За п’ять місяців контрнаступу Україна просунулася лише на 17 кілометрів. Росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, щоб «взяти місто шість на шість кілометрів». Головнокомандувач ЗС України генерал Валерій Залужний в інтерв’ю The Economist зазначив, що поле бою нагадує йому великий конфлікт столітньої давності. «Так само, як і під час Першої світової війни, ми досягли рівня, який поставив нас у глухий кут», — каже він.
Генерал робить висновок, що для того, щоб вийти з глухого кута, потрібен величезний технологічний стрибок.
«Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде». Хід контрнаступу підірвав надії Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти — і таким чином змінити розрахунки Путіна, змусивши російського президента піти на переговори. Це також підірвало припущення генерала Залужного про те, що він може зупинити Росію, знекровивши її війська. «Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 тисяч загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну». Але не в Росії, де життя дешеве і де орієнтиром Путіна є перша та друга світові війни, у яких Росія втратила десятки мільйонів.
Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. «Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і на математику, яку ми проводили [під час планування контрнаступу], чотирьох місяців мало бути достатньо, щоб ми дійшли до Криму, воювали в Криму, щоб повернутися з Криму — сардонічно говорить генерал Залужний. Натомість він спостерігав, як його війська та техніка застрягають у мінних полях на підступах до Бахмута на сході, а його техніку, надану Заходом, розбивають російською артилерією та безпілотниками. Така ж історія розгорталася на головному напрямі наступу, на півдні, де новосформовані й малодосвідчені бригади, незважаючи на оснащення сучасною західною технікою, відразу ж зіткнулися з проблемами.
«Спочатку я подумав, що з нашими командирами щось не так, тому змінив деяких із них. Тоді я подумав, може, наші бійці не придатні за призначенням, тому переставив бійців у якісь бригади», – розповідає генерал Залужний. Коли ці зміни не вплинули на ситуацію, командир сказав своєму штабу відкопати книгу, яку він колись бачив, будучи студентом військової академії в Україні. Її назва була «Прорив укріплених ліній оборони». Його опублікував у 1941 році радянський генерал-майор П. С. Смирнов, який аналізував битви Першої світової війни. «І не пройшовши навіть половини цього, я зрозумів, що це саме те, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор і нас, і наших ворогів». Цю тезу, за його словами, він підтвердив, коли поїхав на лінію фронту в Авдіївку, також на сході, куди Росія нещодавно просунулася на кілька сотень метрів протягом кількох тижнів, кинувши туди дві свої армії. «Того дня, коли я був там, на екранах наших моніторів ми бачили 140 російських машин, які горіли — знищених протягом чотирьох годин після того, як вони потрапили в зону обстрілу нашої артилерії». Тих, хто втікав, переслідували безпілотники «від першої особи», керовані дистанційно та несли вибухові заряди, якими їх оператори просто врізалися у ворога. Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються наступати. Генерал Залужний описує поле бою, на якому сучасні сенсори можуть визначити будь-яке зосередження сил, а сучасна високоточна зброя може його знищити. «Простий факт полягає в тому, що ми бачимо все, що робить ворог, і вони бачать все, що робимо ми. Щоб вийти з глухого кута, нам потрібно щось нове, як-от порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного», — каже він.
Однак цього разу вирішальним фактором буде не один новий винахід, а сукупність усіх технічних рішень, які вже є, каже він. У статті, написаній для The Economist генералом Залужним, а також у повному есе, опублікованому в газеті, він закликає до інновацій у безпілотниках, радіоелектронній боротьбі, протиартилерійських можливостях і обладнанні для розмінування, включаючи нові рішення у сфері роботизації. «Нам потрібно використовувати потужність, закладену в нових технологіях», — каже генерал.
Західні союзники надто обережно постачали Україні свої новітні технології та потужнішу зброю. Джо Байден, президент Америки, на початку вторгнення Росії поставив цілі: забезпечити, щоб Україна не зазнала поразки і Америка не була втягнута в конфронтацію з Росією. Це означає, що зброї, наданої Заходом, було достатньо для того, щоб підтримувати Україну у війні, але недостатньо, щоб дозволити їй перемогти. Генерал Залужний не скаржиться: «Вони нам нічого не зобов’язані давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти».
Але, стримуючи постачання ракетних комплексів великої дальності та танків, Захід дозволив Росії перегрупуватися та налагодити оборону після раптового прориву в Харківській області на півночі та в Херсонській на півдні наприкінці 2022 року». Ці системи були для нас найбільш актуальні минулого року, а прийшли лише цього року», — каже він. Аналогічно, реактивні літаки F-16, які з’являться наступного року, тепер менш корисні, припускає генерал, частково через те, що Росія вдосконалила свою протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може досягати меж міста Дніпро, попереджає він.
Проте, за словами генерала Залужного, затримка з поставками зброї, хоч і викликає розчарування, не є основною причиною скрутного становища України. «Важливо розуміти, що цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами», — наполягає він. «Вони неминуче призведуть до зволікання і, як наслідок, поразки». Натомість технологія буде вирішальною, стверджує він. Генерал захоплений нещодавніми розмовами з Еріком Шмідтом, колишнім виконавчим директором Google, підкреслив вирішальну роль дронів і засобів електронної боротьби, які можуть перешкодити їм літати.
Оцінка генерала Залужного протверезна: немає ознак того, що революційний технологічний прорив, чи то в безпілотниках, чи то в радіоелектронній боротьбі, не за горами. І технології мають свої межі. Навіть під час Першої світової війни появи танків у 1917 році було недостатньо, щоб вийти з глухого кута на полі бою: знадобився набір технологій і більше десяти років тактичних інновацій, щоб розпочати німецький бліцкриг у травні 1940 року. Мається на увазі, що Україна застрягла у тривалій війні, у якій він визнає, що Росія має перевагу. Тим не менш, він наполягає на тому, що Україна не має іншого виходу, як зберегти ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день.
Генерал Залужний відчайдушно намагається не дати війні осісти в окопах. «Найбільший ризик окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і зношувати українську державу», – каже він. Під час Першої світової війни заколот втрутився ще до того, як технології змогли змінити ситуацію. Чотири імперії розпалися і в Росії спалахнула революція. Падіння морального духу України та підтримка Заходу – це саме те, на що розраховує Путін. Генерал Залужний не сумнівається, що тривала війна йде на користь Росії, країни з населенням утричі та економікою в десять разів більшою за українську. «Скажімо відверто, це феодальна держава, де найдешевший ресурс – людське життя. А для нас… найдорожче, що у нас є, — це наші люди», — каже він. Наразі, каже генерал Залужний, солдатів у нього вистачає. Але чим довше триватиме війна, тим важче її буде продовжувати. «Треба шукати це рішення, треба знайти цей порох, швидко оволодіти ним і використовувати для швидкої перемоги. Тому що рано чи пізно ми виявимо, що у нас просто не вистачає людей для боротьби».