З кінця 2024 року на полі бою в Україні з’явився новий тип системи: волоконно-оптичний дрон, здатний передавати оператору зображення в реальному часі без впливу електромагнітних перешкод. Базуючись на технології, яка давно використовується в дротових торпедах, цей пристрій швидко інтегрували в російські арсенали, перш ніж його взяли на озброєння українські сили на початку 2025 року. Хоча його концепція здається простою, вона забезпечує тактичну перевагу в конфлікті, де електронні системи стали такими ж вирішальними, як наземні чи повітряні сили. Вплив нових БАК дослідили у профільному видання Army Recognition.
Волоконно-оптичні безпілотники, стійкі до перешкод завдяки кабельному з’єднанню, були вперше широко використані Росією в Курській області для обходу української радіоелектронної оборони та точного ураження цілей. На відміну від звичайних квадрокоптерів, які покладаються на високочастотні радіолінії для передачі відеопотоків від першої особи (FPV), оптоволоконні дрони несуть котушку кабелю довжиною до 20 кілометрів. Кабель розгортається під час польоту, зберігаючи фізичний зв’язок з оператором і роблячи систему стійкою до перешкод, оскільки сигнал передається по волокну, а не по повітрю. Перші безпілотники такого типу, адаптовані на основі китайських зразків, були широко розгорнуті Москвою під час її наступу в районі Курська, де вони використовувалися для локалізації та нанесення ударів по українських позиціях, не піддаючись впливу приманок або передових систем постановки перешкод, розгорнутих Києвом.
Стійкість до перешкод – не єдина перевага оптоволоконних дронів. Кабель забезпечує значно вищу пропускну здатність, ніж радіо, що забезпечує чудову якість зображення та стабільний потік навіть під час польоту на низькій висоті через ліси чи міську місцевість. Під час демонстрації 2 січня 2025 року Управління інноваційної діяльності Міністерства оборони України продемонструвало представникам різних родів військ Збройних Сил понад десяток вітчизняних моделей. Деякі з цих безпілотників могли нести корисне навантаження до 3 кг. Присутні пілоти БПЛА на власні очі переконалися в тактико-технічних можливостях систем, підтвердивши їх потенціал для швидкої інтеграції в польові операції.
Підполковник Євгеній Ткаченко пояснив, що безперервне вдосконалення можливостей противника в безпілотних літальних апаратах з дротовим наведенням призвело до того, що Україні необхідно відновити технологічний паритет. Він підкреслив чуйність вітчизняних виробників, які продемонстрували здатність швидко адаптувати свої інновації до умов бою та нарощувати виробництво відповідно до експлуатаційних вимог.
Незважаючи на свої переваги, волоконно-оптичні системи передбачають компроміси. Кабель (приблизно 1,2 кілограма на 10 кілометрів) і його котушка зменшують вибуховий корисний вантаж, який може нести дрон. Українська модель Reboff, яка зазвичай здатна перевозити 4 кілограми вибухівки, обмежена вагою близько 1,2 кілограма при розгортанні з 10 кілометрами кабелю. Також страждає маневреність, так як трос не терпить різких вигинів або різких рухів. Пілоти повинні уникати крутих поворотів або різких прискорень, які можуть порвати або заплутати кабель. Крім того, радіус дії цих дронів обмежений приблизно 20 кілометрами, що набагато менше, ніж деякі сучасні радіокеровані дрони, які можуть досягати 200 кілометрів.
Китай також розпочав випробування волоконно-оптичних безпілотних літальних апаратів у своїй 81-й групі армій, як показали кадри, трансльовані державним телебаченням наприкінці квітня 2025 року. Ця передача технологій з українського поля бою відображає зростаючий глобальний інтерес до систем, які можуть протистояти середовищам радіоелектронної боротьби. Підтримка надійного з’єднання без перешкод зараз вважається важливою при розробці безпілотних літальних систем (БЛА).
В Україні промислові цехи та спеціалізовані бригади швидко адаптувалися до усунення технологічного розриву. Станом на січень 2025 року генерал Олександр Сирський підтвердив, що волоконно-оптичні безпілотники з радіусом дії 20 кілометрів надійшли на озброєння, а понад двадцять сертифікованих моделей зараз виробляють одинадцять українських підприємств. Це нарощування виробництва є частиною ширшої стратегії зменшення залежності від іноземних поставок, оскільки поставки важкого обладнання за угодами із США залишаються предметом політичної невизначеності. Українські команди розробників продовжують працювати над зменшенням ваги котушки, покращенням довговічності кабелю та оптимізацією платформ дронів, щоб збільшити вантажопідйомність, зберігаючи переваги контролю оптоволокна.
На землі впроваджується нова оборонна тактика, щоб протистояти цим безпілотникам. Мережі вздовж ключових логістичних маршрутів призначені для заплутування кабелю та нейтралізації дрона, тоді як термічні або механічні системи для розрізання волокна також розробляються. У ширшому плані безпілотна війна увійшла в цикл безперервної адаптації, коли кожен прогрес у виявленні чи створенні перешкод спонукає до інновацій. Волоконно-оптичні дрони є останнім і найбільш конкретним прикладом цієї ескалації технологічної гонки.
Використання волоконно-оптичних безпілотників знаменує собою новий етап у сучасній війні, де контроль над електромагнітним спектром є таким же важливим, як і традиційна вогнева міць. Їх прийняття обома сторонами в українському конфлікті та їх швидке міжнародне поширення підкреслюють зростаючу роль електронної війни та нагальну потребу в стійких, захищених від перешкод системах, навіть якщо вони спричиняють матеріально-технічні та операційні обмеження.