Що станеться всередині Росії, якщо війна проти України й далі буде йти не на користь Москви? Можливі сценарії варіюються від початку революції і заворушень до громадянської війни і розпаду РФ. І шанси з кожним днем зростають.
США потрібно бути готовими до таких ймовірностей. Вашингтон і його союзники повинні готуватися до стримування будь-яких хвилювань в Росії і працювати з партнерами над відповіддю на проголошення самовизначення і навіть незалежності. Це на додачу до відновлення територіальної цілісності країн, регіони яких зараз окуповані російською армією. Про це в статті для Wall Street Journal пишуть директор Центру Європи і Євразії в Гудзонівському інституті Пітер Раф і старший науковий співробітник Гудзонівського інституту Люк Коффі.
Вони переконані, що США варто зміцнити західну орієнтацію регіонів, таких як Центральна Азія, де російський вплив, швидше за все, випарується. Якщо хватка Москви втратить свою силу, Білий дім повинен очолити міжнародні зусилля з моніторингу російської ядерної і іншої зброї масового знищення. Сама Росія складається з 83 федеральних суб’єктів, багато з яких мають культуру, історію і мову, відмінну від Москви і регіонів навколо неї. Деякі регіони, такі як Черкесія і Башкортостан, вже мають певні рухи за незалежність. Розрив між Кремлем і його солдатами дуже великий. Путін досі непропорційно відправляв на поле битви представників тюркських меншин, намагаючись їхніми руками реалізувати свої імперіалістичні фантазії в Україні.
«В якийсь момент ці загартовані в боях ветерани повернуться додому, в стривожені смертями своїх чоловіків регіони. Якщо ці народи спробують від’єднатися, важко собі уявити, щоб це відбулося мирно, як, наприклад, у випадку Естонії, яка була відновлена в 1991 році. Більш вірогідніше, що це будуть криваві конфлікти на зразок Першої Чеченської війни в 1994-му», — пишуть автори.
Вони також переконані, що якщо Росія зазнає поразки в Україні, але це не призведе до її власного руйнування, тоді, швидше за все, вона буде переповнена теоріями змови і образами, як це сталося з Веймарською Німеччиною після Першої світової війни. В ході цього процесу баланс влади в російському суспільстві ще більше зміститься в бік мілітариських «яструбів».
Перед лютневим вторгненням в Україну Путін експериментував з так званими приватними арміями, такими як ПВК «Вагнер», які він використовував, щоб випробувати Захід в таких місцях, як Сирія, не ризикуючи при цьому російською армією. В Україні він теж використав найманців. Також Кремль виокремив субнаціональні збройні формування через офіційні підрозділи. Наприклад, 141 моторизований полк спеціального призначення — це і є так звані «кадирівці». Раф і Коффі не сумніваються, що лідери таких груп стануть важливими гравцями, а можливо навіть военачальниками у боротьбі за владу після Путіна.
Автори зауважують, що Росія втрачає вплив на сусідні країни. Нещодавно США організували мирні переговори між Азербайджаном і Вірменією, спираючись на ініційований Вашингтоном діалог на рівні ООН кілька місяців тому. Також в новинах Казахстану були повідомлення, що азербайджанський нафтопровід «Баку-Тбілісі-Джейхан» почне транспортувати казахську нафту на ринок вже наступного року. Таким чином, Росія втратить багаторічну монополію на експорт казахської нафти. Ще 10 місяців тому обидві події вважалися немислимими.
Раф і Коффі допускають, що після російської війни проти України давні і непомітні територіальні суперечки можуть знову спалахнути. Серед таких автори називають потенційні конфлікти за острови Укатний, Жосткий і Малий Жемчужний в Каспійському морі, за території на російсько-естонському кордоні, Курильські острови, а також за фінську Карелію, яку Росія привласнила після Зимової війни в 1939 році. Також експерти впевнені, що, користуючись слабкістю Москви, Молдова буде добиватися виведення російських військ з Придністров’я, Азербайджан — з Нагірного Карабаху, а Грузія — Абхазії і і Цхінвалі.
Турбулентність може початися й в інших місцях. Щойно Росія втратить вплив на своїх клієнтів на Близькому Сході і в Африці, Китай і Туреччина спробують заповнити цей вакуум. Особливо вони можуть спробувати зміцнити свою присутність в Центральній Азії і на Кавказі. Заходу варто розширити і поглибити свої зв’язки у політичному вакуумі, створеному російським провалом в Україні.
«Там, де це доцільно, НАТО і ЄС повинні скористатися моментом для великого розширення, прийнявши країн-кандидатів і аспірантів. Там, де розширення НАТО і ЄС недоцільне, США і ЄС повинні зміцнити економічні і дипломатичні зв’язки, а також заохочувати регіональну інтеграцію», — радять автори.
Вони попереджають, що в якийсь момент Росія повернеться. Захід ніколи не зможе розраховувати на те, що Москва відмовиться від своїх імперіалістичних мрій. Навіть якщо мине багато років, перш ніж вона зможе відновити сили, щоб знову мати змогу погрожувати своїм сусідам. Але США і Європа можуть використати момент і серйозно зміцнити європейську безпеку на кілька наступних десятиліть.