СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОГРАШ КРЕМЛЯ НА АВІАЦІЙНОМУ РИНКУ ІНДІЇ. НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Домінування РФ на авіаційному ринку Індії (до 60-67%), що традиційно базувалося на поставках літаків та авіаційного озброєння ще за часів колишнього СРСР, довгий час дозволяло Кремлю отримувати значні і стабільні прибутки та заощаджувати значні суми на перспективних розробках.

Проте, ситуація починає стрімко змінюватися не на користь Росії. Причини цього – зміни в геополітичній обстановці, падіння російської економіки, посилення  ВТС Росії з Китаєм, на що з підозрілістю дивляться в Делі, загальна технічна відсталість РФ тощо.

До того ж, на відміну від попередніх часів, Москві сьогодні немає чого запропонувати Делі, який потребує не лише озброєнь, але й, насамперед,  сучасних технологій, особливо в аерокосмічній сфері, а також дешевих кредитів. Більш того, РФ сама сподівається під час ВТС з Індією отримати доступ до новітніх технологій, яких їй бракує, особливо після запровадження санкцій. Тому деякі перспективні розробки, наприклад, у сфері гіперзвукових   технологій, що має велике значення для створення перспективних видів ОВТ, Москва поряд з власними програмами, проводить також спільно з Делі.

Відтак, місце РФ на індійському ринку стрімко займають західні конкуренти, насамперед, США. Зокрема, на початку червня 2017 р американський концерн  Lockheed Martin підписав з індійським авіаційним концерном TAS (Tata Advanced Systems Limited) угоду про спільне виробництво     в Індії багатоцільових літаків F-16 Block 70. За повідомленнями індійської сторони, літаки F-16 Block 70 цілком відповідають потребам ВПС Індії.

Раніше TAS вже брав участь у виробництві комплектуючих виробів для важких транспортних літаків C-130J Super Hercules та вертольотів S-92 Superhawk. Але зараз йдеться про якісно новий рівень-створення на заводах концерну TAS повного циклу з виготовлення технічно дуже складних багатоцільових літаків.

Для Індії реалізація програми виробництва F-16 означатиме значний технологічний стрибок у розвитку авіапромисловості. Більш того, йдеться не лише про можливість розпочати власну продукцію літаків F-16, створення логістичного забезпечення тощо, але й про можливість виходу з цим продуктом на експорт. Таким чином, індійський концерн TAS отримає можливість експортувати одну з останніх версій американського літака. Позитивними наслідками такої перспективної угоди, крім чисто фінансових прибутків, вважається створення багатьох тисяч нових робочих місць в Індії і США.

Підписання угоди свідчить про створення в Індії умов для подальшого розвитку власного оборонного комплексу. Значний вплив на таке рішення мав той факт, що РФ продала ліцензії на виробництво новітніх винищувачів Китаю. Отже, Делі, з точки зору необхідності мати перевагу над своїм потенційним противником, яким вважає Пекін, у відповідь мав посилити власну ППО за рахунок більш ефективних систем. Індія зробила ставку на якісну перевагу і бойові можливості літаків, що мають компенсувати чисельну перевагу китайців у повітрі.

Іншим важливим напрямком потенційного співробітництва Індії і США є морська авіація, особливо авіаносці та літаки корабельного базування. І це також має велике значення для розвитку індійського флоту. Адже Індія останнім часом активно працює над розвитком власного авіаносного флоту, як однієї із складових морської сили, здатної контролювати стратегічно важливі позиції в Індійському океані. Особливо Делі турбує посилення військово-морського флоту Китаю і його присутність в Індійському океані. Як відомо, КНР  також активно будує нові авіаносці і створює нові палубні літаки.

На разі ВМФ Індії має один авіаносець, INS «Vikramaditya» (44000т), придбаний у 2013 р в РФ. Його авіагрупа складається з 16 винищувачів МіГ-29К і 10 вертольотів різного призначення. Другий корабель цього класу, INS «Vikrant”(37500т), Індія будує власними силами, він має увійти до складу флоту у 2018 р. Це оригінальна індійська розробка, а фактично — корабель перехідного типу з тією ж номенклатурою літальних апаратів, що і INS «Vikramaditya».

Крім того, Індія активно розробляє проект справжнього «суперавіаносця» (INS «Vishal”) водотонажністю 65000 т з атомною енергетичною установкою на кшталт американських кораблів типу «Nimiz”. Це один з пріоритетних напрямків розвитку оборонних спроможностей Індії. За умов отримання технічної допомоги від США, Індія може побудувати такий корабель вже у 2025 р.

Варто зазначити, що третій індійський авіаносець проектується в конфігурації  CATOBAR (Catapult Assisted Take-Off Barrier Arrested Recovery), тобто з катапультами для старту літаків і аерофінішерами для посадки на палубу. Вже зараз індійські фахівці активно співпрацюють у цій сфері з американцями, особливо це стосується перспективної електромагнітної катапульти (EMALS). Росія безнадійно відстає у цій сфері і не може запропонувати Індії нічого подібного. Розвиток її авіаносного флоту, який і раніше значно відставав від західних флотів, фактично припинився після розпаду СРСР і втрати спеціалізованого суднобудівного заводу в Миколаєві.

За словами індійського адмірала Нірмала Кумара Верми, розробку проекту атомного авіаносця з 2012 р здійснює Проектне Бюро ВМФ (Naval Design Bureau).  Під час розробки концепції  ВМФ Індії не звертався по іноземну допомогу, проте, цього не можна виключати на наступних стадіях роботи. Зокрема, з огляду на традиційно тісне ВТС Індії з РФ, не можна виключати залучення російської сторони до інтеграції літаків російського виробництва на INS “Vishal”, які потребують конструктивних змін і пристосування до катапультного старту.

13 травня 2015 р  Рада з питань оборонних закупок  МО Індії прийняла рішення про виділення коштів на проведення підготовчих робіт з будівництва  INS «Vishal».У серпні 2015 р було підписано індійсько-американську Міжурядову Угоду  про створення Робочої групи з авіаносних питань для визначення сфер можливого співробітництва. Поряд з цим, ВМФ Індії офіційно звернувся 15 липня 2015 р до чотирьох іноземних компаній з пропозицією взяти участь в проекті (британська BAE Systems, французька DCNS, американська Lockheed Martin та російська Рособоронекспорт).

Наступним і логічним кроком буде  використання на новому авіаносці нових палубних літаків, це можуть зокрема, бути машини американського виробництва, наприклад, Super Hornet або навіть F-35C. Зазначене ставить хрест на перспективах використання МіГ-29К на третьому індійському авіаносці, а можливо і на другому. З одного боку, офіційно російська версія стверджує, що МіГ-29К є стійким на вплив складних атмосферних умов, простий в управлінні і має значні бойові можливості.

З іншого боку, існує думка його нейтральних користувачів, зокрема, ВМФ Індії, яка суперечить офіційним російським оцінкам. Представники індійської морської авіації стверджують, зокрема, що це дуже складний в експлуатації літак з відносно малим оперативним радіусом дії, в порівнянні з західними аналогами.

Це означає, що з 45 замовлених у березні 2010 року літаків МіГ-29К/KУБ, що були поставлені до Індії до 2017 року, майже третина непридатна до використання. До цього варто додати також відносно малий ресурс експлуатації, визначений виробником у 6000 годин або 25 календарних років.

Для двигунів літака це відповідно 4000 годин або 10 років. Таким чином, парк палубних літаків, придбаний в Росії разом з авіаносцем  INS Vikramaditya” може видатися непридатним для перспективного атомного третього авіаносця.

З огляду на зазначене, Росія опинилася у складній ситуації. Оскільки Індія раніше придбала в РФ авіаносець INS „Vikramaditya”, вона не мала вибору і була змушена купити також палубні літаки російського виробництва. Але зараз, коли Індія планує будівництво власного авіаносця з катапультним стартом літаків, вона має враховувати також можливі інші варіанти придбання останніх. І міжнародні військово-морські навчання „Malabar 2017” стали для Індії  доброю можливістю ознайомитись із західними стандартами оперування авіаносців і палубної авіації, а також порівняння останніх з російськими літаками.

Однією з особливостей спільних міжнародних американо-японо-індійських військово-морських навчань „Malabar 2017”, що пройшли з 10 по 13 липня 2017 року в Бенгальській затоці, було широке залучення авіаносних кораблів. Зокрема, в них брали участь: американський авіаносець  USS „Nimitz”, індійський авіаносець INS „Vikramaditya” і японський вертольотоносець IS „Izumo”. В акваторії Бенгальської затоки відпрацьовувались спільні дії авіаносних кораблів, літаків і вертольотів  трьох країн, ППО, ПЧО, боротьба з надводними цілями, морська блокада, дії спеціальних сил, пошуково-рятувальні заходи, спільне маневрування і тактичні процедури.

Стратегічним підтекстом навчань «Malabar 2017» є  необхідність створення противаги  зростаючій потужності ВМС Китаю на морях Південної та Південно-Східної Азії. Їх учасники, Індія і Японія, мають серйозні територіальні суперечки з Китаєм, а США непокоять зростаючі територіальні амбіції Пекіну. Наступного року до участі в навчаннях може долучитися також Австралія.

Активно використовувалась палубна авіація, особливо вертольоти різного призначення, які відпрацьовували злітно-посадочні операції на кораблях різних країн, що брали участь у навчаннях. Цікавою особливістю, що привернула увагу експертів, був елемент навчань, коли індійські палубні винищувачі МіГ-29К російського виробництва вперше виконували  навчальні підходи з імітацією посадки на палубу американського атомного авіаносця USS Nimitz”.

Щоправда, самої посадки індійські літаки не виконували, адже після цього вони не могли б стартувати з огляду на різницю цієї практики на кораблях двох флотів. Зокрема, американці використовують для старту літаків катапульти, а індійці – злітний трамплін. До того ж, МіГ-29К технічно не пристосовані до старту за допомогою катапульти, адже на своєму авіаносці вони стартують за допомогою злітного трампліну, відсутнього на американському кораблі.

Між тим, індійські пілоти тренувалися на МіГ-29К з американським авіаносцем цілеспрямовано, з прицілом на майбутнє, оскільки з точки зору набуття досвіду взаємодія з американським авіаносцем має для них цілком конкретне  практичне значення. Крім того, індійські офіцери ознайомилися з особливостями функціонування сучасного атомного авіаносця і його авіагрупи в різних умовах.

Зі свого боку, американці отримали чудову можливість в реальних умовах зняти усі параметри МіГ-29К під час польоту. Особливе значення для них має визначення рівня фізичних полів,  адже цей літак — остання сучасна розробка російського авіапрому, яка має замінити Су-33 у складі авіагрупи єдиного російського авіаносця «Адмірал Кузнецов».

Поява МіГ-29К над USS „Nimitz” викликала дискусію і порівняння ТТХ цього літака радянської/російської конструкції і його західних аналогів.  Для Росії це вкрай невигідне порівняння, адже їхній винищувач програє за більшістю  показників. Між тим, РФ пропонує МіГ-29К в якості кандидата і для майбутнього індійського  «суперавіаносця» і за такими оцінками  його конкуренція з західними аналогами може бути заздалегідь програшною і може остаточно розвіяти міф про «найкращу у світі російську технічну думку».

Командування ВМФ Індії добре розуміє той факт, що через відсутність коштів російська сторона не планує розвивати палубну авіацію, тим більше, що найближчим часом РФ не буде спроможною будувати нові авіаносці. А усі повідомлення російських ЗМІ про ніби то плани розробки проекту атомного авіаносця проекту «Шторм» є не що інше, як черговий пропагандистський хід Кремля, розрахований передусім на внутрішнє споживання.

Реально РФ не має ані коштів, ані виробничих потужностей, ані досвіду будівництва таких технічно складних кораблів, як атомні авіаносці. До того ж,  за часів колишнього СРСР усі кораблі цього класу будувалися лише на єдиному спеціалізованому підприємстві країни — Чорноморському суднобудівному заводі (ЧСЗ) в українському  м. Миколаєві.

Відтак, об’єктивна потреба  в палубних винищувачах, що мають базуватися на новому авіаносці, ставить Індію перед необхідністю вибору: або платити РФ за модифікацію МіГ-29К і Су-33 і пристосування до катапультного старту, або ж придбати сучасні палубні літаки західного виробництва.

В той же час, Конгрес США вже готує фундаментально важливе рішення щодо зміни стратегії у військово-технічній співпраці з Індією, як головним партнером США у сфері торгівлі зброєю і трансферу технологій. Це має на меті суттєво обмежити вплив РФ в Індії  та створити в Азії противагу  для зростаючої військової потуги Китаю.

В рамках розробки нового оборонного бюджету NDAA-2018, на замовлення Конгресу США, Держдепартамент та Пентагон розробляють стратегію щодо спільних безпекових викликів, ролі американських партнерів і союзників в оборонних відносинах США-Індія, а також значення, яке матимуть   в даному контексті торгові ініціативи у сфері торгівлі озброєннями та трансфер оборонних технологій.

Такий розвиток подій призведе до зменшення  участі росіян в індійському авіаційному будівництві і навіть до можливого витіснення їх з індійського авіаційного ринку, що матиме для РФ негативні наслідки. Це її програш стратегічного порядку, який негативно відіб’ється на надходженнях до бюджету РФ. Це також вдарить по інтересах російських авіа концернів, внаслідок зазначеного РФ може назавжди втратити  Індію в якості важливого і великого торговельного партнера, який значною мірою своїми закупками фінансував російські дослідження у сфері винищувачів нового покоління.

Відтак, російський авіапром буде поставлений перед необхідністю розраховувати лише на власні бюджетні кошти. Між тим, грошей в російському бюджеті стає  щораз менше, в т.ч. на реалізацію амбітних нових проектів. Про це свідчить хоча б затримка із створенням проекту літака V покоління ПАК-ФА.

Як наслідок такого розвитку подій, у складі ВПС Індії  літаки МіГ-21, MiГ-27 або навіть МіГ-29/МіГ-29К в майбутньому  замінять інші машини, вже точно не російського  походження. У свою чергу, в політичному плані для РФ це означатиме втрату також військового партнера, адже придбання Індією американських озброєнь буде супроводжуватись зміцненням ВТС із США і відповідно, згортанням такого співробітництва з РФ.

У світлі зазначених перспектив не можна не згадати про наш, суто український інтерес і український потенціал. Передусім, варто нагадати, що єдиний боєздатний сьогодні авіаносець індійського флоту – це колишній важкий авіаносний крейсер «Баку», побудований на тому ж ЧСЗ, а вже потім модернізований РФ і проданий у 2013 р Індії.  Але це в минулому.

Зараз йдеться про збільшення обсягів ВТС України з Індією в нових умовах, що об’єктивно сприятимуть цьому. Адже Індія є одним з перспективних партнерів України у сфері військово-технічного співробітництва. Не дарма РФ багато років штучно блокувала вихід українських оборонних підприємств на індійський ринок, не без підстав побоюючись конкуренції. Бо ж ми дійсно маємо і відповідний потенціал, про що свідчать останні успіхи української «оборонки» на індійському напрямку.  Лише за останні 10 років було підписано і реалізовано понад 700 оборонних контрактів з доставки запчастин, ремонту і модернізації вартістю понад $ 2 млрд. І  авіаційна складова займає там далеко не останню позицію.

Згадаємо, у березні 2016 р МО Індії та низка індійських компаній підписали з Україною 15 меморандумів про виробництво 500 транспортних літаків та про довгострокове постачання і ремонт газотурбінних установок кораблів ВМФ Індії. Це відбулося на тлі раніше замороженого спільного з Росією проекту щодо створення та спільного випуску військово-транспортного літака Multirole Transport Aircraft (MTA) та відмови від російського обслуговування морської газотурбінної техніки. Отже, якщо зазначений меморандум завершиться контрактом, це буде дійсно проривом.

У 2017 р ВТС з Індією посилено, незважаючи на війну та економічні негаразди. Так, Індія вже прийняла рішення купувати в Україні, а не в РФ, системи радіоелектронної розвідки, які використовуються для виявлення і супроводження літаків-невидимок і ракет середньої дальності.

На черзі – участь України  у спільних з Індією розробках нових електронних систем, авіаційної і ракетної техніки (РСЗВ) та витіснення РФ з індійського сектора обслуговування авіаційної і взагалі пострадянської військової техніки.  Одним з ефективних кроків може бути створення низки спеціалізованих СП, які зможуть ефективно працювати в обох країнах. Успіх у зазначеній сфері буде також важливим вкладом України в подальше послаблення РФ, адже чим більше будуть отримувати в Індії українські компанії, тим відповідно менше – фірми країни-агресора.

Володимир Заблоцький,

Defence Express

Поделиться публикацией
-->