Згідно зі світовими тенденціями розвитку армій необхідно переглянути оперативно-тактичні вимоги до озброєння та військової техніки батальйонного рівня Збройних Сил України. Такого висновку дійшов професор Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України В.І. Слюсар. Дані розміщені у статті в збірці «Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки», яку підготовлено до XIV міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя та Безпека»

Зокрема, військовий фахівець вважає, що фахівцями ЦНДІ ОВТ ЗСУ було розглянуто концепцію переходу до застосування автономних маневрених батальйонних груп, зокрема, представлену полковником Великобританії Річем Уолкером. Відповідно до висновків, такі підрозділи повинні мати чисельність до 350 чоловік, до 50 транспортних засобів та до 80 робототехнічних і автономних систем, у тому числі й безпілотні авіаційні комплекси (БАК).

Військовий вчений вказує, що такі групи будуть спроможні вести автономні бойові дії протягом 7 днів на відстані 1600 км від основних сил та утримувати оборону кількох розосереджених у просторі ділянок проти рівнозначного по силі противника у військовому конфлікті низької інтенсивності.

При цьому, згідно з матеріалом, БАК повинні забезпечувати візуальну та акустичну розвідку, у той час як роботизовані наземні платформи, оснащені зброєю, призначені для максимального заміщення людського ресурсу у контактних бойових діях.

Він також відзначив, що сенсорна система батальйонної групи забезпечує сканування у 360-градусній зоні по азимуту та поділяється на два рівні: до 15 км, та до 30 км, — ці відстані уособлюють найближчу та подальшу бойові задачі.  В радіусі 15 км група повинна виявляти та забезпечувати ураження цілей, як наземних, так і повітряних, на дальності 30 км – досягти повного розуміння ситуації на полі бою на основі використання штучного інтелекту та забезпечувати інформацію про цілі у повітрі.