Китай вже випереджає Росію в сфері систем протиповітряної оборони, особливо в плані сучасних радарів і датчиків.
Про це написав National Interest із посиланням на висновки військового експерта з британського Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) Джастіна Бронка, який у травні поточного року представив аналіз російських і китайських інтегрованих систем ППО — тих багаторівневих мереж зенітних ракет (ЗРК) і радарів, які викликають стурбованість у західних ВПС. У той час як російське зенітне озброєння, таке як С-400 (кодова назва НАТО — SA-21 Growler), має більш високі характеристики, ніж китайські ракети HQ-9, у Китаю більше ресурсів для розробки ще більш досконалих систем.
«Не дивлячись на дещо нижчу технологію ЗРК в порівнянні з новітнім російським SA-21, китайці наразі вириваються вперед з точки зору радарів і сенсорних технологій. У них також більше можливостей для об’єднання мультиспектральних датчиків, ніж у Росії, через набагато більш потужну і розвинену електронну промисловість. Досягнення у сенсорній технології підкріплюються творчим і широкомасштабним підходом до створення нових платформних додатків, включаючи винищувачі, системи АВАКС (дальнього радіолокаційного виявлення), висотних БПЛА і систем космічного базування», — вказав Бронк у своєму висновку.
«Я б сказав, що Заходу слід було б приділяти більше уваги китайським системам поряд з російськими. Хоча останні розробки Росії, як і раніше, перевершують будь-які світові аналоги, Китай в кінцевому підсумку наздожене, а потім перевершить російські ракетні і сенсорні технології, маючи в своєму розпорядженні набагато більш потужні Військово-повітряні сили і економіку, ніж у Росії», — навів National Interest слова британського експерта.
Бронк вважає, що Військово-повітряні сили США незабаром будуть серйозно обмежені в своїх можливостях внаслідок поліпшення системи ППО Китаю, які будуть поширюватися на берегові зенітно-ракетні комплекси на материковій частині країни, ракетні батареї на штучних островах в Південно-Китайському морі і більш досконале зенітне озброєння на китайських військових кораблях.
«У поєднанні з швидкою модернізацією і професіоналізацією ВПС НВАК (Народно-визвольної армії Китаю) здатність США і їх союзників проектувати військово-повітряну міць в межах 1000 кілометрів від материкового узбережжя Китаю в умовах конфлікту в 2020-і роки різко зменшиться при поточних тенденціях», — зазначено в звіті RUSI.
Але і протиповітряну оборону Росії не можна недооцінювати, пише Майкл Пек. Нові ракети для комплексів С-400 і С-300ВМ (кодова назва НАТО — SA-23 Gladiator) мають дальність дії 400 кілометрів [249 миль]. С-400 і С-300ВМ також можуть стріляти ракетами середньої і малої дальності, що дозволяє їм вражати цілі в більшому діапазоні дистанцій. Це озброєння інтегровано з безліччю мобільних ЗРК середньої та малої дальності: SA-15, SA-17 і SA-22. Також інтеграція здійснена з переносними пусковими установками, такими як SA-25. Крім того, у Росії є кілька цифрових радарів ППО, які працюють на різних частотах, що дозволяє операторам виявляти малопомітні літаки.
«У широкому стратегічному плані це означає, що Росія може представити досить щільну і сучасну мережу ППО, щоб зробити стійкі повітряні операції НАТО над країнами Балтії та значними частинами Польщі непомірно дорогими на перших етапах будь-якого військового зіткнення в регіоні. НАТО значною мірою покладається на традиційні швидкі реактивні літаки, такі як F-16, «Тайфун» і «Рафаль», для більшої частини своєї швидко розгортається військової потужності. Тим самим сильна ППО надає важливу регіональну перевагу для російських військ, які покладаються на наземну артилерію і важкі броньовані з’єднання в якості основної частини своєї військової потужності. Зона дії мережі ППО також забезпечить буферну зону щодо безпечного повітряного простору для винищувачів Повітряно-космічних сил Росії для дій проти наземних сил противника на перших етапах будь-якого зіткнення, незважаючи на те, що зазначені винищувачі значно поступаються в технічному і оперативному відношенні провідним військово-повітряним силам НАТО при прямому зіткненні», — пише Бронк в звіті RUSI.
Для НАТО проблема полягає в тому, що альянс залежить від авіації, а не від численних артилерійських батарей і реактивних систем залпового вогню, які забезпечують основну вогневу міць російської армії. Побоювання з приводу того, що у НАТО немає достатнього запасу «розумних бомб», і перспектива того, що російська ППО здатна стримати ударну авіацію, підштовхнули Британію, зокрема, до закликів повернути касетні бомби, заборонені міжнародним договором.