Роботизація сучасного поля бою стала трендом, який вже неможливо залишати поза увагою. Створенням великої кількості роботизованих та дистанційно-керованих платформ і засобів військового призначення активно займаються провідні країни світу, беручи за основу свої наукові, технічні та промислові накопичення. Такий шлях намагаються обирати не тільки лідери світової економіки, а й країни з більш скромними амбіціями, які переважно намагаються врахувати досвід лідерів та адаптувати його відповідно до власних потреб.

Деякий досвід іноземних країн та сучасні тренди у розвитку робототехніки

Туреччина здійснила певні кроки у напрямку розробок наземних дистанційно керованих роботизованих платформ. Зокрема, турецька компанія Katmerciler, яка в 2017 р. вперше продемонструвала платформу з дистанційним управлінням UKAP (Uzaktan Kumandali Atis Platform), цього року значно розширила лінійку представлених роботів, виготовлених, у тому числі, у співробітництві з компанією Aselsan. Так, у 2019 р. було презентовано вже три типи роботів UKAP різних габаритів та метою призначення.

Tip -1 – це пожежний дистанційно керований робот, який забезпечує пожежогасіння у важко доступних місцях. Tip-2 та Tip-3 – це дистанційно керовані роботи вогневої підтримки, що оснащенні сучасними бойовими модулями лінійки SARP від компанії Aselsan. Тобто, з різними засобами вогневого ураження. Вони можуть бути озброєнні або кулеметом калібром 7,62 мм або автоматичною зброєю калібром 12,7 мм, або 40-мм гранатометом. Цікаво, що платформами можна керувати в межах 3-х кілометрової зони за допомогою комплекту дистанційного управління.
Багато сучасних зразків військової техніки є результатом успішного співробітництва декількох компаній-розробників. Крім того, популярним стає підхід об’єднанням декількох існуючих зразків в новий комплекс. Європейські компанії MBDA і Milrem Robotics у такий спосіб створили перспективний робототехнічний комплекс (РТК) з керованою ракетною зброєю. Про створення перспективного РТК з ракетним озброєнням повідомили у жовтні 2019 р., вказуючи, що зразок поки не отримав власної назви, і його називають за назвами основних компонентів. А от макетний зразок такої системи вперше показали у вересні 2019 року під час лондонської виставки DSEI 2019. Бойовий РТК став результатом співпраці естонської компанії MILREM Robotics і міжнародної промислової групи MBDA Missile Systems. При цьому співпраця була досить простою. Дві компанії об’єднали існуючі проекти і на їх основі створили абсолютно новий зразок роботизованої військової техніки. Так, естонська компанія надала для РТК своє універсальне шасі THeMIS. Це виріб вже кілька років активно просувається на міжнародному ринку і регулярно стає основою для спеціалізованих зразків. На цей раз його озброїли керованими ракетами Brimstone розробки компанії MBDA. Автори проекту вказують, що новий РТК призначений для боротьби з бронетанкововими підрозділами ймовірного противника. За рахунок використання готового відпрацьованого шасі з високими характеристиками комплекс повинен своєчасно виходити на заданий рубіж, а ракети забезпечать ураження цілей. Важливою особливістю є істотний боєзапас робота. У попередніх проектах на платформу від MILREM ставили тільки одну ракету, а тепер вона несе шість. Комерційні перспективи нової розробки залишаються неясними. Поки відсутня будь-яка інформація про інтерес з боку потенційних замовників, Не кажучи вже про підписання контрактів. Втім, подібні новини можуть з’явитися в найближчому майбутньому.

Не менш цікавий сучасний досвід роботизації ЗС надають США, де у листопаді 2019 р. завершився тендер SMET (оголошений в 2017 р.) – щодо розробки наземних військових роботів MUTT. Такі комплекси розроблені для транспортування боєприпасів, спорядження та провізії для армії. ЗМІ повідомили, що робот здатен перевозити понад 500 кг, а працювати без перерви близько 3-х діб. Маса даної розробки 1,4 тони. Переможцем відкритого тендеру стала компанія General Dynamics Land Systems, яка протягом. Також відомо, що на озброєння армії США будуть прийняті бойові роботи в 2028 р. Розробку і постачання роботів здійснюватимуть чотири консорціуми, а готовність перших чотирьох дослідних зразків запланована до другого кварталу 2020 р.

У французьких ЗМІ також з’явилася інформація про наміри влади закупити у компанії Nexter 56 мікророботів Nerva – в рамках програми Scorpion, націленої на модернізацію французьких сухопутних військ. Зокрема, планується закупівля трьох модифікацій апарату. Це Nerva-S масою 3 кг, яка може переміщатися «на спині або животі», в обмежених закритих і відкритих просторах, причому робот може бути запущений і над перешкодою. Nerva-LG володіє масою 5 кг і може бути оснащена додатковими модулями, які зможуть проводити спостереження або картографування місцевості. Апарат здатний підніматися по сходах. Нарешті, Nerva-XX/Cameleon LG масою 12 кг буде оснащений маніпулятором. Його виробництво веде компанія ECA.

Важливо також прийняти до уваги, що Росія також активізувала подібні розробки та навіть провела випробування у бойових умовах. За даними ЗМІ, у 2018 р. випробуваний в Сирії російський бойовий робот «Уран-9» був підданий критиці з боку російських військових та в результаті отримав посилене озброєння. Зокрема, безекіпажну машину додатково оснастили 12 вогнеметами «Шмель». Вогнемети зібрані в дві пускові установки револьверного типу з боків вежі робота; в кожній з них по шість вогнеметів. Також розробниками було представлено версію робота зі стандартним озброєнням: чотирма установками протитанкових ракет «Атака» і 30-мм гарматою.

Українським військовим слід також звернути увагу, що ще на виставці «Армія-2017» в РФ були показані функціональні можливості роботизованого комплексу морського базування «Галтель». Вже тоді заявлялося, що комплекс пройшов випробування в Сирії під час залучення до виконання завдання охорони водного району. Російський роботизований комплекс морського базування «Галтель» призначений для виконання пошукових і обстежу вальних робіт, охорони підводних акваторій, інспекції і контролю інженерних споруд на глибинах до 300 м. У своєму складі він має два автономні ненаселені підводні апарати, один телекерований ненаселений керований апарат, комплект навігаційного, допоміжного і забезпечувального устаткування.

Отже, нові тренди війни визначають, що у перспективі найбільш брудні та небезпечні завдання будуть виконувати саме роботизовані комплекси – від дистанційно керованих до повністю автономних.

Прототипи бойових роботів – нові рішення українських компаній

Створення і впровадження роботів на озброєння відповідає останнім світовим трендам і підкріплено власним бойовим досвідом ЗС України. Отже не випадково, що в даний час в Україні над створенням робототехніки для війська працюють одночасно кілька компаній. Інколи створюючи прототипи з різним функціоналом, інколи конкуруючи в однакових сегментах. І якщо декілька років тому мова йшла лише про два-три реальні зразки роботів українського виробництва, то сьогодні це вже майже десяток, більшість з яких демонструвалися на стендах українських експонентів.

Так, наприклад, у 2018 р. львівська приватна компанія Roboneers (раніше — Global Dynamics) презентувала власну розробку роботизованої, дистанційно керованої платформи з гібридним приводом у двох основних версіях – Hound i Ironclad.

Платформа Hound має високу прохідну спроможність на пересіченій місцевості, може транспортувати вантажі масою до 600 кг на полі бою з високою точністю в режимі функціювання 24/7. Машина відрізняється простотою конструкції, обслуговування і використання, а також низькою вартістю.

Габаритні розміри: 2166 х 1660 х 787 (мм), власна маса 600 кг, швидкість 20 км/год, запас ходу 130 км.

За рахунок оснащення дистанційно керованим вогневим модулем «Шабля» (7,62мм або 12,7мм кулемет, ПТУР, 40-мм гранатомет тощо) і навісною композитною бронею платформа трансформується у бойовий робот (IRONCLAD).

В такому варіанті платформа має дещо інші ТТХ: габаритні розміри: 2570 х 1705 х 960 (мм), власна маса 1100 кг, решта параметрів – без змін.

Завдяки оснащенню системами розвідки і спостереження, робот здатний виконувати коригування артилерійського вогню, безпечне спостереження, супроводжувати цілі у напівавтоматичному режимі і оперативно інформувати зовнішні системи стосовно зміни обстановки, необхідності вогневої підтримки тощо.

А вже в 2019 р. розробники представили оновлену версію робота Ironclad. Як запевняють розробники, Ironclad – це дистанційно-керовані платформи роботизованого транспорту, які належать до середнього класу техніки. Низький контур, сенсори та датчики, відсутність пасажирів всередині, навісний панцир (який залежно від задач можна закріпити чи зняти) – ці платформи створено для «нульового кілометру» та проведення розвідки в особливо небезпечних та несприятливих умовах.

Відомо, що металевий розвідник Ironclad оснащений великою кількістю сенсорів для збирання та передавання даних різної складності, для наведення та відстеження ворожих цілей. Встановлений легкий бойовий модуль дозволяє використовувати цю мобільну платформу як окремий аутпост у найважчих та екстремальних умовах цілодобово.

Фахівці повідомили, що при вазі в 1500 кг робот здатен розвивати швидкість у 20 км/год, а тяглове навантаження сягає 1000 кг. Також відомо, що акумулятор спроможний працювати близько 2-х годин. За словами розробників, фішкою даного робота є конструкція, яка включає в себе повний привід кожного колеса, свій редуктор та унікальну систему рами, яка стабілізує роботу робота і дозволяє йому рухатися на нерівній поверхні, як гусениця, мінімізувавши вірогідність перекинутися. До речі, кут підйому у гору Ironclad’а досягає 35 градусів.

Крім того, на виставці «Зброя та безпека – 2019» приватне підприємство Roboneers продемонструвало ще один робот під назвою Camel. Розробники повідомили, що широка площа мула Camel дозволяє перевозити вантаж, а також, у випадку відкритого вогню, вона за потруби слугує щитом для відходу військових. Цей залізний мул, оснащений багатьма сенсорами, надає повну картинку у 360 градусів. При вазі робота в 500 кг його тяглове навантаження сягає 1000 кг, а швидкість 20 км.

За словами інженерів, обидві роботизовані платформи мають уніфіковану систему колісного шасі – це повнопривідна 4х4 система з незалежним керуванням кожним колесом, що різко зменшує ймовірність буксування чи перевертання платформи – незалежно від глибини чи куту нахилу перешкод. Конструктори запевняють, що обидві платформи інтегруються з системами розвідки та дронами. Гібридне енергообладнання забезпечує їхнє тихе переміщення. Кожну з платформ можна оперативно використовувати для віддаленого запуску безпілотних літальних апаратів. При цьому безекіпажні платформи мають достатньо потужності для забезпечування потреб військових підрозділів в електроенергії при виконанні задач у позаміських умовах.

Створена компанією Roboneers інша бойова роботизована платформа —  Fahd, — призначена для здійснення місій розвідки, спостереження та виявлення цілей, а також забезпечення вогневої підтримки та безпеки військових, що знаходяться на передовій.

Fahd UGV може виконувати задачі у віддалених районах, недоступних чи надто небезпечних для військових. Платформа достатньо проста і зрозуміла в експлуатації. Кожне колесо має власний електродвигун з приводом, що забезпечує стійкість платформи на будь якій місцевості. Дистанційне керування платформою здійснюється за допомогою безпілотника-ретранслятора, що збільшує дальність управління до 5 км. Модульність системи дозволяє за необхідності проводити швидку заміну будь-яких елементів. Сталевий корпус доповнює модернізована броня, що захищає його від 7,62-мм куль. На платформі встановлена автоматична турель «Шабля» з 7,62-мм кулеметом. У перспективі платформа може бути озброєна 12,7-мм кулеметом, автоматичним гранатометом, протитанковими ракетами, а також додатковим корисним навантаженням: РЛС, системами знешкодження вибухових пристроїв, маніпуляторами тощо.

У платформі реалізовано низку цікавих рішень. Так, для з’єднання частин платформи використано спеціальний поворотний механізм, а кожне колесо має власний мотор. Гібридна силова установка забезпечує рух платформи як на дизелі, так і на за допомогою генератора, що живить електромотори. Сталевий корпус платформи доповнює модернізована броня.

Ще одним виробом компанії  Roboneers є Jamal UGV — транспортна роботизована платформа, призначена для виконання задач логістики та евакуації на бойовій лінії та за її межами. Гібридна трансмісія дозволяє платформі працювати протягом декількох тижнів у режимі спостереження, збираючи та зберігаючи відео та дані з датчиків для подальшої обробки. Незалежне управління колесами та шасі з гнучкою рамою забезпечують стійке положення на пересіченій місцевості та крутих схилах. Платформа JAMAL може бути інтегрована з системами С4ISR, безпілотними літальними апаратами, а також як платформа для постачання дронів та стартового майданчика. У перспективі платформу буде оснащено пристроєм для безконтактної зарядки безпілотників, також розширено зону дистанційного управління та спостереження до 30 км.

Інший розробник, ПрАТ «Кузня на Рибальському», демонструє на виставках модернізовану версію роботизованого комплексу «Піранья» на гусеничній платформі з наступними ТТХ:

Габаритні розміри: 1500 х 982 х 500 (мм), загальна маса без озброєння – до 10 кг,  швидкість 20 км/год, запас ходу 20 км.

Електрична система машини має у своєму складі аварійний генератор та додаткову можливість підзарядки.

Озброєння: 40-мм автоматичний гранатомет УАГ-40 або 12,7-мм кулемет НСВ або 7,62-мм кулемет ПКТ.

Безекіпажна платформа «Піранья» створена для використання у важких умовах бою для надання вогневої підтримки військам, проведення розвідки і спостереження. Дальність управління роботом по радіоканалу-5000 м. Він може використовуватися також у якості ретранслятора, а у випадку використання 2-х роботів у парі дальність дії зростає до 10 км.

Платформа наразі пройшла етап випробувань, тривають випробування засобів зв’язку і РЕБ. Після завершення «Піранья» буде запропонована потенційним замовникам, передусім, МО України.

Ще один розробник, запорізька компанія «Infocom Ltd», демонструвала у 2019 р. власну роботизовану конструкцію «Ласка 2.0» на базі повнопривідної колісної платформи (4 х 4) з наступними ТТХ.

Габаритні розміри: 1240х1500х/90х2270 (мм), Власна маса машини без озброєння і боєкомплекту  400 кг.

Машина оснащена бензиновим одноциліндровим 4-тактним двигуном потужністю 50 к.с. із запасом ходу до 100 км.

Машина оснащена системами дальньої, середньої (з РЛС – опція) та ближньої локації. Опцією передбачений захист платформи у вигляді легкої композитної броні 5-го класу захисту.

Система управління-автономна і дистанційна. Основна перевага у роботі безекіпажної платформи «Ласка 2.0» – наявність інтелектуальної системи, що дозволяє платформі виконувати завдання за відсутності сигналу GPS та працювати в умовах перешкод з боку ворожих засобів РЕБ.

Функції оператора обмежуються наданням машині координат місії — параметрів руху, маршруту та дій на ньому, а також радіусу дії зброї та обмежень щодо її застосування. В подальшому робот виконує бойову задачу самостійно, а після завершення повертається на місце старту або у заздалегідь визначену точку координат.

Робот «Ласка 2.0» призначений для патрулювання, розвідки, розмінування, доставки боєприпасів та евакуації поранених. Корисне навантаження – до 400 кг.

Безпілотна роботизована платформа «Ласка 2.0» з кулеметом або гранатометом оптимізована для дій у складі стрілецького взводу. За умови використання 3-х і більше одиниць таких машин передбачена можливість створення ефективної системи ведення вогню під час здійснення активної оборони силами роти або батальйону.

«Infocom Ltd» показала на виставці також іншу розробку — автоматичну роботизовану турель «Страж», основним призначенням якої є захист периметру, що охороняється (державний кордон, важливі об’єкти, військові частини тощо), від несанкціонованого доступу. Озброєння-7,62-мм кулемет ПКМ. Система подвійного призначення «Страж» оснащена обладнанням з визначення і утримання цілей (набір камер, тепловізор, лазерний далекомір) і є стійкою до впливу атмосферних факторів (атмосферні опади, туман, сніг тощо). Система диспетчеризації дозволяє здійснювати дистанційне керування, параметрування і перевірку параметрів турелі (вогневого модуля).

Сама система диспетчеризації заснована на використанні вже існуючого комерційного програмного забезпечення для особливо важливих промислових об’єктів. Передбачена можливість одночасного автоматичного контролю і супроводження до 10 цілей з можливістю ураження вогнем.

За даними фірми-розробника, основною перевагою обох названих систем є їхня автономність. Як «Ласка», так і «Страж» можуть бути запрограмовані на самостійне, тобто, без участі людини, виконання певних завдань. Дистанційне управління як платформою, так і туреллю, при потребі, може здійснюватися через інтернет за посередництвом планшета або смартфона, що забезпечує керування системою з будь-якої відстані. Також передбачена система розпізнавання жестів і можливість фізичного контакту людини з машиною.

Ще однією розробкою компанії «Infocom Ltd» спільно з ПАТ «АвтоКрАЗ», що демонструвалася на виставці, був безпілотний бронеавтомобіль КрАЗ «Спартан» — роботизована версія серійної 8-тонної машини. Відрізняється наявністю, поряд з ручним керуванням (резервне), також автономного і дистанційного керування (встановлено системи, як і на роботі «Ласка 2.0»). Машиною можна управляти за допомогою планшета, «розумної рукавички» або операторської станції. Зв’язок між оператором та автомобілем здійснюється по цифрових каналах передачі даних Wi-Fi/Wimax, заявлений радіус зв’язку – від 1- до 50 км.

Останню розробку компанії було продемонстровано на виставці «Зброя та безпека – 2019». Компанія показала нову роботизовану платформу «Скорпіон», кожна з гусениць якої оснащена двома електродвигунами. За словами фахівців, запас ходу даного робота сягає 25-30 км з одного заряду, а дальність управління до 3 км. Відомо також, що максимальна швидкість 25 км.  «Скорпіон» оснащений бойовим модулем, який має декілька камер. Одна для наведення з оптичним прицілом, який має тридцятикратний зум та ще 4 камери для обзору довкола техніки на 360 градусів.

За словами розробників, Україна має потребу у таких роботизованих платформах, але поки що до замовника не зверталися. «Скорпіон» — легкий в управління. Має два аналогових важеля. Один для управління бойовим модулем, а інший для руху.

Національний університет «Львівська політехніка» створив мобільні роботизовані платформи МРП-05 «Борсук» та МРП-07 «Кубик». Платформа МРП-05 «Борсук» на гусеничній платформі з електромеханічним приводом призначена для використання на відстанях до 600 м у середовищі з середнім рівнем невизначеності. МРП-05 «Борсук» має наступні ТТХ: габаритні розміри 110 х 69 х 50 (мм), маса 600 г, користе навантаження — 20 кг,  швидкість руху – до 5,5 км/год, тривалість безперервної роботи 1,5 год.

Платформа МРП-07 «Кубік» на колісній платформі (6х4) призначена для здійснення інспекційних перевірок території, моніторингу довкілля або виконувати спеціальні завдання. МРП-07 містить додаткову секцію  з автономним приводом, на яку можна монтувати нетипове навісне обладнання.

Також, однією з трьох базових моделей є МРП-8 «Пластун». Мобільна роботизована платформа є гусенично-колісного типу, а привід має електромеханічний з живленням від акумуляторних батарей. Керування дистанційне радіоканалом, а основний спосіб сприйняття середовища функціонування: візуальний, додаткові – звуковий, інфра-, ультрачервоний, лазерний. Радіус дії платформи 500 м, а вага сягає 120 г. Тривалість безперервної роботи до 1,4 год.

При цьому в Національному університеті «Львівська політехніка» цілеспрямовано працюють над створенням наземних роботизованих комплексів. Розробники мають плановий багаторівневий характер. На сьогоднішній день створено 11 типів макетних, експериментальних та дослідних МРП та МРК і їх модифікації масою від 15 до 200 кг. Розробки відносяться до розвідувальних, розміновувальних, транспортних, охоронних та навчальних класів машин.

Наприклад, МРП-07 має наступні ТТХ: габаритні розміри 1200х60х52 (мм), власну масу 560 г,  дальність ходу 600 м і корисне навантаження 25 кг.

Наразі на Заході України активно співпрацюють кілька компаній, що займаються розробкою і дослідженням мобільних роботизованих комплексів (МРК). До того ж, вони створили низку прототипів безекіпажних робото технічних комплексів військового та цивільного призначень. Це, наприклад, наземна роботизовано платформа (НРП) «Єнот», яка сягає ваги до 360 кг, і здатна нести бойове навантаження до 160 кг. В платформі використана електромеханічна трансмісія з двигунами вентильного типу, що забезпечує високі характеристики прохідності та максимальну енергоефективність в класі електропровідних машин.

Іншою розробкою є розвідувальна машина «Норка», вагою до 60 кг, також з електромеханічною трансмісією. Цей комплекс є аналогом до тактичного робота розвідки Dragon Runner  чи пошукового Bloodhound.

Національний технічний університет України (НТУУ) «КПІ ім. Ігоря Сікорського» продемонстрував на виставці у 2019 р. зразок багатофункціонального робота високої прохідності для надзвичайних ситуацій та гуманітарного розмінування. Робота було створено на базі системного підходу до цільового призначення і шляхом розробки новітньої концепції багатофункціонального мобільного дистанційно керованого робота високої прохідності на місцевості на 8-колісному шасі.

Багатофункціональність базової платформи НТТУ КПІ забезпечується  встановленням різних пристроїв модульного виконання. Робот КПІ має наступні ТТХ: габаритні розміри: 1200х950х1000 (мм), власна маса 200 кг. Робот оснащений 2-метровим маніпулятором вантажопідйомністю 15 кг. Живлення забезпечується через кабель з барабаном на 100 м з можливістю передачі також телеметричної інформації. У бездротовій версії робот забезпечується системою радіотелеметрії та живленням від акумуляторів.

Також неможливо не згадати бойовий робот від приватної компанії «Конструкторське бюро «Роботікс» (Robotics). Ще в журналі Defense Express №1  («Експорт зброї та оборонний комплекс України», січень, 2018 р.) було опубліковано інформацію щодо проходження низки випробувань робото-комплексом на полігонах та в бойових умовах. Тоді, в інтерв’ю інформаційно-консалтинговій компанії Defense Express, заступник директора КБ «Роботікс» Олексій Бежевець поінформував про діяльність компанії та створену розробку. «Мисливець» (РСВК-М2) – роботизований спостережно-вогневий комплекс, який створений на базі дистанційно керованої платформи. На підприємстві переконують, що головною метою їх розробок є безпека військовослужбовців.

РСВК “Мисливець” має радіус керування платформою 1500 м, який може бути розширений до 3000-4000 м. Завдяки обраному каналу управління платформа може функціонувати й в місті, однак у такому випадку радіус керування комплексом знижується. Для дистанційного керування платформою розробники обрали захищений канал та діапазон частот від 5 до 6 ГГц. Щоб придушити такий сигнал, противник вимушений ставити свої засоби РЕБ на передову, тому що з далекої відстані вони неефективні проти наземних засобів. Однак розташування систем РЕБ на лінії вогню робить їх вразливими. Окрім того, найпотужніші російські системи типу “Москва-1” та “Красуха” призначені для боротьби з авіацією.

На роботизований комплекс встановлено шість відносно незалежних коліс, кожне з яких має електричний мотор. Уся силова система електрична, а не гібридна. Тобто його оснащено літієвою акумуляторною батареєю, яка окрема для системи керування, що дозволяє платформі безпечно долати відстань від 15 до 20 км на сухому ґрунті. Щодо керування, то на підприємстві повідомляється, що оператор має можливість слідкувати за пересуванням платформи завдяки ходовим камерам, які розташовані спереду та ззаду. На відкритій місцевості антена комплексу здатна працювати на відстані від 1,5 до 3- х км (на рослинній місцевості сигнал стає слабшим).

Фактично йдеться про створення шестиколісного броньованого апарату, оснащеного великокаліберним кулеметом, відеокамерами, тепловізором і нічним прицілом. Оператор має можливість управляти роботом з укриття за радіоканалом. Цікаво, що цей бойовий робот здатен працювати без підзарядки не менше доби, при цьому до виконання завдань входить спостереження за противником. Цікавою здається вже сама історія створення «Мисливця».

За словами розробників, кошти на розробку вони взяли із власних заощаджень та у друзів, знайомих, волонтерів, які погоджувалися допомогти. Перший комплекс (який було зібрано у гаражі) був стаціонарним: вдавав із себе станину з приводами, на яку встановили крупнокаліберний 12,7 мм кулемет «Утес», що управлявся через дроти. В ході випробувань в зоні бойових дій (тоді ще АТО) комплекс ставили на бруствер окопу. Оператор перебував у відносно безпечному місці (сидів на дні окопу або в бліндажі), в його розпорядженні був комп’ютер в захищеному кейсі, джойстик. «Картинка» з відеокамери, якою була оснащена установка, передавалася на екран комп’ютера. Оператор за рахунок джойстика, вів вогонь з кулемета. Але коли закінчувалися патрони або струм в акумуляторі установки, або заїдала стрічка, бійцеві потрібно було видирати на бруствер. Таким чином, боєць опинявся на очах у ворога, це досить ризиковано. Саме тоді прийшла ідея поставити комплекс на колеса, зробити його мобільним. Оскільки йому слід їздити по пересіченій місцевості, конструювали його за принципом всюдихода: встановили шість коліс, кожне з них має власний привід.

Двигун свідомо обрали електричний. «Від двигуна внутрішнього згоряння відмовилися, адже він порядком нагрівається, тому його не складно засікти за допомогою тепловізора. До того ж створює багато шуму. А електричний дуже тихий і практично не гріється», — зазначив О.Бежевець.

Удосконалення робота дозволило направляти його на кілька сотень метрів перед окопами, або в бік від них. Таким чином, противник не міг вирахувати, звідки ведеться вогонь (тим більше, при стрільбі використовувався глушник). Серед очевидних переваг робота той факт, що ця машина приземкувата, у високій траві майже не помітна. Під час випробувань вона виїжджала на ту чи іншу точку, вела спостереження і забезпечувала вогневу підтримку. Після низки суттєвих удосконалень на одному заряді акумуляторів робот може висунутися на точку і вести спостереження за сектором місцевості протягом доби-півтори. Устаткування, яким оснащений робот, дозволяє вести таке спостереження як днем, так і вночі. Зображення з камер, тепловізора, системи прицілювання передається на монітор комп’ютера, який знаходився перед оператором. Нині колектив КБ працює над тим, щоб інтегрувати в управління «кібер-солдатом» елементи штучного інтелекту.

Варто додати, що в разі потреби апаратура дозволяє операторові візуально «наблизити» цікавий для нього об’єкт. Потужний тепловізор ефективно діє до півтора-двох кілометрів та дає можливість розрізнити навіть силует. А як тільки виникне необхідність пустити в хід зброю, наприклад, при наближенні диверсійно-розвідувальної групи ворога, оператор має можливість вести прицільний вогонь. Якщо казати про реальне використання робота під час російсько-української війни, то встановлений на ньому крупнокаліберний кулемет «Утес» дозволяв прицільно вражати об’єкти, розташовані на досить великій відстані. Це, зоеорема, прицільна стрільба по ростової мішені на дальності до одного кілометра, по техніці і укриттях — до двох кілометрів. Це важливо, адже з такого видалення противнику складно засікти і знешкодити робота. Для більшого маскування розробники встановлювали на кулемет «Утес» глушник, за рахунок чого було досягнуто відсутності спалаху та суттєвого послаблення і розсіювання звуку.

При цьому, як вказують розробники, під час застосування кулемету по позиціях ворога, розвідники ООС перехоплювали радіопереговори ворога. Відомо, що противник був в повному замішанні — не міг зрозуміти не тільки звідки ведеться вогонь, але навіть з якої зброї. До речі, одним з переваг цього калібру (12,7 мм) є широкий спектр патронів з різними кулями (в світі існують десятки модифікацій, в України використовували три-чотири). Що робить ефективне застосування цього кулемета різноманітним.

Інший досвід використання «Мисливця». На випробуваннях в зоні бойових дій «кібер-солдатів» використовувався для зняття розтяжок: він їхав попереду, за ним метрах в тридцяти — сапери або розвідники. Вибух від протипіхотній міни особливого збитку роботу не приносить, броньований комплекс його витримував. Навіть якщо у нього вийдуть з ладу два колеса, він продовжить рух. Використання робота як саперної машини фахівці вважають особливо важливим – чимало українських бійців загинули, потрапивши в мінні пастки, встановлені ворогом. Отже, дистанційно керовану машину можна обладнати маніпулятором, міношукачем… Також є можливість використовувати робота і в якості «камікадзе» — якщо потрібно підірвати важливий ворожий об’єкт.

Розробники вказують, що подальше удосконалення робота має дозволити йому самостійно орієнтуватися на місцевості, переміщатися, виконувати бойове завдання, ідентифікувати ціль і, в перспективі, самостійно приймати рішення на її поразку.

Взагалі в Україні існують розроблені оперативно-тактичні вимоги для подібних апаратів, за якими від двох до чотирьох роботів передаються конкретному підрозділу, але на підприємстві вважають, що сьогодні така система є застарілою. «Також, ми маємо враховувати ведення бою в наших реаліях. Наприклад, естонська модульна роботизовано платформа «Мілрем» у бойовій версії оснащена кулеметом калібру 7,62, але я принципово проти його масового застосування, тому що з такими бойовими патронами, що використовують естонці, його реальна ефективність – 400 метрів, а якщо вести вогонь на такій відстані, то противник тільки зрадіє цьому», — переконаний представник компанії КБ «Роботікс». В компанії також переконані у перспективності та актуальності використання роботів як засобів розмінування. Вони пропонують закріпити на носовій частині апаратуру для виявлення мін, а на кормі – засоби ураження чи маніпулятор.

У майбутньому в компанії планується розвиватися в напрямку робототехніки. Наразі в компанії доопрацьовують документацію щоб рухатися в напрямку поставки наших зразків на озброєння українській армії. Існує вже так зване «спільне рішення», що дозволяє спільно із військовими випробовувати «Мисливця» та й розраховувати на його прийняття  на озброєння в ЗСУ.

Усі перелічені вище розробки роботів знаходяться на різних стадіях виготовлення: експериментальні зразки, прототипи тощо. Вони також відрізняються своїми ТТХ, конструкцією і призначенням, та в даний час чекають на потенційних замовників і свою подальшу перспективу впровадження на озброєння. В залежності від попиту, це є цілком можливим.

 

Засоби морської робототехніки

Однією зі стійких тенденцій розвитку військово-морських флотів провідних морських країн світу є впровадження засобів морської робототехніки (ЗМР) в основні види їх діяльності. До такої техніки, у першу чергу, відносяться:

— надводні безекіпажні катери;

— автономні ненаселені підводні апарати;

— самохідні прив’язні підводні;

— буксирувані підводні апарати;

— безпілотні літальні апарати морського базування чи застосування.

На думку проректора з наукової роботи Національного університету кораблебудування  імені адмірала Макарова, д.т.н., професора Володимира Блінцова, для України у плані створенні і застосування ЗМР сьогодні є характерними чотири фактори. Серед них науковець виокремив високу актуальність оснащення ВМС ЗС України сучасними ЗМР, особливо для застосування на малих глибинах, повна відсутність ЗМР у складі ВМС ЗС України, відсутність науково обґрунтованої концепції застосування ЗМР в інтересах ВМС ЗС України, а також відсутність планової діяльності МО України щодо оснащення ВМС такими ЗМР.

Крім того в матеріалі «Морські роботизовані системи ВМС ЗС України:потреби та спроможність створення» він зауважив, що багаторічний успішний досвід Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова в проектуванні ЗМР, будівництві діючих макетів та їх дослідницькій експлуатації свідчить, що для впровадження у практичну діяльність ВМС нових зразків робототехніки необхідно розробити і затвердити план заходів, який включав би дві складові:

—  короткотермінову – закупівлю зарубіжних зразків ЗМР для задоволення першочергових потреб ВМС щодо забезпечення протимінної та протидиверсійної боротьби у територіальних водах України;

—  довготермінову – формулювання завдань щодо організації вітчизняного виробництва ЗМР та комплектування ними ВМС, включаючи підготовку кадрів для їх використання за призначенням.

Першочерговим завданням для реалізації обох складових має бути розробка і затвердження у встановленому порядку «Концепції роботизації ВМС ЗС України» (назва робоча), яка б містила обґрунтування видів ЗМР, необхідних для задоволення потреб ВМС, їх кількості й тактико-технічних характеристик, а також обґрунтування необхідності розробки теоретичних основ тактики застосування ЗМР у морських протимінних, протидиверсійних та інших операціях. Невід’ємною складовою концепції мають бути питання підготовки кадрів для ефективного застосування ЗМР за призначенням. «Першим кроком розробки пропонованих «Концепції роботизації ВМС ЗС України» та галузевої програми «Роботизація ВМС ЗС України» може бути створення тимчасової робочої групи фахівців зазначених організацій на базі Національного університету оборони України імені І. Черняховського», — вважає  Володимир Блінцов.

Ще одним перспективним напрямком можна вважати так званий «москітний» флот з роботизованих морських систем військового призначення. Україні потрібно активізувати розробку технологічних рішень, які б надали змогу посили обороноздатність держави в акваторії Чорного моря. Аналізуючи застосування ВМС під час конфліктів, погляд припадає на наявність тенденції широкого розвитку провідними морськими державами світу, які передбачають використання безекіпажних роботизованих морських систем, а саме автономно діючих протимінних систем, ударних, спеціальних та інших підводних апаратів, без екіпажні надводні катери, а також комплекси, які забезпечують їм роботу.

Але, на превеликий жаль, багатьох фахівців, до основних проблем розвитку цього виду військової техніки в Україні у сучасних умовах, то насамперед йдеться про відсутність системно обґрунтування поглядів на місце і роль роботизованих  морських платформ у сучасній збройній боротьбі. На даний момент у державі немає прийнятих рішень, не дивлячись на те, що людські ресурси та технологічна база присутні.

Основними напрямами на короткострокову та довгострокову перспективу є розробка концептуальних підходів та відповідних програмних документів, на яких буде базуватися оснащення ВМС ЗСУ віще перерахованими видами роботизованого озброєння.

Отже, українські збройні компанії (переважно приватні) вже мають чималий досвід розробки і створення бойових безекіпажних платформ різного базування та функціоналу. Наступним етапом розвитку таких систем має стати більш пильна увага до розробників з боку Генерального штабу ЗСУ та Міністерства оборони. Зокрема, вагомим кроком вперед може виявитись формування за умов координації з боку держави державно-приватних консорціумів для розвитку й удосконалення такої техніки, з перспективою подальшої її інтеграції у ЗСУ.

Дмитро Бадрак,

оглядач ІА «Оборонно-промисловий кур’єр»