Бійці ЗСУ вживають важкі форми допінгу – наркотики і психостимулятори: заборонені препарати присутні в армійському побуті ЗСУ.

Про це повідомив «Апостроф» 3 вересня ц.р., посилаючись на джерела в ЗСУ.

За словами автора  матеріалу, чиновники Міноборони закликають командирів підрозділів ЗСУ на місцях боротися з цим «явищем, що ганьбить ЗСУ».

Автор також  відзначає, що точної інформації, скільки саме бійців ЗСУ вживають ті чи інші види заборонених препаратів, немає. Наприклад, військова прокуратура таку статистику не веде.

«Ми не отримуємо і не обробляємо таку інформацію. Функції загального нагляду в нас немає за законом вже три роки поспіль», — цітує «Апостроф» головного військового прокурора України Анатолія Матіоса.

«У армії ніхто в цьому ніколи не зізнається. Ніхто не прийде до командира або спеціаліста у частині й не скаже, що він наркоман. Це клеймо на кар’єрі», — пояснює джерело.

Тим не менш наркотики на позиціях присутні. Це підтверджують всі експерти, опитані «Апострофом».

«Анашу і амфетаміни вживають повсюдно на бойових позиціях, — говорить співрозмовник «Апострофа» у десантно-штурмовій бригаді. – Взагалі на всіх війнах завжди вживалися стимулятори. Вживають наркотики багато хлопців, які в мирному житті не є наркоманами, ніколи нічого не пробували, але на позиціях, щоб підбадьоритися, є випадки, коли нюхають амфетамін. Загострюються почуття, не хочеться спати. Багато і трави. Правда, за чотири роки на фронті я не зустрічав жодного ін’єкційного наркомана».

«Дістати наркотики там не складніше, ніж на волі, — каже інший спірозмовник «Апострофа» Козинчук. – Варіантів може бути кілька: або військовослужбовці беруть наркотики на фронт із собою. Або «друзі» привозять. Плюс не варто забувати про специфіку регіону: на Донбасі з наркотиками ніколи не було ніяких проблем. Наприклад, я бачив, коли на полігон, який знаходиться за 16 кілометрів від найближчого населеного пункту, привозили горілку і все, що потрібно, щоб «розслабитися», тому з тим, щоб дістати наркотики, проблем немає».

«До речі, бувають випадки, коли «друзями»- наркоторговцями виявляються і самі командири. Так, в серпні 2016 року Анатолій Матіос рапортував про затримання заступника начальника прикордонної застави «Волноваха» під час збуту чергової партії амфетаміну військовослужбовцям.

Але якщо можливості піти у відпустку немає, а «друзі» не допомагають, можна попросити знайомих з громадянки надіслати заборонені речовини через «Нову пошту». Військові розповідають, що ця схема часто практикується бійцями ЗСУ», — додає експерт.

«Ефективно боротися можна тільки в клінічних умовах, якщо людина сама усвідомлює проблему і захоче її подолати, — підкреслює джерело в десантно-штурмовій бригаді. – Знаю хлопців, які демобілізуються, вливаються в життя сім’ї, влаштовуються на роботу і до того ж амфетаміну не повертаються. Але зрозумійте, що на війні не кидають курити і пити. Якщо людина прийшла на війну непитущою, то вона, звичайно, може такою залишитися, таких людей я бачив, але дуже мала кількість військових не вживає взагалі нічого. Психостимулятори різного роду в будь-якому разі присутні». – підсумував співрозмовник «Апострофа».