У Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) вважають, що загальна ідеологія лібералізації ринку в Україні має передбачати появу приватних спецекспортерів, тобто таких приватних підприємств, які мали б право на здійснення експорту посередницьких послуг військового призначення на світовому ринку озброєнь.

Про це в своїй статті  «Лівому берегу» написав директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

На думку автора матеріалу, це утворило б певну конкуренцію і забезпечило спрощені умови виходу на світовий ринок озброєнь приватних підприємств.

«Між іншим, така стриманість держави може стати негативним досвідом. Як відомо, 4 лютого Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МКВТС) — структура, що узгоджує питання участі України у світовому ринку озброєнь, — ухвалила отримання приватною компанією «Оборонні технології» права надавати «брокерські послуги» на світовому ринку озброєнь. Що породило б першого приватного спецекспортера. Тепер уряд натиснув на гальма», — пояснив В. Бадрак.

Іншим не менш вагомим питанням, на переконання директора ЦДАКР, є можливість спецекспортера забезпечити за рахунок держави підготовку виробництва нової номенклатури озброєння.

«Скажімо, згаданий бойовий робот потрапив у відповідний список закупівлі. Однак на підготовку виробництв держава надає ресурс виключно державним підприємствам. Це привід зайвий раз нагадати, що рівних прав підприємств в Україні немає, попри війну та розуміння необхідності розвитку оборонних технологій. Однак наявність державного спецекспортера могло б зняти питання та сприяти формуванню державно-приватних структур навіть у нинішніх умовах», — додав він.

Експерти аналітичного центру переконані, що Україна, в разі заохочення владою самих спецекспортерів до таких перетворень, зберегла б їхні багаторічні напрацювання на світовому ринку і відкрила б нові можливості не тільки для сфери торгівлі зброєю, але й для переозброєння самої армії. Схожий шлях об’єднання зусиль держави та приватних розробників вже давно використовується в країнах НАТО (там просто немає спецекспортерів), але чомусь такий стандарт важко втілити в життя у країні, яка воює та потребує новітньої зброї.