Нова стратегія: перемога через економічне виснаження волі
Автор: Ібрагім Габідулін
Сучасна війна в Україні формує принципово нову стратегічну модель, яка ще не отримала повного осмислення у класичних військових теоріях. Йдеться про зміну самої природи перемоги.
Якщо у XX столітті перемога означала знищення армії противника або захоплення території, то сьогодні дедалі очевиднішим стає інший підхід: перемога досягається тоді, коли продовження війни стає для противника економічно невигідним і політично небезпечним.
Це — стратегія економічного виснаження волі.
Еволюція стратегій війни
Це принципово відрізняється від класичної логіки ведення війни, яка домінувала у XX столітті та на початку XXI. Еволюцію стратегій можна описати так:
- Друга світова війна → тотальне військове знищення противника. Перемога досягалася через фізичне знищення армії, окупацію території та повний контроль над ресурсами держави.
- Операція «Буря в пустелі» → швидка перемога за рахунок технологічної переваги.
Високоточна зброя, домінування в повітрі та інформаційна перевага дозволили досягти результату за короткий час. - Сучасні війни → економічне виснаження та соціальний тиск.
Перемога визначається не швидкістю наступу, а здатністю:- виснажити економічні ресурси противника;
- підвищити вартість війни до критичного рівня;
- створити внутрішній соціально-політичний тиск, який робить продовження війни нераціональним.
Таким чином, війна трансформується з боротьби армій у боротьбу економік і суспільств.
Від “мосту між війною і державою” — до нової стратегії
У попередніх публікаціях автором вже піднімалося питання необхідності створення “мосту” між фронтовим досвідом війни та державними стратегічними рішеннями [1]. Йшлося про фундаментальну проблему: бойовий досвід, який формується в умовах сучасної війни, не транслюється належним чином у систему стратегічного планування держави. Саме цей розрив і створює стратегічний дефіцит.
Однак подальший аналіз показує, що проблема є ще глибшою. Йдеться не лише про відсутність “мосту” як інституційного механізму, а про зміну самої логіки, яку цей міст має передавати. Якщо раніше мова йшла про перенесення військового досвіду у державні рішення, то сьогодні постає інше завдання: переосмислення самої стратегії війни. І саме тут виникає новий зміст цього “мосту” — як зв’язку не лише між війною і державою, а між війною, економікою та політичною стійкістю.
Це і є наступний етап осмислення — перехід від проблеми до формування нової стратегічної моделі.
“Міст Грея” і його трансформація
У цьому контексті важливо звернутися до ідеї “мосту війни”, яку сформулював Colin S. Gray [2]. Він розглядав війну як міст між політикою і військовою силою — інструмент досягнення політичних цілей через застосування армії. Однак сучасна війна радикально змінює цю конструкцію. Якщо раніше модель виглядала так: політика → армія → перемога, то сьогодні вона трансформується у складнішу багаторівневу систему:
політика → економіка → суспільство → армія → економічне виснаження → політичне рішення.
Таким чином, “міст Грея” не зникає, але змінює свою архітектуру і зміст. Він стає мостом між політикою, економікою, суспільством і технологіями. І саме ця трансформація пояснює нову природу сучасної війни.
Інженерія як стратегічний інструмент
У своїй новій книзі Володимир Горбулін та Валентин Бадрак [3] фактично описують інженерну основу цієї нової стратегії. Йдеться про:
- інтеграцію несумісних систем (FrankenSAM);
- використання західних ракет у радянських комплексах;
- нове застосування ракет типу Р-73;
- створення мобільних і дешевих платформ ППО.
Ці рішення є не просто технічними інноваціями. Вони виконують стратегічну функцію:
знижують вартість війни для однієї сторони і підвищують її для іншої.
Економіка війни як поле бою
Український досвід демонструє нову закономірність: вирішальним фактором стає не вартість озброєння, а співвідношення “ціна — ефект”. Дешеві, масові рішення здатні:
- знищувати дорогі цілі;
- виснажувати ресурси противника;
- підривати його економічну стійкість.
Таким чином, поле бою виходить за межі фронту. Воно охоплює:
- економіку;
- інфраструктуру;
- суспільну стабільність.
Поле бою і економіка: не протиріччя, а єдність
Важливо підкреслити: зміщення акценту на економічне виснаження не означає зменшення ролі поля бою. Навпаки, саме ефективні дії Збройних Сил створюють передумови для реалізації цієї стратегії.
Поле бою залишається ключовим елементом війни, оскільки:
- саме там стримується противник;
- саме там руйнуються його військові можливості;
- саме там формується простір для подальшого стратегічного впливу.
Однак сучасна війна показує, що цього недостатньо для досягнення остаточного результату. Перемога формується на перетині:
- військових дій;
- економічного виснаження;
- внутрішньої соціально-політичної динаміки.
Таким чином, мова йде не про заміну поля бою економікою, а про розширення самої логіки війни, де поле бою стає лише одним із елементів більш складної системи.
Саме ця інтеграція і визначає результат сучасних конфліктів.
Європа між старою і новою логікою війни
На цьому тлі показовим є підхід, запропонований «Центром стратегічних та міжнародних досліджень» (Center for Strategic and International Studies, CSIS) у статті щодо розвитку систем протиповітряної оборони для Європи [4]. У цьому документі акцент зроблено на:
- масштабуванні існуючих систем ППО;
- нарощуванні виробництва;
- координації постачань між союзниками.
Це логічний і необхідний підхід. Але він залишається в межах попередньої парадигми — парадигми технологічної та ресурсної переваги.
Український досвід демонструє інше. Ефективність сучасної війни визначається не лише кількістю систем або їх технологічною досконалістю, а здатністю:
- швидко адаптувати наявні ресурси;
- інтегрувати різні покоління озброєння;
- створювати асиметричні рішення, які змінюють економіку війни.
Саме тут виникає ключовий виклик для європейських політиків. Якщо Європа готуватиметься до війни майбутнього, виходячи лише з логіки масштабування дорогих систем, вона ризикує опинитися у ситуації, де противник використовує значно дешевші, але стратегічно ефективні рішення.
Отже, питання стоїть ширше, ніж просто розвиток ППО. Йдеться про необхідність переосмислення самої стратегії: від моделі “більше і дорожче” — до моделі “гнучкіше, швидше і економічно ефективніше”.
Україна вже сьогодні дає цей досвід. І саме тому він має бути інтегрований у стратегічне мислення Європи.
Висновок
Україна не лише захищається. Вона формує нову модель війни. Модель, у якій:
- перемога досягається через економічне виснаження волі противника;
- інженерна адаптація стає стратегічною перевагою;
- дешеві рішення змінюють баланс сил.
Майбутнє війни вирішується не лише на полі бою. Воно вирішується у здатності зробити війну для противника економічно неможливою. Україна вже веде саме таку війну.
Питання в тому, чи готова Європа це усвідомити.
Ібрагім Габідулін,
військовий експерт,
фахівець з питань застосування Повітряних сил,
полковник у запасі
Джерела:
- Ібрагім Габідулін. Як збудувати міст від війною та державними рішеннями // Оборонно-промисловий кур’єр. URL: https://opk.com.ua/%D1%8F%D0%BA-%D0%B7%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%8E-%D1%82%D0%B0-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2/
- Gray, C. S. (2010). The Strategy Bridge: Theory for Practice. Oxford: Oxford University Press. URL: https://pdfcoffee.com/colin-s-pdf-pdf-free.html/
- Володимир Горбулін, Валентин Бадрак. Війна майбутнього. Як технології російсько-української війни 2022-2025 років змінили поле бою. К.: Брайт Букс, 2026. 248 с.
- Max Bergmann, Otto Svendsen, and Jonathan Burchell. Europe Needs an ASAP Program for Air Defense // Center for Strategic and International Studies. URL: https://www.csis.org/analysis/europe-needs-asap-program-air-defense/