Одним із важливих заходів забезпечення Збройних сил озброєнням та військовою технікою є укладання контракту. Перш ніж зупинитись на цьому питанні, я хотів би навести деякі цифри, які свідчать про значну роль підприємств ОПК недержавного сектору економіки у виконанні державного оборонного замовлення.

Зокрема, було проведено аналіз, за 2015, 2016 та 2017 роки. Коштів, що виділялися на закупівлю і розборку озброєння та військової техніки у постачальників державного сектора ОПК і недержавних підприємств. У 2015 році було призначено 5,3 млрд грн, із них 1.9 млрд грн було направлено на оплату продукції і виконання робіт недержавного сектору ОПК. У 2016 році було призначено 6,9 млрд грн, при цьому сплачено недержавним підприємствам 2,3 мільярда гривень. У 2017 році – 1,5 млрд, це по факту використаних коштів, сплачується недержавному секторі економіки.

Отже роль підприємств недержавного сектору ОПК є дуже значною. Ці цифри, які я навів, вказані відносно прямих договорів, а ще є співвиконавці, постачальники комплектуючих, складових частин, тобто ще 30 – 40 % коштів у грошовому виразі, є участь приватних підприємств у забезпеченні Збройних сил озброєнням та військовою технікою.

Процес укладання державних контрактів є строго нормованим і здійснюється відповідно до чинного законодавства. Зокрема, Господарського кодексу, постанов Кабінету міністрів України, положень бухгалтерського обліку і відомчих документів, які регламентують процес договірної роботи. За напрямом Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України укладається в основному два типи контрактів: на розробку і на закупівлю ОВТ. Контракти на розробку поділяються на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з розробки озброєння та військової техніки. На сьогоднішній день є одна активна науково-дослідна робота, усі інші дослідно-конструкторські роботи, метою яких є отримання робочої конструкторської документації для серійного виробництва зразків озброєння та військової техніки.

Контракт нічим не відрізняється від будь-якого іншого господарського контракту, за виключенням того, що деякі питання нормуються стандартами 2015 року, якими замовник і виконавець мають керуватися. Це дозволяє розуміти один одного: що хоче замовник, і як повинен діяти виконавець при виконанні контракту. Закупівля озброєння та військової техніки є специфічною процедурою, тому в основному при укладанні контракту застосовуються неконкурентна процедура вибору виконавця. Це означає, що виконавець повинен бути внесений до реєстру економіки, мати підтвердження, що він є виробником продукції, яка пов’язана з державною таємницю. Наше державне замовлення є таємною інформацією, кількість та місце поставки продукції також є таємним. Тому майже 95 відсотків усіх контрактів є таємними. Через це існує незручність, що для укладання контракту виконавець повинен надати повний комплект розрахункового калькуляційних матеріалів щодо обґрунтування вартості розробки, включаючи всі етапи, окрім державних випробувань. Це дозволяє замовнику орієнтуватися в сумі необхідних коштів, планувати щорічно державне оборонне замовлення і фінансово забезпечити проведення таких робіт. Статті калькуляції також є стандартними. Інформація, яка вноситься повинна бути підтверджена джерелом її виникнення.

Що стосується закупівлі озброєння та військової техніки, вибір виконавця за неконкурентними процедурами з наданням розрахунково-калькуляційних матеріалів, в контракті завжди встановлюється орієнтовна ціна для того, щоб уникнути ризику замовника, через переплату за продукцію, так і виконавця щодо заниження вартості і отримання збитків при постачанні продукції. У процесі виконання контракту, коли є вже фактичні витрати, така ціна може коригуватися, як в вищу, так і в нищу сторони, при наданні розрахунків і обґрунтуванні за результатами фактичних витрат. Досвід вказує, що така практика є виправданою тому, що повертає і нам значні суми коштів, які вимірюються в десятках мільйонів, так і виконавці переглядають та надають документи, що фактичні витрати перевищують встановлену орієнтовну ціну, після цього ми коригуємо контракт і уточнюємо ціну на кінцеву продукцію.

Петро Харлашко,

начальник відділу договорів і фінансово-економічної діяльності

Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони України