Автор: Вадим Тютюнник, позаштатний радник ЦДАКР, співробітник НІСД
У попередній нашій статті, присвяченій питанням запровадження в Україні неядерного стратегічного стримування [1], йшлося також про активізацію обговорення в Європі питань щодо посилення ядерного стримування росії, зокрема, завдяки формуванню автономного європейського ядерного стримування.
Причинами згаданого є, передусім, її агресивна неоімперська політика, розв’язана нею широкомасштабна війна проти України, загострення її воєнних загроз європейським державам, включаючи не лише гібридні, а й загрози застосування ядерної зброї.
Крім того, після повернення до влади президента США Д.Трампа і внесення ним кардинальних змін до пріоритетів безпекової та оборонної політики Америки, в європейських державах зростає невпевненість у виконанні Вашингтоном в разі російської агресії зобов’язань щодо забезпечення її розширеного ядерного стримування та спільної оборони за статтею 5 угоди про НАТО.
У таких нових та вкрай складних геостратегічних і воєнно-політичних умовах переважна більшість провідних європейських політиків, військових керівників та воєнних експертів нарешті усвідомила, що їх держави мають швидко здійснити нарощування у Європі ядерного стримування росії. Однак вони мають різні, іноді прямо протилежні, погляди стосовно варіантів розв’язання цієї проблеми, які з 2024 р. розглядалися в європейських колах, що опікуються питаннями безпеки і оборони, та поглиблено обговорювалися на публічних дебатах і закритих зустрічах, семінарах тощо.
Їх основні варіанти та результати оцінок кожного з них з точки зору достовірності, здійсненності і міжнародно-правових, інституційних, політичних, військових, економічних, юридичних, науково-технічних, фінансових, внутрішньополітичних та інших аспектів і ризиків містяться у доповіді Європейської ядерної дослідницької групи (ENSG) «Враховуйте розрив у стримуванні: оцінка ядерних варіантів Європи» [2]. Її було оприлюднено у лютому 2025 р. напередодні відкриття Мюнхенської безпекової конференції.
Варто нагадати перелік згаданих варіантів:
посилення в Європі розширеного ядерного стримування США (варіант А);
підвищення ролі ядерних потенціалів/сил Франції та Великобританії в європейському ядерному стримуванні (варіант B);
розбудова загальноєвропейського ядерного стримування (варіант C);
створення у низці європейських держав нових незалежних національних ядерних потенціалів/сил стримування (варіант D);
збільшення інвестицій у розвиток неядерного/конвенційного європейського стримування (варіант E).
Кожен з цих варіантів відображає різний спосіб розподілу витрат та ризиків ядерного стримування між США, існуючими європейськими ядерними державами та неядерними європейськими союзниками, а також передбачає специфічний компроміс між довірою, здійсненністю та політичним ризиком. Важливо, що автори вказаної доповіді не виступають за якийсь один з них, а прагнуть надати структуровану основу, яка допоможе європейським політикам та громадськості оцінити їх здійсненність, визначити рівень достовірності, нижче за який вони не готові опускатися, і, зрештою, приймати обґрунтовані рішення.
Враховуючи тему даної статті далі у ній розглядаються лише погляди та дії Франції, Великобританії і Німеччини з підвищення ролі ядерних потенціалів/сил Франції та Великобританії в європейському ядерному стримування (варіант B), який с часом може призвести до формування автономного європейського ядерного стримування росії. Це обумовлюється також тим, що вказаний варіант є, на нашу думку, найбільш актуальним та прийнятним для реалізації в Україні у майбутньому.
Передусім варто звернути увагу на те, що президент Франції Е.Макрон ще в лютому 2020 р. у своєму виступі «Про стратегію оборони та стримування» наголошував, що французьке ядерне стримування має європейський вимір. І пропонував європейським партнерам розвивати стратегічний діалог щодо підвищення та використання його ролі у забезпеченні колективної безпеки на континенті [3]. На жаль, ці його пропозиції тоді не були почуті європейськими партнерами, перш за все колишніми канцлерами ФРН А.Меркель і пізніше – О.Шольцем.
А через два роки росія розпочала широкомасштабну війну проти України. Згодом, у 2024 р., кремль вніс вкрай небезпечні зміни до засад її ядерної політики, які фактично ліквідували межу між звичайною/неядерною та ядерною війною.
Водночас президент США Д.Трамп закликав європейські держави взяти на себе відповідальність за забезпечення безпеки і оборони Європи та відповідним чином змінив пріоритети американської політики у сферах безпеки і оборони, зокрема, щодо ролі НАТО.
Враховуючи ці та інші чинники, 10 лютого 2025 р. майбутній федеральний канцлер Німеччини Ф.Мерц закликав Францію і Великобританію до переговорів з питань ядерної зброї та її ролі у самостійному захисті європейцями свого континенту. Він підкреслив, що французьке керівництво неодноразово пропонувало обговорити ці питання, але попереднє керівництво ФРН їх не приймало [4].
Своєю чергою президент Франції Е.Макрон 5 березня 2025 р. в екстреному зверненні до співгромадян повідомив, що, у відповідь на такий «історичний заклик майбутнього канцлера Німеччини (Ф.Мерца)», він започатковує стратегічну дискусію стосовно використання французького ядерного потенціалу стримування для захисту не лише Франції, а й її союзників в Європі.
Водночас Е.Макрон зазначив, що незалежно від того, чи буде швидко досягнуто мир в Україні, європейські країни повинні бути в змозі краще захищатися та стримувати будь-яку нову агресію, передусім, російську. Він наголосив, що «майбутнє Європи не може вирішуватись у Вашингтоні чи Москві», а загроза такої агресії вже повернулась на її Схід [5].
І вже через чотири дні, 9 березня 2025 р., майбутній канцлер Німеччини Ф.Мерц виступив за розширення системи ядерного стримування в Європі. Він також повідомив, що обговорюватиме питання стосовно створення «європейського щита ядерної оборони» як у Німеччині, так і на європейському рівні, у першу чергу – з Францією та Великобританією.
Важливим практичним кроком на шляху формування європейського ядерного стримування росії стало підписання 10 липня 2025 р. президентом Франції Е.Макроном та прем’єр-міністром Великобританії К.Стармером так званої Нортвудської декларації щодо ядерної політики обох держав та їх співробітництва у цій сфері [6] і «Ланкастер-Хаус 2.0» – декларації стосовно модернізації британсько-французького співробітництва у сферах оборони та безпеки [7].
При цьому Париж і Лондон заявили про наявність:
спільного розуміння загроз, які стоять перед ними;
відсутності ситуації, за якої нанесення шкоди життєво важливим інтересам однієї держави не створювало би загроз для життєво важливих інтересі іншої;
готовності та здатності діяти спільно і рішуче для захисту спільних інтересів союзників та партнерів у Європі і за її межами, а також цінностей, в першу чергу, демократичного способу життя.
Найважливішим є те, що вперше було вирішено здійснювати координацію дій французьких та британських сил ядерного стримування. За словами Е.Макрона та К.Стармера, завдяки цьому будь-який противник, що загрожуватиме життєво важливим інтересам Франції чи Великобританії, зіткнеться з потужністю ядерної зброї обох держав. Такий сигнал надіслано як партнерам Парижа та Лондона, так і їх противникам.
Крім того, між Францією та Великобританією відбуватиметься обмін інформацією щодо політики, доктрин та планів ядерного стримування, вживатимуться заходи з підвищення здатності ухвалювати скоординовані відповідні рішення у мирний час та в умовах кризи. Розширятиметься співпраця в галузі ядерних досліджень, відбуватиметься більш тісна координація дій з питань ядерного нерозповсюдження.
З метою забезпечення реалізації зазначених домовленостей та документів було створено Спільну ядерну координаційну групу, яка здійснює політичне керівництво співробітництвом двох держав в сфер ядерної політики, потенціалу/сил стримування, відповідних їх операцій тощо.
Відомо, що Франція володіє ядерним потенціалом, який є четвертим у світі, другім після США в НАТО та єдиним серед держав-членів ЄС. Він нараховує (станом на 2025 р.) 290 ядерних боєголовок [8]. Морським його компонентом (орієнтовно 240 боєголовок) є чотири атомні підводні човни типу Triomphant, кожний з яких несе 16 балістичних ракет типу М51.3. А повітряним компонентом (приблизно 50 боєголовок) є авіаційні крилаті ракети типу ASMР-R. Вони застосовуватимуться бойовими літаками Rafale, які базуються на аеродромах, або на авіаносці Charles de Gaulle.
Важливо, що згадані боєголовки мають потужність понад 100 кілотонн. Тому оснащені ними балістичні та крилаті ракети належать до стратегічної ядерної зброї. У Франції наразі відсутня тактична/нестратегічна ядерна зброя. Головне – вона здійснює повний контроль над своєю ядерною зброєю та не входить до Групи ядерного планування НАТО. Адже Париж вважає, що його життєво важливі інтереси мають лише європейський вимір. І тому рішення стосовно застосування ядерної зброї ухвалюватимуться виключно президентом Франції.
Своєю чергою Великобританія є третьою ядерною державою в НАТО. За оприлюдненою інформацією її ядерний потенціал нараховує (станом на 2025 р.) 225 ядерних боєголовок [8]. Він має морський компонент – чотири атомні підводні човни типу Vanguard, кожний з яких несе 16 американських балістичних ракет типу Trident II. Оскільки потужність згаданих боєголовок становить понад 100 кілотонн, оснащені ними балістичні ракети також належать до стратегічної ядерної зброї.
Великобританія здійснює контроль над цією ядерною зброєю та приймає рішення щодо її можливого застосування. Але вона, на відміну від Франції, входить до Групи ядерного планування НАТО та бере активну участь у плануванні і реалізації політики розширеного ядерного стримування Альянсу та рішень щодо можливого застосування в Європі американської і британської ядерної зброї.
Є сенс звернути увагу на те, що у липні 2025 р. в ЗМІ з’явилася інформація про розміщення у Великобританії на авіабазі в місті Лейкенгіт американських модернізованих високоточних термоядерних авіабомб типу В61 [9]. В минулому на ній вже зберігалися американські ядерні авіабомби. Потужність вибуху такої нової американської авіабомби може змінюватися від 0,3 до 170 кілотонн [2]. Для порівняння: у Хіросімі була застосована ядерна авіабомба могутністю від 13 до 16 кілотонн.
Носіями ядерних авіабомб В61 здатні бути британські винищувачів F-35A, які перебувають на згаданій авіабазі. Ці бомби належать до тактичної/нестратегічної ядерної зброї та фактично є новим повітряним компонентом ядерного потенціалу Великобританії. Щоправда, їх застосування може відбуватися в рамках розширеного ядерного стримування НАТО, або в інших випадках виключно за згодою президента США.
Відомо, що розширене ядерне стримування США в Європі – це стратегія НАТО, за якої США гарантують захищати європейських союзників шляхом загрози нанесення противнику ядерної відповіді з використанням свого ядерного потенціалу, включаючи раніше згадані авіабомби B61. Останні у кількості 80 — 115 одиниць розміщені у спеціальних сховищах на авіабазах в Бельгії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Туреччині [2] та, вірогідно, у Великобританії, де усі вони перебувають під контролем США. При цьому пілоти літаків-носіїв такої ядерної зброї згаданих європейських держав регулярно тренуються в її застосуванні за планами Альянсу.
Збільшення спроможностей та кількості вказаної тактичної/нестратегічної ядерної зброї у державах-членах Альянсу сприятиме, на думку воєнних аналітиків, обмеженню наслідків суттєвої переваги росії в кількості аналогічної ядерної зброї на європейському театрі воєнних дій та посиленню гнучкості при здійсненні ядерного стримування [2, 9].
Проте з початку у 2014 р. російської агресії проти України НАТО все частіше виявляється анемічним і недієспроможним, передусім, у питаннях здійснення розширеного ядерного стримування росії.
Першим прикладом цього була формальна відповідь на розміщення у 2023 р. в Білорусі, безпосередньо біля кордонів членів Альянсу – Польщі та країн Балтії, російської тактичної ядерної зброї разом із відповідними літаками-носіями і оперативно-тактичними ракетними комплексами.
У НАТО лише прокоментували та засудили такий крок, закликали Мінськ «переосмислити» його і наголосили, що не бачать ознак підготовки цієї ядерної зброї до застосування [10]. Логічної дзеркальної відповіді на це, зокрема, шляхом розміщення аналогічної ядерної зброї на території сусідньої з Білорусіє держави-члена Альянсу, наприклад Польщі, так і не відбулося.
Другім прикладом стала аналогічна відповідь на завдання росією у 2024 р. удару по м. Дніпро балістичною ракетою середньої дальності «Орєшнік» та їх розміщення у 2025 р. також в Білорусі.
Тоді цивільні і військові керівники Альянсу заявляли, що розглядають застосування цих ракет та їх розгортання у Білорусі як провокацію і ескалацію, що має на меті посилити тиск на країни НАТО. Вони уважно стежитимуть за ситуацією, наголошуючи на тому, що подібні кроки спрямовані на їх залякування. При цьому ефективність перехоплення таких ракет залишається предметом аналізу.
Однак деякі з них зазначали, що адекватною відповіддю було б розгортання аналогічних ракет з дальністю польоту понад 2000 км на території держав-членів Альянсу, яких в його арсеналі дотепер немає [11].
Слід також звернути увагу і на те, що розширене ядерне стримування побудовано, передусім, на довірі усіх держав-членів НАТО в тому, що його гарант (США) буде готовий піти на величезні ризики, пов’язані із застосуванням згаданої ядерної зброї для забезпечення їх безпеки та оборони. При цьому відбувається поділ між ними відповідальності та ядерного тягаря. Завдяки такій довірі у часи Холодної війни в Європі підтримувався мир. Нині ж, як ми бачимо, посилюється її ерозія.
І тому між Францією та Німеччиною розпочався стратегічний діалог на найвищому рівні про співпрацю у сфері європейського ядерного стримування. Президент Франції Е.Макрон та новообраний федеральний канцлера ФРН Ф.Мерц утворили в травні 2025 р. французько-німецьку Раду з питань безпеки і оборони. Згодом, у серпні 2025 р., під їх головуванням відбулося її перше засідання, на якому обговорювалися питання такої співпраці.
У подальшому в європейських столицях вперше з часів Холодної війни здійснювалось обговорення власних варіантів ядерного стримування, при яких вони б не залежали від США та НАТО, маючи поруч ворожу росію з найбільшим у світі ядерним арсеналом. Офіційні особи, які опікувалися цими питаннями, намагалися ненав’язливо подавати росії якісь сигнали, підтримуючи двосторонній чи тристоронній формат переговорів «між [європейськими] державами, між якими існує міцна довіра … на дуже глибинному рівні» [9].
Надалі, 13 -15 лютому 2026 р., публічні та кулуарні дискусії щодо поглядів і заходів з формування європейського ядерного стримування тривали на черговій Мюнхенській безпековій конференції із залученням близько 50 глав держав та урядів провідних світових і європейських країн.
Так, Ф.Мерц, відкриваючи її роботу, закликав партнерів значно посилити європейські оборонні спроможності. Він, зокрема, зауважив, що валовий внутрішній продукт росії становить близько двох трильйонів євро, тоді як в ЄС він майже у десять разів більше. Але при цьому Європа наразі не є в десять разів сильнішою за росію.
Ф.Мерц підтвердив проведення перших переговорів з Е.Макроном щодо європейського ядерного стримування. Водночас наголосив, що таке стримування «необхідно створювати на європейському рівні не замість НАТО, а як могутній самостійний стовп усередині Альянсу». Він також заявив про намір зробити Бундесвер найсильнішою армією в Європі [12].
Е.Макрон у виступі на цій Конференції не торкався питань європейського ядерного стримування. Бо напередодні стало відомо про оприлюднення ним 2 березня 2026 р. оновленої ядерної доктрини Франції, в якій ці питання будуть її новими складовими. Але він закликав європейські держави навчитися бути геополітичною силою не лише в політиці та економіці, а і в обороні.
Е.Макрон звернув увагу на необхідність продовження реалізації спільних європейських проектів створення винищувача FCAS (з Німеччиною та Іспанією), протиповітряної оборони (з Італією та Великобританією), системи раннього попередження JЕWEL (з Німеччиною) і ракет великої дальності ELSA [13].
Зі свого боку К.Стармер закликав європейців нарощувати власну «жорстку» силу та стримування російської агресії, будувати більш могутню Європу і більш європейське НАТО. Він підкреслив, що це повинне спиратися на глибші зв’язки між Великобританією та ЄС у сферах оборони, промисловості, технологій, політики та економіки загалом.
К.Стармер також наголосив, що наразі немає безпеки Великобританії без безпеки у Європі, а європейської безпеки – без безпеки Великобританії. Він додав, що Європа має відповідати за власну оборону. І побудова автономної європейської безпеки, оборони та стримування не передбачає уходу США. Тому слід рухатися далі разом, створюючи більш європейське НАТО.
Крім того, К.Стармер зазначив, що Великобританія та Франція посилюватимуть ядерну співпрацю. І тому будь який противник має усвідомлювати, що в кризовій ситуації він може зіштовхнутися з їхньою об’єднаною ядерною могутністю [14].
Як раніше зазначалося, Е.Макрон 2 березня 2026 р. виголосив на базі атомних підводних човнів у Бретані промову щодо нової ядерної доктрини Франції [15].
Багато політиків, військових керівників та воєнних експертів визначили її найзначнішою після закінчення Холодної війни. За їх оцінками ця доктрина вперше виходить за межи традиційної доктрини «достатності» і суто національної оборони Франції. Вона також спрямована на розширення її ролі в ядерного стримування для забезпечення безпеки і оборони Європи.
У цьому контексті Е.Макрон підкреслив, що нова французька ядерна доктрина відповідатиме не лише національним, а і загальноєвропейським викликам та загрозам. Головні з них пов’язані із росією, яка «… веде повільну і жорстоку війну проти України, реалізує політику ревізіонізму та імперіалізму, є серйозною загрозою для усієї Європи».
Тому він закликав зміцнювати французьке ядерне стримування для нейтралізації сукупності згаданих викликів і загроз, та задуматися про таке стримування в глибині європейського континенту шляхом поступового впровадження в Європі нового передового стримування. Водночас Е.Макрон зауважив, що це стримування буде не заміною, а доповненням до розширеного стримування США в рамках їх гарантій для європейських держав за угодую про НАТО.
З метою втілення у життя передового ядерного стримування росії планується здійснити низку наступних кроків.
По-перше, Франція збільшить, вперше з 1992 р., кількість ядерних боєголовок, передусім, у повітряній складовій її ядерного потенціалу. Уявляється, що це пов’язано з тим, що наявної кількості боєголовок для авіаційних крилатих ракет типу ASMР-R буде недостатньо для здійснення передового ядерного стримування за межами французької території для забезпечення безпеки і оборони її європейських ключових партнерів. До того ж, при цьому, ймовірно, враховано особливості бойового застосування Україною французьких авіаційних крилатих ракет SCALP в умовах протидії глибокоешелонованої російської протиповітряної оборони.
По-друге, відтепер Франція не оприлюднюватиме інформацію стосовно запасів та потенціалу власної ядерної зброї. Така стратегічна невизначеність у цій сфері є елементом національної безпеки та інструментом її геополітичного впливу. Вона дозволяє маніпулювати сприйняттям противником ядерних сил держави, зберігати їх стратегічні переваги та уникати розкриття їхніх вразливостей. З іншого боку, це ускладнює для противника планування ураження сил ядерного стримування держави, а також певним чином стримує гонку ядерних озброєнь.
По-третє, Франція здійснюватиме оперативне розосередження та передове розгортання у кризовий період своїх бойових літаків Rafale з авіаційними крилатими ракетами типу ASMР-R з ядерними боєголовками на аеродромах її європейських ключових партнерів. Це дещо відрізняється від використання подібних повітряних компоненті американської ядерної зброї у розширеному ядерному стримуванні НАТО в Європі.
По-четверте, між Францією та Великобританією відбуватиметься координація ядерної політики і фактичне об’єднання національних ядерних потенціалів. Це створить умови для спільного планування застосування їх сил та засобів ядерного стримування. Участь Лондона у такому двосторонньому форматі сприятиме налагодженню взаємодії британсько-французької співпраці в рамках передового стримування з діяльністю Групи ядерного планування НАТО в рамках розширеного ядерного стримування Альянсу без залучення до цієї Групи Франції.
По-п’яте, Франція посилить двостороннє співробітництво у сфері ядерного стримування з ключовими європейськими партнерами. Крім Німеччини та Великобританії, на першому етапі у ньому також братимуть участь Польща, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Данія та Греція.
Треба мати на увазі, що за планами розширеного ядерного стримування НАТО на авіабазах у Польщі, Швеції, Данії та Греції наразі не розміщується американська ядерна зброя. Тому оперативне розгортання у кризовий період на їх авіабаза в рамках передового ядерного стримування французьких бойових літаків Rafale з авіаційними крилатими ракетами типу ASMР-R з ядерними боєголовками значно посилить ядерне стримування росії.
За заявою Е.Макрона, співпраця Франції з Великобританією, Німеччиною, Польщею, Нідерландами, Бельгією, Швецією, Данією та Грецією у сфері ядерної політики та передового ядерного стримування являє собою справжнє стратегічне зближення між цими державами, яке забезпечить реальне посилення оборони Європейського континенту. Також у найближчі місяці триватимуть відповідні переговори з кількома іншими європейськими державами.
По-шосте, за моделлю, яку Франція вже реалізувала з Великобританією, з кожною з її інших ключових європейських держав-партнерів будуть створені аналогічні органи політичної взаємодії. Вони забезпечуватимуть спільну роботу над загрозами та розвідкою, конкретними засобами зв’язку, організацією та здійсненням управління відповідними силами та засобами стримування, а також спільне розуміння рушійних факторів, що призводять до ескалації, і способів протидії їй, особливо на її конвенційній фазі виникнення та розвитку.
По-сьоме, вживатимуться заходи з посилення так званої «підтримки» передового стримування. Е.Макрон використав такий термін у доповіді 2 березня 2026 р. та наголосив: «Щоб бути сильними в нашому ядерному стримуванні, ми повинні бути сильними у наших звичайних озброєннях у всіх аспектах».
Тобто, фактично йдеться про нарощування спроможностей низки наступних складових звичайного/неядерного європейського стримування:
системи раннього попередження на основі супутників та радарів для виявлення і супроводу ракет противника, націлених на європейську територію, шляхом виконання франко-німецької програми JEWEL;
систем протиповітряної, протиракетної та протидронової оборони;
засобів дальнього удару на значну глибину театру бойових дій завдяки реалізації німецької ініціативи ELSA.
Вважається, що наявність у європейських держав таких автономних складових неядерного стримування сприятиме запобіганню ескалації та її врегулюванню у разі виникнення в Європі конфлікту нижче ядерного порогу.
Підсумовуючи Е.Макрон у своїй промові зазначив, що доктрина передового стримування, за своєю природою, посилюватиме захист Франції та її європейських партнерів. Так само як Франція створює нові стратегічні дилеми для супротивників Європи завдяки цьому передовому стримуванню, її європейські партнери, своєю чергою, сприятимуть посиленню колективної безпеки Європи, а отже, і безпеки Франції.
Одразу після цієї промови Е.Макрона 2 березня 2026 р. було опубліковано його спільну з федеральним канцлером Німеччини Ф.Мерцем заяву з питань зміцнення співробітництва в сфері ядерного стримування [16].
У ній, зокрема, йдеться про створення робочої групи високого рівня з ядерної політики. Вона слугуватиме основою для обміну інформацією в сфері оборонної політики та координації дій у ній, проведення консультацій щодо оптимального складу звичайних озброєнь, протиракетної оборони та французького ядерного потенціалу.
Крім того, у заяві повідомляється, що сторони домовились зміцнювати свої можливості з управління ескалацією у конфліктах нижче ядерного порогу, передусім, завдяки розвитку систем раннього попередження про ракетний напад, протиповітряної оборони та нанесення дальніх високоточних ударів по противнику. При цьому Німеччина братиме участь у французьких ядерних навчаннях та відвідуватиме відповідні французькі стратегічні об’єкти.
Сторони заявили, що згадане франко-німецьке співробітництво ґрунтується на загальному розумінні того, що ядерний вимір стримування залишається наріжним каменем європейської безпеки.
* * *
За результатами аналізу вищенаведених поглядів, укладених документів та інших спільних дій Франції, Великобританії і Німеччини у сферах ядерного стримування та оборони Європи варто зробити наступні висновки.
Після десятиліть дискусій з пошуку європейськими державами у нових вкрай небезпечних для них геостратегічних та воєнно-політичних умовах шляхів зміцнення власної безпеки і оборони для запобігання російській гібридній, а з 2022 р. – збройній агресії, нарешті Париж, Лондон і Берлін вперше об’єднались та почали реально формувати автономне європейське ядерне стримування і оборону.
На наших очах здійснюється реальна спроба побудови Францією, Великобританією, Німеччиною, Польщею, Нідерландами, Бельгією, Швецією, Данією та Грецією нового Європейського оборонного альянсу. Він може замінити у майбутньому Північноатлантичний альянс, який все частіше виявляється анемічним і недієспроможним. Чи відбудеться це у повному обсязі – покаже час.
Із відомих п’яти можливих варіантів нарощування в Європі ядерного стримування найбільш актуальним та прийнятним для реалізації в Україні є, на наш погляд, варіант з підвищення ролі ядерних потенціалів/сил Франції і Великобританії в європейському ядерному стримування (варіант В), якій вже розпочав здійснюватися у рамках запропонованого Парижем передового ядерного стримування росії.
Зважаючи на зазначене, необхідно відмовитись від використання у риториці, різних офіційних документах та переговорах понять «позаблоковість» і «нейтральний статус» України, використовуючи замість них, у разі необхідності, словосполучення «не вступ України до НАТО».
Тому наша держава не має бути спостерігачем у процесах формування цього французького ядерного стримування.
Слід пришвидшити формування Сил неядерного стратегічного стримування Збройних Сил України, налагодити їх співпрацю з аналогічними неядерними силами збройних сил Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі та інших держав-учасниць французького передового ядерного стримування.
Варто також вживати заходів щодо залучення нашої держави до реалізації європейських проектів створення системи раннього попередження JEWEL, систем протиповітряної, протиракетної та протидронової оборони і засобів дальнього удару ELSA.
Природно, що при цьому виникає головне питання – а чи зможе Україна, після завершення війни та вступу до ЄС, залучитися разом з іншими європейськими неядерними державами до французького передового ядерного стримування?
Відповідь на нього дав президент Франції Е.Макрон представникам преси у 2025 р. після укладання франко-британської Нортвудської декларації. «Я ніколи не відповім» на запитання, чи потрапить під французьку (або «франко-британську») «ядерну парасольку» Україна», – заявив він, пославшись на «стратегічну невизначеність, яка супроводжує (французькі) ядерні доктрини» [17].
Вадим Тютюнник, позаштатний радник ЦДАКР, співробітник НІСД.
Думки, висловлені у статті, є особистою позицією автора та не відображають погляди та позиції НІСД.
Джерела
- URL: http://opk.com.ua/неядерне-стратегічне-стримування-як/.
- URL: https://securityconference.org/assets/02_Dokumente/01_Publikationen/2026/ ENSG/Mind_the_Deterrence_Gap%E2%80%93Report_of_the_ENSG.pdf.
- URL: https://www.elysee.fr/emmanuel-macron/2020/02/07/discours-du-president-emmanuel-macron-sur-la-strategie-de-defense-et-de-dissuasion-devant-les-stagiaires-de-la-27eme-promotion-de-lecole-de-guerre.
- URL: https://www.tagesspiegel.de/politik/nukleare-unabhangigkeit-von-den-usa-merz-will-europaische-gesprache-uber-atomwaffen-13248616.html.
- URL: https://www.elysee.fr/en/emmanuel-macron/2025/03/05/address-to-the-french-people/.
- URL: https://www.gov.uk/government/news/northwood-declaration-10-july-2025-uk-france-joint-nuclear-statement
- URL: https://www.gov.uk/government/news/lancaster-house-20-declaration-on-modernising-uk-french-defence-and-security-cooperation
- URL: https://www.sipri.org/sites/default/files/SIPRIYB25c06%266A.pdf.
- URL: https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-07-28/us-has-likely-moved-nuclear-weapons-to-uk-first-time-since-2008.
- URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2023/03/27/7158713/.
- URL: https://www.defensenews.com/global/europe/2024/12/26/top-nato-commander-urges-sea-change-in-training-deterrence-spending/
- URL: https://echofm.online/documents/kanczler-germanii-fridrih-mercz-my-nanesli-moskve-bespreczedentnye-poteri.
- URL: https://echofm.online/documents/prezident-franczii-emmanyuel-makron-otvetom-ne-mozhet-byt-ustupka-trebovaniyam-rossii-naprotiv-neobhodimo-usilivat-davlenie-na-neyo.
- URL: https://echofm.online/documents/premer-ministr-velikobritanii-kir-starmer-my-dolzhny-byt-sposobny-sderzhivat-agressiyu-i-esli-potrebuetsya-my-dolzhny-byt-gotovy-srazhatsya.
- URL: https://www.elysee.fr/front/pdf/elysee-module-26067-fr.pdf.
- URL: https://www.bundesregierung.de/breg-de/aktuelles/joint-declaration-of-president-macron-and-chancellor-merz-2409268.
- URL: https://novayagazeta.ru/articles/2026/03/02/makron-priotkroet-iadernyi-zontik-nad-brestom-i-nad-evropoi.