Експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) після аналізу можливості запровадження низкою держав міжнародних гарантій безпеки України пропонують визначити концептуальні контури та принципи їх дії. Це, на переконання фахівців ЦДАКР, зменшить ризики для України у майбутньому та дозволить світові наблизитися до формування нової регіональної та світової архітектури безпеки.

Зокрема, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) на своїй офіційній сторінці зробив заяву та запропонував українській владі розробити глибоку деталізацію ймовірних гарантів відповідно до потенціалу та можливостей кожної з країн, що нині розглядаються у якості кандидатів:

«То ж, ЦДАКР пропонується визначити міжнародні гарантії безпеки України як комплекс заходів міжнародного співробітництва з Україною у політичній, економічній, інформаційній, кібернетичній, військовій, військово-технічній, технологічній, гуманітарній сферах та сфері захисту державного кордону, спрямованих на забезпечення територіальної цілісності, державного суверенітету та незалежності України, розвиток її оборонної спроможності, демократичних інститутів, верховенства права та захисту прав людини, української ідентичності та культури, перспективою членства України у ЄС.

Усі заходи пропонується умовно розділити на дві групи:

Перша. Заходи стримування потенційних агресорів від завдання шкоди життєво важливим  національним інтересам України, а саме, комплексу дій на рівні запобігання потенційним загрозам воєнного та гібридного, тобто, змішаного характеру.

Друга. Заходи із безпосереднього реагування (фізичної нейтралізації) реальних загроз безпеці України.

В разі втілення такого підходу можна було б на системній основі розглядати пропозиції кожної країни – кандидата у гаранти щодо її потенційного внеску (визначеного комплексу заходів) у загальну безпеку України. Саме це мало б бути зафіксовано у двосторонніх договорах із кожною країною-гарантом. Питання координації взаємодії гарантів можна було б покласти на Консультативну раду країн-гарантів. Але жодна країна-гарант не може мати права вето, тобто, впливу на виконання іншими гарантами взятих зобов’язань.

При цьому ЦДАКР готовий запропонувати й більш глибоку деталізацію ймовірних гарантів відповідно до потенціалу та можливостей кожної з країн, що нині розглядаються у якості кандидатів».