Український ОПК за роки повномасштабної війни кратно наростив виробничі спроможності, але значна частина галузі залишається недозавантаженою. BTRY.ENERGY оприлюднив інтерв’ю на цю тему з очільником Федерації роботодавців України Дефенс Ігорем Фоменком про важливість і перспективи відкриття експорту зброї.
Ігорю Олександровичу, яким є нинішній статус України на світовому ринку озброєння?
До 2022 року Україна була присутня на глобальному ринку озброєнь, хоча й займала менше 1% — приблизно на рівні $1 млрд щорічної виручки. Важливо, що близько 75% виробленої продукції йшло саме на експорт. Фактично, експорт і дозволив зберегти оборонно-промисловий комплекс в тому вигляді, в якому він був на початок повномасштабного вторгнення. Після лютого 2022 року Україна практично зникла з ринку озброєнь. Постачання у 2023–2025 роках обмежувалися переважно комплектуючими, ремонтом і обслуговуванням раніше проданої техніки. Готові зразки озброєння не експортувалися через те, що все використовувалося в інтересах сил безпеки та оборони, а також не було погоджень від органів експортного контролю.
Попри те, що за роки війни в Україні і сформувалися нові високотехнологічні галузі, а деякі інноваційні продукти як-от дрони-перехоплювачі, НРК, БЕК високо оцінюються далеко за межами держави, підприємства все одно не експортують ОВТ. Чи доцільно взагалі відкривати експорт озброєння під час війни?
Однозначно так. Якщо до війни обсяг виробництва становив до $1,5 млрд, то зараз виробничі спроможності оцінюються у $35–55 млрд. Навіть за найконсервативнішими оцінками — це зростання у 20 разів. Але навіть при цьому бізнес зіштовхується з проблемою недозавантаження виробництв. Середня завантаженість підприємств станом на сьогодні — не більше 40%. Тобто, Україна використовує усі фінансові можливості, включаючи данську модель (механізм фінансування партнерами виробництва ОВТ на вітчизняних підприємствах — ред.), але не здатна зробити так, аби компанії працювали на повну. Тут варто розуміти, що для існування ОПК, йому треба не простоювати, а виконувати якомога більше замовлень. Тому сьогодні експорт, я вважаю, це інструмент виживання галузі. В іншому випадку, якщо підприємство зупиняється на 2-3 місяці, то воно втрачає технологічну спроможність, ланцюги постачання, кадри, бронювання. Відновити його потім майже неможливо. Перевага експорту в тому, що за його допомоги можна зберегти виробництво, людей і технології, а головне оборонно-промисловий комплекс.
Чи не створює експорт ризики для забезпечення української армії?
Якщо виробничі потужності завантажені лише на 40%, то це означає, що їх можна збільшити у 2–2,5 рази. Пріоритет без сумніву має бути на забезпеченні потреб Сил оборони України. Що стосується продажу зброї, то це має відбуватися через механізм ліцензій, чіткі юридичні механізми, Державну службу експортного контролю, через можливість призупинення експорту у разі потреби. Вже був досвід, коли підприємства давали гарантійні листи Державній службі експортного контролю, Міжвідомчій комісії з питань військово-технічного співробітництва та експортного контролю, що при заявці Сил оборони України в першу чергу задовольняється потреба української армії, а потім експортні контракти. Тобто, механізми існують, жодних ризиків стосовно зриву забезпечення української армії я не бачу. Більш того, завантаження більше 70% виробничих спроможностей призведе до зменшення собівартості товару за рахунок загальноцехових, заводських, накладних, адміністративних витрат. Стале виробництво також зменшення ціни комплектуючих за рахунок оптових закупівель товарів.
Нещодавно Президент В. Зеленський заявив, що приватні компанії побудували близько 10 заводів із виробництва БПЛА за кордоном без відома держави. Чи можна стверджувати, що компанії рятуються в такий спосіб в умовах заборони експорту?
Що робити бізнесу, у якого рівень завантаженості виробництва в Україні 15%? В нього всього два варіанти. Самоліквідація або релокація. Через те, що в Україні бізнес, зокрема в ОПК стикається з низкою викликів, деякі компанії змушені шукати шляхи продовження діяльності за кордоном, де умови ведення бізнесу наразі виглядають більш сприятливими. Йдеться й про питання захисту інтелектуальної власності, менший регуляторний тиск і активніша підтримка з боку банківського сектору.
Держава має створити чіткі для всієї галузі правила гри, зрозумілий алгоритм дій яким чином рухатись по експортному треку. Це може бути або Build with Ukraine (програма підтримки, спрямована на спільне виробництво української зброї за кордоном — ред.), або інший. Це також сприятиме зменшенню корупційних ризиків і зробить процеси більш прозорими та зрозумілими для всіх учасників. У такий спосіб вдасться уникнути зайвих непорозумінь і знизити спокусу до неформальних рішень, які, на жаль, наразі все ще мають місце.
Автор: Дмитро Бадьорий, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)