СТІЙКІСТЬ І ОПІР: ЗАПОРУКА ОБОРОНИ ДЕРЖАВ БАЛТІЇ

У квітні 2019 р. авторитетний американський аналітичний центр «RAND Corporation» презентував дослідження «Стримування російської агресії в державах Балтії за допомогою стійкості і опору». У цьому документі розглядається, зокрема, найгірший сценарій, при якому Росія окупує Естонію, Латвію та Литву, а також надаються поради щодо організації руху опору на різних етапах кризи. Слід зазначити, що дослідження було замовлене Апаратом Міністра оборони США ще напередодні саміту НАТО у Варшаві (липень 2016 р.).

У документі наголошується, що уряди та громадяни країн Балтії майже щоденно стають об’єктами російських інформаційних операцій та пропагандистських заходів. Ця спланована Кремлем кампанія націлена на підрив довіри до державних інституцій, розпалювання етнічного та соціального напруження, «розмивання» впевненості щодо обов’язку колективної оборони, гарантованої участю у НАТО. Естонія, Латвія та Литва теж є дуже вразливими до загроз як з боку сил спеціальних операцій (ССО), так і розгорнутих поблизу їхніх кордонів регулярних армійських формувань РФ.

У контексті  цих проблем та дисбалансу між звичайними збройними силами Росії та НАТО в Балтійському регіоні, політичне керівництво згаданих трьох країн вносить відповідні корективи при підготовці національних оборонних планів. Коментуючи їх, автори дослідження оперують двома поняттями, які використовуються як взаємозамінні: тотальна оборона (total defense) і нетрадиційні бойові дії (unconventional warfare). Можливості для застосування цього типу методів ведення війни у державах Балтії вже створюються, і вони можуть відігравати значну роль у стримуванні або протидії різним формам російської агресії. До того ж, експерти «RAND Corporation» вбачають у згаданих методах потенційну підтримку кампанії під проводом НАТО, спрямованої на звільнення країн Балтії, у разі їх окупації. А після закінчення військових дій це може сприяти встановленню миру.

Певні відмінності в національних оцінках загроз та в оборонних планах кожної з держав Балтії формують різні підходи до тотальної оборони/нетрадиційних бойових дій. Так, в Естонії вже давно існує  високорозвинена система територіальної оборони («Кайтселійт») та проводяться заходи, націлені на зміцнення національної стійкості, з одночасним розвитком конвенціональних збройних сил. Латвійський уряд протягом останнього десятиліття надає пріоритет розвитку професійної армії, яка зараз модернізується. Крім того, мають бути збільшені чисельність та спроможності Національної гвардії («Земессардзе») і посилена стійкість суспільства, щоб ефективно протистояти новим загрозам. Уряд Литви раніше надавав перевагу розвитку конвенціональних збройних сил, але зараз здійснює заходи щодо поліпшення підготовки Добровольчих сил захисту країни та активного резерву, а також докладає значних зусиль, щоб виховувати своїх громадян у дусі стійкості та готовності до опору у разі вторгнення агресора. Усі три країни, за сприяння США та інших партнерів по НАТО, постійно підвищують професійний рівень власних, хоча й відносно невеликих ССО.

На думку експертів «RAND Corporation», для організації ефективного руху опору державам Балтії необхідно забезпечити відповідні умови. Для цього потрібне обладнання для проведення операцій у кіберпросторі, прилади нічного бачення, системи мобільного зв’язку як на тактичному рівні, так і на далекі відстані, переносні зенітно-ракетні та протитанкові комплекси, безпілотні літальні апарати (БПЛА), стрілецька зброя, автомобільна техніка (позашляховики) та зброя нелетальної дії. Вартість такої екіпіровки груп опору в усіх трьох балтійських країнах може сягати майже 125 мільйонів доларів. Ця сума не включає коштів на підготовку особового складу, проведення операцій і утримання вже наявного обладнання та зброї.

 

 

Автори дослідження пропонують створювати чотири типи груп опору: дві бойові (одна — краще озброєна, інша — менш озброєна); одна — для підтримки; одна — для ненасильницьких дій. Визначені теж завдання, кількість, структура, спорядження та озброєння кожної з таких груп. Завданням краще озброєних бойових груп має стати, зокрема, організація засідок для російських танків, атаки на штаби та звільнення полонених. Такі групи повинні формуватися з військовослужбовців регулярної армії, ССО та бійців сил територіальної оборони. Менш озброєні бойові групи мають складатися з добровольців (наприклад, з поліції чи парамілітарних громадських організацій) і бути підсиленими солдатами регулярної армії. Завдання цих груп — засідки на конвої, атаки на окремі невеликі підрозділи противника, організація диверсій. Групи підтримки, в основному, будуть виконувати функції логістики та розвідки. Групи ненасильницьких дій призначені для випуску інформаційних матеріалів, організації громадянської непокори та так званих «партизанських театрів». Останні два типи груп мали б складалися лише з цивільних осіб.

За розрахунками «RAND Corporation», у державах Балтії потрібно створити 1000 груп опору, з яких 100 краще озброєних бойових груп і по 300 груп інших трьох типів. Якщо згадану вище суму у 125 мільйонів доларів розділити на п’ять років, то кожна з балтійських країн витрачала б на підготовку груп опору близько 8 мільйонів доларів на рік. Це цілком підйомна квота для оборонних бюджетів Естонії, Латвії та Литви, хоча й прийдеться шукати компроміс з витратами на звичайні збройні сили. Частину витрат на зміцнення східного флангу НАТО може взяти на себе Вашингтон.

 

Організація структур руху опору на державному рівні має певні потенційні вигоди та ризики. На думку американських дослідників, тотальна оборона/нетрадиційні бойові дії вимагають, загалом, таких можливостей, розширення яких, у порівнянні зі зміцненням звичайних збройних сил, буде важче назвати провокацією або ескалацією напруги. Під час вторгнення та окупації групи опору можуть пошкоджувати лінії комунікації та постачання противника, знищувати його інфраструктуру та перешкоджати використанню інфраструктури окупованої країни. Все це дало б НАТО більше часу на підготовку заходів реагування. Водночас експерти «RAND Corporation» застерігають від використання озброєння та спорядження, яке готується для забезпечення майбутнього руху опору, для боротьби зі злочинністю або проти політичних опонентів. Цей ризик можна мінімізувати, передавши сучасні системи зброї структурам територіальної оборони або підрозділам ССО, процес підбору особового складу до яких повинен супроводжуватися ретельним вивченням та перевіркою кандидатів.

Дослідження «RAND Corporation» не залишає ілюзій відносно того, що реакція Росії на рух опору може призвести до чималих втрат серед цивільного населення та серйозних збитків інфраструктурі. У цьому контексті нагадується про російські антипартизанські кампанії у Чечні і вказується на те, що Москва може знову використовувати тактику, яка завдає непропорційно великої шкоди мирним жителям.

Американські аналітики вважають, що балтійським країнам не вистачає готовності саме до проведення тотальної оборони/нетрадиційних бойових дій, щоб захиститися від повномасштабного вторгнення з боку РФ. Свого часу, у 1940-1950-их роках, рух опору в анексованих СРСР республіках Прибалтики пішов на спад, коли з’ясувалося, що Захід не має наміру звільняти їх від радянської окупації. Тому тотальна оборона/нетрадиційні бойові дії мають бути пов’язані з діями звичайних збройних сил, передусім, з реагуванням НАТО на агресію протягом тижнів або місяців, а не років або десятиліть. Без цього рух опору буде позбавлений сенсу існування і не буде сприяти стримуванню противника або обороні.

У дослідженні звертається увага на те, що ландшафт країн Балтії не сприяє веденню партизанської війни. Немає гір і великих лісових масивів, тому групам руху опору доведеться діяти переважно у містах.

 

 

Відзначаються також зміни, які відбулися в західних суспільствах, зокрема й під впливом російської пропаганди. Швидше за все, підбір кандидатів для формування груп опору буде складнішим, ніж у минулому. Можливо, виникнуть проблеми і з політичною та матеріальною підтримкою деяких союзників по НАТО, оскільки Росія активно намагається розколоти євроатлантичну єдність.

 

Експерти «RAND Corporation» висловили свої рекомендації як для урядів Естонії, Латвії та Литви, так і для адміністрації США. Це, насамперед, продовження заходів з планування та навчання у сфері врегулювання криз, цивільної оборони та протидії гібридним загрозам. Існує необхідність збільшення скоординованих зусиль у боротьбі з російською пропагандою. Важливою є підтримка національних розвідувальних центрів у країнах Балтії (доцільно створити єдиний розвідувальний центр для поліпшення обміну інформацією) та надання прикордонним службам відповідної сучасної техніки у поєднанні з навчанням персоналу. Мова йде також про підвищення рівня боєздатності ССО та сил територіальної оборони балтійських держав з одночасним розширенням їх арсеналів за рахунок переносних зенітно-ракетних та протитанкових комплексів і мін. США могли б надати своїм союзникам радіостанції, малогабаритні БПЛА, прилади нічного бачення. Нарешті, рекомендується створити мережу децентралізованих сховищ для необхідного озброєння та спорядження.

Коментуючи дослідження «Стримування російської агресії в державах Балтії за допомогою стійкості і опору», Міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс зазначив, що у разі серйозної кризи для забезпечення безпеки необхідна участь всього суспільства, тому оборонне відомство виступило з пропозицією запровадити в країні всеосяжну систему державної оборони[4]. Саме такий підхід здатний сформувати в довгостроковій перспективі відповідальне ставлення жителів Латвії до своєї країни та її безпеки, зменшуючи розрив між населенням і державними управлінськими установами і сприяючи усуненню розколу у суспільстві. Постійна присутність союзників, безперервний розвиток механізмів реагування НАТО і зростання національних можливостей зменшує ймовірність таких негативних сценаріїв. Але все ж в рамках військового планування завжди слід готуватися до найгіршого варіанту, який і був проаналізований в «RAND Corporation».

 

Ще до офіційного оприлюднення згаданого дослідження Кабінет міністрів Латвії створив координаційну робочу групу з питання впровадження всеосяжної системи державної оборони. На початковому етапі планується фокусуватися на розвитку військових можливостей і вдосконаленні стратегії оборони, співробітництві між приватним і державним сектором в оборонній сфері, викладанні основ державності у школах, на цивільній обороні, психологічному захисті, стратегічній комунікації та стійкості економіки. До 1 вересня цього року державні органи мають надати свою оцінку і відповідні пропозиції до координаційної робочої групи. Там теж очікують широкої громадської дискусії з цього важливого питання і пропозицій з боку суспільства.

 

Не відстають від Латвії і її сусіди. Так, на початку квітня 2019 р. Литва і США підписали «дорожню карту» оборонного співробітництва на п’ять років, яка визначила такі найбільш важливі напрями: спільні навчання та підготовка особового складу; розробка заходів стримування; участь у міжнародних операціях; розвиток можливостей кібербезпеки. У плані реалізації цього документа американська сторона, зокрема, поставить обладнання для боротьби з БПЛА. Загальна вартість контракту становить близько 1,3 мільйонів доларів, а вся сума буде повністю покрита за рахунок коштів Фонду стратегічного партнерства (США).

29 квітня 2019 р. на території Естонії стартували найбільші тритижневі навчання Сил оборони «Весняний шторм», в яких візьмуть участь понад 9000 військовослужбовців з 13 країн, включаючи Україну. У цих навчаннях, крім підрозділів регулярної армії, задіяний особовий склад ополчення «Кайтселійт» та дислокованих в Естонії тактичних груп НАТО.

Москва уважно слідкує за тим, як держави Балтії зміцнюють свою обороноздатність і намагається переконати їх керівництво у миролюбній політиці Кремля. Під час недавнього візиту президента Естонії Керсті Кальюлайд до Росії та її переговорів з Володимиром Путіним була обговорена проблема побоювання балтійських країн у сфері безпеки. За словами прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова, такі побоювання є абсолютно безпідставними, і вони майстерно підігріваються воєначальниками НАТО та заокеанськими політиками. Росія ніколи не становила і не становить загрози нікому зі своїх сусідів.

Хоча після анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі навряд чи у столицях держав Балтії хтось серйозно може сприймати ці запевнення.

Володимир Паливода,

головний консультант

                                      відділу проблем національної безпеки

                                      Національного інституту стратегічних досліджень

Поделиться публикацией