Українські творці наземних роботів не тільки спростили їх управління, але й пропонують мультидоменні багатофункціональні платформи з модульною начинкою
Автор: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
Роль українських наземних роботизованих комплексів (НРК) почала стрімко зростати саме у 2026 році.
Хоча ще у липні 2025 року відбувся перший унікальний випадок захоплення полонених за допомогою наземних роботизованих комплексів Третьої ОШБР. Коли під час операції без участі піхоти до зруйнованого бліндажа направили наземного робота, російські солдати оголосили про капітуляцію.
Але якщо під час згаданого бойового епізоду використовувалися й БАК, то вже у січні 2026 р. НРК Droid TW-7.62 «самостійно» взяв у полон трьох російських військових.
Вже в березні ц.р. відбулася ще одна визначна подія, що вказує на беззаперечне лідерство вітчизняних розробників. Йдеться про те, що Армія США взяла на озброєння український НРК UNEX UGV від компанії ABRIS. При цьому НРК вже був багатофункціональною роботизованою амфібією, здатною рухатися по воді та суходолом, бути частиною логістики або бойової підтримки, та навіть носієм ППО. Тобто, українці вже пропонують багаторівневі рішення збройних сил щодо отримання мультидоменну платформу з модульною начинкою. Це розвиток історії з заміною людей на роботів безпосередньо на полі бою.
Від логістики до багатофункціональних платформ
Найбільш затребуваними НРК є призначені для логістичних місій: підвозу боєприпасів, евакуації поранених. Вже у 2025 році неабиякої популярності набули НРК мінування-розмінування, а на початку 2026 р. зафіксовано хвилю розвитку ударних НРК – із кулеметом, гранатометом, вогнеметом, та навіть, із зенітним модулем.
У 2025 р. в ЗСУ на бойові завдання припадало лише 12% від загальної кількості завдань. Але нині є чітка тенденція щодо розвитку саме ударних НРК.
В ЗСУ загалом в 2025 р. 22 підрозділи використовували НРК, а плановий показник виробництва виріс до 15 тисяч дронів на рік. Через зростання kill-zone кількість НРК в ЗСУ зростатиме.
Серед популярних у 2025 р називали НРК «Равлик», що збирається модульним способом, наприклад, його можуть оснащувати гранатометом. А компанія DevDroid інтегрувала в цей НРК модуль Wolly 12.7 – це вже історія про об’єднання зусиль компаній і певну уніфікацію НРК.
Напрямки розвитку характеристик НРК
Передусім НРК намагаються робити стійкими до завад РЕБ, часом створюють їх платформами на оптоволоконному керуванні.
Або надають додаткові гібридні функції: у лютому 2026 р. український НРК — Ratel H компанії Ratel Robotics став носієм FPV-дронів на оптоволоконному керуванні.
Також НРК отримують можливість працювати вночі завдяки інфрачервоним фарам і камерам нічного бачення. Збільшують їх запас ходу — з 20 до 40-60 км. Та вантажопідйомність – з 200 до 400 кг, та навіть до 500 кг (НРК Dzhankoi).
Сучасні НРК намагаються адаптувати до 3 – 6 типів зв’язку. Якщо «Равлик» забезпечує керування через зв’язок Silvus, DTC BluSDR та Starlink, то НРК з гранатометом Droid NW 40 підтримує вже шість типів зв’язку, серед яких Starlink, LTE та Mesh. У НРК «Legit» поєднують щонайменше чотири канали зв’язку: Starlink, LTE та інші.
Ще одна вагома характеристика – автономність та автоматизація процесів. Компанії Frontline Robotics та BUREVII спільно інтегрували роботизовану турель «Буря» з автоматичним гранатометом Mk 19 у НРК ARDAL. Турель має вбудований балістичний калькулятор і працює за принципом «координата — постріл — ураження». Цей НРК має 48 годин автономної роботи на дистанції 2 км.