Ним стала версія нового позашляховику від КВП «Українська бронетехніка»

До 1 вересня 2021 року кілька українських підприємств мають представити власні розробки позашляховиків, а проєкт-переможець замінить морально застарілий радянський УАЗ.

Конкурс на дослідно-конструкторську роботу на розробку командно-штабної машини на заміну УАЗ, шифр «Сайгак», Міноборони оголосило в листопаді 2020-го. Тоді на нього відгукнулося шість оборонних компаній – і всі приватні. Наразі в короткому списку пять претендентів. Зазначимо, що проєкт став певним викликом і для учасників конкурсу, і для самого військового відомства. Справа в тому, що технічне завдання підприємствам надали лише наприкінці травня. Тож розробникам фактично за три місяці – до 1 вересня – потрібно було створити та представити машину, що повністю відповідає вимогам оборонного відомства. Після цього повинні розпочатися порівняльні державні випробування.

 

Наразі «в короткому списку» розробників військового позашляховика залишилося п’ять підприємств: «Відіюнікомерс», «Протектінжиюринг», «Українська бронетехніка», «Синергія» та «Укравтобуспром».

ТОВ «Протектінжиюринг» пропонує неброньовані позашляховики, що дуже нагадують автівки китайської Great Wall Wingle 5 і постачалися до ЗСУ під назвою «Богдан». Львівське ВАТ «Укравтобуспром» у 2018 році презентувало проєкт бронеавтомобіля Cavalier, який теоретично можна було б адаптувати до умов конкурсу, звичайного, знявши бронювання. Свого часу лунали пропозиції КВП «Синергія» постачати війську «транспорт переднього краю» Inguar з «конструкцією, аналогічною конструкції багі». Що пропонуватиме ТОВ «Відіюнікомерс» – невідомо. А от «Українська бронетехніка» вже має успішний досвід адаптації шасі іноземного виробництва. Зокрема, підприємство постачає українській армії ББКМ «Новатор» на базі Ford F-550. Компанія повідомляє, що близько 100 таких бронеавтомобілів вже передано замовникам – Збройним Силам та Національній гвардії.

 

 

 

Але повернемося до конкурсу.

Вимоги Міноборони до нового позашляховика є поміркованими і практично «підпадають під низку наявних позашляховиків, які активно експлуатуються арміями світу. Так, запас ходу має бути не меншим за 1000 км, вантажопідйомність – від 1 тони, повна маса причепа – до 1,5 тон, а дорожній просвіт – мінімум 30 см. Крім того, позашляховик має долати кут підйому до 31 градуса, форсувати брід завглибшки 70 см. Плюс – повний привід та дизельний двигун.

28 серпня стало відомо, що КВП «Українська бронетехніка» першою із учасників представила свою версію ДКР «Сайгак». Це автомобіль на базі серійного шасі Toyota Hilux, доопрацьований під технічне завдання і адаптований до використання українськими військовими.

Як повідомив гендиректор компанії Владислав Бельбас, ця розробка повністю відповідає ТЗ Міноборони, ключовим параметром якого є максимальна всюдихідність за рахунок збільшення кліренсу: «Свою версію «Сайгаку» ми розробили в партнерстві з чеською компанією Glomex, яка вже постачає аналогічні машини Збройним силам Польщі, Збройним силам і поліції Чехії. Крім того, нещодавно наші партнери додали до свого активу перемоги в тендерах на постачання автомобілів для Словакії та місії ООН в Македонії. Словом, ми проаналізували досвід та обрали рішення, яке вже реалізоване в регіоні Східної Європи. Єдина відмінність в тому, що в країнах НАТО, зокрема Польщі, Чехії, Словаччині, до командно-штабної машини висувають тещо нижчі вимоги. І це, зрозуміло, впливає на вартість авто».

 

 

 

Прим. редакції: В Чехії Toyota Hilux трансформували під потреби армії у Glomex MS. У Польщі обрали Ford Ranger XLT. У ФРН зупинилися на Mercedes-Benz Gelandewagen, а у Франції адаптували Ford Everest. Адаптація абсолютно необхідна. Навіть за умови вибору розробника з іноземним корінням, кожна армія прагне отримати машину з максимально ємною локалізацією виробництва.

На щастя, українське військове відомство почало робити кроки в напрямку уніфікації. Може, саме «Сайгак» стане першим прикладом, коли від масових різноманітних поставок відбуватиметься поступовий перехід на уніфіковану номенклатуру озброєння і військової техніки для сил оборони. Не таємниця, що протягом років війни армійці отримали певну кількість автомобілів Humvee, але їхнє обслуговування та ремонт системно не налагоджені. Те саме з позашляховиками Toyota Land Cruiser та британськими Land Rover, які передавала Латвія.

В ДКР «Сайгак» багато складних технічних вимог, як то високий кліренс, вантажопідйомність, оснащення системами спеціального призначення тощо. За словами пана бельбаса, у зв’язку з відсутністю повного циклу виробництва в Україні такого класу автомобілів, вимогу щодо локалізації на рівні 50% при адекватній вартості продукту виконати нереально.

Наразі зрозуміло, що жодному підприємству в Україні не вдасться запустити серійне виробництво. А от налагодити співпрацю з партнерами та максимально локалізувати, а також працювати з партнерами над розробкою, виробництвом комплектуючих і готових продуктів – цілком можливо. Але для цього потрібне довгострокове планування Міністерства оборони. Наразі ж українське оборонне відомство не може гарантувати замовлення певної кількісті позашляховиків протягом наступних трьох років. Тоді як, прикладом, в Польщі силовики замовляють по 1200 машин на рік та мають чіткий план подальших замовлень. Тож тут вчитися треба вже військовим.

 

 

 

Відповідаючи на питання щодо вартості запропонованого автомобілю, пан Бельбас зазначив: «Презентована машина є дослідним зразком, розробленим під технічні вимоги замовника. Наразі, вартість серійного зразка визначити неможливо, оскільки ми ще не пройшли випробування. За умовами конкурсу, до 1 вересня ми маємо надати Міністерству оборони України дослідний зразок і провести заводські випробування. Проблема в тому, що методик та програм для проведення заводських випробувань в нас немає – Міноборони їх досі не надали. Проте ми готові виходити на державні випробування. Від того, як наша машина їх пройде, які з характеристик будуть потрібні, скільки одиниць закупить армія, і залежитиме вартість. Взагалі на проєкт «Сайгак» – сам зразок, доопрацювання, роботу конструкторів тощо – ми вже витратили близько 100 тис. доларів США власних оборотних коштів».

Фахівці переконані, що визначальними в проєкті будуть два аспекти: вартість та надійність. Наприклад. в Польщі замінюють УАЗи, які постачалися ще в 60-70-х роках, та Land Rover, які постачалися в 85-х роках. Різниця в тому, що УАЗи ще досі на ходу, а Land Rover вже стоять. Тобто, розробник «Сайгаку» має розв’язати складну задачу функціональності, надійності та довговічності нової військової автівки.

 

«Родзинка нашої розробки полягає в тому, що пікапи Toyota – серед найбільш надійних і найбільш доступних позашляховиків. Вимогам, які виставило Міноборони стосовно дорожнього кліренсу, відповідають дорогі позашляховики – Land Rover, Ford F-150 і т.п. Але ми знайшли рішення – взяли більш доступну базу та доопрацювали її. Збільшили кліренс, підсилили мости та підвіску, поставили альтернативні колеса. В результаті отримали продукт, який відповідає вимогам силового відомства та стандартам НАТО і водночас є значно дешевшим за аналоги, – прокоментував переваги свого «Сайгаку» очільник «Української бронетехніки».

Військові кажуть, що потреби ЗСУ у нових позашляховиках сягають тисяч одиниць. Але розробники переконані, що аналогічних машин потребують також НГУ, ДПСУ і ДСНС.

Поки що КВП «Українська бронетехніка» – єдине підприємство, яке представило розробку. Щоправда, до 1 вересня залишилося ще два дні. Може, хтось ще встигне….