І це не відсилання до книжки відомого письменника Герберта Уеллса. Це сучасні реалії.

 

З одного боку, Путін без вагань бреше президенту Франції Макрону про те, що Росія не обстрілює ракетами українських міст, а міністр закордонних справ Лавров запевняє, що російських військ немає в Харкові. З іншого, на тлі «антиросійської дезінформаційної кампанії» (за висловом очільника Кремля) гинуть сотні цивільних українців – і рахунок от-от піде на тисячі.

У РФ прокидаються дуже важко, особливо коли йдеться про пригноблене репресивною машиною суспільство. До речі, гайки закручують і закручують – щоб не було доступу до реальної інформації. Зокрема, 3 березня в Росії вирішили закрити радіо і сайт «Эхо Москвы». Згодом Рада директорів «Эха Москвы» ухвалила рішення їх ліквідувати як такі.

Російський телеканал «Дождь» заявив про припинення мовлення. Відтепер у РФ немає взагалі ЗМІ – залишилися пропагандистські рупори.

Тим часом, щоб приховати правду про війну Росії в Україні, Держдума вже готує нові покарання за «дискредитацію» армії.

 

 

Але в РФ є категорія людей, які завдяки потужним гаманцям відокремлені від суспільства та дещо вільні у проявах свободи. Надто коли раптом стикаються з гігантськими втратами ресурсів. Отже, 3 березня один з найвпливовіших російських бізнесменів Олег Дерипаска спрогнозував у Росії найжорсткішу кризу – мінімум на три роки – через події в Україні. Під час промови на Красноярському економічному форумі він зазначив, що «залізну завісу вже опустили». «Криза мінімум років на три найжорсткіша. Помножте кризу 1998 року щонайменше на три», – наголосив бізнесмен.

Дерипаска зазначив, що за три тижні буде зрозуміло, що сталося з держбанками РФ унаслідок санкцій. Згадав і про епохальне знецінення: 2 березня акції російських компаній перетворилися на сміття. А потім несподівано заявив, що першим кроком до стабілізації ситуації має бути мир. Запам’ятаймо цю заяву.

До речі, Франція підхопила оголошене президентом США Джо Байденом полювання на предмети розкоші російських олігархів і арештувала 86-метрову яхту наближеного до Путіна гендиректора російської державної нафтової компанії «Роснефть» Ігоря Сєчіна вартістю 120 мільйонів доларів. Зі свого боку Німеччина конфіскувала шикарну яхту російського олігарха-мільярдера Алішера Усманова – одного з головних «гаманців» Путіна.

 

 

Чиновники в РФ, звісно, більш стримані. Але віцепрем’єр РФ Юрій Борисов за підсумками колегії ВПК 2 березня висловився недвозначно: «Увесь масштаб і глибину нинішніх санкцій проти російської економіки було складно передбачити». Глава Роскосмосу Дмитро Рогозін зреагував емоційніше, пригрозивши британцям і запевнивши, що «кошти, які вивільнися з міжнародних проєктів, підуть на нову зброю». Але джерела в Роскосмосі повідомили Интерфакс, що в умовах санкцій керівництво вже вирішило скоротити зарплати топменеджерів на 30%. Напевно, далі краще не стане.

По сприйняттю пересічними росіянами дійсності також суттєво вдарив той факт, що найбільші автовиробники вже зупинили виробництво в Росії на тлі санкцій Заходу через збройне вторгнення в Україну, а провідні світові судноплавні лінії, MSC і Maersk, призупинили контейнерні перевезення до та з країни.

Західні санкції та відключення частини російських банків від системи SWIFT змусили десятки світових компаній припинити експорт та операції в РФ.

До цього варто додати, що сенатори США представили законопроєкт про накладання широких санкцій на всі державні підприємства Росії. Зазначають, що жодне російське держпідприємство не повинно мати доступу до американського капіталу, доки триває агресія в Україні. Зі свого боку міністр закордонних справ Канади Мелані Жолі оголосила про нові санкції проти 10 ключових осіб із двох важливих компаній енергетичного сектору Росії – Роснефти та Газпрому.

 

 

Росія у шоці від того, що відбувається навколо. Але спробувати щось змінити поки в самій Росії не беруться. Чи візьмуться? Якщо й так, то точно не сьогодні. І це будуть не пересічні громадяни із плакатами. Бунт як традиційне, притаманне російським традиція, дійство, також не сьогодні. За умов залізної завіси та тотальної «зомбованості» росіян можливість активних дій суспільства можливе лише за критичних умов втрат на війні. Путіну байдуже – він же учень Сталіна…

Він продовжив свою справу – ніч на 4 березня він вже вдався до ядерного шантажу світу. Між іншим, атака росіян на Запорізьку атомну електростанцію свідчить про готовність Путіна ввести світ у глобальну катастрофу. Загроза Путіна застосувати ядерну зброю набула реальних контурів. Хазяїн Кремля чудово розуміє, що зручніше здійснити удар по атомній станції і ініціювати безпрецедентну катастрофу світового рівня, ніж застосувати тактичну ядерну зброю. Оскільки він брехатиме про свою непричетність – у цьому виявляється його кедебешна сутність. Ймовірний перехід РФ на воєнний стан – це лише заходи, спрямовані на спрощення управління масами – щоб народ не заважав йти у війні «до кінця». Але, якщо росіяни думають, що «до кінця» – це до кінця України, то вони помиляються.

Хоч немає сумніву, що ядерний шантаж Путіна може згодом трансформуватися у реальне застосування ядерної зброї – він до цього вже внутрішньо готовий. Готовність збільшуватиметься із рухом до прірви.

 

Українська армія як феномен

Як не дивно, але надзвичайну потужність і високий рівень підготовки Збройних сил України почали визнавати кремлівські експерти. Зокрема, 3 березня кремлівський військовий експерт Владислав Шуригін написав в «Известиях», що ЗСУ до війни з РФ «готувалися ґрунтовно» і, «за всіма параметрами, ЗСУ стали третьою за чисельністю армією Європи після Росії та Туреччини».

Шуригін, який підтримує російську війну в Україні та виправдовує політику Путіна, визнав, що «вже чимало років у багатьох російських ЗМІ панує хибне переконання, що Збройні сили України – це якась відстала армія, зі застарілою радянською зброєю, погано екіпірована і не здатна вести сучасні активні бойові дії… Ударні частини і з’єднання отримали сучасне екіпірування, прилади нічного бачення, засоби розвідки та цілевказівки. Усе це відразу попрямувало на Донбас, де випробовувалося і вивчалося військами. За допомогою США та країн НАТО Україна отримала сучасний закритий цифровий зв’язок. Було модернізовано органи бойового управління. Сьогодні значна частина молодшого та середнього офіцерського складу – це високомотивовані, націоналістично налаштовані командири, що забезпечує завзятість і стійкість ЗСУ. Фактично всі вісім років ЗСУ створювалися виключно як інструмент протистояння одному супротивнику – Росії. І з кожним роком цей інструмент зміцнювався і вдосконалювався. Україна отримала сучасні БПЛА, готувалися закупівлі сучасної бронетехніки, налагоджувалося виробництво крилатих ракет власної розробки та оперативно-тактичних ракет, які мали б запас модернізації до ракет середньої дальності».

 

 

Показово, що тиждень війни українська армія відзначила ліквідацією генерала. Так, 3 березня українські військові ліквідували командира російської десантно-штурмової гірської дивізії гвардії генерал-майора Андрія Суховецького, про що повідомив представник Союзу десантників Росії в Кіровській області Сергій Чипілєв.

У РФ шоковані українськими силами оборони. Західний світ шокований потужним спротивом українського народу. Але для перемоги потрібно перейти межу.

Що далі, або Чи прокинеться НАТО?

Реально в Росії вже відбулося визнання потужності ЗСУ, ще й кремлівським фахівцем, публічно. Але насправді це ще й натяк на халепу, в яку втягнув Росію хазяїн Кремля.

У житті, звісно, все не так просто, як у теорії. Економічний зашморг діятиме, але не так швидко, як нам усім хотілося б. Російське суспільство ще довго мовчатиме. А російський солдат під страхом покарання піде в Україну воювати за дивні бажання людини, яка вже втратила зв’язок з реальністю. 3 березня це добре відчув після розмови з Путіним глава Франції Емманюель Макрон. Не дивно, що по завершенні телефонних перемовин він заявив, мовляв, «найгірше ще попереду». Чи зуміє оточення Путіна, зокрема із силового блоку, стриножити його, невідомо. Та й власне зараз малоймовірно.

 

Коли президент Франції після розмови з Путіним попереджає: «Найгірше попереду», – то, очевидно, вважає, що це стосується лише України, тому що НАТО констатує погіршення, але нічого не робить. Тобто Захід усіма силами збирається запобігти будь-якому ризику воєнного зіткнення з Росією, сподіваючись, що сучасний «гітлер з ядерною бомбою» зламає собі шию в Україні.

Тож єдиний шлях до миру, як не гірко визнавати, – продовження війни та підвищення ставок у ній.

Цікаву пропозицію Заходу висловив ексголовнокомандувач Естонії Ріго Террас, коли 2 березня заявив, що Європа повинна закрити хоча б повітряний простір над ЧАЕС. Бо окупація російським агресором Чорнобильської зони справді становить ядерну загрозу для всієї Європи.

Ще більш чітко висловилася експрезидентка Литви Даля Грибаускайте, коли зазначила, що Захід усе ще не розуміє, що в Україні точиться європейська війна. «Якщо ми не зупинимо Путіна в Україні – нам все одно доведеться воювати. Але вже в наших країнах», – небезпідставно вважає вона.

Чи може статися диво? Відповіді не знає ніхто.

Про безпольотну зону в Україні знають і повторюють, наче мантру, навіть діти. Але чи запровадять безпольотну зону хоча б над ядерними об’єктами західні партнери? Поки що вони заперечують таку ймовірність. Хоч якщо НАТО і далі буде демонструвати нерішучість, путінська чума може поширитися щонайменше на всю Європу.