У 90-х роках XX ст. загальний обсяг торгівлі технологіями у світі коливався в діапазоні від 20 до 50 млрд., а у 2000 р. він досяг 5000 млрд. дол. США. Згідно зі статистичними даними, обсяг експорту технологій у світі в період з 2000 по 2015 рр. становив 7 % експорту послуг, а його щорічні темпи зростання мали стійку тенденцію до збільшення на 2 %.
При цьому обсяг світової торгівлі ліцензіями на об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ) щорічно зростає на 12 %, тоді як темпи зростання світового виробництва не перевищують 2,5–3 % на рік. Нині у світі діє понад 200 тис. угод і договорів про міжнародну передачу технологій. Навіть найбільш розвинені індустріальні країни є не тільки експортерами, а й імпортерами технологій. Головною країною в цьому напрямі є США, на яку припадає близько 50 % обсягу світової торгівлі технологіями, в т. ч. 40 % світового експорту ліцензій. Проведений аналіз засвідчує, що 67 % компаній США володіють об’єктами технології, які вони не здатні використати самі (їхня вартість становить від 15 млрд. до 1 трлн дол. США). За оцінками, близько 100 млрд. доларів США припадає на незадіяні інновації, що залишаються в портфелях великих компаній.
В останні роки міжнародний трансфер технологій доповнився вивезенням за кордон технологій виробництва зброї, формуванням міжнародних консорціумів, які на основі цих технологій розгорнули ліцензійне виробництво іноземної зброї та військової техніки в країнах, що розвиваються. Виникли механізми координації діяльності країн в сфері виробництва і закупівлі зброї та військової техніки. Це посилило і підвищило стійкість міжнародних потоків товарів і послуг військового призначення. Прискорились також процеси передачі зарубіжним країнам технологій виробництва зброї і військової техніки, іноземного досвіду управління військовим виробництвом. З’явилися міжнародні виробничо-збутові структури.
Для України міжнародний трансфер технологій – один з векторів інноваційного розвитку національної економіки, внаслідок чого викликає активний науковий і практичний інтерес вивчення теоретичних основ та практичних аспектів міжнародного трансферу технологій, його особливостей і тенденцій розвитку, зокрема у військово-технічній сфері.
У світовому експорті частка експорту озброєнь і послуг військового призначення за різними оцінками становить від 1,5 до 2 %. Тільки за перше десятиріччя ХХІ ст. згідно даних Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI) через світовий ринок озброєння і військової техніки (ОВТ) пройшло продукції на суму 296 млрд. дол. Цим видом діяльності займаються близько 50 країн-експортерів і 120 імпортерів. Переважна частка світової торгівлі зброєю концентрується в руках вузького кола експортерів і покупців. Так, на 10 основних країн-експортерів припадає близько 90% усіх продажів, а на 30 основних країн-імпортерів – близько 85% закупівель озброєння і військової техніки у світі. Згідно даних SIPRI Україна за підсумками 2011-2015 років увійшла до ТОП-10 найбільших експортерів зброї у світі. Частка України в глобальному експорті зброї становила 2,6%. Вона займає 9 місце у списку найбільших експортерів.
Розвиток міжнародної науково-виробничої кооперації в сфері військової продукції приводить до подальшого виходу військово-економічних приготувань за національні кордони, в результаті чого питома вага національної військової промисловості все більшою мірою визначається рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Склався потужний ринок продукції військово-технічного призначення (ВТП), що включає озброєння; військову техніку і майно, технології військового та подвійного призначення, послуги військово-технічного характеру. Водночас військові витрати сприяють збільшенню норми нагромадження, технологічному розвитку економіки, зниженню безробіття, економічному зростанню.
За оцінками фахівців, у сфері впливу вітчизняного ОПК знаходиться близько 140 науково-конструкторських установ. Серед них такі як Харківське КБ ім. Морозова, Харківське КБ із двигунобудування, КБ «Південне» (Дніпропетровськ), ДКБ «Луч» (Київ), АНТК ім. Антонова (Київ), Запорізьке моторне КБ «Прогрес» та інші. Більша частина галузевих наукових установ тісно співпрацює з заводською, академічною та вузівською наукою.
За результатами статистичного аналізу, з наявної на сьогодні в Україні науково-технологічної бази близько 60 % технологій можна визначити як сучасні і близько 8 % – як унікальні на світовому рівні. Вищезазначене передусім є наслідком значного потенціалу вітчизняної військової промисловості, який сформувався за радянських часів.
Підприємства ОПК володіють значним науково-технічним потенціалом та технологічною базою, що дозволяє розробляти і виробляти сучасні системи озброєння, військову та спеціальну техніку, а створені технології подвійного призначення можуть отримати застосування і у цивільному секторі економіки. Проте зазначений науково-технічний потенціал використовується не ефективно.
У сфері високотехнологічного і військово-технічного співробітництва (ВТС) на інтелектуальну власність припадає до 80-90% експортної ціни. Матеріали, з яких виготовляють новітню техніку в 10 разів дешевше праці вчених, вкладеної в розробку технологій. Праця вчених, конструкторів, технологів створює охороняєму інтелектуальну власність. Оформляються відповідні патенти, ліцензії, ноу-хау, права на технології, дослідні зразки і т.п., що є головним предметом зовнішньоторговельних угод.
Відсутність повноцінної нормативно-правової бази, що регламентує дії юридичних і фізичних осіб у частині розробки, набуття прав, комерціалізації ОІВ, технологій подвійного призначення, значний розмір патентних зборів, встановлений урядом, за подання заявок на винаходи та підтримання їх чинності, створює передумови до того, що оборонні підприємства практично не займаються правовою охороною ОІВ, створених в процесі виконання оборонного замовлення.
Протягом останніх років Україна постачала озброєння і військову техніку подвійного призначення до 80 країн у всіх регіонах світу. Найбільшими імпортерами продукції вітчизняного ОПК були Росія, Індія, Китай, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Алжир. Окрім того аналіз експорту ОПК України свідчить, що основними сегментами продукції, яка виробляється й експортується за кордон, є авіація та озброєння, призначені для використання у повітряному просторі. Водночас Україну вважають одною із дев’яти держав світу, які володіють повними циклом виробництва військово-транспортних і транспортних літаків. Проте, за останні десять років експорт авіаційної техніки базувався переважно на продажі літаків і вертольотів, які були зняті з озброєння вітчизняної армії.
Виробництво зброї та військової техніки в Україні має важливе значення не тільки для сектора безпеки держави, але також і для зростання економіки, посилення міжнародного іміджу держави. Внаслідок передусім таких ключових чинників: по-перше, оборонна промисловість, або ОПК є високотехнологічним сектором, і його розвиненість є візитною карткою держави (наприклад, здатність виробляти літаки або ракети-носії); по-друге, розвиток ОПК передбачає обмін сучасними технологіями на ринку та здійснює відчутний вплив на міжнародній арені (саме таким є сучасний досвід Туреччини, ПАР, Польщі). Україна входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, до п’ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу. У нашій країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості.
З метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб’єктами господарювання державного сектору економіки, які здійснюють господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів утворений Державний концерн «Укроборонпром». Якщо говорити про структуру його доходів, то левову частку прибутку концерну забезпечують закордонні замовлення: 10-15% – це державне оборонне замовлення, 85% — експортні поставки». Основним експортером усіх видів озброєнь і військової техніки (до 85 % обсягу військово-технічної співпраці) є ДК «Укрспецекспорт». Україна уклала і виконує понад 40 контрактів на постачання різних засобів оборони. Їх вартість визначається у 1,5 млрд. дол. США.
Водночас, згідно даних Державної служби експортного контролю, за два роки війни Україна скоротила експортні поставки лише техніки на 71%. Найсильніше держава здала позиції в сегменті броньованих бойових машин – БТР, БМП і т.п.. У 2015 р. поставки броньовиків зменшилися в 6,6 рази порівняно з довоєнним 2013 р. Дещо кращою є ситуація із танками. Тут падіння лише в 2,5 рази. Від експорту літаків довелося відмовитися. Ще гірші справи із поставками зброї. За два роки її обсяги впали майже в дев’ять разів. Втрату Україною позицій на світовому ринку підтверджує й дослідження Стокгольмського інституту вивчення проблем миру (SIPRI). За даними шведських експертів, за рік країна скоротила експорт зброї вдвічі – з $657 до $323 млн. Основних причин падіння зовнішніх поставок продукції військового призначення дві: 1). Вичерпалися старі запаси. Адже здебільшого Україна продавала на експорт не нову продукцію, а модернізовану радянську, яка дісталася у спадок від розваленого Союзу. 2). Вітчизняна оборонна промисловість переключилася на внутрішній ринок.
Так, вже у 2015 р. поставки техніки в українську армію обчислювалися тисячами одиниць. Такого надходження техніки та озброєнь військові не бачили за всі 25 років незалежності України.! У 2014-2015 роках Україна вперше відправила за межі країни сучасні вітчизняні танки: армія Таїланду отримала 10 бойових машин «Оплот», які входять до десятки найкращих танків у світі. На світовий ринок вийшли і сучасні українські броньовики – БТР-4, які було розроблено Харківським КБ ім. Морозова на початку 2000-х. Останніми роками їх купувала Нігерія, у 2014 р. одну таку машину придбали США.
У держконцерні «Укроборонпром» підкреслюють, що. інвестиції, спільні підприємства, трансфер технологій, наукові розробки — це ті інструменти, що підтримують конкурентоздатність нашої оборонки. Завдяки внутрішнім ресурсам концерн здійснив розробку і виробництво таких новинок, як «Дозор», «Фантом», «Горлиця». Проект з виробництва на основі ліцензії від уряду США штурмової гвинтівки М-16 (український варіант має назву WAC-47) дасть можливість переходу української армії і промисловості на стандарти НАТО, залучити нові технології, створити рабочі місця, розвинути промислову базу галузі. Укроборонпром налагодив також виробництво протитанкових комплексів (ПТРК) «Стугна-П», який є українським аналогом знаменитого американського ПТРК «Javelin».
Стратегія реформування ОПК України, представлена «Укроборонпром», передбачає чіткі послідовні кроки: корпоратизацію, аудит, кластеризацію, захист технологій і запуск платформи розвитку інновацій. В рамках стратегії буде створено 5 кластерів з можливістю залучення приватних компаній. Кластери будуть структуровані за видами озброєння і військової техніки: авіаційна; бронетанкова; суднобудування і морська техніка; радіолокація, радіозв’язок, РЕБ; високоточна зброя і боєприпаси. За такою схемою вже створено перший авіабудівний кластер — Українська авіабудівна корпорація — на базі легендарного «Антонова».
Україна і США реалізуватимуть спільні проекти у сфері виробництва сучасного озброєння та поглиблення співпраці у сфері безпеки, обговорено можливості передачі технологій і виробничих ліній, спільної науково-дослідної роботи, розробки і впровадження нових технологій у виробництві. Варто зазначити, що Україна має також значні перспективи щодо взаємодії з державами Європейського Союзу і НАТО стосовно обох складників міжнародного трансферу військових технологій: експорту та імпорту. Буде створено новий центр GARDA для запровадження технологій в оборонній промисловості, що базуватиметься на моделі DARPA (американського агентства передових оборонних дослідницьких проектів. Він має стати майданчиком, що об’єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових.
Рада національної безпеки і оборони України визначила пріоритетом виробництво нових зразків військової техніки і зброї, а також розвиток вітчизняного ОПК, забезпечення надійного рівня обороноздатності нашої країни.
Президент України П. Порошенко пообіцяв запустити винаходи українських вчених і волонтерів для армії в серійне виробництво. Про це він заявив під час відвідування експозиції технологічних рішень для армії «Мережевий кластер високих технологій». Йдеться про прилади нічного бачення, системи управління артилерійським вогнем, удосконалення захисту комунікацій у військах, дрони, які будуть захищені від впливу радіоелектронної боротьби противника. Всі ці високотехнологічні розробки створюються на рівні винаходів.
Роль інтелектуальної власності. Для того, щоб винахід не призводив до акумулювання витрат на його підтримку, компанії-розробнику вигідніше його продати або надати на нього ліцензію, адже підтримка чинності незадіяних патентів коштує дорого. Водночас середня ефективна тривалість життя патенту до моменту відмови від нього становить п’ять років. Чинність лише 37 % патентів підтримується до кінця строку їхньої дії.
Загалом продаж ліцензій — це типова форма передачі технологій.
У сучасних умовах передача і використання виключних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та інші об’єкти промислової власності часто супроводжуються передачею ноу-хау, технічної документації, наданням технічної допомоги тощо.
Найбільш поширеними стали невиключні ліцензії на виготовлення і реалізацію продукції. У міжнародній практиці торгівлі традиційними ліцензіями понад 50 % угод укладається на передачу винаходів і ноу-хау одночасно, 30–35 % — тільки на ноу-хау, решта — чисто патентні ліцензії. Отож, понад 80 % традиційних ліцензій — це ліцензії, за якими передається ноу-хау.
З усіх форм зовнішньої торгівлі й інших зовнішньоекономічних і науково-технічних зв’язків тільки ліцензії дають можливість забезпечувати відтворення нової техніки і технології, створення на їх базі технології наступних поколінь і ліквідацію відставання у технічному рівні та якості розроблювальної і застосовуваної техніки і технології на окремих напрямках науково-технічного прогресу (НТП). Крім того, закупівля ліцензій дозволяє забезпечити лідируюче положення ліцензіата за основними напрямками НТП не тільки в поточний період, але й у перспективі. Це пояснюється тим, що тільки за ліцензіями передається ноу-хау, без знання якого практично неможливим є відтворення новітньої технології. Неможливість відтворення нової технології у зв’язку з незнанням ноу-хау виключає і можливість створення більш удосконаленої технології майбутніх поколінь на тих же принципах.
Міжнародна практика торгівлі товарами і науково — технічними досягненнями (винаходами і ноу-хау) свідчить також про те, що без знання ноу-хау в переважній більшості випадків неможливо відтворити нову технологію за патентними описами, опублікованою науковою і технічною інформацією, за зразками нової техніки, що продається і які демонструються на національних і міжнародних виставках. Якщо без знання ноу-хау неможливо відтворити промислово освоєну нову технологію, то тим більше неможливе її удосконалювання та створення наступних поколінь.
Для успішного експорту військових технологій Україні необхідно суттєво підвищити якість системи охорони інтелектуальної власності як важливого інструмента міжнародних економічних відносин. Водночас, переважна більшість вітчизняних військових технологій не запатентована навіть в Україні. А приклади отримання іноземних патентів на вітчизняні військові технології — взагалі рідкість. Все це свідчить про недостатню увагу з боку органів державної влади, керівництва підприємств, та, власне і авторів-розробників технологій до патентування, як інструменту, що забезпечує не лише збільшення обсягів експорту військових технологій, а й позитивно впливає на їхній розвиток.
Аналіз винахідницької активності і патентування. Патенти відіграють важливу роль в інноваційній політиці як держав, так і галузей та окремих підприємств, оскільки це одна з дозволених державою монополій. Винахід, що охороняється патентом, дає можливість не тільки зменшити витрати виробництва, а й монопольно виступити на ринку з новим товаром, під державною охороною. Патент став одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби за ринки. Ці властивості патенту, зумовлюють підвищення його економічної ролі, значною мірою впливають на НТП. Новітня техніка є лише одним із засобів отримання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції або підвищення цін на нові товари, що випускаються монопольно. Патентна монополія дозволяє здійснювати більш широке маневрування цінами, що легше робити, використовуючи сучасну технологію і випускаючи нові, запатентовані вироби. Завдяки патенту можна монопольно закріпити свою перевагу на всіх етапах виробництва і збуту, і обмежуючи конкуренцію, прямо впливати на процес встановлення ціни.
Підприємства, вкладаючи відповідні кошти в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) для створення винаходів та їх впровадження у виробництво, мають на меті не тільки відшкодувати всі пов’язані з цим витрати і отримати прибуток, але і значно підняти ціну за собівартістю. Однак для того, щоб суб’єкт підприємницької діяльності міг досягти цієї мети, скористатися в конкурентній боротьбі результатами розробки і впровадження нової техніки, необхідно, щоб він одноосібно міг використовувати технічні нововведення протягом певного часу; потрібна гарантія хоча б тимчасового його монопольного становища, необхідного для відшкодування всіх витрат, пов’язаних з використанням технічних нововведень і отриманням прибутку. Юридичну можливість використання винаходу на монопольних засадах протягом встановленого терміну (20 років) забезпечує його патентування.
Розглянемо статистичні показники винахідницької активності в Україні за класом F41 (зброя), F42 (вибухові роботи) Міжнародної патентної класифікації (МПК). Аналіз показників таблиць 1-12 показує динаміку надходження заявок та видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41 (зброя) протягом останніх шести років.
Таблиця 1.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F41
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр.
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 79 | 64 | 67 | 66 | 84 | 86 | 52 |
| Корисні моделі | 53 | 42 | 51 | 45 | 67 | 63 | 44 |
| Винаходи | 26 | 22 | 16 | 21 | 17 | 23 | 8 |
Таблиця 2.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F41 протягом 2010-2016 (11 місяців) рр. (заявники–юридичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 40 | 27 | 24 | 28 | 17 | 36 | 21 |
| Корисні моделі | 28 | 21 | 20 | 21 | 14 | 27 | 17 |
| Винаходи | 12 | 6 | 4 | 7 | 3 | 9 | 4 |
Таблиця 3.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F41 протягом 2010-2016 (11 місяці) рр. (Заявники–фізичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 39 | 37 | 43 | 38 | 67 | 50 | 31 |
| Корисні моделі | 25 | 21 | 31 | 24 | 53 | 36 | 27 |
| Винаходи | 14 | 16 | 12 | 14 | 14 | 14 | 4 |
Таблиця 4.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F42
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр.
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 32 | 45 | 55 | 39 | 32 | 39 | 38 |
| Корисні моделі | 20 | 29 | 39 | 28 | 19 | 26 | 25 |
| Винаходи | 12 | 15 | 16 | 11 | 13 | 13 | 13 |
Таблиця 5.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F42
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр. (заявники–юридичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 20 | 22 | 35 | 19 | 14 | 18 | 17 |
| Корисні моделі | 13 | 14 | 26 | 13 | 9 | 14 | 9 |
| Винаходи | 7 | 7 | 9 | 6 | 5 | 4 | 8 |
Таблиця 6.
Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F42 протягом 2010-2016 (11 місяців) рр. (заявники–фізичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього , у т.ч. | 12 | 23 | 20 | 20 | 18 | 21 | 21 |
| Корисні моделі | 7 | 15 | 13 | 15 | 10 | 12 | 16 |
| Винаходи | 5 | 8 | 7 | 5 | 8 | 9 | 5 |
Таблиця 7.
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр.
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 63 | 63 | 47 | 66 | 68 | 103 | 71 |
| Корисні моделі | 44 | 43 | 38 | 52 | 52 | 75 | 62 |
| Винаходи | 19 | 20 | 9 | 14 | 16 | 28 | 9 |
Таблиця 8.
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр. (патентовласники–юридичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 32 | 33 | 17 | 29 | 31 | 29 | 33 |
| Корисні моделі | 23 | 23 | 13 | 24 | 27 | 15 | 29 |
| Винаходи | 9 | 10 | 4 | 5 | 4 | 14 | 4 |
Таблиця 9.
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр. (патентовласники–фізичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 31 | 30 | 30 | 37 | 37 | 74 | 38 |
| Корисні моделі | 21 | 20 | 25 | 28 | 25 | 60 | 33 |
| Винаходи | 10 | 10 | 5 | 9 | 12 | 14 | 5 |
Таблиця 10.
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F42
протягом 2010-2016 (11 місяців) рр.
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 32 | 28 | 38 | 36 | 42 | 25 | 41 |
| Корисні моделі | 22 | 21 | 31 | 32 | 31 | 16 | 35 |
| Винаходи | 10 | 7 | 7 | 4 | 11 | 9 | 6 |
Таблиця 11
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F42
протягом 2010-2016 (11 місяці) рр. (патентовласники–юридичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 21 | 17 | 23 | 20 | 22 | 17 | 17 |
| Корисні моделі | 13 | 11 | 19 | 18 | 15 | 11 | 14 |
| Винаходи | 8 | 6 | 4 | 2 | 7 | 6 | 3 |
Таблиця 12.
Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F42
протягом 2010-2016 (11 місяці) рр. (патентовласники–фізичні особи)
| ОПВ | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 |
| Усього, у т.ч. | 11 | 11 | 15 | 16 | 20 | 8 | 24 |
| Корисні моделі | 9 | 10 | 12 | 14 | 16 | 5 | 21 |
| Винаходи | 2 | 1 | 3 | 2 | 4 | 3 | 3 |
Як бачимо, за класом F41 загальна кількість поданих заявок на винаходи і корисні моделі зменшується. При цьому кількість заявок на корисні моделі в 2-5 разів перевищує кількість заявок на винаходи. Серед заявників і власників патентів значно зростає кількість фізичних осіб. Динаміка видачі патентів за класом F42 зростає. Серед патентовласників також переважають фізичні особи.
Це негативна тенденція, яка свідчить про те, що на винаходи, створені в порядку виконання службових обов’язків, оформляються патенти на фізичних осіб. Загалом серед національних заявників 52,5% — юридичні особи, 47,5- фізичні, в той час як серед іноземних — 96,0% є юридичні особи і 4,0%- фізичні.
Такі диспропорції у видачі охоронних документів (патентів), а відповідно і прав власності на винаходи у сфері озброєння і вибухових робіт фізичним особам є наслідком збільшення в 35 разів ставок зборів за подання заявок на винаходи і корисні моделі та підтримання їх чинності, що відбулося в 2007 р. (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1148, постанова вступила в дію 16 травня 2008 р.).
Слід зазначити, що зменшення зборів у 10-20 разів для індивідуальних винахідників і неприбуткових установ та організацій було запроваджено одночасно із збільшенням зборів у 6-35 разів для всіх категорій заявників. У результаті основне навантаження на бюджети від збільшення розмірів зборів відчули заявники-юридичні особи, зокрема, промислові підприємства. Це негативно вплинуло на винахідницьку активність, динаміку отримання підприємствами патентної охорони власних розробок та реалізацію винаходів (корисних моделей) в економіці України.
Загалом, кількість заявок на корисні моделі у 2,3 рази перевищує кількість заявок на винаходи, а кількість виданих патентів на корисні моделі у 3,2 рази перевищує кількість виданих патентів на винаходи. Проте відомо, що патент на корисну модель видається без проведення експертизи по суті. Протягом року майже 75% патентів національних власників втрачає чинність через несплату зборів за підтримання чинності патентів на винаходи і корисні моделі.
Генадій Андрощук,
Кандидат економічних наук, доцент