Оцінка стратегічної підтримки Росії з боку Північної Кореї у війні проти України
Автор: Гарасимик Андрій
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року стало головним каталізатором розвитку відносин між Москвою та Пхеньяном, яке переросло у стратегічне партнерство та завершилося укладенням формального військового союзу. Після розпаду СРСР відносини між РФ та КНДР значно охололи та характеризувались ситуативністю. Однак вторгнення 2022 року та подальша міжнародна ізоляція створили для Росії стратегічний імператив: гостру потребу у величезній кількості конвенційних боєприпасів для ведення затяжної війни на виснаження. Цю потребу могла задовольнити КНДР.
Ключові етапи формування альянсу
Зближення двох режимів відбувалося поетапно, через низку ключових зустрічей на найвищому рівні, що заклали основу для повномасштабної співпраці.
Саміт у вересні 2023 року. Візит Кім Чен Ина на Далекий Схід Росії став поворотною точкою. Хоча жодних публічних угод оголошено не було, відвідування лідера КНДР космодрому «Східний», авіаційних заводів, що виробляють винищувачі, та об’єктів Тихоокеанського флоту, недвозначно вказував на військовий фокус переговорів. Цей саміт заклав практичну основу для масових поставок зброї, які, за даними американської розвідки, почалися ще до самого візиту.[1]
Саміт у червні 2024 року. Візит у відповідь Володимира Путіна до Пхеньяна став знаковою подією, що формалізувала альянс. Ключовим результатом стало підписання Договору про всеосяжне стратегічне партнерство, ратифікований у листопаді 2024 року. Найважливішим елементом договору є положення про взаємну оборону. Стаття 4 договору прямо зобов’язує сторони надавати одна одній допомогу в разі нападу. У ній зазначено, що якщо одна зі сторін «опиниться у стані війни», інша «негайно надасть військову та іншу допомогу всіма наявними в її розпорядженні засобами».[2]
Формалізація цього альянсу свідчить про фундаментальний зсув у геополітичній стратегії Росії. Кремль активно розпочав розбудову блоку із країнами-ревізіоністами. Відповідно укладення договору про взаємну оборону з КНДР є стратегічним розворотом у політиці РФ для побудови паралельної структури, очолюваної США.
Військовий вимір співпраці
Військовий внесок КНДР був стратегічно життєво важливим для здатності Росії підтримувати високоінтенсивні бойові операції. Ця підтримка еволюціонувала від постачання матеріальних засобів до прямого втручання іноземних військ у конфлікт.
Обсяг переданих боєприпасів є колосальним. За різними оцінками, з кінця 2023 року КНДР поставила Росії від понад 4 до 8 мільйонів артилерійських снарядів та ракет. Ця підтримка була охарактеризована як «стратегічно життєво важлива». У певні періоди північнокорейські боєприпаси могли становити від 40% до 70% від загальної кількості снарядів, що використовувалися російськими артилерійськими підрозділами.[3] Поставки включали вкрай необхідні 152-мм та 122-мм артилерійські снаряди, 120-мм мінометні міни та 122-мм ракети для реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Окрім цього Пхеньян надав Москві значну кількість балістичних ракет. Задокументовано передачу щонайменше 148 балістичних ракет малої дальності KN-23 (Hwasong-11Ga) та KN-24 (Hwasong-11Na), а також понад 140 ракет серії Hwasong-11. Ракети KN-23, оснащені боєголовками вагою до однієї тонни, є потужнішими за російські аналоги. Поставки не обмежуються снарядами та ракетами. КНДР також надала Росії РСЗВ, далекобійну артилерію та протитанкові ракети, зокрема Bulsae-4.[4]
Незважаючи на величезні обсяги, якість північнокорейських боєприпасів часто є низькою. Українські джерела повідомляють, що близько половини балістичних ракет КНДР виходять з ладу, втрачаючи траєкторію та вибухаючи в повітрі, а артилерійські снаряди також часто виявляються дефектними. Це вказує на те, що Росія зробила свідомий вибір на користь кількості, а не якості, щоб підтримувати високу щільність вогню.
Північнокорейський експедиційний корпус
Найбільш тривожним аспектом співпраці стала пряма участь північнокорейських військових у війні. З кінця 2024 року до Росії було направлено експедиційний корпус, загальна чисельність якого оцінюється від 12 000 до 15 000 військовослужбовців. Розгортання відбувалося поетапно, починаючи з військових інженерів та сил спеціального призначення, з планами подальшого нарощування контингенту.
Північнокорейські війська не просто проходять підготовку, а беруть активну участь у бойових діях. Вони переважно використовувались на курському напрямку. Їхні завдання включають підтримку російської артилерії за допомогою розвідувальних безпілотників та безпосередню участь у наземних атаках.[5]
Розгортання північнокорейських військ є не лише спробою компенсувати втрати російської армії. Це стратегічний крок, що має глибокі наслідки. Для КНДР, армія якої не брала участі у великих конфліктах з часів Корейської війни 1950-х років, це унікальна можливість. Участь в умовах сучасної високоінтенсивної війни дозволяє Корейській народній армії отримати безцінний досвід бойових дій проти сил, навчених та оснащених за стандартами НАТО. Таким чином, війна в Україні опосередковано сприяє модернізації та загартуванню північнокорейської армії, що є значним дестабілізуючим фактором для безпеки у Північно-Східній Азії.
Дипломатичне та політичне зближення
На міжнародній арені два режими демонструють повну узгодженість дій, що служить легітимізації їхніх кроків та посиленню спільного антизахідного наративу. КНДР є однією з небагатьох країн, яка послідовно голосує разом з Росією проти всіх резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, що засуджують вторгнення в Україну та вимагають виведення російських військ. Зокрема ще в липні 2022 року КНДР офіційно визнала «незалежність» окупованих Росією територій у Донецькій та Луганській областях. Ця непохитна підтримка різко контрастує з позицією навіть найближчих партнерів Росії, таких як Китай, який часто утримується. В обмін на цю лояльність Росія використовує своє право вето в Раді Безпеки ООН для захисту КНДР. Ключовим прикладом є вето Росії в березні 2024 року, яке призвело до розпуску Групи експертів ООН, відповідальної за моніторинг санкцій проти Північної Кореї.[6]
Зокрема обидва режими просувають єдину пропагандистську лінію, зображуючи війну як оборонну боротьбу проти західного «імперіалізму». Україна в цій риториці постає як «знаряддя» в руках Заходу, що прагне зруйнувати суверенітет Росії. Цей наратив використовується для виправдання їхньої військової співпраці як перед внутрішньою, так і перед міжнародною аудиторією, створюючи ідеологічне підґрунтя для їхнього альянсу.
Гарасимик Андрій,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
їхнього альянсу.
[1]
[1] McCurry J. Putin and Kim Jong-un exchange rifles as North Korean leader continues Russia tour. The Guardian. 15.09.2023. URL: https://www.theguardian.com/world/2023/sep/15/vladimir-putin-kim-jong-un-meeting-weapons-rifle-glove-space-suit-gifts
[2]
[2] Путін пропонує Держдумі РФ ратифікувати договір про партнерство з КНДР, який передбачає «військову допомогу». Радіо Свобода. 14.10.2024. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-putin-kndr-vijskova-dopomoha/33158451.html
[3]
[3] Північна Корея поставила Росії від 4 до 6 млн снарядів – розслідування Reuters. Українська правда. 16.04.2025. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2025/04/16/7507776/
[4]
[4] How North Korea arms Russia in Ukraine war. The Guardian. 25.04.2025. URL: https://www.theguardian.com/world/2025/apr/25/how-north-korea-arms-russia-in-ukraine-war
[5]
[5] РФ залучає підрозділи військ КНДР для підтримки операцій на Сумщині – Генштаб ЗСУ. Радіо Свобода. 16.10.2025. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-henshtab-zsu-rosia-kndr/33561685.html
[6]
[6] Коментар МЗС України щодо ветування Росією проєкту резолюції Ради Безпеки ООН щодо продовження мандату Групи експертів санкційного Комітету 1718 (КНДР). Міністерство закордонних справ України. 28.03.2024. URL: https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-ukrayini-shchodo-vetuvannya-rosiyeyu-proyektu-rezolyuciyi-radi-bezpeki-oon-shchodo-prodovzhennya-mandatu-grupi-ekspertiv-sankcijnogo-komitetu-1718-kndr