Кабінет Міністрів України (КМУ) 20 червня 2018 р. терміново, до набрання 8 липня 2018 р. чинності Законом України «Про національну безпеку України» [1] (далі – Закон про нацбезпеку), ухвалив Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 р. [2] (далі Стратегія розвитку ОПК).

У ній, серед іншого зазначено, що стан ОПК є інституційне розбалансованим із-за недосконалості системи стратегічного планування та розмежованості функцій у сфері управління ОПК, відсутності в системі органів виконавчої влади єдиного центру прийняття управлінських рішень. І тому, передбачено здійснити структурну перебудову та забезпечення розвитку інституційної спроможності ОПК, зокрема, шляхом оптимізації системи державного управління за рахунок забезпечення невід’ємності політики управління підприємствами від державної політики розвитку ОПК.

У Стратегії розвитку ОПК також проголошено, що її реалізація дасть змогу провести комплексну перебудову як системи державного управління оборонною промисловістю, так і організаційно-виробничої діяльності підприємств ОПК. Враховуючи це, вважаємо за можливе зосередитися у подальшому на розгляді питань, пов’язаних лише із перебудовою системи державного управління ОПК, оскільки специфічні питання перебудови організаційно-виробничої та наукової діяльності підприємств, установ і організацій ОПК варто досліджувати окремо.

На підставі результатів відповідного аналізу, слід зробити висновок, що КМУ за рік, який минув після ухвалення Стратегії розвитку ОПК, не створив в системі органів виконавчої влади єдиний центр прийняття управлінських рішень в сфері ОПК і не здійснив перебудову та оптимізацію системи державного управління в цій сфері. Тому, центром прийняття управлінських рішень та  управління в згадані сфері й надалі де-факто залишається Міжвідомча комісія з питань ОПК при Раді національної безпеки і оборони України (РНБОУ), яка де-юре має статус лише робочого органу при цій Раді. Нагадаємо, що таку Комісію вперше у системі органів президентської влади створив 12 червня 2015 р. Президент України П.Порошенко [3].

Однак, навесні 2019 р., у зв’язку із виникненням гучного корупційного скандалу навколо діяльності Державного концерну (ДК) «Укроборонпром» та екс-Першого заступника Секретаря РНБОУ О.Гладковського, який очолював згадану Міжвідомчу комісію, в Україні вкрай політизувалися та актуалізувалися проблемні питання щодо:

прискорення імплементації норм Закон про нацбезпеку, які стосуються сфери ОПК;

формування та реалізації державної військово-промислової політики (ДВПП);

запровадження державного управління підприємствами, установами і організаціями промисловості та науки, що входять до ОПК;

реформування ОПК, насамперед його головної складової – ДК «Укроборонпром».

У цьому зв’язку варто нагадати, що згідно із Законом про нацбезпеку (п. 13 ч. 1 ст. 1), ОПК України — це «сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами;».

При такому визначенні складу ОПК доцільно зробити наступні практичні висновки:

реформа ОПК України має передбачати не лише реформування ДК «Укроборонпром», інших оборонних підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що належать до цього Комплексу, а й трансформацію відповідних органів державної влади;

до цієї реформи необхідно залучити у рамках реалізації державно-приватного партнерства приватні оборонні підприємства, установи і організації промисловості та науки, які в останні роки виконують понад половини обсягів державного оборонного замовлення;

реформу ОПК варто здійснювати (через брак часу, ресурсів та російську агресію) одночасно як «згори», так і «знизу», рішуче трансформуючи відповідні органи державної влади та реформуючи згадані підприємства, установи і організації.

У Законі про нацбезпеку також встановлено, що в нашій державі має функціонувати центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ), який:

забезпечує формування та реалізує ДВПП і входить до сектору безпеки та оборони (абз. перший ч. 2 ст. 12);

визначає, разом з іншими органами згаданого сектору, пріоритетні напрями розвитку ОПК, забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізує стан та тенденції розвитку ОПК, розробляє та організовує виконання державних програм його розвитку (ч. 1 ст. 23);

проводить огляд ОПК (п. 3 ч. 3 ст. 27);

здійснює координацію діяльності з реалізації державного оборонного замовлення, готує проект основних показників такого замовлення (ч. 1 ст. 34).

Попередньо є потреба стисло зупинитися на певних правових особливостях імплементації першої згаданої норми Закону про нацбезпеку стосовно діяльності ЦОВВ, який забезпечує формування та реалізує ДВПП, оскільки ця норма є імперативною. А відтак, відповідно до неї та інших вимог Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» [4] (далі – Закон про ЦОВВ), розглянемо вісім можливих варіантів схеми державного управління у сфері ОПК, три з яких є базовими та п’ять — іншими (рис. 1).

Перший «скорочений» базовий варіант схеми державного управління у сфері ОПК повністю відповідає вимогам Закону про нацбезпеку та Закону про ЦОВВ. При цьому основне завдання щодо забезпечення формування та реалізації ДВПП має бути покладено виключно на міністерство, яке може бути (рис. 1, а):

1) окремим саме в сфері може бути, для прикладу, Міністерство ОПК України. І хоча у минулому (з липня 2000 р. до липня 2003 р.) функціонувала Державна комісія з питань ОПК України, яка мала статус центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, малоймовірно, що такий ЦОВВ буде створено у майбутньому;

2) профільним, яке виконуватиме як згадане основне завдання, так і 2 — 5 інших основних завдань в інших суміжних з ОПК сферах промисловості. Його прикладами були колишні Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (що діяло з червня 1996 р. до грудня 1997 р.), Міністерство промислової політики України (що працювало з грудня 1997 р. до квітня 2000 р., а також з вересня 2001 р. до квітня 2011 р.). І є певні прибічники відтворення останнього міністерства, про що буде далі;

3) багатопрофільним, що виконуватиме як вказане вище основне завдання, так і ще 15 — 20 основних завдань у різноманітних інших сферах. Його прикладом з травня 2011 р. є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, що стало правонаступником Міністерство промислової політики України. Такій підхід також має певну підтримку, але про це буде далі.

Однак, для усіх трьох перелічених варіантів норми Закону про ЦОВВ:

не допускають створення та залучення до реалізації ДВПП іншого ЦОВВ – агентства;

передбачають передачу до сфери управління будь-якого із цих трьох міністерств підприємств, установ і організацій промисловості та науки, в т.ч. ДК «Укроборонпром», що належать до сфери ОПК;

встановлюють, що КМУ спрямовуватиме та координуватиме діяльність таких  міністерств.

Другий «розширений» базовий варіант схеми державного управління у сфері ОПК (рис. 1, б) відповідає вимогам лише норм Закону про ЦОВВ. Тому, у разі виникнення потреби його реалізації, необхідно внести певні зміни до норм Закону про нацбезпеку, що визначають основне завдання задіяного у цій схемі міністерства. А, саме, слід замінити в абз. першому ч. 2 ст. 12 та інших відповідних його нормах слова «та реалізує державну військово-промислову політику» словами «та реалізацію державної військово-промислової політики». Це міністерство, як й у першому «скороченому» варіанті, може бути профільним або багатопрофільним.

І згадане міністерство забезпечуватиме не лише формування, а і реалізацію ДВПП через підпорядкований йому іншій ЦОВВ – агентство, зокрема шляхом управління підприємствами, установами і організаціями промисловості та науки ОПК, в т. ч. ДК «Укроборонпром», що належать до сфери ОПК, які повинні бути передані до сфери управління та контролю цього агентства. Зі свого боку КМУ, відповідно до Закону про ЦОВВ, спрямовуватиме та координуватиме через міністра, який очолюватиме таке міністерство, діяльність згаданого агентства.

Третій «найбільш скорочений» базовий варіант схеми державного управління у сфері ОПК наведено на рис. 1, в. У минулому в такій схемі функціонував (з квітня 2000 р. до вересня 2001 р.) Державний комітет промислової політики України діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України. Цей Комітет виконував досить обмежені завдання, зокрема, щодо внесення пропозицій стосовно формування державної промислової політики у сфері військово-промислового комплексу, конверсії, а також забезпечення її реалізації, здійснення управління в цих сферах.

Нині одним із характерних прикладів реалізації такої схеми є Державне космічне агентство України, яке визначено ЦОВВ «… діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.» [5]. Однак, це є певним відхиленням від вимог норм Закону про ЦОВВ.

Разом з тим, «найбільш скорочений» базовий варіант схеми державного управління у сфері ОПК відповідає вимогам Закону про нацбезпеку. При цьому (рис. 1, в):

основне завдання щодо забезпечення формування та реалізація ДВПП може бути покладено на агентство (яке, відповідно до Закону про ЦОВВ, повинне покладатися виключно на міністерство);

до сфери управління такого агентства необхідно передати підприємства, установи і організації промисловості та науки, в т.ч. ДК «Укроборонпром», що належать до сфери ОПК;

КМУ спрямовуватиме та координуватиме діяльність згаданого агентства.

Зазначимо, що з урахуванням наведених правових особливостей, в Україні з березня 2019 р. відбувалися певні дії органів державної влади та оприлюднювалися різні пропозиції стосовно шляхів розв’язання раніше вказаних проблемних питань у сфері ОПК, зокрема, щодо запровадження у ній дієвого державного управління та контролю.

 

 

Міністр

 

Міністр

1) профільне Міністерство, або

2) профільне Міністерство, чи

1) окреме Міністерство, або

 

	3) багатопрофільне Міністерство, що: — забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику; — … … … ; — здійснює функції з управління об’єктами державної власності в ОПК, що належать до сфери його управління; — … … .		2) багатопрофільне Міністерство, що: — забезпечує формування та реалізацію державної військово-промислової політики; — … … … ; — … … … ;     — … … .

 

 

 

 

	Агентство, яке: — реалізує державну військово-промислову політику;   — … … … ; — здійснює функції з управління об’єктами державної власності в ОПК, що належать до сфери його управління; — … … .		Агентство, яке: — забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику; — … … … ; — здійснює функції з управління об’єктами державної власності в ОПК, що належать до сфери його управління; — … … .

 

 

 

 

 

 

 

Підприємства, установи і організації промисловості та науки, в тому числі ДК «Укроборонпром», що нале-жать до ОПК

Підприємства, установи і організації промисловості та науки, в тому числі ДК «Укроборонпром», що нале- жать до ОПК

Підприємства, установи і організації промисловості та науки, в тому числі ДК «Укроборонпром», що нале-жать до ОПК

 

 

 

а)                                                     б)                                             в)

Рис. 1. Можливі варіанти схеми державного управління у сфері ОПК:

а – «скорочений» базовий; б – «розширений» базовій; в – «найбільш скорочений» базовий.

Так, 6 березня 2019 р. відбулося засіданні РНБОУ, за підсумками обговорення на якому стану реформування ОПК, зокрема Уряду доручалося: опрацювати питання щодо доцільності утворення ЦОВВ, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, з покладенням на цей орган окремих функцій з реалізації ДВПП, управління об’єктами державної власності у відповідній сфері та контролю за їхньою діяльністю, в тому числі ДК «Укроборонпром» [6].

У «перекладі» з юридичної на звичайну мову, КМУ доручалося визначитися стосовно доцільності утворення агентства і покладання на цей орган завдань із реалізації ДВПП, управління об’єктами державної власності у сфері ОПК та контролю за їхньою діяльністю, в т. ч. ДК «Укроборонпром», які повинні бути передані до сфери його управління. Як нами вже зазначалося, відповідно до Закону про ЦОВВ, діяльність такого органу має спрямовуватися і координуватися КМУ через відповідного міністра, у даному дорученні РНБОУ – через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Тобто, фактично КМУ мав визначити — чи доцільно реалізувати в Україні розглянутий раніше другий «розширений» базовий варіант схеми державного управління в сфері ОПК із покладанням при цьому основного завдання щодо забезпечення формування та реалізації ДВПП на багатопрофільне Мінекономрозвитку  (рис. 1, б, 2).

У цьому контексті, найбільш принциповим нам уявляється те, що таке агентство могло стати, замість ДК «Укроборонпром», поряд із КМУ [7], суб’єктом управління переданими до сфери його управління об’єктами державної власності в ОПК, у т.ч. ДК «Укроборонпром», та контролю за їхньою діяльністю. І таким чином, було б запроваджено державне управління в сфері ОПК, а ДК «Укроборонпром» був би позбавлений невластивих йому функцій з такого управління.

Варто нагадати, що після переходу України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, це була вже третя спроба створення ЦОВВ, які б забезпечували формування та реалізовували ДВПП, здійснювали державне управління переданими до сфери їхнього управління відповідними об’єктами державної власності, в тому числі ДК «Укроборонпром», та контроль за їхньою діяльністю.

Перша з них мала місце у 2007 р. Тоді, за нашою ініціативою, Апаратом РНБОУ було підготовлено та в подальшому на засіданні РНБОУ схвалено рішення, в якому, зокрема КМУ доручалося: «вирішити до 1 жовтня 2007 року питання щодо створення національного агентства з питань оборонно-промислового комплексу із зосередженням у сфері його управління державних підприємств, які здійснюють в установленому порядку господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, та корпоративних прав, що належать державі у статутних фондах акціонерних товариств, які здійснюють в установленому порядку господарську діяльність у зазначеній сфері;» [8].

Майже півроку тодішні керівники Міноборони, інших центральних органів виконавчої влади та ДК «Укрспецекспорт» всіляко гальмували виконання вказаного рішення. Адже, вони не бажали розлучатися з відповідними державними підприємствами та корпоративними правами, що перебували у сфері згаданих державних структур. Тому їхні особисті та відомчі інтереси виявилися більш важливими, ніж інтереси держави щодо створення ОПК та впровадження дієвого управління в цій сфері. І в наслідок цього у лютому 2008 р. вказане рішення РНБО було скасовано Президентом України В.Ющенко за пропозицією екс-Міністра оборони України Ю.Єханурова [9].

Друга спроба була зроблена наприкінці 2012 р. — початку 2013 р. В цей період відбулася низка нарад з питань розвитку ОПК, в тому числі 15 жовтня 2012 р. під головуванням Президента України В.Януковича. Після узагальнення їхніх результатів, Національний інститут стратегічних досліджень подав, за нашою ініціативою, до Адміністрації Президента України пропозицію щодо внесення до проекту відповідного підсумкового рішення Глави держави пункту, яким би, серед іншого, КМУ доручалося підготувати та подати проект акту Президента України про утворення ЦОВВ з питань ОПК та авіакосмічної промисловості.

Однак, наприкінці січня 2013 р. було видано доручення Президента України, в якому Уряд мав лише забезпечити в установленому порядку підготовку пропозицій щодо вдосконалення механізму управління ОПК. І з причин, які наводилися раніше, згаданий ЦОВВ не був створений. Тому, управління у сфері ОПК до весни 2015 р. фактично здійснювало керівництво створеного наприкінці грудня 2010 р. ДК «Укроборонпром».

Навесні 2019 р. КМУ на виконання раніше згаданого доручення РНБОУ, також вирішив не запроваджувати державне управління в сфері ОПК, не створювати запропонований членами РНБОУ ЦОВВ — агентство і, тим паче, не передавати до сфери жодного органу виконавчої влади управління об’єктами державної власності у сфері ОПК, в т. ч. ДК «Укроборонпром», та контроль за їхньою діяльністю. А відтак, ці об’єкти, як і в минулому, залишаються перебувати у сфері управління згаданого Концерну та Уряду.

Особисті та відомчі інтереси певних державних чиновників (насамперед, з тогочасних Адміністрації Президента України і Апарату РНБОУ) та керівників ДК «Укроборонпром» знову виявилися більш важливими, ніж інтереси держави щодо створення ОПК та впровадження державного управління в цій сфері.

Слід додати, що зі згаданих причин також вже понад десяти років штучно гальмується прийняття двох вкрай важливих законопроектів, які мають забезпечити належне функціонування ОПК.

Першим з них є проект Закону України «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки» [10], який, насамперед, повинен визначити наразі відсутні в Україні основні засади державного регулювання у галузі створення та виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки. У ньому також встановлюється, що КМУ є головним суб’єктом ДВПП та забезпечує виконання відповідних рішень РНБОУ, введених у дію указами Президента України.

Крім того, у вказаному законопроекті, зокрема передбачене надання ЦОВВ, який забезпечує формування та реалізує ДВПП, повноважень щодо: внесення до КМУ пропозицій стосовно пріоритетів розвитку ОПК; розробки проектів державних цільових програм з питань розвитку цього Комплексу; підготовки виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки; джерел фінансування заходів з розвитку ОПК; удосконалення механізмів взаємодії державних замовників з державного оборонного замовлення та підприємств ОПК з питань створення і виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки.

Другим є проект Закону України «Про військово-технічне співробітництво» [11]. Він передбачає: законодавчо унормувати відсутні понад двадцяти років в Україні зміст, мету, принципи державної політики у сфері військово-технічного співробітництва (ВТС) з іншими державами; нарешті впорядкувати повноваження, відповідальність та взаємовідносини органів державної влади у цій дуже чутливій та важливій для ОПК сфері; визначити правові засади ВТС, його види, способи здійснення такого співробітництва та напрями державного контролю у цій сфері.

У законопроекті також встановлено, що керівництво у сфері ВТС здійснює Президент України, тоді як Уряд забезпечує реалізацію державної політики у цій сфері, спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади у ній. Крім того, у законопроекті, зокрема передбачене надання ЦОВВ, який забезпечує формування та реалізує ДВПП, повноваження щодо: підготовки пропозицій стосовно визначення концептуальних засад і пріоритетних напрямів у сфері ВТС; розроблення програмних документів з питань ВТС на середньо- та довгострокову перспективу; здійснення економічних та організаційних заходів із ефективного використання та розвитку експортного потенціалу підприємств ОПК.

З огляду на такій вкрай актуальний зміст двох згаданих законопроектів, доцільно було б внести до проектів можливої нової Коаліційної угоди депутатських фракцій у парламенті та програми діяльності наступного Уряду прийняття доопрацьованих законів України «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки» та «Про військово-технічне співробітництво».

У подальшому, 7 квітня 2019 р. в Апараті РНБОУ відбувся круглий стіл з обговорення питань законодавчого забезпечення реформи ОПК та підвищення рівня прозорості державного оборонного замовлення. У ньому брали участь керівники Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Мінекономрозвитку, Міноборони, Генштабу Збройних Сил України, Мінфіну, Фонду держмайна, ДК «Укроборонпром», Національного інституту стратегічних досліджень, представники Громадської спілки «Ліга оборонних підприємств», Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, Інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» і військові неурядові експерти.

На цьому заході було в цілому підтримано законодавчі ініціативи, що позбавляють ДК «Укроборонпром» невластивих йому функцій державного управління в сфері ОПК та забезпечують створення ЦОВВ, який опікуватиметься оборонною промисловістю [12].

КМУ 24 квітня 2019 р., на тлі згаданого корупційного скандалу навколо діяльності ДК «Укроборонпром» та екс-очільника Міжвідомчої комісії з питань ОПК при РНБОУ О.Гладковського, а також на виконання зазначеного раніше доручення РНБОУ від 6 березня 2019 р. [6], нарешті, через майже рік після набуття чинності Законом про нацбезпеку, вирішив обмежитися лише імплементацією його норм, пов’язаних із питаннями у сфері ОПК.

Для цього Уряд встановив [13], що Мінекономрозвитку є ЦОВВ, який забезпечує формування та реалізує ДВПП. На виконання такого основного завдання, це міністерство також: визначає разом з іншими органами сектору безпеки і оборони пріоритетні напрями розвитку ОПК, забезпечує нормативно-правове регулювання у зазначеній сфері, аналізує стан та тенденції розвитку ОПК, розробляє та організовує виконання державних програм розвитку ОПК; проводить огляд ОПК та розробляє Стратегію розвитку ОПК України.  Крім того, КМУ збільшив на 27 осіб граничну чисельність працівників апарату Мінекономрозвитку для формування у ньому відповідних структурних підрозділів, які опікуватимуться питаннями в сфері ОПК.

Але, це рішення КМУ уявляється недостатнім, оскільки Уряд фактично вирішив недоцільним: запроваджувати державне управління в сфері ОПК; створювати запропонований членами РНБОУ ЦОВВ – агентство; передавати до сфери жодного органу виконавчої влади управління об’єктами державної власності у сфері ОПК, в т. ч. ДК «Укроборонпром», та контроль за їхньою діяльністю. А відтак, ці об’єкти, як і в минулому, залишилися перебувати у сфері управління згаданого Концерну та Уряду.

Тому, Мінекономрозвитку, із визначеними Урядом для нього згаданими додатковими завданнями, на практиці буде складно ефективно реалізовувати ДВПП підприємствами, установами і організаціями промисловості та науки, що входять до ОПК, в т.ч. ДК «Укроборонпром», оскільки ці об’єкти державної власності та контроль за їхньою діяльністю залишаються поза сферою управління і контролю даного міністерства.

Крім того, виникає природне питання — а чи варто взагалі покладати на Мінекономрозвитку, яке вже виконує понад 20-ти основних завдань щодо забезпечення та реалізації політики у різноманітних сферах діяльності держави, здійснення доволі специфічного завдання із забезпечення формування і реалізації ДВПП? Нашу думку з цього приводу буде наведено далі.

Того дня, 24 квітня 2019 р. у Верховній Раді України був зареєстрований підготовлений низкою народних депутатів України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципів прозорості та публічності у сфері формування та реалізації державної військово-промислової політики» [14]. І хоча він не був включений до порядку денного засідань парламенту, ми підтримуємо дуже важливі його норми, перш за все, пов’язані із внесенням змін до Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» [7], які, зокрема, передбачають:

надання ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує ДВПП, статусу суб’єкта управління об’єктами державної власності в ОПК;

докладне визначення завдань і функцій такого ЦОВВ;

особливості здійснення цим органом управління об’єктами державної власності в ОПК та контролю за їхньою діяльністю.

Варто також підкреслити, що аналіз тексту згаданого законопроекту [14] не дозволяє усвідомити – який саме ЦОВВ передбачали утворити його автори: міністерство (рис. 1, а) або, не підпорядковане жодному міністерству самостійне  агентство (на кшталт раніше згаданого Державного космічного агентства України), діяльність якої безпосередньо спрямовувалася і координувалася б КМУ (рис. 1, в).

За інформацією, оприлюдненою директором українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) В.Бадраком [16], автори згаданого законопроекту мали на меті створення ЦОВВ не як окремого міністерства, а як агентства (рис.1, в) або держкомітету. За його словами, згідно із коментарем екс-Секретаря РНБОУ В.Турчинова при цьому «… не передбачається, щоб керівник такого ЦОВВ був віце-прем’єр-міністром, … а питання життєдіяльності ОПК певною мірою і так координуються Першим віце-прем’єром». Таке розмите формулювання викликає певні питання.

Разом з цим, у згаданих змінах до законодавства [14], передбачено створення при КМУ з метою координації діяльності органів виконавчої влади у сфері ДВПП ще одного суб’єкта управління об’єктами державної власності в ОПК — Постійно діючого міжвідомчого колегіального органу з питань ДВПП. Але, як свідчить аналіз, існування такого органу суперечитиме вимогам чинного законодавства [4] та [15], відповідно до норм якого КМУ може утворювати лише консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Крім того, не можна погодитися із запропонованим у законопроекті варіантом реформування ОПК шляхом передачі усіх учасників ДК «Укроборонпром» до сфери управління ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує ДВПП, і ліквідації згаданого Концерну. Уявляється, що це питання потребує проведення додаткового ретельно аналізу та належного обґрунтування.

Враховуючи зазначене, доцільно було б внести до проектів можливої нової Коаліційної угоди депутатських фракцій у парламенті та програми діяльності наступного Уряду прийняття доопрацьованого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципів прозорості та публічності у сфері формування та реалізації державної військово-промислової політики».

В даному контексті 26 квітня 2019 р. директор ЦДАКР В.Бадрак оприлюднив низку пропозицій стосовно реформи ОПК [16], більшість з яких, на нашу думку, заслуговує на підтримку.

Насамперед, це стосується висновків про те, що: від успіхів ОПК залежать темпи нарощування оборонного потенціалу країни і створення реального щита для стримування агресії Кремля, а також прихід іноземних інвесторів та нових технологій; це не тільки питання сучасної зброї, а й парадигма виживання і розвитку наукоємних галузей нашої промисловості, насамперед авіабудування і космосу; реформа має стосуватися всього ОПК, а не його частини, зокрема ДК «Укроборонпром», в т. ч. приватних підприємств, які виконують близько 60 % державного оборонного замовлення; для старту реформи ОПК необхідно прийняти концепцію/стратегію її проведення.

Крім того, В.Бадрак обґрунтовано вважає, що центр управління ОПК, як господарською конструкцією, має бути в структурі виконавчої влади, а керівництво у сфера ВТС, яке є складовою міжнародного співробітництва держави, належатиме до повноважень Президента України. Він також пропонує для здійснення управління у сфері ОПК створити у кілька етапів ЦОВВ — умовно Міністерство промислової політики. Його має очолити Перший віце-прем’єр-міністр або профільний віце-прем’єр-міністр. Остання пропозиція є, на нашу думку, дискусійною.

В.Бадрак також рекомендує створити при згаданому ЦОВВ Науково-технічний комітет для ухвалення ключових рішень, які потребують усебічного дослідження, обґрунтування й авторитетної аргументації. До його складу мають увійти провідні вчені — керівники проектів фундаментальних досліджень, відомі конструктори озброєння та військової техніки (ОВТ), керівники профільних інститутів Міноборони, Генштабу ЗСУ, головних підприємств, відповідальні за розробку й серійне виробництво конкретних нових зразків ОВТ.

Підтримуючи таку пропозицію в цілому та з урахуванням вимог Закону про ЦОВВ [4], доцільно було б утворити при цьому ЦОВВ Науково-технічну раду з питань ОПК в якості постійно діючого консультативно-дорадчого органу для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з вказаних питань. При цьому важливо включити до її складу також керівників головних відповідних приватних підприємств, установ та організацій.

Ще більш рішучі та дискусійні шляхи щодо формування і реалізації ДВПП, впровадження державного управління ОПК та його реформування запропонував 12-14 червня 2019 р. перший заступник Міністра оборони України І.Руснак [18], [19]. Йдеться, насамперед, про введення посади Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони — Міністра оборони України та створення профільного Урядового комітету з питань оборони, якій має очолити згадана посадова особа.

Крім іншого, пропонується надати цій посадовій особі повноваження з координації діяльності складових сил оборони, організації оборонного замовлення та постачання матеріально-технічних засобів, функціонування ОПК, єдиних систем їхньої логістики та медичного забезпечення. І.Руснак вважає також за потрібне передати до Міноборони з Мінекономрозвитку департамент оборонної політики (йдеться, мабуть, про департамент стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки [20]), який, серед іншого, займається формуванням державного оборонного замовлення.

І.Руснак наполягає, що питання дієвої оборонно-промислової політики (йдеться про військово-промислову політику [1]) та утворення Центру координації і взаємодії центральних органів виконавчої влади для її реалізації – напряму належать до сфери оборони країни. Не заперечуючи того, що зазначене належить до сфери оборони, не можна погодитися із покладанням на згаданий Центр завдання з реалізації ДВПП, оскільки це суперечитиме нормам чинного законодавства, на яких ми зупинялися раніше.

Що ж до власне конструкції самого такого Центру на базі згаданого вище департаменту, то це, на думку І.Руснака, потребує фахового обговорення, визначення ключових елементів та власне утворення цієї структури. І при цьому формат вказаного Центру жодним чином не суперечить ідеї надання Міністру оборони статусу віце-прем’єр-міністра. За таких умов, як вважає І.Руснак, саме оборонне відомство буде формувати й визначати ДВПП, з чим також не можна погодитися.

Через особливості тематики та обмеженість обсягу даної статті, змушені утриматися від наведення політичних, правових, організаційних та інших аргументів щодо неможливості або недоцільності реалізації певної частини із викладених у статті І.Руснака пропозицій в специфічних умовах дії нинішньої Конституції України, парламентсько-президентської форми правління, формування Уряду коаліцією депутатських фракцій, перевантаження Міноборони завданнями з відсічі російській збройній агресії тощо.

Водночас, вважаємо за необхідне підтримати пропозицію першого заступника Міністра оборони України І.Руснака стосовно створення в умовах ведення РФ війни проти України окремого Урядового комітету з питань оборони. Це, перш за все, обумовлюється тим, що існуючий на цей час Урядовий комітет з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності не приділяє розгляду оборонних питань достатньої уваги. Зокрема вони, як правіло, швидко та формально обговорюються наприкінці його засідань.

За останні роки сформувалася стійка тенденція до зростання внеску приватних оборонних підприємств у виконання державного оборонного замовлення. Тому важливо враховувати їхній стан і можливості при формуванні та реалізації ДВПП. Не менш актуально також забезпечити прискорене впровадження у виробництво ОВТ інноваційних розробок та новітніх технологій.

У Головному ситуаційному центрі РНБОУ 27 червня 2019 р. відбулася нарада під головуванням Президента України В.Зеленського. У ній взяли участь Секретар РНБОУ О.Данилюк, Генеральний прокурор України Ю.Луценко, Міністр внутрішніх справ А.Аваков, Міністр фінансів О.Маркарова, Голова Державної аудиторської служби Л.Гаврилова, Начальник Генштабу — Головнокомандувач Збройних Сил України Р.Хомчак, т.в.о. Голови Служби безпеки України І.Баканов та інші представники силових відомств.

Під час цього заходу, зокрема, розглядалося питання стану виконання раніше згаданого рішення РНБОУ від 6 березня 2019 р. щодо реформування ОПК. За підсумками наради Глава держави доручив керівникам профільних міністерств і відомств подати у тижневий термін пропозиції до Апарату РНБОУ із зазначених питань для подальшого ухвалення відповідних рішень [20].

Після цього 4 липня 2019 р. під головуванням Секретаря РНБОУ О.Данилюка в Апараті РНБОУ відбулася міжвідомча нарада з питань реформи ОПК. У ній взяли участь заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України, Голова Державної аудиторської служби України, представники Наглядової ради та керівництва ДК «Укроборонпром», а також експерти Апарату РНБОУ [21]. Під час цієї наради О.Данилюк повідомив про створення Координаційного центру з впровадження реформ ОПК, як робочого органу РНБОУ, пріоритетним завданням якого стане реформування ДК «Укроборонпром».

За словами О.Данилюк, цей Центр «має здійснити швидкий та всебічний аналіз нинішньої ситуації, обрати оптимальну модель реформування сфери ОПК, зокрема, в частині повного виключення ймовірності вчинення корупційних дій та участі політиків в цій сфері, а також ефективно координувати (тут і далі підкреслено нами) процес імплементації реформ». Учасники наради ухвалили рішення щодо розробки програми реформування системи управління згаданим Концерном та впровадження законодавчих ініціатив у сфері ОПК, а також створення дієвого механізму громадського контролю.

Варто зазначити, що в тексті цього повідомлення, мабуть помилково, йдеться про здійснення згаданим Центром координації процесу імплементації реформ в сфері ОПК. Адже, такий Центр, відповідно до Конституції, матиме статус лише консультативного, дорадчого або іншого допоміжного органу, який готуватиме виключно пропозиції для РНБОУ чи Президента України щодо здійснення згаданої координації.

Однак, при цьому певні проблеми полягають в іншому.

Раніше підкреслювалося, що на даний час в якості робочого органу РНБОУ вже функціонує Міжвідомча комісія з питань ОПК. Її завданнями є, зокрема, підготовка для РНБОУ пропозицій щодо реформування та розвитку ОПК, а також розгляду питань, пов’язаних зі створенням, реорганізацією, ліквідацією підприємств ОПК, що перебувають у державній власності, та підготовки відповідних пропозицій [3]. Тому, створення ще одного робочого органу РНБОУ — Координаційного центру з впровадження реформ ОПК, який за своїм складом, повноваженнями та завданнями фактично дублюватиме існуючу Міжвідомчу комісію з питань ОПК, є, на нашу думку, недоцільним.

Більш того, викликає стурбованість продовження діяльності згаданої Міжвідомчої комісії (після відомого корупційного скандалу) та можливе створення ще одного подібного органу — вказаного Координаційного центру з наступних причин. Таки дії, можуть сприйнятися у політикумі та фаховому середовищі проявами того, що окремі президентські структури (зокрема, зазначені Комісія і Центр та Апарат РНБОУ) намагаються перебрати на себе повноваження та, особливо, відповідальність за прийняття рішень у сфері ОПК, які за законами та поки що чинною Стратегію розвитку ОПК є прерогативою виконавчої гілки влади України. Так, зокрема, саме Уряд визначає пріоритетні напрями розвитку ОПК [15], а також здійснює функції з управління ДК «Укроборонпром» та контроль за його діяльністю [22].

Враховуючи зазначені проблеми, доцільно було б рекомендувати Президенту України ліквідувати Міжвідомчу комісію з питань ОПК, не створювати Координаційний центр з впровадження реформ ОПК та запропонувати новому КМУ забезпечити належне реформування ОПК, насамперед ДК «Укроборонпром», ефективне державне управління в сфері ОПК та визначення пріоритетних напрямів його подальшого розвитку.

Але це не виключає здійснення РНБОУ та Президентом України, якій очолює цій орган, відповідної координації та контрою в сферах ОПК та ВТС. До того ж, одним із головних завдань РНБОУ у сфері оборони в сучасних умовах доцільно вважати забезпечення взаємоузгодженості пріоритетних напрямів та заходів з реалізації військово-технічної політики (які визначає Міноборони), військово-промислової політики (які визначає КМУ) та політики військово-технічного співробітництва з іншими державами (які визначає Президент України).

Висновки та рекомендації

1. Реформа оборонно-промислового комплексу (ОПК) України має передбачати не лише реформування ДК «Укроборонпром», інших оборонних підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що належать до цього Комплексу, а й трансформацію відповідних органів державної влади. Крім того, до цієї реформи необхідно залучити у рамках здійснення державно-приватного партнерства приватні оборонні підприємства, установи і організації промисловості та науки, які в останні роки виконують близько 60% державного оборонного замовлення. Реформу ОПК рекомендується здійснювати (через брак часу, ресурсів та російську агресію) одночасно як «згори», так і «знизу», рішуче трансформуючи відповідні органи державної влади та реформуючи згадані підприємства, установи і організації.
2. В України, після переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, у 2007, 2012 та 2013 рр. відбувалися невдалі спроби створення центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), які мали б забезпечити формування та реалізовувати державну військово-промислову політику (ДВПП), здійснювати державне управління переданими до сфери їхнього управління об’єктами державної власності у сфері ОПК, в т. ч. ДК «Укроборонпром», та контроль за їхньою діяльністю.

Навесні 2019 р. чергову, третю таку спробу змушені були зробити Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) та Кабінет Міністрів України (КМУ) на тлі відомого гучного корупційного скандалу навколо діяльності ДК «Укроборонпром» та екс-очільника Міжвідомчої комісії з питань ОПК при РНБОУ О.Гладковського. Однак, при цьому КМУ обмежився лише формальною імплементаціею норм Закону Україні «Про національну безпеку України» у сфері ОПК, визначивши 5 квітня 2019 р. своїм рішенням Міністерство економічного розвитку і торгівлі України — ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує ДВПП.

Вважаємо, що таке рішення КМУ є недостатнім, оскільки Уряд вирішив недоцільним: запроваджувати державне управління в сфері ОПК; створювати запропонований членами РНБОУ ЦОВВ – агентство; передавати до сфери жодного органу виконавчої влади управління об’єктами державної власності у сфері ОПК, в т. ч. ДК «Укроборонпром», та контроль за їхньою діяльністю. А відтак, ці об’єкти, як і в минулому, залишилися перебувати у сфері управління згаданого Концерну та Уряду.

Крім того, не варто очікувати, що покладене на Мінекономрозвитку додаткове основне завдання щодо забезпечення формування та реалізації ДВПП, буде для даного багатопрофільного міністерства пріоритетним і виконуватиметься якісно та оперативно. Слід нагадати, що на нього вже покладено понад 20-ти інших основних завдань із забезпечення та реалізації політики у різноманітних сферах діяльності держави, а чисельність його працівників наблизилася до 1 тис. працівників.

Тому досі в Україні не започатковано реформу ОПК, не запроваджено державне управління в цій сфері, оскільки об’єкти державної власності у ній, в тому числі ДК «Укроборонпром», не були передані Урядом до сфери управління Мінекономрозвитку, яке фактично позбавлено можливостей здійснювати контроль за їхньою діяльністю та реалізацією ДВПП.

Вважаємо, що згадані спроби запровадження державного управління у сфері ОПК були невдалими, зокрема тому, що особисті та відомчі інтереси певних високопосадовців з тогочасних Адміністрації Президента України та Апарату РНБОУ, а також керівників ДК «Укроборонпром» і ДК «Укрспецекспорт» кожного разу виявлялися більш важливими, ніж державні інтереси щодо створення ефективного ОПК, впровадження дієвого державного управління та контролю не лише у сфері ОПК, а і у сфері військово-технічного співробітництва (ВТС) України. З цих самих причин вже понад десяти років штучно гальмується прийняття вкрай важливих законів України «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки» та «Про військово-технічне співробітництво», які мають забезпечити належне функціонування ОПК.

У минулому така ситуація влаштовувала усі Уряди, оскільки вони не несли жодної відповідальності за незадовільний стан справ у сферах ОПК та ВТС, яку свідомо брали на себе президенти України. Час покаже, чи діятиме у майбутньому подібним чином Президент України В.Зеленський та новий КМУ.

3. Кожного разу при виборах Президента України та до Верховної Ради України політичні діячі і партії обіцяють «відродити національну промисловість та ОПК, зробити Україну сучасною індустріально розвиненою та обороноздатною державою … ». Проте, у минулому не було запропоновано стратегій та планів здійснення такої індустріалізації, основою якої повинні бути її дві, тісно взаємопов’язані між собою, складові – відновлення і розвиток цивільної та оборонної промисловості.

Тому рекомендується передбачити у проектах можливої майбутньої Коаліційної угоди депутатських фракцій у парламенті та програми діяльності наступного КМУ такі заходи:

а) створення профільного Міністерства промисловості України, що, за нашими оцінками, не потребуватиме великих бюджетних витрат. Адже, його доцільно сформувати шляхом вилучення із Мінекономрозвитку департаменту промислової політики, департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки, а також невеликих частин інших департаментів і управлінь, потрібних для забезпечення належної роботи цього нового ЦОВВ разом із відповідним їх бюджетним фінансуванням.

Одними із основних завдань цього міністерства, зокрема, доцільно визначити: забезпечення формування та реалізацію ДВПП; участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері ВТС; участь у формуванні та реалізації державного оборонного замовлення. З метою виконання цих та інших завдань слід передати до сфери управління згаданого міністерства ДК «Укроборонпром», інші підприємства, установи і організації промисловості та науки, що належать до ОПК.

Також пропонується утворити при цьому міністерстві Науково-технічну раду з питань ОПК в якості постійно діючого консультативно-дорадчого органу, включивши до її складу, зокрема керівників головних відповідних приватних підприємств, установ та організацій.

У крайньому випадку, із-за можливих політичних, організаційних та інших вад на шляху створення Міністерства промисловості України, пропонується створити Державне агентство оборонної промисловості України, аналогічне існуючому Державному космічному агентству України. При цьому слід: визначити його центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ та який забезпечує формування і реалізує ДВПП, а також бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері ВТС, у формуванні та реалізації державного оборонного замовлення та ін. Необхідно також передати до сфери управління цього агентства ДК «Укроборонпром», інші підприємства, установи і організації промисловості та науки, що належать до ОПК;

б) створення окремого Урядового комітету з питань оборони, промислової і військово-промислової політики, головою якого доцільно призначити Першого віце-прем’єр-міністр України — Міністра економічного розвитку і торгівлі;

в) прийняття доопрацьованих проектів законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципів прозорості і публічності у сфері формування та реалізації державної військово-промислової політики», «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки» та «Про військово-технічне співробітництво»;

підготовку та схвалення КМУ нової Стратегії розвитку ОПК замість ухваленої ним у 2018 р. такої Стратегії.

4. Також рекомендується Президентові України:

запропонувати КМУ забезпечити: планування та проведення реформи ОПК, насамперед ДК «Укроборонпром»; запровадження дієвого державного управління у сфері ОПК; визначення пріоритетних напрямів подальшого розвитку ОПК. Уряд має здійснити це комплексно, у тісному взаємозв’язку із його повноваженнями та відповідальністю щодо формування і реалізації державної промислової політики та управління в цій сфері. Для реалізації цього, зокрема, рекомендується внести зміни до абз. другого ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну безпеку України», якими передбачити, що Стратегія розвитку ОПК, після схвалення РНБОУ, у подальшому затверджується не Президентом, а Урядом України;

залишити за Главою держави здійснення керівництва у сфері ВТС України, підвищити ефективність роботи Міжвідомчої комісії з політики ВТС та експортного контролю при РНБОУ, посилити відповідальність КМУ та інших учасників і суб’єктів ВТС за реалізацію державної політики у сферах ВТС та експортного контролю;

ліквідувати існуючу Міжвідомчу комісію з питань ОПК при РНБОУ, якої в системі президентської влади в Україні не існувало до 12 червня 2015 р.;

не створювати Координаційний центр з впровадження реформ ОПК при РНБОУ, який за своїм складом, повноваженнями та завданнями фактично дублюватиме згадану Міжвідомчу комісію.

5. Запропоноване не виключає здійснення РНБОУ та Президентом України, якій очолює цій орган, відповідної координації та контрою в сферах ОПК та ВТС. До того ж, одним із головних завдань РНБОУ у сфері оборони в сучасних умовах доцільно вважати забезпечення взаємоузгодженості пріоритетних напрямів та заходів з реалізації військово-технічної політики (які визначає Міноборони), військово-промислової політики (які визначає КМУ) та політики військово-технічного співробітництва з іншими державами (які визначає Президент України).
6. Питання щодо можливої ліквідації ДК «Укроборонпром» рекомендується розглянути після створення Міністерства промисловості України, завершення проведення аудиту діяльності цього Концерну та ретельного аналізу наслідків здійснення такого кроку.

Джерела

1. Про національну безпеку України : Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2469-19/page2.
2. Про схвалення Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року. Розпорядження Кабінет Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 442-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-strategiyi-rozvitku-oboronno-promislovogo-kompleksu-ukrayini-na-period-do-2028-roku.
3. Про Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу : указ  Президента України від 12 червня 2015 року № 329/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329/2015.
4. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show /3166-17.
5. Про затвердження Положення про Державне космічне агентство України : постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 281. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2015-%D0%BF.
6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 березня 2019 року «Про реформування оборонно-промислового комплексу та підвищення рівня прозорості виконання державного оборонного замовлення : указ Президента України від 15 березня 2019 року № 79/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001525-19?lang=ru.
7. Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі : Закон України від 16 червня 2011 року № 185-V. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3531-17.
8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2007 року «Про хід реалізації Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року» : указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 721/2007. URL: http://www.rnbo.gov.ua/ documents/145.html.
9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про внесення змін до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2007 року «Про хід реалізації Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року : указ Президента України від 28 лютого 2008 року № 171/2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/171/2008.
10. Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки : проект Закону України від 12 грудні 2017 року реєстраційний № 7389. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63129.
11. Про військово-технічне співробітництво : проект Закону України від 2 грудні 2016 року реєстраційний № 5479. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua /pls/zweb2/webproc6_current?id=&pid069=203.
12. Подальше реформування ОПК неможливе без необхідного законодавчого забезпечення. Апарат РНБОУ. 17.04.2019. URL: http://www.rnbo. gov.ua/news/3248.html.
13. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 і від 20 серпня 2014 року № 459 : постанова Кабінет Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 355. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/355-2019-%D0%BF#n10.
14. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципів прозорості та публічності у сфері формування та реалізації державної військово-промислової політики : проект Закону України від 24 квітня 2019 року реєстраційний № 10248. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua /pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65849.
15. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18.
16. Реформа «оборонки» як ключовий виклик новому президентові. В. В. Бадрак //Дзеркало тижня. 26.04.2019. URL: https://dt.ua/internal/reforma-oboronki-yak-klyuchoviy-viklik-novomu-prezidentovi-309698_.html.
17. Обороні України потрібен новий формат. І.С. Руснак //Defense Express. 12.06.2019. URL: https://defence-ua.com/index.php/statti/7584-oboroni-ukrayiny-potriben-novyy-format.

[1]8. Планування оборони потрібно передати військовому відомству, міністру надати статус віце-прем’єра. І.С. Руснак //ЦДАКР. Виклики та ризики. Безпековий огляд. 2019. № 11(122). С.13-15.

19. Сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. URL: http://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=792335b9-9fd3-0e1-bc69-f45c 1201ac1&title=DepartamentStrategichnogoRozvitkuSektoruOboroniTa Bezpeki.
20. У Головному ситуаційному центрі РНБОУ відбулася нарада щодо розвитку ОПК. Апарат РНБОУ. 27.06.2019. URL: http://www.rnbo.gov.ua/news /3308.html.
21. Секретар РНБОУ О.Данилюк провів міжвідомчу нараду з питань щодо реформування ОПК. Апарат РНБОУ. 04.07.2019. URL: http://www.rnbo. gov.ua/news/3312.html.

22. Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» : постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993-2011-%D0%BF.

Вадим Тютюнник,

радник Експертної Ради ЦДАКР,

співробітник Секретаріату/Апарату РНБОУ у 1992-2010 рр.,

провідний науковий співробітник НІСД

(з 2011 р.),

 к.в.н.