2002

[15] Ukrainian defense review. №2 (April – June) 2015. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://issuu.com/ukrainian_defense_review/docs/udr-02-2015_issue__1_

[16] Украина сможет модернизировать американские Хамви. [Електронний ресурс] : — Режим доступу:

https://focus.ua/country/344723/

[17] Порошенко рассказал об успешном испытании украинского ракетного комплекса. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.rosbalt.ru/world/2017/04/29/1611895.html.

[18] «Гром» ухиляється від протиракет противника. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://na.mil.gov.ua/37777-grom-uhylyayetsya-vid-protyraket-protyvnyka.

[19] Порошенко: В этом году на разработку и закупку новых образцов вооружения предусмотрено около 9 млрд грн  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gordonua.com/news/money/poroshenko-v-etom-godu-na-razrabotku-i-zakupku-novyh-obrazcov-vooruzheniya-predusmotreno-okolo-9-mlrd-grn-175215.html

[20] Андрощук Г.О. Інтелектуальна власність в наукоємних виробництвах і оборонній сфері  в системі національної безпеки / Г.О. Андрощук//Наука та наукознавство.-2014.- №4.-С. 90-100.

[21] Держоборонзамовлення-16. Річ у деталях. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/derzhoboronzamovlennya-16-rich-u-detalyah-_.html.

[22] Суд оштрафовал харьковского ученого за помощь в разработке КНР без разрешения. [Електронний ресурс] : — Режим доступу:

https://news.mail.ru/society/28252206/?frommail=1

.

[23] Артем В’юнник. Ліга оборонних підприємств України: разом сильніші! // Defense Express. Військово-аналітичний журнал з оборонного комплексу України. №1-2 (січень-лютий, 2017).- С.11.

[24] Субсидии на патентование российских разработок за рубежом: что изменится в правилах предоставления? [Електронний ресурс] : — Режим доступу http://ipcmagazine.ru/news/3844-news2643.

[25] Андрощук Г.О. Захист результатів інтелектуальної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України: стан та проблеми // Центр исследований армии, конверсии и разоружения [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://cacds.org.ua/ru/comments/639

[26] Воєнна доктрина України. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/555/2015

[27] Воєнна доктрина України (2004 року) [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/648/2004.

[28]Военная доктрина Российской Федерации. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: http://www.mid.ru/documents/10180/822714/41d527556bec8deb3530.pdf/d899528d-4f07-4145-b565-1f9ac290906c.

[29] Допоможіть собі самі. Огляд військово – технічних проектів України з закордонними партнерами. [Електронний ресурс] : — Режим доступу: https://defence-ua.com/index.php/produkti/zhurnal-defense-express.

[30] Горбулін В.П., Шеховцев В.С.,Шевцов І.А. ОПК України: кроки до стабілізації діяльності та розвитку в умовах гібридної війни. / В.П. Горбулін, В.С. Шеховцев, І.А. Шевцов // Стратегічна панорама. – 2016. — №2. – С. 54 – 62.

[31] Состояние законодательного обеспечения разработки, испытаний и серийного производства высокоточного оружия на предприятиях Российского оборонно-промышленного комплекса. Экспертный совет по проблемам законодательного обеспечения развития оборонно-промышленного комплекса при Председателе Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. Доклад. Издание Совета Федерации. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://council.gov.ru/media/files/41d46c1ff354d063bebd.pdf

[32] Нова зброя України. Під редакцією В. Бадрака. Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння. 2015р. – С.68

Геннадій Андрощук,

завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України,

консультант Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти

  

Ярослав Копил,

Київський інститут інтелектуальної власності та права

Національного університету «Одеська юридична академія»