НОТАТКИ НА ПОЛЯХ ОДНОГО ТЕНДЕРУ АБО ЧИ ВІДБУДЕТЬСЯ ЗАМІНА РОСІЙСЬКОГО АВОМОБІЛЮ УАЗ В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ?

В Україні в травні 2021 року було оголошено тендер на заміну радянських позашляховиків УАЗ. Вже у вересні цього ж року військове відомство оголосило про намір його закрити

За твердженням Міноборони, жодна з компаній, що бере участь у тендері, не здала дослідний зразок в окреслені строки. Хто в цьому винен?

 

Зміна поколінь армійської техніки в Україні набирає обертів. Старі радянські напрацювання перетворюються на музейні експонати. Прийшов час прощатися і з легендарним військовим позашляховиком УАЗ виробництва Уляновського автомобільного заводу (Російська Федерація). За різними оцінками, в українській армії досі експлуатується біля трьох сотень таких машин. Велика частина з них – техніка, що дісталася у спадок від Радянської армії. Декілька десятків таких транспортних засобів було закуплено в Росії до 2010 року. Відомо також, що у військові частини ЗСУ були мобілізовані УАЗіки з цивільних організацій. Крім того, деякі автомобілі потрапили до армії силами волонтерів.

 

Типовий волонтерський автомобіль, придбаний на цивільному ринку. 128-я окрема гірничо-піхотна бригада. Околиці Дебальцеве. Січень-лютий 2015 р.

 

Попри те, що УАЗ за багато років зарекомендував себе як надійний, він давно вже застарів. Крім того, комплектуючі для них треба закуповувати в Росії, що на етапі російсько-української війни нереально, та й непотрібно.

«У військах автомобілі УАЗ все ще є, певна кількість перебуває на базах зберігання, але біда у тому, що УАЗи «заточені» під 76-й бензин. Вони застаріли не лише фізично, тобто проржавіли кузови, але й морально. Я бігав з цією ідеєю (заміни УАЗів – «Главком») років десять. У 2014 році, в лютому, написав доповідну записку директору департаменту бронетехніки державного концерну «Укроборонпром» про необхідність створення власного джипа – навів передумови, основні риси, але скоро розпочалася війна, і стало дуже сильно не до цього. Ця ідея не те, що дозріла, вона перезріла», – каже аналітик компанії Science Technology Ukraine Сергій Березуцький.

На восьмому році російсько-української війни Сухопутним військам все ще конче необхідна мобільність. Тому новий армійський джип має бути сучасним та надійним, стійким до жорстких умов бездоріжжя та ремонтопридатним.

 

Дивний тендер

Нарешті в березні 2021 року Міноборони оголосило конкурс на розробку нового позашляховика для армії на заміну УАЗ. Йшлося не про броньований, а про звичайний автомобіль, який мав забезпечити службову діяльність, перевезення бійців та вантажів у тилу, а також стати базою для створення спеціалізованих та спеціальних машин «другої лінії». На конкурс відгукнулися відразу аж шість компаній – всі приватні. Наприкінці травня учасники отримали тактико-технічне завдання, яке було розроблено Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України у рамках дослідно-конструкторської роботи «Сайгак». Вимоги до нового автомобіля були виписані таким чином, аби за своїми тактико-технічними характеристиками позашляховик не поступався радянському УАЗу.

До етапу представлення прототипів на державні випробування, дійшли п’ять компаній: ТОВ «Протект Інжиніринг», ТОВ «Віді Юнікомерс», ТОВ «Українська бронетехніка», ТОВ «КВП «Синергія» та ВАТ «Укравтобуспром». Пресі навіть показали один зі зразків.

 

Єдиний зразок, наразі публічно представлений в рамках тендеру на заміну УАЗ

Але 1 вересня (дата, коли закінчувався тендер) військове відомство повідомило, що жоден з учасників представити прототип не спромігся. Може, це і не дивно, адже на виконання ДКР в розробників було лише три місяці (!!!!), протягом яких вони мали за власні кошти розробити та виготовити натурний зразок і провести внутрішні заводські випробування. Чи не виходить так, що Міністерство оборони усвідомлено чи мимоволі створило такі умови, які не дозволили компаніям-учасникам конкурсу виконати роботу за ДКР «Сайгак»?

«Розглянувши позицію представника споживача про необхідність уточнення ТТЗ, включення до нього додаткових вимог та уважно вислухавши аргументи кожної зі сторін – як підприємств-розробників, так і військових представництв (за їхніми словами, ані конструкторська документація, ані самі зразки для об’єктивної оцінки стану технічної готовності їм не надавалися) на нараді було ухвалено проміжне рішення. А саме, фахівцям Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України визначено завдання підготувати та довести до виконавців доповнення до тактико-технічного завдання, яким передбачається уточнити вимоги до вантажопідйомності, обладнання засобами зв’язку, транспортування тощо. Втілити на практиці ці технічні побажання та провести заводські випробування підприємства мають встигнути до 11 жовтня 2021 року. Хто не вкладеться у визначений термін, той сходить з дистанції, так би мовити, фінішувавши на лінії старту», — пише Арміяinform.

 

Слово Міноборони

Днями ж з’явилася інформація, що Міністерство оборони України планує взагалі скасувати дослідно-конструкторську роботу за шифром «Сайгак».

Заступник міністра оборони Олександр Носов у Facebook у коментарях під дописом, присвяченому виконанню Держоборонзамовлення на поточний рік, написав наступне:

 

 

28 вересня Олександр Носов також повідомив, що нові армійські легкові машини купуватимуть не за таємною дослідно-конструкторською роботою, а за відкритими процедурами та у серійному варіанті.

«Ці машини «транспортної групи», а не «бойової», будуть закуповуватися за відкритою процедурою в Прозорро для збройного формування – Збройних сил України, в базовій комплектації, зеленого кольору, з двигуном не менше 2,3 л, механічна коробка, 4х4, з гарантією не менше трьох років або пробігу, після внесення змін в плани і статті бюджетних витрат. Недопущення перевитрат складе близько 50 млн гривень у першій партії в 150 машин. Чого буде достатньо для закупівлі ще партії машин подібного класу для Збройних сих України», – дописав Олександр Носов зранку 28 вересня.

 

Післямова

Отже, дослідно-конструкторська робота була оголошена в лютому та відкрита у березні та була нетаємною – для службового користування. На цьому наголошують підприємці, які беруть участь у тендері. При цьому тактико-технічне завдання попередник Олександра Носова – Олександр Миронюк, – узгодив з командуючими усіх родів військ та міністром оборони.

З цього виходить, що Міністерство оборони виступило структурою, яка веде, м’яко кажучи, непослідовну політику. Тобто, спочатку на офіційному сайті Міноборони оприлюднили інформацію щодо тендеру, запросили взяти участь всіх бажаючих. Нагадуємо, що зразки підприємства було запропоновано робити за власні кошти. Потім строки тендеру перенесли, а зараз й взагалі скасовують. Такі підходи можуть підірвати довіру підприємств ОПК до головного замовника оборонної продукції.

В свою чергу, заступник міністра оборони Олександр Носов в своїх меседжах посилається на певні дані щодо конструкції автомобіля та ціноутворення, але процедура випробування навіть не розпочалась, і отримати інформацію щодо доцільності чи ефективності конструкційних змін наразі неможливо. Як неможливо на цьому етапі щось казати й про вартість автомобіля, який би міг замінити УАЗ.

І все це відбувається на фоні того, що за інформацією Рахункової палати та представників Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки ВР України, Міноборони не використовує кошти оборонного бюджету. Тому існує величезний ризик повторення ситуації, коли на всі гроші, що залишаються в розпорядженні МО, знову закуплять техніку за швидкою процедурою за імпортом. Незважаючи на вже не раз продемонстровану спроможність національних оборонних компаній виконати таке замовлення.

Тож чекаємо, доки оборонне відомство внесе ясність щодо перспектив заміни радянського УАЗіка… Хоча, насправді, питання не стільки в УАЗу, скільки у військово-технічній політиці Міністерства оборони…

Сергій Петров,

спеціально для ІА «ОПК»

Поделиться публикацией