Про це пише Politico.

Обидві країни підтримують стосунки з Росією та проводять зовнішню політику, яка часто суперечить пріоритетам НАТО.

На перший погляд, Туреччина та Угорщина є повноправними членами НАТО. Угорщина витрачає 2,1% ВВП на оборону, що перевищує цільовий показник Альянсу й модернізує свою армію. Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО після американської. Але ані прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, ані президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган не є надійними партнерами для решти країн-членів Альянсу. Пара популістів — один з яких захищає християнські цінності, а інший дедалі більше схиляється до ісламізму — мають ширші спільні інтереси, повідомляє Politico.

Обидві країни намагаються загравати з Росією, ухиляються від підтримки України й проводять зовнішню політику, яка часто суперечить пріоритетам НАТО. Вони прагнуть, щоб НАТО був суто оборонним альянсом — іншими словами, щоб він не втручався у війну в Україні. Вони також готуються до можливої зміни уряду в Сполучених Штатах і намагаються зблизитися з Дональдом Трампом.

Орбан використав саміт НАТО як останню платформу для просування своєї самопроголошеної «мирної» місії — спроби припинити війну в Україні на умовах, встановлених російським лідером Путіним. Угорщина також була єдиною країною НАТО, яка відмовилася від участі в новій місії Альянсу на підтримку України, яка координуватиме передачу західних озброєнь і навчання українських солдатів.

Натомість Туреччина створила проблеми з декларацією саміту НАТО, яка була оприлюднена ввечері 10 липня. В заяві НАТО йдеться про те, що Альянс «визнає цінність сильнішої й більш дієздатної європейської оборони, яка робить позитивний внесок у трансатлантичну і глобальну безпеку, доповнює НАТО і є оперативно сумісною з нею». Така позиція НАТО не сподобалась президенту Туреччини Ердогану.