Голова Наглядової Ради ДК «Укроборонпром» Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ – про сьогодення ОПК країни, про політичну необхідність аудиту концерну та бажане майбутнє. Друга частина інтерв’ю.

— На наших очах розгорталася ситуація навколо закупівлі французьких вертольотів для МВС України при фактичній наявності національного виробника, яким є “Мотор-Січ”. Рішення про закупівлі вже ухвалено. Створено прецедент якісного лобізму. “Купуй українське ” забулося. Чи можливо створити механізм регулювання чи запобігання таким ситуацій?

— Перш за все, знаючи можливості «Мотор Січ» та групи підприємств, пов’язаних з цим флагманом авіаційного моторобудування, я абсолютно переконаний — Україна здатна бути одним із серйозних гравців у галузі створення і виробництва сучасних вертольотів. Вже зараз «Мотор Січ» має замовлення на вертольоти від багатьох країн світу. Чому прийняте таке рішення, я не володію інформацією. На мій погляд, у цьому випадку не вистачило регуляторних функцій держави в частині імпорту. Подивіться на Німеччину, Сполучені Штати Америки та інші розвинуті країни світу, де держава регулює імпорт, особливо високотехнологічний за формулою: купуй вітчизняну продукцію, а якщо купляєш за кордоном за умови, що подібна продукція виробляється в країні, то плати велике мито. Проте у нас існує зайва кількість інших регуляторів, які лише стримують розвиток промисловості і бізнесу, окрім вищезгаданого. І мені видається, що це слабка позиція України.

Супутник «Политан»

— А які ваші загальні оцінки нашого авіапрому? Чи можуть бути виконані плани, про які оголосив новий керівник ДП «Антонов» — щорічно виробляти сім-вісім літаків. Чи може це відбутися без внутрішнього замовлення? І як нам знайти місце на світових ринках?

— На мою думку, зовнішні ринки дуже чітко розподілені великими авіаційними компаніями світу. І увійти у цей розподіл надзвичайно складно. Тому я абсолютно переконаний — зсунути ситуацію з мертвої точки, в якій знаходиться наш авіапром, можливо лише за рахунок державних замовлень. Наприклад, зараз держава потребує значної кількості транспортних літаків АН-158 та АН-178 для виконання завдань оборонного та цивільного характеру. Виробляючи для власної країни по 7-10 літаків цього класу на рік, широку лінійку вертольотів та безпілотників ми швидше відродимо власний авіапром і повернемо авторитет потужної авіаційної держави. За таких умов для України відкриються і зовнішні ринки.

— Але ситуація і з гелікоптерами, і з нашою авіацією вкотре підтверджує, що оборонною промисловістю треба займатися з більшою увагою. Тому хотілося б запитати про наболіле. Підписаний Президентом України Закон «Про національну безпеку» передбачає визначення центрального органу виконавчої влади, який має відповідати за формування та реалізацію оборонно-промислової політики та управління оборонно-промисловим комплексом. Бо такого «відповідального» за «оборонку» у нас в країні досі не існує. Яким є Ваше бачення оптимального рішення?

— Я можу підтвердити, що координація діяльності окремих ланок оборонно-промислового комплексу України і вироблення ефективної політики у цій сфері є нагальною проблемою держави. РНБО України на високому рівні виконує цю місію в політичній площині, а в площині оперативного управління усім оборонно-промисловим комплексом ми маємо підсилювати свою діяльність. Тому єдиний центр координації і оперативного управління цією ланкою потрібен країні. Покращення координації у системі оборонно-промислового комплексу – це актуальна задача для усунення дублювання, для інтегрування потенціалу підприємств різного відомчого підпорядкування з метою створення комплексних видів зброї. Оскільки коштів в тих чи інших відомствах недостатньо, їх потрібно використовувати раціонально і строго за призначенням, відповідно до програм, які б напрацьовувалися таким органом. Для того, щоб ми просунулися далі у напрямку створення складних видів зброї, ми повинні об’єднувати людські, виробничі та фінансові ресурси – за рахунок покращення системи управління.

БАК Spectator

Бойовий резерв науки

— Є чітке розуміння, що без надійного наукового фундаменту, нових рішень, які спираються на нові ідеї та нові технології, прогрес неможливий. Ні у цивільному сегменті. Ні у військовому. Тому особливі надії покладалися на створення в Україні державної агенції перспективних досліджень, скорочено – GARDA. Стверджувалось, що GARDA об’єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових і базуватиметься на моделі американського агентства перспективних оборонних проектів DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency) міністерства оборони США.

Були пропозиції створити GARDA на базі КПІ. Проте ваш колега по Наглядовій Раді “Укроборонпрому”, Ентоні Тетер, колишній директор DARPA, цю ідею не підтримав. У інтерв’ю нашому журналу він сказав про те, що GARDA має бути незалежним агентством, що має підпорядковуватись Кабінету Міністрів. За його словами “… створення GARDA на базі КПІ є помилкою. Безумовно, КПІ – це чудовий університет, але це не те місце, куди людям зручно було б звертатися зі своїми ідеями, що можуть виглядати недостатньо опрацьованими”. А яке ваше бачення щодо місця GARDA?

— Звісно, я також був би зацікавлений в тому, щоб GARDA діяла в Україні так само, як DARPA у США — як ефективний орган державного управління, спроможний поєднати в єдиному середовищі пропозиції та ідеї вчених-винахідників з запитами розробників нової зброї. Але в нинішніх українських реаліях швидко створити ще один такий орган за наявності багатьох інших, навряд чи можливо. Тому після вивчення цього питання ми дійшли висновку, що в Україні орган державного управління, який відповідає за інноваційний розвиток, вже існує. Це Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (Діфку). Установа відноситься до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. ДІФКУ має декілька регіональних представництв по Україні. Метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання різних форм власності в рамках державної інноваційної політики. Зараз відбуваються консультації між ДК «Укроборонпром» і Діфку стосовно доповнення до регламенту діяльності ДІФКУ деяких положень з урахуванням специфіки оборонних, інноваційних проектів, які могли б підтримуватися цією державною установою.

— А звідки має здійснюватись фінансування?

— Я вважаю, що фінансування оборонних розробок має здійснюватися за багатоканальним принципом. Перше джерело – це державні кошти. Держава, через відповідні фонди, має фінансувати передові проекти, які можуть підвищувати обороноздатність країни. І це модель американської DARPA. Сподіваюсь, що такий механізм має бути закладено в діяльність Державної агенції передових оборонних проектів GARDA, яку маємо створити в Україні на базі ДІФКУ чи іншого подібного органу державного управління.

Друге джерело фінансування – це приватні інвестиційні капітали. Модель їх залучення до підтримки перспективних стартапів відпрацьована в інноваційній екосистемі Sikorsky Challenge, створеної навколо КПІ ім. горя Сікорського. Зараз вона функціонує вже в дев’яти регіонах України. Більш ніж десятирічний досвід роботи цієї екосистеми показав, що в Україні з’являється все більше приватних компаній, інвестиційних та венчурних фондів, які зацікавленні у пошуку високотехнологічних проектів, з метою інвестування в них і виведення їх на ринки. Зокрема, лише в згаданій інноваційній екосистемі за останні 10 років виведено на ринки понад 100 нових технологій із значним соціальним і економічним ефектом. Більш ніж 20% з них відноситься до воєнного і подвійного призначення. За подібною моделлю оборонні проекти можуть підтримуватися і багатьма іншими інноваційними системами, які останнім часом започатковуються і стрімко розвиваються в Україні.

— Які найбільш яскраві проекти реалізовані в рамках екосистеми Sikorsky Challenge?

— Наприклад, два наносупутники КПІ ім. Ігоря Сікорського — «Політан-1» і «Політан-2» — створені за цією моделлю і зараз працюють в космосі. У супутники здійснили інвестиції компанія Boeing, український благодійний фонд науково-технічного розвитку ім. академіка Міхалевича та Фонд Костянтина Калініна. Безпілотні літальні апарати Spectator, які зараз випускаються серійно підприємством «Меридіан» і закуповуються прикордонниками. Це також був стартап. Системи кібербезпеки, які зараз використовуються деякими силовими відомствами України, банками та великими компаніями. Також я можу назвати багато інших розробок, які пройшли через цю модель трансферу технологій і в яку вклали гроші приватні вітчизняні та іноземні інвестори.

— На завершення розмови знову повернемось до Наглядової Ради «Укроборонпрому», де ви є головою. Й досі там не заповнені усі вакансії, особливо за квотою уряду. Чи є вже рішення по новим кандидатурам?

— Зараз залишилася незаповненою ще одна вакансія за квотою Кабінету Міністрів. Ми звернулися до уряду з проханням про її заповнення фахівцем високого рівня у сфері оборонно-промислового комплексу. Цей фахівець може бути громадянином нашої країни, або іншої, дружньої до нас країни світу. Важливо, щоб ця людина мала великий досвід організації роботи в галузі безпеки та оборонно-промислового комплексу. Ми зацікавлені, аби Наглядова Рада мала високі компетенції, а її пропозиції та рекомендації ставали основою для вірних рішень з помітними позитивними результатами.

Розпитували

Валентин БАДРАК та Сергій ЗГУРЕЦЬ,

повна версія інтерв’ю буде надрукована в журналі Defense Express