Фахівцями Українського інституту безпекових досліджень (УІБД) проведено дослідження щодо оптимального визначення функцій та повноважень центрального органу виконавчої влади для реалізації національної оборонно-промислової політики (далі ЦОВВ ОПП). Розробка ідеології створення та функціонування ЦОВВ ОПП ґрунтується передусім на необхідності забезпечення належного переозброєння ЗСУ та інших збройних формувань держави, а також з урахуванням забезпечення сталого розвитку національних технологій і оборонної промисловості. При цьому реформа ОПК (де трансформація ДК «Укроборонпром» є лише її частиною) має базуватися на науково-обґрунтованій, затвердженій РНБОУ, Стратегії.

Відповідно до загальних поглядів УІБД щодо побудови ЦОВВ ОПП[1], варто додати, що до сфери повноваження ЦОВВ ОПП мають увійти усі підприємства ОПК України, включно підпорядковані Укроборонпрому, Мінекономрозвитку, Міносвіти і науки, МВС, СБУ, ДКАУ, а також ремонтні підприємства Міноборони. Шляхом розбудови системи державно-приватного партнерства та через залучення приватних підприємств до виконання держоборонзамовлення і вплив на їх роботу на світовому ринку озброєнь відбувається взаємодія із приватним сектором ОПК. ЦОВВ не втручається у господарську діяльність означених підприємств та об’єднань (НАК, холдингів та ін.), окрім: а) розподілу прибутків державних підприємств (спецекспортерів) від зовнішньоекономічної діяльності (йдеться про спрямування 30% прибутку не у загальний бюджет, а на реалізацію профільних завдань з розвитку технологій або переозброєння сил оборони); б) розподілу ресурсів, отриманих Фондом держмайна України у ході реалізації земель або майна підприємств, що пройшли процедури реструктуризації чи приватизації (на реалізацію профільних завдань з розвитку технологій або переозброєння сил оборони); в) призначенням директорів державних підприємств та наглядових рад об’єднань підприємств (НАК, холдингів та ін.).

Пропонуємо передбачити наступні функції для ЦОВВ ОПП.

1. Безпосередня участь у оборонному плануванні, зокрема у підготовці Державних програм розвитку ЗСУ, розвитку озброєнь і військової техніки (ОВТ) та розвитку ОПК. При цьому є головним розробником Державних програм розвитку ОВТ та ОПК. Формує держоборонзамовлення (ДОЗ) для усіх замовників держави. Що передбачає:

1.1. Узагальнення ДОЗ профільним урядовим комітетом відповідно до планування Генерального штабу ЗСУ та відповідними структурами інших замовників, проведення експертизи щодо необхідності та обсягів фінансування підготовки виробництв, а також можливості (доцільності) надання держгарантій окремим підприємствам. Крім того, формує політику ціноутворення на продукцію оборонного призначення в ДОЗ, спрощення тендерних процедур (зокрема, шляхом скасування розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ), окрім продукції підприємств – монополістів). Також шляхом спільної роботи з державними замовниками, передусім з установами Міноборони і Генштабу, формує політику переходу до уніфікації ОВТ сил оборони України. Також розробляє та впроваджує політику надання грошового винагородження при впровадженні нових розробок, технологій у серійне виробництво (виплату роялті) підприємствам-розробникам ОВТ, якщо вони передають виробництво іншим підприємствам.

1.2. Визначення шляхом експертизи та подання на затвердження до РНБОУ пріоритетних держпрограм переозброєння (згідно з дослідженням УІБД, має бути 3-5 таких держпрограм з затвердженим фінансуванням без прив’язки до трирічного ДОЗ та річних бюджетів).

1.3. Визначення шляхом експертизи та затвердження пріоритетних розробок (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт). Визначення джерел фінансування НДДКР, включно з розподілом прибуткових ресурсів, отриманих від військово-технічного співробітництва (ВТС), тобто збройного експорту.

1.4. Визначення політики щодо створення нових ОВТ, в тому числі, спільно з іноземними компаніями. Після експертизи щодо доцільності створення спільних виробництв, прийняття інвестицій та затвердження зобов’язань держави в межах таких спільних проектів надає пропозиції щодо розвитку ВТС з іноземними державами на розгляд Міжвідомчої комісії з політики ВТС та ЕК при Президенті України та приймає рішення після отримання рекомендацій цього органу або в разі відповідного указу Президента України.

1.5. Визначення шляхом експертизи та затвердження обсягів і порядку імпорту ОВТ, технологій, послуг. Розробка та реалізація державної політики у сфері застосування офсетних угод. Серед іншого, унеможливлює імпорт оборонної продукції чи послуг, аналоги яких виробляються в Україні.

2. Нагляд над зовнішньоекономічною діяльності (ЗЕД) підприємств ОПК. Це передбачає наступне.

2.1. Надання підприємствам ОПК прав щодо здійснення ЗЕД за спрощеною процедурою в межах запровадження ліберальних підходів (шляхом отримання ліцензій від Держекспортконтролю), тобто, без обов’язкового звернення до спеціальних експортерів. Запроваджує та здійснює нагляд над державною сертифікацію виробництв.

2.2. Надання підприємствам ОПК та спецекспортерам дозволів на здійснення поставок ОВТ іноземним країнам, отримує від підприємств ОПК звіти щодо участі у ВТС. У випадках, коли угода на світовому ринку озброєнь має ознаки крупних або суперечливих за політичним змістом міжнародних проектів, ЦОВВ ОПП готує обґрунтовані пропозиції на розгляд Міжвідомчої комісії з політики ВТС та ЕК при Президенті України та приймає рішення після отримання рекомендацій цього органу або в разі відповідного указу Президента України.

2.3. Реалізація завдань маркетингу ринків (спільно із спецекспортерами). Погодження цін на експорт ОВТ (світовий досвід свідчить про необхідність такої процедури для країн з низькою ємністю ринку). Крім того, затверджує структурні витрати, зокрема, агентські послуги, сума яких має не перевищувати суму прибутку в контракті.

2.4. Розробка та реалізація державної політики стандартизації ОВТ сил оборони України, з урахуванням поступового переходу на стандарти НАТО. Крім того, це передбачає формування в межах розвитку єдиної в державі структури стандартизації ОВТ створення мережі випробувальних лабораторій.

3. Розробляє та реалізовує державну політику корпоратизації, акціонування та приватизації підприємств ОПК.

[1] Держава створює ЦОВВ ОПП (створити ЦОВВ вказує і ухвалений у 2018 р. Закон України «Про національну безпеку», на цьому наполягали також іноземні радники, які критикували українську владу за «ручне управління» ОПК). Для запровадження системного, збалансованого підходу у координації всіма підприємствами ОПК держави, що суттєво покращить інвестиційний клімат, забезпечить некулуарне формування ДОЗ та запровадить цивілізовані взаємовідносини між замовниками та виконавцями ДОЗ. Головна мета створення ЦОВВ ОПП – удосконалення системи та прискорення темпів і якості переозброєння.

УІБД пропонує поступову поетапну трансформацію у повноформатний ЦОВВ існуючого департаменту Мінекономрозвитку (МЕРТ). Першим етапом може стати створення профільного агентства, яке буде виведене з підпорядкування Мінекономрозвитку та буде підпорядковуватися віце-прем’єр-міністру з питань оборони (поява в уряді «відповідального за оборону віце-прем’єра» вкрай необхідна для координації усіх питань підготовки оборони та реалізації рішень РНБОУ з нарощування оборонного потенціалу країни), який також став би на чолі урядового військового комітету як робочого інструменту реалізації оборонно-промислової політики. Вже з моменту утворення підпорядкованого віце-прем’єр-міністру профільного Агентства (Держкомітету) держава матиме у структурі виконавчої влади ЦОВВ. Всі питання ДОЗ формуватимуться і розглядатимуся не кулуарно, а на урядовому комітеті з питань оборони, зокрема, за участю усіх силових міністерств, Мінекономрозвитку і торгівлі, Мінфіну, Служби безпеки, Мін’юсту, об’єднань приватних компаній тощо.

Другий етап передбачає (орієнтовно протягом року після створення Агентства або Держкомітету) утворення в КМУ на його базі відповідного Міністерства, у складі якого в цей час мають з’явитися інститут уповноважених (замість інституту генеральних конструкторів), Держслужби експортного контроля та підрозділ (ймовірно) з розвитку передових технологій.  Саме у цей час варто передбачити трансформацію ДК «Укроборонпром» у суто господарську структуру, з поступовим, протягом року перетворенням у групу самостійних державних холдингів.