Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект» — український розробник і виробник газових турбін морського і загальнопромислового застосування. До складу комплексу входять Центр науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і серійне виробництво. Підприємство входить до складу ДК «Укроборонпром». Його науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи ведуться на підприємстві в трьох підрозділах: в конструкторському та науково-дослідному відділеннях і  на дослідному виробництві. Нові проекти, розроблені в конструкторському відділенні, проходять попередні випробування на спеціальних стендах науково-дослідного відділення. На випробувальній станції проводяться всі види випробувань дослідних і серійних виробів при повному навантаженні на рідкому паливі та природному газі. При  цьому команда розробників НВК визнана однією з кращих в світовому газотурбобудуванні. Серійне виробництво  має всі необхідні виробничі підрозділи, лабораторії, обладнання та технології для виготовлення продукції. Крім механічних цехів, підприємство має високоточне ливарне виробництво, обладнання для кування і штампування, електронно-променевого зварювання і лазерного різання.

У контексті оборонно-промислової реформи редакція агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» звернулася до гендиректора ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «ЗОРЯ»–«МАШПРОЕКТ» Денисом Гордієнком.

 

Денисе Геннадійовичу, НВКГ «Зоря»-«Машпроект» — одне з найуспішніших підприємств ДК «Укроборонпром». Тому хотілося б почати з питання участі  підприємства у державному оборонному замовленні. Чи воно є, як ви оцінюєте його рівень? Чи вчасно укладено контракти на цей рік, і чи планується його виконання (у якому обсязі)?

Так, дійсно, «Зоря»-«Машпроект» – одне з найбільших та успішніших підприємств концерну, але, на жаль, не завдяки державному оборонному замовленню. У 2019-2020 роках ми не брали участі у ДОЗі через відсутність потреб у нашій продукції та послугах з боку українських ВМС. Якщо говорити про основних замовників сьогодні, то це флоти інших держав, насамперед Індії, Китаю та В’єтнаму, та об’єкти енергетичної інфраструктури, такі як газотранспортні системи або газові електро- та теплоелектростанції переважно в Україні та колишніх республіках СРСР.

Ми активно співпрацюємо з оператором ГТС України щодо реконструкції нашої газотранспортної системи, активно просуваємо проекти зі створення високоманеврових потужностей для національних електромереж на базі своїх газотурбінних технологій. Тому ми бачимо нашу місію в укріпленні суверенітету України не тільки через забезпечення армії та флоту якісними озброєннями, але й через зміцнення її енергетичної незалежності.

Які основні фінансові та виробничі показники роботи підприємства у третьому кварталі та за підсумками дев’ять місяців поточного року?

Я дуже задоволений результатом роботи колективу у цьому році. За минулі 9 місяців ми на 100% виконали свої контрактні зобов’язання перед покупцями та, незважаючи на карантинні обмеження, покращили показники виробничої собівартості та адміністративних витрат.

Реалізація продукції за 9 місяців 2020року склала 2,32 млрд. грн., що майже на 13% перевищує аналогічний показник минулого року, а результат операційної діяльності за EBITDA збільшений у 10,5 разів до 957 млн грн. Основними ринками в 2020 році для нас стали Індія та Китай.

Ми виконали усі умови колективного договору, у тому числі із підвищення заробітних плат, жодного разу не допустили несвоєчасних виплат працівникам або затримки відрахувань податків та зборів. Нам вдалося прискорити темпи дослідно-випробувальних робіт проекту створення нової лінійки двигунів потужністю 32МВт. Також ми провели масштабну реорганізацію адміністративних служб підприємства, частково оновили наявну комп’ютерну техніку та програмне забезпечення, покращили стандарти роботи закладів соціальної сфери. Крім того, враховуючи ситуацію із коронавірусом, ми активно долучилися до боротьби із пандемією – постачаємо кисень до медичних закладів області, допомогли з облаштуванням киснепроводів у лікарнях.

 

На який рівень державного оборонного замовлення розраховуєте у 2021 році. Чи очікуєте позитивних змін у зв’язку із ухваленням ЗУ «Про оборонні закупівлі»?

Наступного року ми розраховуємо на участь у реконструкції флагмана українських ВМС — фрегата «Гетьман Сагайдачний» — у частині капітального ремонту енергетичної установки. Його вартість може скласти 80-100 млн грн, в залежності від технічного завдання.

Також ми з великим інтересом очікуємо на рішення колегії Міністерства оборони щодо подальшої долі корвету проекту 58250. У разі продовження фінансування виробництва енергетичної установки на нашому підприємстві  ми можемо розраховувати на близько 200 млн грн з цієї програми, але судячи з інформації в медіа, вірогідність такого перебігу подій не дуже висока.

Тобто загальна доля підприємства у державному оборонному замовленні 2021 року може сягнути від 100 до 300 млн грн. Ми зараз розраховуємо на консервативний сценарій.

Щодо закону «Про оборонні закупівлі», звичайно, слід відзначити такі позитивні зміни, як продовженні горизонту планування до 3-х років (хоча в кораблебудуванні існують довші цикли виробництва), покращення прозорості процесу, введення концепції життєвого циклу продукції. Звісно, ми з великим інтересом чекаємо на підзаконні акти та інструкції щодо встановлення граничних значень рентабельності та спрощення процедур РКМ. Маємо надію, що вони зменшать обсяги непродуктивної праці та знівелюють обмеження для українських виробників, яких не існує для зарубіжних конкурентів.

Яка продукція НВКГ «Зоря»-«Машпроект» розробляється? Які напрямки конструкторських робіт і плани розвитку підприємства? Чи здійснюються такі розробки за обігові кошти, чи є замовлення у вигляді дослідно-конструкторських робіт?

Зараз на фінальній стадії розробки знаходиться серія двигунів потужністю 32МВт для енергетики та флоту. Наприкінці 2021 року плануємо перейти до дослідно-промислової експлуатації.

Маємо кілька перспективних проектів із іноземними партнерами щодо використання альтернативних видів палива, а саме палив біологічного походження та водню.

Конструктори підприємства також активно працюють над впровадженням у виробництво адитивних технологій, системами збору та аналізу експлуатаційних даних через віддалений моніторинг, а також іншими цифровими рішеннями.

Також спільно з колегами по концерну «Укроборонпром» – державним підприємством «Дослідно-проектний центр кораблебудування» – ми працюємо над новими комбінованими силовими установками, у тому числі, сучасною системою IEP (Integrated Electric Plant) для військових кораблів та цивільних суден.

 

Ми постійно працюємо над покращенням характеристик існуючих двигунів через впровадження нових матеріалів, конструкційні зміни, удосконалення систем управління. Тобто потреби у фінансуванні розробок та конструкторських робіт величезні і ми змушені пріоритезувати їх у відповідності до обсягу обігових коштів. Оскільки всі розробки підприємство фінансує самостійно — саме залучення капіталу на розвиток є вирішальним фактором успіху «Зорі»-«Машпроект» у майбутньому.

Чи фінансує держава якісь розробки підприємства з бюджетних коштів? Що саме? Які успіхи? 

Наразі ми не беремо участі у державних програмах з розробок, але уважно слідкуємо за діяльністю новоствореного Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості щодо окреслення стратегічних задач державного рівня. Вважаю формування державних стратегій дуже правильним підходом. Цілі та бюджети науково-дослідних робіт повинні витікати з цих стратегій. Ми з великим інтересом могли б долучитися, наприклад,  до програми водневої енергетики. Нещодавно брали участь у обговорені стратегії розвитку титанової галузі України, але більше в якості споживача.

Чи вигідно НВКГ «Зоря»-«Машпроект» виконувати замовлення в рамках держгарантій? Під який відсоток річних можна взяти кредит в Україні для виконання такого контракту?

Ми досі не користувалися державними гарантіями, але не виключаємо такої можливості, якщо будемо брати участь у виконанні державного оборонного замовлення.

Ключова проблема у випадку з державними гарантіями – це комерційна непривабливість участі у ДОЗ для українських виробників. Низька рентабельність та неможливість відшкодування цілої низки витрат породжує брак обігових коштів, погані кредитні рейтинги та неможливість залучення капіталу на ринку. Виникає парадоксальна ситуація, коли український виробник озброєння ставиться на межу виживання, якщо його єдиним замовником є держава. Державні гарантії можуть тільки сповільнити цей процес, але не вирішують основної проблеми. Єдиним виходом для виробників у даному випадку може стати тільки робота на іноземних та цивільних ринках. Тому інструмент державних гарантій потрібно розвивати саме у напрямку підтримки експорту продукції українських виробників на зовнішніх ринках.

Експортні контракти за рахунок ринкової ціни мають вищу прибутковість та дають можливість залучати капітал в іноземних валютах за більш привабливою ставкою. Не всі виробники можуть собі дозволити мати команду експертів з досвідом роботи та мережею контактів на дуже специфічних ринках інших країн. Тому ми активно співпрацюємо зі спецекспортерами «Укроборонпрому» та навіть залучаємо їх до фінансування деяких контрактів.

Говорячи про іноземні ринки, ви вже згадали про замовників з Індії, В’єтнаму та Китаю. Як можна оцінити рівень експорту підприємства у порівнянні із роками до війни? Які найбільші партнери серед іноземних країн?

Історично наше підприємство було орієнтоване на флот та інфраструктуру СРСР, найбільшим ринком ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» до 2014 року залишалася Росія — як у військовій, так і у енергетичній сферах. У 2014 року, з початком російської військової агресії, підприємство втратило ринок для більшої частини своєї продукції.

Ми змогли частково компенсувати втрачені обсяги продажів за рахунок десятирічної рамкової угоди з Міністерством оборони Республіки Індія, яка була підписана на початку 2016 року. Але цього виявилося замало для повернення підприємства на рівень, достатній для зростання та розвитку. Структура постійних затрат залишилася старою, збільшуючи потребу у кредитах, при цьому протягом останніх кількох років попереднє керівництво підприємства доклало недостатньо зусиль для пошуку нових ринкових можливостей. Основними експортними ринками «Зорі»-«Машпроект» залишаються країни – колишні союзники СРСР та колишні союзні республіки. В перспективі маємо великі надії на співпрацю з Турецькім флотом, перші кроки у цьому напрямку уже зроблені.

В 2020 році ми провели реструктуризацію комерційної служби підприємства з метою посилення активного пошуку та залучення клієнтів, вдосконалення маркетингової діяльності та підвищення якості сервісу. Ці зміни мають поступово почати приносити результат. Позиції на іноземних ринках складного обладнання будуються роками. Водночас, ми активно працюємо над укріпленням позицій підприємства на ринку України. Саме участь у державних програмах, таких як будівництво флоту, модернізація газотранспортної системи та побудова маневрових потужностей з генерації електроенергії, можуть надати підприємству «друге дихання», допомогти зменшити боргове навантаження та стати початком нового етапу зростання.

Крім того, «Зоря»-«Машпроект» випробовує себе у новій ролі – генерального підрядника із реконструкції компресорної станції Яготин, що є ключовим елементом газотранспортної інфраструктури України. Сподіваємось, що цей унікальний досвід відкриє нам шлях до нових ринків, на яких теж, до речі, фінансування є важелем успіху.

Хочу зазначити, що в роботі і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках ми маємо сильну підтримку з боку «Укроборонпрому», уряду, парламенту, РНБО, та інших державних інституцій.

Які пропорції експорту та ДОЗ нині, та як це було раніше?

У 2019-2020 роках експорт складає близько 90% від загального обсягу реалізації. У 2021-му ми сподіваємось збільшити відсоток продажів на внутрішньому ринку до 30% за рахунок співпраці з оператором ГТС України та Одеським припортовим заводом. Участь у ДОЗ допоможе довести цей показник до 35-40%.

Яким ви бачите порядок реформування ОПК України – у контексті створення холдингу із виробництва військово-морської техніки?

Я вважаю, що основною умовою для відродження оборонної промисловості України є доступ до капіталу на фінансових ринках, залучення інвестицій та збільшення експорту. В сьогоднішньому стані ми не здатні конкурувати із світовими гігантами на ринку озброєння у довгостроковій перспективі та повинні шукати партнерства. Умовою залучення капіталу та партнерів є прозора система управління підприємством. Саме це є основною метою корпоратизації «Укроборопрому» — тобто перетворення Концерну на державні галузеві холдинги, що існують за ринковими законами та мають прозору, зрозумілу для інвесторів систему корпоративного управління. Це складний шлях, який змусить нас змінити багато практик та процесів, щоб стати більш конкурентними, але іншого виходу з цієї ситуації я не бачу.

Структура холдингів та підпорядкованість тих чи інших підприємств має другорядне значення. Це має залежати від ринкових потреб, тобто структура має бути здатна обслуговувати покупців у найкращій спосіб.

Найактуальніше питання для кораблебудівного кластеру —  буде Україна купувати свій флот за кордоном чи будуватиме його самостійно. Якщо ми, як держава, підемо першим шляхом, то для ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» краще зосередитись на енергетиці, координуючи співпрацю щодо флоту з іншими підприємствами холдингу. А якщо другим – варто об’єднувати проектні, суднобудівні та газотурбінні потужності у більш монолітну структуру. Продавати проектні роботи та двигуни – це одна бізнес-модель, будувати кораблі – інша. Вирішальним фактором стане рішення уряду та Міністерства оборони щодо будівництва українського флоту.

Відомо, що обговорюються плани військових щодо будівництва «турецького» корвету замість добудови суто українського проєкту. Крім того, також може відбутися локалізація виробництва британських ракетних катерів – замість проєкту «Гроза». Реалізація таких планів вдарить по НВКГ «Зоря»-«Машпроект», чи такі проєкти не торкаються інтересів заводу?

Це дуже важливе питання не тільки для нашого підприємства, але й для всього Миколаєва. Важливість локального виробництва у кораблебудуванні для економіки регіону та країни важко переоцінити. Програма будівництва власного флоту може повернути фахівців світового рівня на батьківщину, відродити галузь, запустити цілу низку суміжних підприємств, створити робочі місця, наповнити податками бюджети різних рівнів та повернути Миколаєву статус Міста Корабелів.

При цьому слід теж розуміти логіку військових – протягом останніх років, незважаючи на уразливість наших морських кордонів та торгових морських шляхів, військовий флот не розвивався. Сьогодні керівництво МВС потребує швидких рішень з одного боку, а з іншого — має фінансові обмеження.

Щодо строків виконання, вони не можуть бути принципово різними в Україні та, скажімо, в Туреччині. А ось у фінансуванні іноземні компанії мають очевидну перевагу, користуючись, до речі, державними гарантіями від своїх урядів.

Ще один важливий аспект полягає в тому, що за роки незалежності українські підприємства майже не будували кораблів, що може викликати у військових сумніви щодо можливості реалізації програми. З цієї точки зору є певна логіка у залученні потужних партнерів, що зможуть не тільки гарантовано збудувати кораблі, але й профінансувати їх будівництво.

При цьому слід розуміти, що часткова локалізація торкнеться тільки частини будівництва, як правило елементів, що мають найменшу додану вартість. Втім ми не втрачаємо надії, що у подальших перемовинах із іноземними партнерами будуть належним чином враховані інтереси українського кораблебудівного кластеру. В цьому є спільний інтерес державних та приватних підприємств, уряду, громад та органів місцевого самоврядування, керівництва області. Спільними зусиллями будемо переконувати замовника залишити якнайбільшу частку коштів на будівництво флоту всередині країни.