Отже, чому виникла сутичка Міноборони, «Луча» і «Укроборонпрому» по ракетній програмі України?

Про це 20 лютого ц.р. пише експерт та військовий журналіст Юрій бутусов для Цензор.нет.

1. На розробку, підготовку виробництва та випуск першої партії серійних ракет «Вільха» з 2015-го по 2020-й Україна витратила близько 3 мільярдів гривень. На розробку і підготовку виробництва ракет «Нептун» витратили близько 1,5 мільярда гривень. Тепер Україна повинна виділити кошти на завершення циклу розробки «Нептуна» і закупівлю першого дивізіону і великий серії «Вільхі», щоб завантажити заводи і щоб державні працювали.
2. Міністерство оборони виділило кошти на закупівлю «Нептуна» і «Вільхі», але змінило порядок фінансування. Якщо раніше всі ракетні проекти фінансувалися прямий рядком бюджету, то тепер міністерство виділило «Променю» на ракети кредити під державні гарантії. Але «КБ» Луч «відмовилося приймати державні гарантії як форму оплати. Як повідомило джерело Цензор.НЕТ на підприємстві:» Найпростіший спосіб фінансувати держзакупівлі — прямо з бюджету. Гарантії — це дуже складна для України схема. За гарантії хтось постійно або сидить, або зриває контракти, число контролерів збільшується, всі ризики лягають на підприємство. Ракетна програма завжди була пріоритетом, її не можна переводити на держгарантії. Це величезний ризик загнати підприємство в борги, розорити, як розорили ХКБМ, і потім приватизувати. Нам і в минулі роки хотіли нав’язати держгарантії, але РНБО і комітет Ради завжди ставали на нашу сторону. Бюджет завжди вирішують без нас, і пряме фінансування намагаються вибити для тих, хто краще вміє лобіювати. «Луч» не вміє лобіювати, ми вміємо будувати унікальні в світі ракети, які повинні надійно захистити Україну. Важко зрозуміти, чому ракетну програму вже не вважають пріоритетною. Зрозумійте, від нас залежать ще більше 10 підприємств -смежніков «Укроборонпрому» і Мінекономіки, ми не можемо все ризикувати. «КБ» Луч «не братиме держгарантії за існуючою схемою, нам необхідно пряме фінансування, це не примха, це єдино можлива схема роботи. Нехай саме Міноборони підписує всі підряди і несе відповідально перед банком. Ми в такі ігри не играем. Держава витратила мільярди , ми всі повинні бути зацікавлені озброїти нашу країну, без жодних збоїв, системно. ми повинні забезпечити завантаження Павлоградського хімічного заводу. Розраховуємо на підтримку комітету з оборони «.
3. Виявляється, розпорядником бюджету закупівель є Міністерство оборони України. Міністерство економіки становить Держоборонзамовлення, РНБО стверджує. Але при цьому головний виробник військової техніки — концерн «Укроборонпром» і його підприємства, до сих пір не ознайомлені з планом закупівель! Тобто кінець лютого, а оборонної промисловості навіть не повідомили, що і як вона буде випускати. Спланувати і пов’язати фінансові плани і виробничі як зазвичай неможливо. Нормальною координації при плануванні не забезпечили.
4. Замість прийняття трирічного плану розвитку оборонної промисловості знову приймається куций однорічний, а фактично — піврічний план, в якому є чиїсь «хотілки». Це означає, що нормальне планування виробництва буде неможливо. Ніяких якісних змін не відбулося. Держоборонзамовлення вступить в силу на початку березня, гроші прийдуть ще пізніше, освоювати їх набагато складніше, і довгострокові програми зазнають великих втрат, адже під виробництво ракет потрібно стабільне фінансування.

Ракетний скандал у Держоборонзамовленні-2020: чому КБ Луч відмовілося від держгарантій и як усунуті загроза для Вільхі и Нептуна? 02

5. Очікується, що сьогодні Міноборони озвучить приблизні цифри, наскільки збільшено видатки на «Нептун» і «Вільхі». І це добре. Але сподіваюся, що народні депутати запросять на засідання і генерального конструктора «Луча» Олега Коростельова. Якщо Міноборони не піде назустріч «Променю» в питанні держгарантій — ракетна програма буде зірвана. Міноборони зараз, за даними джерел, розглядає варіант виділення прямого держфінансування в поєднанні з держгарантіями. Але якщо компроміс не буде досягнутий з питання фінансування — «Луч» не візьме це замовлення. Сподіваюся, комітет Ради професійно розбереться в проблемі. Є кого на держгарантії переводити — «бронеавтобуси-козаки», польські «леопард онцилла» — двійники наших «Дозорів», наприклад. У них явно ніяких проблем не буде.
6. Скандал навколо ракетної програми ще раз показав, що державі гостро необхідне спеціальне Агентство з питань оборонної політики та ОПК, яке повинно готувати Держоборонзамовлення. Центрів управління багато — а комплексні рішення приймати нікому. Міноборони з «Укроборонпромом» спільно не займаються плануванням, це замовник. Також самостійним центром впливу виступає Давид Арахамія — куратор Міноборони. Мінекономіки байдуже дивиться на проблеми підлеглого йому Павлоградського хімічного заводу і боїться залазити в військові питання взагалі, виконує в Гозе протокольні функції. РНБО і Офіс президента дуже активно переживають за справу, впливають усіма силами, але не мають повноважень та апарату. «Укроборонпром» — зайва надбудова і суб’єкт господарської діяльності, який міністерства не сприймають і не зважають на них. Президент поклався на те, що всі ці органи якось самоорганізуються, і не цікавиться серйозно цими питаннями взагалі. Прем’єр-міністр просто штампує те, що йому приносять по темі. А незалежного уповноваженого органу, який би здійснював професійне планування розвитку оборонної промисловості, який би програмував її розвиток, — у нас немає. І Держоборонзамовлення-2020 року, який так пізно приймається і з такими проблемами, служить яскравим прикладом відсутності координації серед зазначених відомств. Так захопилися дільбою грошей, що забули ключових людей — тих, хто виробляє найголовніші види озброєння. Сподіваюся, висновки будуть зроблені.