11 липня у військовому відомстві під час проведення засідання Міжвідомчої робочої групи з питань проведення оборонного огляду та розгляду доповіді «Ймовірні сценарії виникнення та розвитку ситуацій воєнного характеру на середню та довгострокову перспективу» військовими фахівцями було зазначено, що чотири з восьми прогнозованих аналітиками ГУР Міноборони воєнних сценаріїв передбачають реальний захист суверенітету та територіальну цілісність України. При цьому у військовому відомстві України вважають найбільш небезпечним для України сценарій збройного конфлікту всередині України, який створено та підтримується ззовні з метою зміни державного устрою та конституційного ладу або для зміни військово-політичного керівництва. Другим за небезпечністю сценарій, на думку військових фахівців, є повномасштабне застосування Росією воєнної сили проти України. Третім за небезпекою сценарієм є втягування України у збройний конфлікт, четвертим – прикордонний збройний конфлікт, який може бути лише створенням приводу для проведення проти України масштабної воєнної операції. При цьому у Міноборони вже приступили до створення об’єднаної оперативної концепції застосування ЗСУ, яка має бути готова у жовтні ц.р.

Під час обговорення і погодження документу «Майбутнє безпекове середовище 2030: стратегічне бачення (попередній опис)», який став результатом роботи виконання першого завдання основного етапу оборонного огляду, фахівці військового відомства визначили й так званих «чорних лебедей» — надзвичайні ситуації у безпековому середовищі навколо України. Серед таких розглядається й збройний напад на Україну з боку РФ, і зазначається, що Україна може стати об’єктом збройного нападу, в тому числі і з застосуванням ядерної зброї. Враховуючи, що Україна не є членом міжнародних безпекових коаліцій та союзів, зовнішня військова допомога вважається малоймовірною. Тобто, відбиття зовнішньої агресії з боку Росії та захист суверенітету та територіальної цілісності сили оборони України будуть здійснювати самостійно, без допомоги іноземних держав або за умов помірної військово-політичної підтримки.

Цікаве напуття наприкінці заходу надав військовим розробникам перший заступник міністра оборони України Іван Руснак. А саме, на думку воєнного чиновника, дуже важливо вірно визначити шляхи розвитку ЗСУ, щоб не створювати «зайві спроможності», які не дозволять силам оборони виконати завдання в умовах одного з таких сценаріїв. Та, з іншого боку, не залишитися без потрібних для протистояння з противником спроможностей.

 

Визначені військовими фахівцями загрози майже повністю збігаються із баченням недержавних експертів Українського інституту безпекових досліджень (УІБД). А саме, до ключових загроз Україні воєнного характеру аналітики віднесли наступні:

— реалізація Росією повномасштабного воєнного сценарію з метою захоплення України та перетворення на політично підконтрольну РФ;

— дестабілізація обстановки воєнним шляхом на частині території (шляхом розгортання війни різного ступеню масштабності та різного ступеню інтенсивності, в тому числі, із захопленням територій України, ураженням стратегічно важливих об’єктів та ін.) з метою зміни військово-політичного керівництва та державного ладу.

— продовження довготривалої війни низької інтенсивності, спрямованої на нанесення уражень особовому складу сил оборони та втрату довіри народу України до наявного військово-політичного керівництва, стимулювання провокацій та масових зворушень з метою зміни державного ладу та перетворення України на політично підконтрольну РФ територію.

Водночас бачення створення механізмів зменшення загроз у експертів УІБД дещо відрізняється. Начебто існують очевидні речі. Зокрема, до шляхів нейтралізації (суттєвого зменшення) ключових воєнних загроз зазвичай відноситься нарощування різних спроможностей держави (бойового потенціалу) та формування комплексу воєнних і невоєнних методів протидії, зокрема, нарощування чисельності Збройних Сил України та мобілізаційного резерву (з розгортанням Військ територіальної оборони) та прискорення переозброєння ЗСУ новітніми зразками озброєння та військової техніки (ОВТ). До того ж, розвиток асиметричних можливостей – у вигляді, потужних Сил спеціальних операцій та ракетного щиту стримування. Фахівці УІБД стверджують, що Україна в умовах суттєвих обмежень для нарощування бойового потенціалу має зробити акцент на удосконаленні системи переозброєння ЗСУ.

Що ж до обмежень, вони стосуються передусім:

а) дефіциту ресурсних можливостей держави (реальні обсяги переозброєння ЗСУ в межах Держоборонзамовлення протягом останніх трьох років не перевищували еквіваленту 600 млн дол., що за таких умов робить нереальним масове переозброєння на новітні системи протягом наступних 5 – 7 років);

б) стан розробок ключових ОВТ та прогнозовані цикли реалізації їх серійних виробництв свідчать про те, що масове переозброєння може розпочатися з 2021 – 2022 рр;

в) ключові наявні ризики в управлінні ОПК, а також досвід організації виробництв в межах ДОЗ протягом останніх трьох років свідчать, що за умов гірших сценаріїв масове переозброєння буде здійснюватися не раніше, ніж з 2023-2024 років.

З іншого боку, наявні загрози з боку Росії зростатимуть після парламентських виборів, особливо, якщо проросійська політична сила виявиться спроможною вийти за 15% прихильників. Хоча електоральні настрої досить мінливі та повністю не відображують панорами політичних поглядів, лідери цієї сили бачать Україну виключно у складі РФ. Кремль же налаштований діяти рішуче, з нарощуванням активності після завершення виборів та формування позицій. То ж, самий час думати про організацію всебічного захисту України.

Нижче УІБД зосереджується на одній частині означеної організаційної роботи – ревізії пріоритетів переозброєння.

А саме, на визначенні трьох — п’яти пріоритетних державних програм, які дозволять вже протягом наступних двох-трьох років суттєво підвищити бойовий потенціал держави та здійснюватимуться у першу чергу, поза межами традиційних річних контрактів ДОЗ. За умов зменшення витрат на утримання війська з нинішніх 72-76% оборонного бюджету до 60% (шляхом покладання відповідальності за підготовку Військ територіальної оборони та утримання резерву на місцеві адміністрації, оптимізації чисельності ЗСУ шляхом скорочення небойових структур, трансформації системи воєнної логістики, освіти, позбавлення Міноборони невластивих функції (наприклад, забезпечення військовослужбовців житлом, утримання об’єктів та ін.) витрати на переозброєння принципово зростатимуть, що можливо досягти вже у 2021 році.

Еволюція сучасних бойових систем, матеріалів та засобів обробки інформації створила умови для того, щоб війни майбутнього стали мережецентричними – коли усі бойові елементи об’єднані у єдину інформаційно-ударну систему. Саме необхідність врахування цієї тенденції вимагає здійснити ревізію пріоритетів переозброєння та вибудувати ієрархію таким чином, щоб розвиток війська передбачав: а) удосконалення системи управління; б) розвиток систем виявлення – обробки інформації – придушення противника – радіоелектронної протидії — наведення на ціль; в) розвиток потужних систем захисту и високоточних засобів ураження.

Тому Україна слід припинити готуватися до війн минулого, розгорнувши підготовку до майбутніх війн. Це трансформується у наступні пріоритетні державні програми переозброєння.

Перша держпрограмма – удосконалення системи управління. Створення Єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ) ЗСУ та у подальшому — ЄАСУ сил оборони України з найважливішими суміжними елементами цієї системи: дієвими, захищеними засобами зв’язку, кіберзахистом мереж та розвитком телекомунікацій.

Конкуренція сучасних армій є насамперед конкуренцією систем управління (трагічні події нинішньої російсько-української війни – під Іловайськом та під Дебальцево, — яскраво засвідчили, що саме проблема управління військами виявилася ключовою) у можливостях реагування на реалізацію противником воєнних сценаріїв. Це передбачає впровадження сучасних інформаційних технологій в управління військами, бойовими засобами та зброєю. Усі складові ЄАСУ проектуються з урахуванням вимог інтегрованого інформаційного середовища — це принципова вимога, без реалізації якої впровадження ЄАСУ сил оборони не може бути ефективним. При цьому впровадження ЄАСУ ЗСУ на 30 — 40% поліпшить реагування на збройну агресію та забезпечить своєчасне розгортання (вогневу реакцію) у відповідь на наступ військ противника. Крім того, дозволить істотно знизити втрати особового складу ЗСУ під час зіткнень і вогневих атак українських підрозділів. Навіть тестування елементів майбутньої ЄАСУ свідчить про можливість «проходження» та реалізації рішень військового керівництва у 12 разів швидше, ніж зараз (зростання темпів ухвалення рішень з кількох годин до кількох хвилин).

Слід наголосити, що саме цей напрям розбудови військ є головним у сучасних армій світу. Особливу увагу варто звернути на те, що під час навчань в Білорусі Російська Федерація ключовим елементом навчань зробила саме відпрацювання питань автоматизації управління військами.

Україна входить в число світових лідерів з розробки програмного забезпечення, тому цей пріоритет є найбільш прийнятним та можливим для досягнення навіть в умовах фінансового дефіциту. Для прикладу, вартість комплексу засобів автоматизації для штабу окремої механізованої бригади практично тотожна з вартістю всього вартості однієї БМП, а ефект від її оснащення підвищує рівень бригади на 15-20%, що можна порівняти з 1-2 додатковими батальйонами.

Крім того, в Україні вже є значні напрацювання в цій сфері, які пройшли успішну апробацію в ході навчань та демонстраційних показів на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях. Розроблена робоча конструкторська документація (у тому числі базове спеціальне програмне забезпечення), яка дозволяє виготовляти комплекси засобів автоматизації, як в стаціонарному так і в польовому виконанні. Усі комплекси розроблялись за модульним принципом на базі типових уніфікованих рішень, що дозволяє використовувати їх не тільки у військовій сфері, а й для кризисного реагування та створення системи ситуаційних центрів. Враховуючи те, що відповідно до чинного законодавства відомості про надзвичайні ситуації не підлягають засекречуванню, вже зараз може бути проведена апробація таких комплексів, в тому числі в реальних умовах. Більш того, в рамках ДКР, шифр «Дзвін АС», вже виготовлено ряд модулів (у тому числі в польовому виконанні), які можна ефективно використовувати при реальному управлінні в кризових ситуаціях.

Друга держпрограма. Розвиток та створення сучасних систем радіоелектронної розвідки (РЕР) та радіоелектронної боротьби (РЕБ), сучасних систем виявлення, наведення на ціль, засобів придушення. Аналіз елементів війн нового покоління свідчить, що існує пріоритетність формування розвідувально-ударних мереж та автоматизованих мереж захисту, в межах застосування яких час між виявленням цілі і її автоматичним ураженням зводиться до найбільшого мінімуму.

Аналіз використання РФ та проведення країною-агресором бойових випробувань новітніх бойових систем та новітнього обладнання вказує на акцент противника саме на розвитку цієї компоненти. Крім того, низка вітчизняних підприємств ОПК вже має досить значні напрацювання, які, за умов створення та реалізації відповідної державної програми могли б забезпечити суттєвий стрибок України у виробництві за забезпеченні ЗСУ цими компонентами.

      Третя держпрограма — розвиток державної системи ППО.

Аналіз воєнних загроз свідчить про стале нарощування Росією потенціалу для ведення проти України масштабної війни четвертого покоління і вище. При цьому саме здатність результативного опору «атакам з повітря» (літакам, ракетам, гелікоптерам) може забезпечити відмову агресора від такої моделі війни.

Україна здійснила суттєві кроки у напрямку модернізації засобів ППО радянського виробництва та фактично перейшла до активної фази розробки власного ЗРК середнього радіусу дії. У цьому контексті виглядає логічною та необхідною безперервна і системна подальша робота, що може забезпечити розроблена та ухвалена багаторічна програма. На нинішньому етапі немає сумнівів, що саме на забезпечення цього елементу бойового потенціалу країни мають спрямовуватися зусилля політиків, дипломатів і спецслужб – а саме, у контексті розвитку високого рівню двостороннього співробітництва України та США отримати на умовах відтермінованих розрахунків (або у вигляді військової допомоги) сучасних американських ЗРС Patriot та винищувачів F-16.

Четверта держпрограма — розвиток високоточних засобів ураження.

Враховуючи в цілому позитивні результати реалізації даної програми (передусім, проекти «Нептун», «Вільха», створення і виробництво ПТРК ДержККБ «Луч») фахівці УІБД визначили даний пріоритет четвертим, а не першим, як раніше. Водночас, варто зосередитися на розвитку вже досягнутих технологічних результатів. Зокрема, розвивати повітряну та морську версії КР «Нептун», збільшену дальність дії ракет проекту «Вільха» («Вільха-М»), повітряну версію ПТРК (проект 524Р для бойових гелікоптерів). Заслуговують на увагу й розробки ОТРК «Грім» (КБ «Південне» — НВО «Південмаш»). Головними умовами означених розробок і виробництва ракетних засобів ураження є можливість України створювати такі засоби ураження самостійно, без участі іноземних партнерів. Це дозволяє забезпечити сталий розвиток на перспективне майбутнє та суттєво збільшити дальність ракет – до 1500 км, тобто рівню РМСД. Згідно з прийнятою класифікацією, балістичними ракетами середньої дальності вважаються ракети дальністю дії 1000 більше кілометрів. Саме така зброя здатна забезпечити формування Україною ракетного неядерного щиту стримування зовнішньої агресії.

      П’ятая держпрограма — розвиток безекіпажних платформ та робототехніки.

Аналіз сучасних тенденцій розвитку армій провідних держав світу свідчить про наголос у розробках на створення й подальше використання бойових безекіпажних платформ (ББП) різного базування (повітряного, наземного, морського) та сучасних бойових роботів з різними функціями. Україна не має права відставати від таких тенденцій, особливо, з урахуванням наявних, доволі вагомих напрацювань. Своєчасний перехід України та безекіпажні ударні системи (платформи) дозволить у майбутньому створити та розвинути ЗСУ до рівню найбільш технологічних та оснащених армій світу. Особливий наголос тут має застосування новітньої ідеології – поступового переходу світу від застосування бойових літаків до застосування ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (БАК). Враховуючи, що Україна не виробляла бойових літаків, саме такі розробки здатні стратегічно посилити Україну через інтеграцію у нові БАК вже розроблених ракетних засобів ураження.

 

Пропозиції Українського інституту безпекових досліджень (УІБД) щодо деяких напрямків державної (внутрішньої) політики у сфері національної безпеки (для використання у оборонному плануванні)