МОРСЬКА КОМПОНЕНТА НАЦБЕЗПЕКИ. ЯК ВОНА ВПЛИВАЄ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

МОРСЬКА КОМПОНЕНТА НАЦБЕЗПЕКИ. ЯК ВОНА ВПЛИВАЄ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року в готелі Radisson Blu Hotel на Подолі  відбулася Перша українська міжнародна конференція з морської безпеки – спільний захід Міжнародного центру стратегій безпеки і оборони  (МЦСБО) і ВМС України у партнерстві  з Центром інформації і документації НАТО, ДК «Укроборонпром», Українським Інститутом майбутнього, БО «Фундація Вільні Люди», ТОВ «ЮА.РПА», The Jamestown Foundation (США), Radisson SAS.

У роботі Конференції взяли участь представники командування  ВМС ЗС України, Уряду України,  ГШ ЗСУ, Офісу НАТО в Україні, Посольства США в Україні, дипломатичного корпусу,  військового аташату,  ДПС України, громадянського суспільства, українські та іноземні експерти, представники ЗМІ тощо.

Серед провідних іноземних учасників Конференції були: Марі Йованович, Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні, Барбора Маронкова, директор Центру інформації і документації НАТО, Глен Ховард, президент Jamestown Foundation (США),  Александер Вінніков, Голова представництва НАТО в Україні, Деніел У.Двоер, контр-адмірал,  начальник  штабу командування ВМС США в Європі, Північній Африці та 6-го флоту США, Явуз Кілік, контр-адмірал ВМС Туреччини, військово-морські аташе, а також вищі та старші офіцери низки флотів країн НАТО.

Доступ до моря для України, як одного з провідних у світі виробників продовольства, має важливе значення, з точки зору комунікації із зовнішнім світом, експорту та імпорту, розвитку національної економіки і національної безпеки в цілому. Важливу роль для національної економіки відіграють морські перевезення (передусім, експортні) через порти п’яти приморських областей материкової України: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької.

Для розуміння, Україна як велика європейська морська держава, має власні економічні інтереси на морі і чи не найбільший в Європі морський кордон протяжністю у 1355 км від п.Усть-Дунайськ на Чорному морі до східних кордонів Донбасу на Азовському морі (1056, 5 км-Чорне море, 249,5 км-Азовське і 49 км –  Керченська протока). Ширина територіальних вод становить 12 миль, ширина виключної (морської) економічної зони (ВЕЗ) – 200 миль (370 км).

Загальна площа ВЕЗ – понад 72 тис. кв. км., в межах яких Україна має суверенні права  щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, а також здійснення інших видів економічної діяльності (на українському шельфі Чорного та Азовського морів розвідано значні запаси корисних копалин — понад 30 % загальних запасів вуглеводнів України).

У відповідності до нової Воєнної доктрини України, завдання щодо захисту країни від можливої агресії в Чорному і Азовському морях, забезпечення контролю морської обстановки в прибережних водах і забезпечення національних інтересів в межах виключної економічної зони покладається на ВМС України.

В той же час, як свідчить досвід протистояння України російській гібридній агресії, ВМС є лише одним із безпекових засобів захисту наших морських інтересів. Адже РФ має на меті завдати якомога більшої економічної шкоди інтересам України на морі не лише традиційним шляхом. Тому для успішної протидії цьому гібридному піратству об’єктивно потрібне використання багатьох інших державних структур. А найкращим рішенням вважається залучення  більш потужних міжнародних гравців.

Під час панельних дискусій учасники Конференції обговорювали три головних блока питань:

— Безпекові зміни в Чорноморському регіоні: що слід робити Україні та Заходу?

— Регіональні і глобальні соціально-політичні та економічні наслідки викликів безпеці в Чорноморському регіоні;

— Чорноморська політика НАТО: спостерігач, ментор чи активний учасник?

Внаслідок  агресії РФ проти України, анексії Криму та війни на Донбасі обстановка в Чорноморському регіоні значно погіршилася і надалі залишається складною. Після 2014 року Росія майже вдвічі збільшила своє військове угрупування в анексованому Криму,  розмістила там ударну авіацію, а також новітні ударні та зенітні ракети, які несуть загрозу не лише Україні, але й іншим країнам регіону.

Відзначається збільшення чисельності корабельного складу Чорноморського флоту РФ, який отримав 6 нових підводних човнів і 2 фрегати, озброєних далекобійними ракетами морського базування «Калібр», кілька диверсійних катерів та інших одиниць.

З вересня 2015 року Росія активно використовує тимчасово анексований  Крим і Чорноморський флот для забезпечення збройної військової інтервенції в Сирії, зумовлену пасивністю Заходу і слабкою реакцією на агресію РФ проти України.

У свою чергу, отримавши стратегічний плацдарм в Сирії, РФ вирішує там низку власних геополітичних завдань, зокрема, блокує будівництво конкурентних для «РАО «Газпром» проектів катарського, іранського та іракського експортних газогонів до країн ЄС. Росія також намагається тиснути на ЄС, спрямовуючи до Європи потоки біженців тощо. Все це є також наслідками агресії РФ проти України.

Що стосується України, вона внаслідок анексії Криму в 2014 році втратила до 70% потенціалу ВМС, в т.ч. більшість корабельного складу та берегової інфраструктури, а також майже половину ВЕЗ навколо півострова та в центрі Чорного моря. Росія в односторонньому порядку і на свій розсуд владнала там кордони територіальних вод та економічних зон і незаконно використовує це на свою користь.

До того ж, Росія захопила в Чорному морі кілька стаціонарних та самопідйомних бурових платформ (в т.ч. новітні «Петро Годованець» і «Незалежність»), що належать українській компанії «Чорноморнафтогаз» і використовує у своїх цілях. Зокрема, йдеться про незаконний видобуток вуглеводної сировини у межах ВЕЗ України (Одеське родовище).

На деяких захоплених платформах розміщено розвідувальну апаратуру, що дозволяє контролювати повітряну, надводну та підводну обстановку у Північно-Західній частині акваторії Чорного моря в цілому. Платформи охороняються військовими кораблями ФСБ та ЧФ Росії, які обстріляли патрульний літак ВМСУ та один з катерів ДПС України, які наблизились до однієї з них.

Посол США в Україні вважає, що зростання напруженості в Чорноморському регіоні є прямим наслідком свідомо агресивної політики Росії, анексії Криму та неоголошеної війни проти України на Донбасі.  А дії Кремля вона назвала  порушенням норм міжнародного і морського права, що становлять загрозу не лише для України, але й для інших країн регіону.

За словами Марі Йованович, «…крадіжка у вигляді незаконного видобутку росіянами  газу з родовищ у виключній  морській економічній зоні України  наразі триває.»  А Ігор Кабаненко, голова наглядової ради МЦСБО, влучно назвав такі дії агресора піратськими. Разом з тим, агресор усіма засобами блокує доступ України до  власних морських економічних ресурсів, в т.ч. з загрозою використання сили.

Окремої уваги заслуговує будівництво Керченського мосту, яке експерти розглядають, як грубе порушення норм Міжнародного морського права і Конвенції ООН про Свободу мореплавства. Це обмежує  мореплавство Керченською протокою та доступ до українських портів на Азовському морі, через які Україна здійснює важливі  експортні перевозки до більш як 120 країн світу, в т.ч. до США.

Як зазначив міністр інфраструктури України Володимир Омелян, окупація Криму поставила особливий акцент на зміцненні морської компоненти національної безпеки і оборони, яка безпосередньо впливає на транспортну інфраструктуру та економіку України. Вже сьогодні спостерігається зменшення кількості заходів суден до портів Маріуполь і Бердянськ, що призводить до падіння економічних показників цих підприємств.

Так, 24 травня 2017 року РФ оголосила про обмеження параметрів для проходження суден Керченською протокою через будівництво Керченського мосту, висота якого унеможливлює прохід до Азовського моря великих торговельних суден класу «Панамакс», які зазвичай заходили лише до українського Маріуполя (мілководні російські порти від зазначених обмежень не постраждають).

Тому очевидно, що прихованою метою будівництва Керченського мосту був намір отримати засіб впливу на українські експортні перевезення (метал, зерно тощо). За даними Мінінфраструктури України, зазначене обмеження  означатиме втрати лише експорту українського металу до США на 1 млн тонн щорічно.

Очевидно, що відтепер перевізники будуть змушені фрахтувати судна менших розмірів, що означатиме подорожчання перевезень кожної тони вантажів.  У свою чергу, внаслідок суттєвого здорожчання фрахту морських суден, що відповідатимуть умовам запроваджених РФ обмежень проходу Керченською протокою,  значно погіршиться зернова логістика.

Це негативно впливатиме на розподіл руху експортної агропродукції та вже призводить до значних збитків портів Бердянськ і Маріуполь. Так, лише у 2017 році Бердянськ втрачає 448,7 тис тон вантажопотоку, а Маріуполь – 705 тис тон, відповідно зменшаться прибутки та надходження до державного бюджету України. До того ж, Кремль також незаконно привласнив право контролю за мореплаванням в Керченській протоці, що належить Україні, та отримує з цього прибуток.

Іншим проблемним питанням залишаються незаконні заходи суден різних країн до портів тимчасово окупованого Криму. З огляду на це, потрібні спільні зусилля України та країн-партнерів щодо подальшого обмеження незаконних заходів іноземних суден до кримських портів, а також перевалки вантажів на рейдах, без формального заходу до них.

Неготовою до агресії Кремля і анексії Криму виявилася не лише Україна, але й країни НАТО. Відповідно, значно ускладнилася обстановка на  Південно-Східному фланзі Альянсу. Черговим свідченням стало нещодавно перехоплення російським винищувачем над акваторією Чорного моря американського патрульного літака.

З огляду на зазначене, вважає віце-адмірал Ігор Воронченко, Україна має зосередитися на відновленні потенціалу своїх ВМС. Це важливо з точки зору захисту власного узбережжя з морського напрямку, а також забезпечення вільного доступу до природних ресурсів в межах власної  морської економічної зони, доступ до власних портів, свободи мореплавства тощо.

В цьому контексті висловилась також Марі Йованович, наголосивши на зацікавленості США і НАТО у сильній Україні. Посол США зазначила, що Київ може розраховувати на підтримку США в питанні відновлення потенціалу ВМС. Одним з напрямків такої підтримки має стати передача у 2018 році ВМС України  двох американських патрульних кораблів типу «Айленд»,  а також  низки іншого озброєння та обладнання.

Україна має швидко відновити і збалансувати можливості національних ВМС шляхом розбудови надводного флоту, розвитку військ берегової оборони, морської авіації, систем спостереження за надводною обстановкою, підготовки та комплексного забезпечення військ, із врахуванням досвіду АТО, практик та стандартів НАТО.

В листопаді п.р. спільно з експертами із США і НАТО почалася розробка Стратегії розвитку ВМС ЗС України до 2035 року, кінцевою метою якої є створення українського військового флоту «морської зони» (Blue Waters Fleet). В той же час, з огляду на фінансові обмеження, першочерговим напрямком відновлення потенціалу ВМС є створення легких сил за концепцією «москітного флоту», що складатиметься з багатоцільових катерів, посилення ударного потенціалу Берегової оборони, створення сучасної інфраструктури тощо.

За повідомленням віце-адмірала Ігора Воронченка, наразі ВМСУ орієнтуються на три типи катерів: ударні (пріоритет №1), мінно-тральні/патрульні (пріоритет №2), рейдово – амфібійні (приіорітет №3). Катери слід розглядати  в рамках концепції «асиметричної відповіді» агресору, який домінує і продовжує нарощувати свій військово-морський потенціал.

В Україні вже створено цілком сучасно вітчизняну протикорабельну крилату ракету «Нептун», унікальні прилади контролю повітряної, надводної та підводної обстановки, Морський операційний центр для управління багатонаціональними силами (за допомогою НАТО). Насамкінець, нещодавно Уряд прийняв рішення  щодо розбудови потужного військового флоту (в т.ч. 4 корвети – до 2028 року).

Втім, посилення військово-морської компоненти України доцільно доповнювати іншими заходами дипломатичного та політичного характеру. А Уряду України слід прискорити розгляд Проекту Морської стратегії України.

Аналізуючи  регіональні і глобальні соціально-політичні та економічні наслідки викликів безпеці в Чорноморському регіоні, експерти зазначили, що агресор досяг певних успіхів, анексувавши Крим і певною мірою обмеживши війною євроатлантичну перспективу України.

Зокрема, як зазначив Євген Марчук, Росія шляхом проведення спецоперацій активно створює для України проблеми з усіма сусідніми країнами по  периметру наших кордонів. Проте,  незважаючи на певні тактичні успіхи, стратегічно РФ все ж таки, програє.

Отже, що слід робити в нових умовах Україні і Заходу, проти якого РФ фактично давно веде свою приховану гібридну війну?

На фоні  кризи російської економіки  дії агресора, особливо загнаного в глухий кут,  на думку експертів, можуть бути непередбачуваними.  Тому поряд з посиленням санкційного тиску варто продовжувати з ним переговори з метою примусити повернутись до цивілізаційних відносин з рештою світу.

Водночас, потрібна суспільна дискусія з приводу того, що відбувається, а саме: чому країни-гаранти за Будапештським меморандумом фактично не виконують власних зобов’язань по відношенню до України? Чи варто розірвати дипломатичні відносини з агресором? Або ж краще вести з ним гібридну війну на власних умовах?

Громадянське суспільство України має активніше залучатися до дискусії щодо причин, які стримують офіційний Київ від цілком виправданої в умовах війни  денонсації низки ключових угод з РФ. Влада має бути прозорою і відкритою для народу.

Деякі експерти наполягали на необхідності ініціювання нових міжнародних перемовин та денонсації конвенції Монтре, що обмежує прохід та перебування в Чорному морі військових кораблів нечорноморських держав. Проте, вважають західні експерти, на фоні складних відносин з Туреччиною навіть ініціювання  такого питання сьогодні є недоречним.

В якості ефективного засобу впливу на Кремль експерти висловлювались на користь підготовки  Україною міжнародних судових позовів проти Росії  — з огляду на повагу на заході до питань власності це дає підстави сподіватися на успіх.

Передусім, йдеться про майно, захоплене РФ у Криму (в т.ч. плавзасоби, кораблі ВМСУ, судна та видобувні платформи «Чорноморнафтогазу»), будівництво Керченського мосту, незаконну господарська діяльність в межах ВЕЗ України в Чорному морі тощо. Також готуються чутливі для агресора судові позови щодо відшкодування вартості майна, захопленого агресором у 2014 році в Криму, як державного, так і приватного і навіть особистого житла офіцерів ВМСУ, що вийшли на материк тощо.

То ж, якою є чорноморська політика НАТО і ким є Альянс в Чорноморському регіоні, спостерігачем, ментором чи активним учасником?   Будемо відвертими, адже реакція НАТО на агресію РФ проти України (а раніше-проти Грузії) виявилася несвоєчасною, слабкою та  такою, яку Путін розцінив, як відверту слабкість.

До того ж, Альянс готувався дати відсіч в рамках іншої війни, ніж та, яку веде проти нього Росія. Втім, з часом НАТО почав виконувати свою головну роль гаранта колективної безпеки країн-учасників. І Чорноморський регіон не є виключенням. Тому Альянс є все ж таки активним гравцем, підтримка якого для України є дує важливою.

За словами Александра Віннікова, НАТО уважно стежить за подіями в Чорноморському регіоні  і останнім часом значно збільшив свої зусилля.  Він запевнив у незмінності підтримки Альянсом України  в її протистоянні російській агресії, проте, також наголосив на відкритості НАТО для діалогу з РФ. Голова представництва НАТО наголосив на стратегічній важливості Чорного моря і збільшенні у 2015-17 рр уваги Альянсу саме до морської складової  безпеки в регіоні.

Щоправда, про створення Чорноморської флотилії НАТО поки не йдеться, «аби не провокувати Росію».  Втім, незважаючи на певні часові обмеження конвенції Монтре стосовно перебування в акваторії Чорного моря бойових кораблів нечорноморських держав, Альянс проводить гнучку політику постійної присутності в регіоні. В Чорному морі майже постійно перебуває ракетний есмінець або фрегат ВМС США, Великобританії або Франції, які за графіком змінюють один одного. Так, в день роботи Конференції до Одеси прибув  есмінець 6-го флоту США «Джеймс Вільямс».

Візити до українських портів кораблів НАТО з проведенням спільних з українськими моряками тактичних тренувань за стандартами Альянсу є свідченням підтримки України. Альянс надає практичну допомогу ВМСУ, які є першочерговим пріоритетом в оборонній реформі родів  військ ЗСУ. Тобто, йдеться про пілотний проект, успіх якого матиме велике значення для наступного розповсюдження позитивного досвіду на решту ЗС України.

Зі свого боку, ВМС України продовжують підтримку операції НАТО “Sea Guardian” шляхом обміну інформації стосовно судноплавства у Чорному морі. В перспективі не можна виключати також участь ВМСУ в операціях ЄС і НАТО не лише у Чорному, але й у Середземному морі.

Ігор Воронченко наголосив на критичній важливості ролі ВМС для забезпечення морських інтересів держави. В цьому його підтримали контр-адмірал Деніел У.Двоер (ВМС США) та контр-адмірал Явуз Кілік (ВМС Туреччини). Передусім, ВМСУ потрібні нові ударні та протимінні  кораблі, системи морського спостереження, нові технології, що дозволять активізувати вітчизняне кораблебудування.

Заслуговує на увагу приваблива ініціатива Румунії щодо створення у Чорному морі постійного корабельного з’єднання зі складу ВМС причорноморських країн (крім Росії), США та інших країн НАТО для захисту судноплавства та безпеки у Чорному морі. Це, безумовно, відповідатиме інтересам України.

На думку Володимира Огризка, керівника Центру дослідження Росії, Росія і НАТО знаходяться по різні боки цивілізаційних барикад-західна демократія і східна автократія. Отже, РФ не може бути для Заходу партнером, якому слід довіряти.

У свою чергу, Україна, що має унікальний бойовий досвід гібридної війни з РФ, є цікавою і важливою для НАТО, отже, наша дипломатія має зробити все, щоб нас туди запросили. Для забезпечення миру і стабільності в Чорноморському регіоні ми маємо діяти спільно з Альянсом.

Важливість проведення Міжнародної Конференції з морської безпеки для України полягає в тому, що відбулася вона у рік 25 створення ВМС України, який було оголошено роком Військово-Морських Сил України. Цього року також виповнилося 1110 років української морської сили. Отже, сьогодні триває становлення України в якості по-справжньому суверенної європейської країни та морської держави.

Особливість процесу полягає в тому, що він відбувається в умовах глобалізованого світу,  швидких і змістовних змін системи безпеки у Чорноморському регіоні, навколо якого сформувалось вже декілька локальних конфліктів, штучно створених Росією. Вирішення останніх вимагатиме спільних зусиль міжнародної спільноти. І морська складова безпеки матиме тут особливе значення.

         Володимир Заблоцький,

Defense Express

 

Поделиться публикацией