Розробники наземних безпілотних платформ, як ніхто інший, розуміють важливість і необхідність впровадження новітніх технологій при здійсненні переозброєння українського війська. Тому що вони самі пройшли через організований путінським Кремлем східний фронт та добре усвідомлюють, що зберегти життя бійців на передовий є справою надзвичайно складною. Саме для цього, для збереження людей вони й створили, як кажуть самі, залізного солдата – робота. Коли ветерани війни, чи, як офіційно визначено в Україні, «учасники АТО – антитерористичної операції», розробили шестиколісний броньований апарат, оснащений великокаліберним кулеметом, відеокамерами, тепловізором і нічним прицілом, та ще й випробували його реальними бойовими діями, редакція «Оборонно-промислового кур’єру» звернулася до команди розробників. Поспілкуватися вдалося із з заступником директора КБ «Роботікс» Олексієм Бежевцем.

 

 

Пане Олексію, сьогодні у світі тема роботизованої техніки з кожним днем набирає популярності. Що саме стало поштовхом дня створення Конструкторського бюро «Роботікс»?

 

В 2015 році кілька добровольців, після повернення з війни, вирішили створити дистанційно керований стрілецький комплекс на базі крупнокаліберного кулемета 12,7. Мета була проста – оборонятися і протидіяти ворожим снайперам без ризику для життя бійця. Зрештою, виявилося, що для ефективного використання в бойових умовах (зокрема, переміщення між вогневими позиціями та перезаряджання) комплекс потребує мобільності. Відповідно, було розроблено дистанційно керовану платформу, на яку і встав вдосконалений бойовий модуль. Волонтерський проект зрештою знайшов стабільну підтримку, зібрав команду однодумців  та оформився в конструкторське бюро.

 

Розкажіть, будь ласка, про створення наземного роботизованого комплексу «Мисливець». Скільки часу пішло на створення «Мисливця», які його характеристики ви відзначаєте?

 

Зараз ми проходимо випробування вже із третім поколінням нашого робота. Фактично, останні п’ять років триває постійне тестування та вдосконалення наших розробок. Сама мобільна дистанційно-керована платформа, навіть без бойового модуля, виявилася затребуваною для виконання різноманітних завдань у військах. Це і евакуація поранених з поля бою, і транспортер для  різноманітного приладдя і БК (200 кг і вище). Цієї зими платформа застосовувалася (в режимі дослідної експлуатації) для транспортування важкого облаштування на вогневі позиції під обстрілом. Відзначимо, що Мисливець є практично безшумним (через застосування виключно електричних двигунів) та не залишає теплового сліду. Встановлена наразі система керування дозволяє оператору впевнено керувати роботом на відстані до 2х кілометрів, задавати 5 різних швидкостей руху (до 8 км/год), з запасом ходу до 15 км на одній зарядці. В режимі спостереження (в т.ч. з тепловізійною камерою) робот може цілодобово моніторити сектор без підзарядки 2-3 доби.  Важливим є надання роботу максимальної автономності, застосування штучного інтелекту для визначення та обминання перешкод, розпізнавання та ідентифікація різних образів, тощо. Ми досить добре просунулися в цьому напрямку. Основними перевагами використання бойових роботів є їх широкі можливості застосування (варіативність модифікацій та оснащення) та суттєве зменшення ризиків втрат особового складу, який віддаляється від зони ураження чи перебуває в укритті.

 

 

 

Як може розвиватися ваш «Мисливець», що для цього потрібно? Яка загалом стратегія подальшого розвитку цієї тематики? Чи реально запровадити державно-приватне партнерство у цій сфері?

 

Передусім, ефективне, постійне та системне використання роботів можливе лише за умов формування у ЗСУ спеціалізованих підрозділів. Ці новітні технології потребують кардинально нових підходів, в т.ч. щодо тактики їх застосування. В складі таких підрозділів обов’язково повинні бути спеціально підготовлені оператори та техніки, на перших порах впровадження – також представники розробника.

При цьому концепція застосування безекіпажних комплексів передбачає повноцінну роботу спеціалізованих підрозділів роботів у складі:

• розвідувальних наземних та авіа комплексів;
• розвідувально-штурмових авіа комплексів;
• оборонно-штурмових наземних комплексів, серед яких роботи оснащені кулеметами, автоматичними гранатометами, мінометами, ПТУРами, 30мм гарматами;
• транспортерів;
• медичних роботів — евакуаторів;
• саперних роботів;
• наземних роботів розвідки та РЕБ.

Такі підрозділи будуть в змозі ефективно контролювати визначені позиції, а також проводити ефективні штурмові дії. ТОВ КБР вже розробляє увесь перелік можливих модифікацій роботів на базі власної роботизованої платформи.

Вважаю, що стратегічно маємо взяти курс на максимальну роботизацію українських збройних сил. Роботи – це не нова іграшка військових, а безальтернативний шлях розвитку сучасної армії. І приклади приголомшливо успішного застосування ударних турецьких безпілотників в Сирії безумовно це доводять. Використання бойових роботів передбачає їх постійну присутність на визначених позиціях, а операторів та техніків – поза зоною активних бойових дій, у безпечному місці. За таких умов ризики втрати особового складу наближаються до нуля, а ефективність ураження ворога зростає в рази. Це і є новою парадигмою сучасної війни.

Звісно, повноцінна реалізація такої стратегії є державною справою. При цьому, саме приватні розробки є наразі провідними (інших в Україні просто немає). Для постійного розвитку і вдосконалення цих розробок, їх взяття на озброєння та ефективного застосування для оборони України, треба і стабільне фінансування, і створення нових виробничих баз, розробка програмного забезпечення, навчання особового складу тощо. Тож альтернативи державно-приватному партнерству в цій царині просто немає.

 

 

Яка можлива тактика застосування бойових роботів в умовах сучасної війни? Наприклад, в умовах бойових дій на сході України, де лінія фронту є фактично сталою?

Припустимо, маємо підрозділ  роботів у складі (перспективна версія):

• 6 авіа дронів розвідки та 6 одиниць штурмових авіа дронів (літаки та коптери);
• 6 стаціонарних веж (що зводяться в рамках 1 години) 25-30 метрів заввишки, які розміщені з кроком 1000 метрів по фронту лінії зіткнення (оснащені роботизованою оптикою, в т.ч. тепловізійною, що надає змогу ідентифікувати людину з відстані не менш як 2500 м);
• 18-24 роботів із кулеметами калібру 7,62;
• 15-18 роботів із кулеметами калібру 12,7;
• 12 роботів із автоматичними гранатометами;
• 12-15 роботів із ПТРК;
• 12 роботів із гарматами калібром 30 мм;

В тилу, звичайно, займають позиції артилерійські підрозділи великих калібрів.

Такий підрозділ роботів може розгортатися та ефективно здійснювати оборону на фронті від 3 до 6 км, залежно від особливостей місцевості. Усі спостережні вежі розгорнуті, третина роботів несе бойове чергування, третина на обслуговувані (поточний ремонт, підживлення, заміна б\к та ін.), остання третина в резерві в стані повної готовності. Уся відео, аудіо та РЕБ інформація, паралельно від операторів, збирається та опрацьовується у штабі в тилу. Штаб виробляє загальні директиви та не втручається в поточну діяльність операторів підрозділу бойових роботів (ПБР).

Перехресна інформація з веж та безпілотних літальних апаратів зведе нанівець усі намагання противника перетнути умовну лінію розмежування непоміченим.

У разі спроб противника вести агресивні дії наступального характеру, професійні оператори ПБР, враховуючи свої переваги, знешкоджують сили противника із захищеного місця. Оператори ПБР, по мірі закінчення боєкомплектів роботів, проводять поступову ротацію, підтримуючи кількість боєздатних роботів по фронту, що необхідна для надійного перекриття усіх зон відповідальності. У разі необхідності підтягується резерв. У разі масованих артобстрілів з боку противника, спрямованих на знищення ПБР, підключається власна артилерія та реактивні підрозділи, які знаходяться на другій лінії оборони на підготовлених закритих позиціях. Останні мають знищити арт-позиції ворога, який себе викрив.

Не дивлячись на «залізний характер» ПБР, у разі пошкоджень окремих роботів, їх змінюють на нові або ті, що були в резерві чи в сервісних центрах. При цьому, виведення з ладу роботів в порівнянні з ураженням особового складу є для ворога завданням значно складнішим, потребує набагато більших ресурсів та концентрації вогневої потужності на вузькій ділянці фронту.

Окремо слід розглядати питання щодо застосування ПБР у наступальних операціях по відновлення суверенітету України. У цьому випадку тактика застосування роботів буде інша. Після артилерійської підготовки (де це можливо і доцільно) головне навантаження наступу припаде на роботів оснащених ПТРК, гарматами 30 мм та гранатометами. Роботи, оснащені кулеметами калібром 12,7 мм та 7,62 мм, будуть здебільшого виконувати функцію прикриття.

Звісно, це перспективне бачення підходів до застосування роботів, що потребує подальшого допрацювання та, зрештою зведення у набір спеціальних тактик застосування для різних умов, керівництв з експлуатації та обслуговування окремих модифікацій роботів, впровадження спеціального інтерактивного курсу підготовки операторів та техніків ПБР. Самі такі підрозділи мають бути окремо впровадженні в ЗСУ. Така відповідь України на агресивні дії наявних та потенційних ворогів була б прикладом асиметричної відповіді щодо стримування агресії, та могла б зрештою змінити баланс сил.

 

 

Чи цікавою для Конструкторського бюро «Роботікс» може бути ідея введення форвардних контрактів, коли Міноборони або інший замовник укладає контракт на закупівлю певної партії продукції – під зобов’язання розробника досягти визначених характеристик за власні ресурси? Або які інші можуть бути умови співробітництва КБ з державою?

 

Ми готові до будь-яких варіантів налагодження взаємодії з державою. Наше першочергове завдання – забезпечити армію сучасними роботизованими системами, що швидко виведе  нашу обороноздатність на якісно інший рівень. Звісно, розробка сучасних систем  — недешеве задоволення. Нам треба обігові кошти на конструкторські роботи, на тестування, на вдосконалення. Нам треба капіталовкладення на розвиток виробничої бази, підготовку ремонтної та сервісної бази, навчання операторів та техніків. Ми очікуємо, що держава оцінить потенціал цих технологій та через існуючі – чи можливо, нові правові механізми – забезпечить нам можливість імплементувати нові технології в сучасну українську армію. Замовлення на розробку нової техніки, з виділенням на це коштів? Так, варіант. Контракт на виробництво та поставку партії роботів, під певні ТТХ, з авансуванням хоча б 50%? Теж варіант. Ми готові до співпраці. Важливо, на мій погляд, щоб при оформленні відносин між Замовником та Виконавцем була передбачена та чітко визначена відповідальність сторін.

 

 

Чи немає у планах КБ створити у майбутньому власне дрібносерійне виробництво за прикладом ДККБ «Луч» та ХКБМ?

 

Цей варіант розглядається нами як один з цілком можливих. Звісно, у партнерстві з потужним українським або закордонним виробництвом проект може рухатися значно швидше. І такі переговори наразі тривають.

 

 

Чи готове підприємство конкурувати у розробках із іноземними компаніями за схожою номенклатурою продукції? Чи актуальним є отримання ліцензії на торгівлю КБ «Роботікс» продукцією (технологіями або виробами) без спецекспортерів?

 

У нас цілий ряд унікальних винаходів та ноу-хау. На 100% своє програмне забезпечення. Високоточний вогневий модуль. І десятки тестувань в бойових умовах, на виконання тактичних завдань наших підрозділів на Донбасі. За п’ять років накопичено унікальний практичний досвід, що зрештою призвід до десятків удосконалень нашого роботу. Тільки практика є мірилом ефективності. У нас практики вистачає, і вона доводить що ми – ефективні. Тож конкуренції ми не боїмося, більше того – ми її прагнемо.

Щодо ліцензування, яке б дозволило нам постачати нашу продукцію за кордон – так, отримання такої ліцензії є актуальним питанням, і у нас це в планах.

 

Яка, на вашу думку, потреба України в поставках вашої продукції?

 

Потреба величезна. Ми це бачення сформували  в прямому сенсі в окопах, втрачаючи побратимів. Є кілька можливих сценаріїв розвитку подій. При песимістичному сценарії протягом наступних 5 років Україна зможе взяти на озброєння та ефективно застосовувати 150-400 одиниць різних роботизованих наземних комплексів (транспортних платформ, бойових роботів з різною зброєю, саперних та медичних роботів тощо). При оптимістичному сценарії, у разі концептуального сприйняття моделі роботизації армії на державному рівні, масштаби роботизації ЗСУ будуть вимірюватися в тисячах одиниць.

 

 

Які ви бачите шляхи вирішення питання ціноутворення на продукцію оборонного призначення?

 

Коли держава намагається контролювати, як, де, і на що ти витрачаєш кожну копійку при виробництві продукції – це вбиває будь-який бізнес. Ніхто не рахує сотні тисяч робочих годин на розробку нового інноваційного продукту. Мільйони вкладених приватних коштів. Рахується лише собівартість кінцевої одиниці продукції, на яку нараховуються смішні відсотки рентабельності. Так бути точно не повинно. Можна застосовувати різні підходи, окрім хіба що «совкового». Наприклад, оголошувати конкурси, впроваджувати тендерні закупівлі, застосовувати переговорні процедури… Залучати до тендерів компанії з усього світу, під зрозумілі і чіткі технічні вимоги. І робити це на стадії розробки продукту, під тактико-технічні вимоги.