Віктор Павленко, канд. військ. наук, відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД;
Євген Нагорний, доктор філософії, начальник військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту – начальник управління радіаційного, хімічного, біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України;
Петро Крикун, відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД
У статті наведено результати аналізу хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної загроз для України в умовах війни на виснаження, що супроводжується зростанням ризиків застосування неконвекційної зброї з боку російської федерації. Проаналізовано чинні нормативні документи у цій сфері діяльності та визначені шляхи їх удосконалення.
Сьогоднішнє безпекове середовище є нестабільним і перебуває у стані динамічної трансформації, де старі правила гри вже не працюють, а нові ще не сформовані. Світ знаходиться у стані надзвичайної геополітичної напруженості, спричиненої двома масштабними війнами: з одного боку російська збройна агресія, що триває з 2014 року, перейшла у фазу виснажливого протистояння після чотирьох років повномасштабного вторгнення, з іншого – війна на Близькому Сході, як регіональний вибух.
Зазначене задає основні тренди нестабільності безпекового середовища. У таких умовах протидія хімічним, біологічним, радіологічним та ядерним загрозам є одним із ключових компонентів архітектури міжнародної безпеки. Сьогодні спостерігається трансформація поняття «воєнна безпека» у контексті зниження рівня воєнної загрози, від класичних воєнних конфліктів до багатофакторних гібридних загроз, де хімічні, біологічні, радіологічні та ядерні загрози є специфічними чинниками ураження, які виходять за межі вогневої чи механічної дії. Ці загрози критично впливають на рівень національної безпеки, забезпечення захисту населення та боєздатності сил безпеки і сил оборони.
В таких умовах, відсутність Стратегії хімічної, біологічні, радіологічної та ядерної безпеки України (ХБРЯ), як єдиного стратегічного документа, який би комплексно визначав державну політику у сфері протидії ХБРЯ загрозам, унеможливлює впровадження скоординованої моделі управління ризиками, уніфікації стандартів реагування, повноцінної інтеграції у структури НАТО, а також реалізації міжнародних зобов’язань у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення та цивільного захисту.
Аналіз війни, розв’язаною російською федерацією (рф) проти України, засвідчив, що спостерігаються не лише класичні воєнні дії, а також зростаюча загроза застосування неконвенційної зброї (хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної) як по об’єктах критичної інфраструктури, так і населенням.
Попри інші загрози, хімічна загроза є реальною і постійною, яка вже перейшла зі статусу «можливої» у статус систематичного застосування. Після розпаду Радянського Союзу рф успадкувала весь арсенал хімічної зброї, а також більшість його колишніх виробничих потужностей, а це приблизно 40000 т бойових хімічних речовин, що було і є найбільшою кількістю у світі [1]. РФ як повноправний учасник Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (дата підписання – 13 січня 1993 року, дата ратифікації – 5 листопада 1997 року) взяла на себе зобов’язання знищити всі запаси хімічної зброї, не виробляти, не зберігати, не розробляти та не застосовувати хімічну зброю, надавати достовірну інформацію про об’єкти подвійного призначення та підлягати інспекціям. Проте, з початку агресії рф проти України зафіксовано безліч випадків застосування небезпечних хімічних речовин та засобів, які заборонено міжнародними конвенціями.
Так, підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту ЗСУ було відібрано біля 600 проб, частина з яких була передана для проведення аналізу до Інституті екогігієни та токсикології і Організації із заборони хімічної зброї. Результати аналізу засвідчили, що у відібраних в районах застосування пробах, були виявлені речовини хлоробензальмалононітрил та хлорацетофенон [2], які містять речовини сльозогінної та подразнюючої дії.
За весь період збройної агресії рф проти України зафіксовано понад 12 тисяч випадків застосування небезпечних хімічних речовин. Лише протягом січня 2026 року задокументовано 224 такі випадки [3]. РФ регулярно використовує гранати К-51 та РГ-ВО, наповнені сльозогінним газом, а також хлорпікрином.
Таким чином аналіз сучасного контексту застосування хімічної зброї рф у війні проти України засвідчив системне нехтування рф підписаної міжнародної угоди з Конвенції про заборону хімічної зброї, що створює умови для подальшого застосування такої зброї у ході бойових дій.
Радіологічна загроза для України, пов’язана насамперед з окупацією рф Запорізької АЕС. Станція часто працює лише на одній лінії живлення, що створює ризик знеструмлення та відмови систем охолодження реакторів. Постійні обстріли енергетичної інфраструктури навколо АЕС, використання території станції для розміщення військової техніки та особового складу рф створює постійну загрозу випадкових або навмисних вибухів. Деградація обладнання через відсутність належного обслуговування створюють загрозу аварії з викидом радіації.
Питання щодо можливої загрози застосування рф біологічної зброї залишається предметом серйозного занепокоєння як України, так і міжнародних партнерів. Незважаючи на міжнародні зобов’язання та публічні заяви про дотримання Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення, рф зберігає потужну науково-виробничу інфраструктуру подвійного призначення, здатну у короткі терміни відновити програми зі створення біологічної зброї. Систематична відмова від міжнародної прозорості, наявність лабораторій із високим рівнем біозахисту, кадровий потенціал з досвідом військової мікробіології, а також цілеспрямована інформаційна кампанія з дискредитація України (стосовно наявності мережі «секретних американських біолабораторій») можуть бути використані для легітимізації своїх подальших агресивних дій щодо застосування біологічної зброї.
Відомо, що 19 листопада 2024 року президент рф путін підписав указ № 991 «Про затвердження основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування». Ця подія стала суттєвим кроком у зміні риторики рф щодо застосування зброї масового ураження. Фактично, оновлена доктрина знижує поріг використання ядерної зброї. А вже 21 листопада 2024 року рф вперше застосувала ракету «Орєшнік» (за своїми технічними характеристиками є потенційним носієм ядерної зброї) по місту Дніпру, зокрема по промисловому підприємству «Південмаш». Застосування цієї ракети викликало значний резонанс у світі через технічні особливості зброї та контекст її використання. Друге застосування ракети відбулося 8 січня 2026 року по об’єктах у Львівській області, зокрема повідомлялося про удар по газовому родовищу неподалік кордону з Польщею.
На цей час, особливу тривогу викликає розміщення російської тактичної ядерної зброї в Білорусії, що є кроком до ескалації та руйнування режиму нерозповсюдження. Збройні сили Білорусії вже оперують комплексами «Іскандер-М», здатними нести ядерні заряди. Також для використання авіаційних ядерних бомб переобладнано літаки Су-25.
Аналіз джерел засвідчує, що рф володіє найбільшим у світі арсеналом ядерної зброї [4] загальна кількість боєголовок становить близько 5 459 – 5 580, з яких 1 710 – 1 720 розгорнуті на стратегічних носіях, а решта у резерві чи на зберіганні. Система стратегічних ядерних сил включає три основні компоненти доставки ядерної зброї: наземний, морський та повітряний. До наземного компоненту відносяться ракетні війська стратегічного призначення (РВСН). Це основа ядерної тріади рф. Озброєна міжконтинентальними балістичними ракетами, як шахтного так і мобільного базування. Серед основних систем: «Тополь-М» (SS-27), «Ярс» (РС-24) – мобільна і шахтна, «Сармат» (РС-28) – важка міжконтинентальна ракета нового покоління. У складі РВСН орієнтовно знаходиться 329 пускових установок ракетних комплексів міжконтинентальних балістичних ракет спроможних нести біля 1244 бойових блоків. До морського компоненту відносяться стратегічні атомні підводні ракетоносці озброєні міжконтинентальними балістичними ракетами морського базування. Основні субмарини: «Борей», озброєні ракетами Р-30 та «Дельфін», озброєні ракетами Р-29РМУ2. Орієнтовно на озброєнні перебуває 12 ракетоносців спроможних нести біля 992 боєзарядів. До повітряного компоненту відноситься дальня авіація повітряно-космічних сил рф. Носіями стратегічної ядерної зброї є бомбардувальники з крилатими ракетами, основними з яких є: ТУ-160, надзвуковий ракетоносець і ТУ-95МС турбогвинтовий бомбардувальник, озброєні крилатими ракетами Х-55, Х-101 та Х-102. Орієнтовна кількість ракет складає близько 580 шт. Крім цього на озброєнні перебуває до 2000 тактичних засобів (авіаційні бомби, артилерійські снаряди, тактичні ракети, фугаси тощо). Більш того, у лютому 2026 року припинив дію договір СНО-3 (про контроль над стратегічними озброєннями), що розв’язало руки рф у нарощуванні ядерного потенціалу.
Таким чином наявність у рф ядерної зброї, засобів її доставки, оновлена ядерна доктрина, конвенційні бойові дії на території України значно підвищують непередбачуваність ядерної риторики у поведінці керівництва рф, що може призвести до застосування ними ядерної зброї.
Існують і інші потенційні загрози, які також необхідно враховувати, зокрема: застосування «брудної бомби», диверсійні акти на об’єктах критичної інфраструктури, руйнування ХБРЯ об’єктів під час ведення бойових дій, неналежне поводження з ХБРЯ речовинами, пошкодження об’єктів захоронення і могильників тощо.
Слід також зазначити, що для сучасного ведення війни характерне масове застосування різного виду озброєння, особливо ракетних та артилерійських систем великої потужності, дронів різного призначення, що стає додатковим загрозливим фактором для ядерних об’єктів та об’єктів хімічної промисловості.
Зазначені вище загрози перейшли з розряду теоретичних у практичну площину щоденних безпекових викликів для України. В умовах війни межа між «випадковим» пошкодженням та спланованим терактом стирається, що потребує від державних служб цивільного захисту готовності до комбінованих сценаріїв. Враховуючи геополітичну ситуацію та находження України в зоні активних бойових дій це вимагає не просто уваги, а комплексної трансформації системи цивільного захисту.
Проведений аналіз законодавчих та інших нормативно-правових актів України з питань ХБРЯ — безпеки [5-10], засвідчив, що ці документи мають більш фрагментарний формат та охоплюють вузькі аспекти безпеки в межах конкретної галузі. При цьому, не забезпечується комплексне вирішення всієї проблематики ХБРЯ загроз, відсутній єдиний міжвідомчий, поліцентричний підхід. Ключовою проблемою є те, що в керуючих документах на теперішній час не унормовано цілісне, комплексне бачення ХБРЯ — безпеки як єдиної системи загроз. Відповідно відсутня і узгоджена стратегія управління ХБРЯ ризиками, не в повній мірі забезпечено загальну координацію та інтеграцію з системами колективної безпеки.
Сучасна ХБРЯ — безпека представляє складну, багатофакторну проблематику, яка потребує комплексного підходу, врахування новітніх викликів, її вирішення не можливе без запровадження відповідної стратегії (Стратегії хімічної, біологічної, радіаційної та ядерної безпеки України) у цій сфері діяльності. Це має бути документ довгострокового планування загальнодержавного рівня. Така стратегія заклала б підґрунтя для уніфікації процедур, інтеграції у міжнародну систему стандартів і підсилила б стійкість держави у реагуванні на неконвенційні загрози. Задля цього, було б доцільним, внесення змін у Законі України «Про національну безпеку України», зокрема:
1) доповнити статтю 1 таким змістом:
«26) Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки — документ довгострокового планування, що визначає загрози, пов’язані із виникненням хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних інцидентів, а також встановлює напрями, цілі та завдання державної політики щодо запобігання, виявлення, реагування на такі інциденти та мінімізації їх впливу на населення, сили безпеки та оборони, довкілля, об’єкти критичної інфраструктури та національну безпеку України.»;
2) частину п’яту статті 3 викласти (доповнення курсивом) в такій редакції:
«5. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, Стратегії інтегрованого управління державним кордоном України, Стратегії хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України, інших документах у сферах національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.».
3) абзац другий частини третьої статті 25 викласти (доповнення курсивом) в такій редакції:
«Документами довгострокового планування є Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України, Стратегія кібербезпеки України, Стратегія інтегрованого управління державним кордоном України, Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України, Національна розвідувальна програма.»;
4) після статті 311 доповнити статтею 312 такого змісту:
«Стаття 312. Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України
- Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України розробляється за дорученням Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань цивільного захисту, після затвердження Стратегії національної безпеки України.
Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України для її схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
- Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України включає:
1) опис проблем, які обумовили її прийняття, і нормативно-правових актів, що діють у відповідних сферах;
2) аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем;
3) стратегічні цілі та показники їх досягнення;
4) завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей, етапи їх виконання, очікувані результати на кожному етапі, з відображенням запланованого темпу досягнення цільових показників та орієнтовного обсягу необхідних фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів;
5) порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації стратегії та звітування.
- Стратегія хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки Україниє основою для підготовки державних програм, що стосуються цивільного захисту.
Реалізація Стратегії хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України здійснюється на основі національного економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно-приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.».
Водночас, деякі питання щодо протидії загрозам можливо вирішити вже в найближчій перспективі. На цей час введено в дію Указ Президента України «Про структуру плану оборони України» № 96/2026 від 2 лютого 2026 року, наступним кроком буде змістовне його наповнення. Тому, включення питань хімічної, бактеріологічної, радіологічної та ядерної безпеки України під час відпрацювання цього документу є реалістичним та невідкладним.
На перспективу доцільно мати єдиний орган, який централізовано опікувався питанням ХБРЯ – безпеки. На це також вказує досвід держав — членів НАТО у сфері ХБРЯ – безпеки. Так, Велика Британія запровадила жорстку координаційну вертикаль через Національний центр боротьби з ХБРЯ[11], що входить до складу підрозділу протидії тероризму, об’єднує служби екстреної допомоги для захисту та підготовки держави до протидії хімічній, біологічній, радіологічній та ядерній загрозам. Основна роль у сфері ХБРЯ — безпеки Польщі відведена Державній атомній агенції [12]. У Чехії функціонує Державний інститут ядерної, хімічної та біологічної безпеки [13] – установа, яка безпосередньо консультує прем’єр-міністра та здійснює підтримку діяльності державних органів. У Франції повноваження координатора національною обороною і безпекою, у тому числі і ХБРЯ, покладено на Генеральний секретаріат з оборони та національної безпеки Франції [14], який підпорядковується безпосередньо прем’єр-міністру і розробляє національні плани протидії загрозам.
Слід зауважити, що сфера ХБРЯ – безпеки на державному рівні характеризується класичним прикладом «горизонтальної» структури, де замість єдиного центру управління існує складна мережа взаємодій та узгоджень між відомствами з різними повноваженнями.
Так, Міністерство енергетики України опікується питанням ядерної та радіологічної безпеки, через взаємодію з Енергоатомом та Державною інспекцією ядерного регулювання України формує та реалізує політику у сфері використання ядерної енергії, ліцензування АЕС та здійснює контроль за радіаційним станом.
Питання хімічної та біологічної безпеки розділені між трьома структурами. Міністерство охорони здоров’я України відповідає за епідеміологічний нагляд, біологічну безпеку та санітарні норми щодо хімічних речовин. Міністерство внутрішніх справ України відповідає за загальну координацію цивільного захисту через Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яка є ключовим органом у реагуванні на загрози ХБРЯ. Державна екологічна інспекція України реалізує державну політику із здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони природних ресурсів. Міністерство оборони України має війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту, які спеціалізуються на захисті військ від зброї масового ураження. Крім того, Служба безпеки України запобігає актам тероризму на об’єктах критичної інфраструктури.
В Україні роль координатора з питань ХБРЯ-безпеки частково виконує Рада національної безпеки і оборони України, проте вона є дорадчим, а не виконавчим органом. Тому, вважається за доцільне, мати державний орган, як приклад Національне агентство з питань хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України. Цей виконавчий орган міг би взяти на себе низку організаційних та виконавчих функцій щодо впровадження єдиного стандарту навчання, здійснення централізованого моніторингу; налагодження безпосередньої взаємодія з НАТО та Організацією із заборони хімічної зброї і МАГАТЕ, проведення постійного контролю за об’єктами, що використовують подвійні технології, а також інших функціональних завдань з питань ХБРЯ-безпеки.
Висновки.
Для України, в умовах продовження російської збройної агресії, загроза застосування хімічного, біологічного, радіологічного, ядерного характеру озброєння з боку рф стає все більш актуальною і реалістичною, виходячи з політики керівництва рф та дій її окупаційних військ на полі бою.
Наведені у статті фактори засвідчують про необхідність сприйняття такої загрози, що безпосередньо впливає на національну безпеку держави щодо захисту населення, забезпечення стійкості національної економіки і боєздатності сил безпеки і сил оборони.
Аналіз законодавства України з питань протидії загрозам застосування сил і засобів хімічного, біологічного, радіологічного, ядерного характеру, свідчить про необхідність вирішення низки нагальних питань, а саме:
в контексті розроблення проекту Закону України «Про державне стратегічне планування» внести відповідні зміни до Закону України «Про національну безпеку України» стосовно унормування Стратегії хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України, як документа оборонного планування;
під час розроблення нового плану оборони України, врахувати питання хімічної, бактеріологічної, радіологічної та ядерної безпеки України;
розглянути можливість створення державного органу — Національного агентства з питань хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної безпеки України, на яке покласти завдання системного вирішення питань у цій сфері діяльності.
Віктор Павленко, канд. військ. наук, відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД;
Євген Нагорний, доктор філософії, начальник військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту – начальник управління радіаційного, хімічного, біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України;
Петро Крикун, відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД
Джерела
1.Sage Journals. Chemical Weapons Disposal Russia Tries Again
URL: https://journals.sagepub.com/doi/10.2968/057005015.
2.OPCW . (2025, JUNE 24) OPCW issues report on third Technical Assistance Visit to Ukraine following an incident of alleged use of toxic chemical as a weapon
URL: https://www.opcw.org/media-centre/news/2025/06/opcw-issues-report-third-technical-assistance-visit-ukraine-following#:~:text=Previous%20Article
3.За повідомленням ГШ ЗСУ
URL:https://suspilne.media/1231006-rosiani-ponad-12-tisac-raziv-zastosovuvali-nebezpecni-himicni-recovini-na-poli-bou-genstab-
4.Vivian Ho. Where are the world’s nuclear weapons, and who owns them? The Washington Post. 2025.
URL:https://www.washingtonpost.com/world/2025/06/24/iran-israel-world-countries-nuclear-stockpile.
- Конституція України, зі змінами, 1996 р. ст. 3, 16, 17, 27, 49, 50. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96D 0%B2%D 1%80#Text.
- Закон України “Про оборону України”, зі змінами, 1992 р. ст. 2, 3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1932-12#Text.
- Закон України “Про Збройні Сили України”, зі змінами, 1992 р. ст. 1, 3, 8. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1934-12#Text.
- Закон України “Про національну безпеку України”, зі змінами, 2018 р. ст. 1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.
- Закон України “Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією”, зі змінами, 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2804-20#Text.
- Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року “Про Стратегію національної безпеки України”, 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/392/2020#n12.
11.URL:https://www.securityandpolicing.co.uk/exhibitors/exhibitors-list-2026/national-cbrn-centre-ncbrnc/.
- URL: https://www.gov.pl/web/paa/panstwowa-agencja-atomistyki.
13.URL: https://www.sujchbo.cz/.
- URL: https://www.info.gouv.fr/organisation/secretariat-general-de-la-defense-et-de-la-securite-nationale-sgdsn
Віктор Павленко,
канд. військ. наук, відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД;
Євген Нагорний,
доктор філософії, начальник військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту – начальник управління радіаційного, хімічного, біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України;
Петро Крикун,
відділ воєнної політики центру безпекових досліджень НІСД центру безпекових досліджень