Вісім років війни на Донбасі хоч і загартували армію та змусили українців позбутися приманного їм до війни пацифізму, але не зробили державу безпечнішою. Це вимагає збільшення уваги до Збройних сил України.
Про це директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак написав у статті для LB.UA.
Експерт, зокрема, запропонував військово-політичному керівництву України здійснити низку кроків, спрямованих на розвиток армії.
А саме, створити чіткий план розвитку ЗСУ, який буде інтегрований у загальний план розвитку оборонного потенціалу, з територіальною обороною, системою новітніх технології, автоматизацією та роботизацією, реалістичною ракетною програмою. Це не легко та потребує непопулярних рішень.
«Наприклад, якщо немає коштів на переозброєння, без якого, відповідно, неможливе скорочення чисельності ЗСУ, слід позбавити Міноборони невластивих функцій та майна, яке не пов’язане із підготовкою армії до ведення війни. Як пов’язаний із підготовкою армії до ведення війни готель «Козацький» на Майдані Незалежності? Та ще близько сотні підприємств військового відомства?
Або чи існує у кого-небудь чітке й обґрунтоване переконання, що усі 46 тис. не-військовослужбовців, тобто допоміжного персоналу для підготовки ЗСУ до війни справді потрібні? Ще у 2018-2019 роках ЦДАКР провів дослідження, в якому дійшов висновку не тільки можливості, але й необхідності скорочення цього персоналу щонайменше вдвічі, з докорінною реформою військової освіти та багатьох інших логістичних ділянок. Наприклад, наявність у Міноборони функції забезпечення житлом військових не тільки не вирішує проблему, але й створює привабливі умови для корупції».
В. Бадрак написав також наступне:
«Разом із залученими фахівцями представники ЦДАКР дійшли висновку, що такого майна у військового відомства є на приблизно на 1 млрд доларів (тобто річний бюджет переозброєння), – його цілком можна реалізувати і спрямувати на розвиток ЗСУ, зокрема на переозброєння. А це, свою чергу дозволить реалізувати другий пункт реформи.
Друге – створити реалістичну програму створення професійної армії України. ЦДАКР, враховуючи наявність близько 300 тисяч ветеранів нинішньої війни, бачить можливість реалізації п’ятирічної програми, спрямованої на досягнення істотних змін у «циклі життєдіяльності» солдата, сержанта й офіцера – від мотивації та підготовки до виходу на пенсію. Така програма включала б розробку нормативно-правової бази та введенням рішень в дію указами глави держави.
Першочергові трансформації передбачатимуть зміну системи кадрового забезпечення з акцентом на конкурс – це дозволить військовому будь-якого рівня планувати свою кар’єру. Це також передбачає й нову форму контрактів – від контрактників перших трьох років служби до офіцерів. Як визначав ЦДАКР ще наприкінці 2018 року, очікувана чисельність ЗСУ на кінець п’ятого року реформування ЗСУ може становити 208 тис. чоловік (із яких 180 тис. військовослужбовців професійних ЗСУ і 28 тис. працівників ЗСУ у статусі держслужбовців). З передбаченою можливістю скорочення ЗСУ надалі, за рахунок якісного переозброєння та у випадку припинення (заморожування) Росією війни, впродовж наступних 3-4 років до 196 тис. чоловік (172 і 24 тис., відповідно). Це не фантазії, а реалістична можливість, якщо реалізовуватиметься реформа з урахуванням оперативного переозброєння та активного розвитку Військ територіальної оборони. Три роки, що минули з часів проведення цього дослідження, лише підтверджують необхідність такого шляху.
Третє – активізація низки розробок в інтересах ЗСУ та закупівля для армії тактичних платформ. Ціла низка таких вагомих розробок нині буксує – передусім внаслідок дивної системи відносин між замовником у особі Міноборони та виконавцями, якими є підприємства ОПК. Серед системних проблем далеко не тільки сумнозвісні розрахунково-калькуляційні матеріали (РКМ) та неможливість для підприємств планувати свій розвиток (через відсутність прозорих планів Міноборони щодо закупівлі, реалізації оголошених конкурсів та занижених норм прибутків – так звана система «1-20», коли дозволяється 1% прибутку на закуплені комплектуючі та 20% — на роботи). Це створює нерівні умові з іноземними компаніями, і чимало підприємств йдуть з українського ринку та відмовляються працювати в інтересах ЗСУ.
Але інколи є й штучне гальмування. Наприклад, РСЗВ «Вільха-М» (із дальністю високоточного залпу 110-130 км) мала бути прийнята на озброєння у першому кварталі 2021 року, а до кінця цього року ВМСУ могли отримати перший дивізіон берегових ракетних комплексів «Нептун». Також за певних умов в ЗСУ до кінця 2021 року могли б з’явитися прийняті на озброєння самохідний міномет «Смерека», САУ «Богдана» та наземний роботизований комплекс РСВК-М «Мисливець». А також низка номенклатури боєприпасів».