Молдовські диверсанти, найняті для вбивств в Україні відомих та суспільно значущих осіб – ознака набуття глобалізації інформаційно-психологічних операцій

Автор: Олексій Максименко,

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Трансформація тіньового фронту у новий вимір війни стає підготовкою до оновленого рівню активності загарбницької, фашистської росії у підриві основ незалежної України. Вбивства Андрія Парубія та Ірини Фаріон можуть стати лише початком великого списку, який, у свою чергу, має перетворитися одночасно і на важіль впливу, і на механізм підриву національної ідеї Української держави. Саме тому цей аспект має потрапити у фокус уваги української контррозвідки та викликати створення національної системи протидії і запобігання політичним злочинам Кремля.

Путінський режим відточував механізми таємних впливів практично від самого початку призначення лідером кадебіста путіна. Від свідомих підривів житлових будинків як серії терористичних актів у Москві та Волгодонську до низки вбивств всередині росії режим путіна набував оформлення. Кривавий шлях від вбивств Анни Політковської та екс-співробітника ФСБ Олександра Литвиненка у 2006 році до знищення Бориса Немцова у 2015 році та Олексія Навального у 2024 році підкреслює тероризм як винятковий механізм впливів російського, путінського фашизму.

Тому питання організації протидії цим впливам носить екзистенційний характер. І саме тому важливий і неочевидний висновок після успішної операції “Еніґма 2.0”, яку провели Україна й Молдова ― москва фактично  розписалась в тому, що провалює війну по всіх фронтах, зокрема в інформаційному вимірі. Провалює, але не зупиниться, і це треба чітко усвідомлювати та готувати системні механізми протидії.

Якщо коротко про суть операції ― контррозвідники та поліцейські України й Молдови одночасно в двох країнах затримали організатора та членів найнятої російськими спецслужбами диверсійної групи, яких під прикриттям прислали в Україну скоїти серію вбивств.

Показово, і це підтвердили в офісі Генпрокурора України, —  до так званого “чорного списку” московських терористів потрапив представник з питань стратегічної комунікації ГУР МОУ, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов. За його вбивство чекісти обіцяли 100 тисяч доларів.

Очевидно, демонізоване москвою ГУР завдає ворогу реально болючих ударів повсюди упродовж усіх років війни, але те, що серед цілей диверсантів був Юсов, виявилося дуже симптоматичним нюансом, оскільки йдеться якраз про інформаційний вимір воєнного протистояння, де ГУРівці так само демонструють важливі результати.

Стратком воєнної розвідки України під час війни фактично став для нашого суспільства своєрідним джерелом врівноваженості, згуртованості, бойового духу, здатності чинити опір. А для росії — дієвою завадою, яка відсікає ворожі підривні інформаційні потуги та нівелює їх.

Ми всі бачимо, скільки зусиль московити доклали для дискредитації України, для розпалювання ворожнечі, для підбурювань на темі наших військовополонених, на темі мобілізації, на темі допомоги українцям з боку держав-партнерів, і цей перелік можна продовжувати.

Це вимагало і вимагає від України превентивних дій, а ще того, що називають “кризовими комунікаціями” ― вважаю, що стратком ГУР може слугувати прикладом для багатьох інших наших структур.

Завдяки цій скоординованій та ефективній роботі агресивний Кремль, хоч і витрачає шалені ресурси на кампанії з дестабілізації/дискредитації України, так і не досягає бажаного ефекту, колекціонує українського облизнів, штрикає шилом по патоці. А кожен наступний день війни стає для росії дедалі дорожчим.

В таких умовах чекістам одночасно муляє, коле і пече, бо після чотирьох років повномасштабної війни жодних результатів немає і на фронті, і в інформаційному протистоянні як неодмінній частині війни. Це на практиці підриває доктрину генерала ґерасімова, це нівелює вплив чекістів, це створює нові виклики для росії і, звісно, псує настрій воєнному злочинцю путіну. До речі, лише він міг дати наказ на здійснення серії таких вбивств.

Ось чому московити вдаються до крайніх, огидних і своїх традиційних методів: тероризму та диверсій. І те, що речник воєнної розвідки України потрапляє до розстрільного списку кремля, ― дуже показова “оцінка” роботи не тільки самого Юсова, але й усього страткому ГУР під час війни.

Олексій Максименко,

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння