КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ПЕРЕОЗБРОЄННЯ БІЛОРУСІ. Частина 1

Росія і Білорусь є тісними партнерами в економічній, політичній і військовій сферах. Росія та інші пострадянські держави представляють для Білорусі вкрай важливий ринок збуту продукції та джерело сировини. На думку експертів, значне економічне зростання Білорусі в 2004-2006 роках багато у чому був пов’язаний з її особливими відносинами з Росією. Росія і Білорусь є членами-співзасновниками Союзної держави, Митного і Євразійського економічного союзу, а також здійснюють військове і військово-технічне співробітництво в рамках ОДКБ (на території Білорусії розташований ряд російських військових об’єктів). Незважаючи на тісну інтеграцію, у відносинах між країнами періодично виникають ускладнення[1].

Правову базу російсько-білоруських відносин становлять понад 160 міждержавних і міжурядових договорів і угод. Багатосторонні угоди про співпрацю пов’язують  країни також в рамках СНД, ОДКБ і ЄАЕС.

Білорусь — стратегічний союзник Росії. Це закріплено і у Концепції зовнішньої політики Російської Федерації, де у якості одного з регіональних пріоритетів підтверджено курс на розширення стратегічної взаємодії з Білоруссю у рамках Союзної держави з метою розвитку інтеграційних процесів у всіх сферах, а також поглиблення і розширення інтеграції між країнами в рамках Євразійського економічного союзу.

Свідченням пріоритетного для Росії характеру відносин з Білорусією є висока динамічність двосторонніх контактів на найвищому рівні.

 

Вплив РФ на політику переозброєння Білорусі

 

Росія досить часто впливає через власні проекти у Європі[2]. Зокрема, Президент Білорусі Олександр Лукашенко і президент Сербії Олександр Вучич у березні 2018 року підійшли до укладання договору про закупівлю Белградом у Мінська зенітних ракетних комплексів С-300 і багатоцільових винищувачів МіГ-29. Сума очікуваного угоди не називалася, проте, за даними джерел, Білорусь готова поставити озброєння Сербії «на умовах, набагато більш приємних, ніж ринкові».

Сербський аналітик, військовий кореспондент і оглядач Мирослав Лазанскій підтвердив дану інформацію і зазначив, що закупівля такого озброєння матиме велике значення для Сербії. «Це просто чудова новина. Дана поставка буде мати для нас величезне значення. Що стосується МіГів, то я особисто чув, що це будуть чотири одномісних і два двомісних літака. С-300 надійдуть до нас вже модернізовані, і модернізація буде здійснена російською фірмою », — сказав він. Винищувачі МіГ-29, за словами Лазанского, Сербії після закупівлі належить модернізувати самостійно, щоб довести літаки до рівня тих, що вже є на озброєнні ВПС країни.

Варто думати, що це чудова новина не тільки для Сербії. Логічно було б припустити, що продаж «своїх» С-300 за ціною «нижче ринкової» обіцяє білорусам можливість отримати від Росії взамін новенькі С-400. Тому як на увазі економічної ситуації в країні Мінськ навряд чи готовий до настільки щедрих подарунків, нехай і братньому, сербському народу.

Можна було б припустити, що Білорусь робить знижку сербам за рахунок модернізації техніки на своїх підприємствах, але, як стверджує згаданий Мирослав Лазанский, вся техніка, яку передбачається продати Белграду пройде модернізацію на російських і сербських підприємствах. Тому очевидно, що угода з Белградом є лише частиною угоди Мінська з Москвою на постачання нових зразків озброєння.

 

РФ суттєво впливає через модернізацію раніше поставлених винищувачів Су-30К. Контракт на проведення капітального ремонту та модернізацію 12 російських винищувачів Су-30К заплановано виконати навесні 2018 року. Повідомлення Інтерфакс-АВН посилається на директора 558-го авіаційного ремонтного заводу (м.Барановичі, Білорусь) Павла Пінігіна (05.12.2017). «Поставки замовнику пройшли ремонт і модернізацію винищувачів ведеться невеликими партіями по кілька машин в кожній. Завершити виконання контракту планується навесні 2018 року», — сказав П.Пінігін. За його словами, паралельно з проведенням ремонту і модернізації літаків було організовано навчання спеціалістів замовника. «У ході модернізації винищувачі оснащуються додатковими багатофункціональними індикаторами. Практично все нове обладнання, необхідне для модернізації літаків, поставляється з Росії», — сказав П.Пінігін.

При цьому Москва не виключає здійснення й нових поставок списаних літаків до Білорусії[3]. В Білорусь, ймовірно, будуть поставлені російські беушні літаки — на них розраховує підконтрольне Кремлю держава. Таку інформацію надали білоруські ЗМІ (24.11.2017). Згідно зі статтею, авіація білоруських ВПС і військ ППО вимагає поповнення новими літаками. «І якщо з винищувачами все більш менш нормально — існуючі МіГ-29 разом з запланованими до закупівлі Су-30 у змозі забезпечити виконання завдань по знищенню повітряного противника, то з бомбардувальної і штурмової авіації все значно складніше», — сказано в матеріалі білоруського автора.

Нові ударні літаки і вертольоти для білоруського військового бюджету поки що не по кишені. Варіант поповнення авіації ВПС і Військ ППО Білорусі існує — авіація російських ВКС активно поповнюється новими машинами, замінюючи при цьому старі літаки. — заявив автор статті. Якщо темпи поставок в російські стройові частини нових багатофункціональних винищувачів-бомбардувальників Су-34 збережуться, то вже до 2020 року вони цілком можуть замінити старі Су-24 (М, М2, МР). Але багато з цих, що підлягають списанню, літаків ще збережуть достатній ресурс з планера та двигунів, який можна активно використовувати ще як мінімум років десять. Як раз за рахунок поставки модернізованих бомбардувальників Су-24 (М, М2, МР), штурмовиків Су-25 СМ, а також вертольотів Мі-24 можна врятувати ударну авіацію білоруських ВПС і військ ППО.

Загалом, слід зазначити, що Кремль завершив формування російсько-білоруської регіональної угруповання військ[4]. Угода між урядами Білорусі та Російської Федерації про спільне технічне забезпечення регіонального угруповання військ двох держав вже вступила у силу в Білорусі. Про це позначено у документі, опублікованому 1 грудня 2017 р. на національному правовому інтернет-порталі Республіки Білорусь. Так, міжурядова угода між Білоруссю і РФ було підписано 2 листопада 2016 року і затверджена урядом Білорусі 21 березня 2017 року. Воно регулює питання взаємодії ВС Білорусі і РФ при організації спільного технічного забезпечення регіонального угруповання військ. Технічне забезпечення регіонального угруповання військ здійснюється силами і засобами двох держав «в інтересах своїх національних частин регіонального угруповання військ, а при необхідності — в інтересах усіх військ, які входять до складу угруповання», йдеться в документі.

«Дообеспеченіе озброєнням і військовою технікою, іншими матеріальними засобами білоруської частини регіонального угруповання військ організовується Міністерством оборони РФ в узгоджених обсягах за рахунок наявних запасів ВС РФ в період наростання військової загрози Союзної держави і у воєнний час», — наголошується в угоді. У ньому також говориться, що в період безпосередньої загрози агресії запаси озброєння і військової техніки та інших матеріальних засобів, призначені для російської частини регіонального угруповання військ, можуть переміщатися на стаціонарну матеріально-технічну базу ЗС Білорусі.

Білорусько-російська угода про спільне технічне забезпечення регіонального угруповання військ укладена на п’ять років і буде автоматично продовжуватися на наступні п’ятирічні періоди за відсутності заперечень однієї зі сторін.

ДАЛІ БУДЕ…

[1]https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE-%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F

 

[2] http://www.belvpo.com/ru/materials/analytics

 

[3] http://opk.com.ua/%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE-%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%82-%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2/

 

[4] http://opk.com.ua/%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8C-%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BB-%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9/

 

Дмитро Бадрак,

Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння

Поделиться публикацией