Електромагнітна зброя – надперспективне озброєння сучасності. Показовим є й той факт, що вона нелетальна, а значить, спрямована на ураження не людини, а саме техніки. Варто зазначити й те, що розробка електронної зброї активно ведеться у багатьох країнах світу, а Україна входить до цього списку. Розробками такої зброї в державі займається Харківське науково-виробниче підприємство «Інститут електромагнітних досліджень». До речі, продукція підприємства широко відома й за межами України. Але, незважаючи на співпрацю з іноземними партнерами, поки що Збройні сили України не мають таких озброєнь.

Створення сучасної зброї в першу чергу демонструє технологічний потенціал підприємства. Саме тема розвитку технологій наразі актуальна в світі.

Редакції Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння та агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» вдалося обговорити дану проблематику з директором Харківського науково-виробничого підприємства «Інститут електромагнітних досліджень» Юрієм Ткачем та визначити пріоритети розвитку науково-технологіної бази підприємства.

 

Юрію Володимировичу, електромагнітна зброя – нелетальна зброя, що набирає попит в Україні та за її межами з приходом на поля бою такою техніки як безпілотники та іншої радіоелектронної техніки.  Відомо, що продукція вашого підприємства розробляється та виробляється вже не один рік. Що ви можете сказати про досягнення за останні роки та, які плани підприємства щодо розвитку нових технологій поточному році?  

Ми багато років працювали у цьому напрямку і, нарешті, перейшли від розробки та виготовлення лабораторних зразків до зразків для полігонних випробувань, і наразі готові до виготовлення широкого спектру зразків, які пройдуть випробування у реальних умовах. Надалі, ми плануємо виготовлення зразків нелетального озброєння, призначених для різних типах носіїв, та для використання з метою ураження різних цілей та вирішення широкого кола бойових задач.

Плануємо також інтенсивне продовження розпочатих нами раніше досліджень щодо використання нейтральних та заряджених аерозольних утворень у якості систем захисту від мікрохвильового та лазерного випромінювання, а також систем захисту від групових нальотів безпілотних літальних апаратів різних типів.

Взагалі, крім означених напрямків, плануємо надалі розширення робіт щодо розробки та виготовлення зразків нових видів озброєння спрямованої енергії. Є ще декілька напрямків нашої роботи, але поки ще говорити про це передчасно.

 

Що, на вашу думку, могло б допомогти підприємству у розвитку технологій?

 

Наразі, на мою думку, допомогти підприємству у розвитку  вказаних вище технологій мало б формування цільової програми, у рамках якої необхідна організація науково-промислової кооперації зі створення нових зразків озброєння спрямованої енергії та захисту від такого виду озброєння.

У рамках цієї програми необхідно створити Цільову раду для координації дій в цієї галузі та виділити відповідне фінансування для початку проведення науково-дослідних та конструкторських робіт щодо розробки конкретних зразків техніки, які, можуть використовуватись у подальшому для виготовлення зразків зброї.

Крім того, треба звернути увагу на дуже гостру проблему відсутності підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які можуть працювати у галузі озброєння спрямованої енергії.

На даний час, відсутні такі спеціалісти молодого покоління, що може привести до розриву між поколіннями дослідників, і приведе до втрати цілого шару знань та досвіду у розробках нових видів озброєння. У зв’язку з цим, вважаю необхідним створити на базі існуючих вищих навчальних закладів спеціалізацію за цією тематикою.

 

Яким чином держава спонукає українські стратегічні підприємства на розвиток технологій? Чи є конкретні завдання від військового відомства щодо створення технологічної продукції.

 

На жаль, зараз наше підприємство не відчуває істотної державної підтримки щодо  цього напрямку розробок та подальшого розвитку цих технологій. Слід зазначити, що наразі збільшується кількість країн, які ці технології активно розвивають або починають їх розвивати.

Щодо підтримки військового відомства, то у даний час ми відчуваємо ефективну підтримку (зокрема ЦНДУ МО) у формуванні реальних завдань щодо розробки різних видів виробів, обговорення результатів  полігонних випробувань, тощо. Але на жаль, не зважаючи на багаторазові обговорення та розуміння керівництва військового відомства, необхідності проведення робіт зі створення нелетального озброєння на нових фізичних принципах, наше підприємство держзамовлення на має.

 Можна наразі в Україні створювати технологічну зброю шляхом кооперації  підприємств, і хто від цього виграв би? Чи можна було б розвинути розробки Вашого інституту за рахунок утворення нових спільних із державою структур, наприклад, консорціуму або через спільну угоду із спецекспортерами (за умов їх фінансування проекту)?

 

Україна, коли входила до складу Радянського Союзу, виконувала великий обсяг робіт зі створення зразків сучасних видів озброєння, озброєння на нових фізичних принципах, а також технологій, необхідних для нього.

На мою думку, зараз вкрай необхідно створити кооперацію відповідних підприємств України з метою створення сучасної зброї нових видів. Це дозволило б зберегти поки ще існуючі унікальні технології, підготувати молодих спеціалістів та створити промислову базу. Така науково-виробнича база дозволить створити та виготовити сучасні та перспективні види озброєнь у промислових масштабах. Наразі є багато замовлень, у тому числі із-за кардону, на виготовлення промислових партій таких виробів, але для цього необхідна відповідна промислова база. Ця проблема може бути вирішені шляхом створення кооперації відповідних підприємств.

Так, розробки Інституту Електромагнітних Досліджень можна розвинути за рахунок спільних з державою структур. Це дозволить реалізувати масове виробництво пристроїв, що розробляються.

Не менш перспективним є підписання спільних угод зі спецекспортерами при наявності стабільного авансового фінансування цих проектів.

Чи може експорт бути поштовхом для розвитку нової продукції підприємства?

 

На жаль, у реальних на цей час умовах, мені здається, що експорт вже розробленої продукції та продукції, що нами розробляється, є єдиним реальним джерелом фінансування. У разі переходу до їх масового виробництва на експорт, це дозволить створити не тільки нові види продукції, а і отримати кошти для розвитку необхідної промислової бази країни. Виходячи з цієї точки зору, спільні угоди зі спецекспортерами (за умови їх фінансової підтримки) є дуже бажаними.

Ці обидва підходи дозволять активно розвивати розроблення та виготовлення нової продукції не тільки на експорт, а і для потреб України.