Українські приватні виробники зброї та військової техніки вже виконують далеко за 50% оборонного замовлення держави. І їх вага та вплив в державі зростають.
Взагалі приватний сектор оборонно-промислового комплексу України розвивається надзвичайно бурхливо. Якщо до російської збройної агресії на території України налічувалося до 40 приватних оборонних компаній (серед яких й тодішні гранди створення озброєння та військової техніки, зокрема, ПАТ «Мотор Січ» та «АвтоКраз»), то нині фахівці нараховують близько двох із половиною сотень приватників (якщо враховувати й продукцію подвійного призначення).
Особливий інтерес зазвичай до розробників – саме вони є рушійною силою у розвитку оборонних технологій. Серед них — ТОВ «Інженерна група «Арей», що займається досить цікавим сегментом розробок – важкої бронетехніки.
То ж редакція ІА «ОПК» звернулася до генерального конструктора ТОВ «Інженерна група «Арей» Сергія Степанова.
Однією із найперспективніших вітчизняних розробок у сфері важкої бронетехніки є БМПВ «Вавілон», що розробляється ТОВ «Інженерна група «Арей» за державним оборонним замовленням Міністерства оборони України. При цьому, розробка ведеться за стандартами НАТО. Що ви можете сказати про перспективи розвитку української бронетехніки і про плани підприємства на найближчі роки?
Звісно, у найкоротші терміни хочемо виготовити дослідний зразок важкої бойової машини піхоти «Вавілон». З самого початку свого існування, команда фахівців ІГ «Арей» визначила для себе шляхи розвитку бронетехніки відповідно до реалій сьогоднішнього часу. Найголовніший фактор — життя людей, які будуть експлуатувати розроблену нами техніку і воювати на ній. Виходячи з цього, були визначені основні критерії конструкції і складових частин машини.
При розробці БМПВ «Вавілон» нашою командою, окрім вогневих характеристик, які залежать виключно від замовника, у якості пріоритетів визначені – маневреність, захищеність, поінформованість, модульність, зручність, максимальна безпечність при експлуатації, а також її технологічність за нинішнього стану промисловості України.
Для максимальної захищеності машини застосовується принцип рознесеного бронювання і найновіші досягнення в матеріалознавстві при створенні спеціальних міжшарових бронезаливок. Передбачено встановлення захисних екранів і решіток. Протимінний захист днища гарантується не лише його конструкцією, але й додатково — за рахунок пластів акумуляторних батарей і спеціальних порожнин. Результат: на всіх етапах випробування обстрілом ця нова конструкція корпусу і додаткового захисту пройшла успішні випробування. Вона вже може використовуватись на інших зразках бронетехніки.
Маневреність машини забезпечується розробленою силовою установкою. Вибір силового двигуна привів до того, що виявилося доцільнішим застосувати гібридну силову установку з електромашинами, чим вузькоспеціалізований двигун великої потужності. При повній бойовій масі машини у 36 т, силова установка за необхідності здатна видавати 1088 к.с. Тобто, питома потужність машини – більше 30 к.с./т, що забезпечує їй максимальну маневреність на полі бою.
Екіпажу БМПВ «Вавілон» забезпечено найвищий рівень поінформованості. Нами розроблені оптичні пристрої, високоточні приводи наведення і позиціювання для принципово нової цифрової системи управління вогнем, розширені можливості якої значно підвищують рівень ситуативної обізнаності командира та екіпажу і максимально забезпечують виявлення, супроводження та враження цілі. На машині встановлено необхідну кількість пристроїв, що забезпечують екіпаж інформацією про ситуацію навколо машини і стан самої машини. За внутрішній стан відповідає центральний обчислювальний блок, який виводить на монітори відповідну інформацію і видає рекомендації щодо подальших дій. Аналіз навколишнього простору здійснюють пристрої спостереження: оптичні оглядові прилади і телевізійні камери кругового огляду, прицільно-пошукові й інші прилади для визначення і запобігання загрозам.
При створенні БМПВ «Вавілон» застосовано принцип «командної централізації». Тобто, все встановлене на машину обладнання підключається до центрального обчислювального блоку Інформаційно-керуючого комплексу. Для складних систем (як наприклад, система управління вогнем) застосовані підструктурні блоки, які, в свою чергу, підключені до центрального. Така ієрархія побудови дозволяє виконувати самодіагностику всієї машини, визначати її працездатність, контролювати дані про стан її вузлів, видавати управляючі команди, а також зберігати в архіві і готувати до передачі іншим користувачам поточною інформацію. Єдиний комплекс управління об’єднує у собі всі системи машини, пульти управління і введення команд, навігацію, зв’язок, дозволяє обмінюватися поточною інформацією із зовнішніми користувачами і робить машину повноцінним учасником бойової операції.
За будь-яких обставин зберігається керованість машини. Для цього всі виконавчі пристрої мають взаємодоповнюючі механізми управління: механічний, (дублюючий); електричний і дистанційно керований.
Модульність і відкрита архітектура побудови машини дає можливість оперативної заміни або зміни вузлів і агрегатів. Це, в першу чергу, стосується навісних броньованих модулів, за допомогою яких можна змінювати рівень захисту і відновлювати захищеність навіть в польових умовах. Такий підхід дозволяє також оперативно застосовувати заміну різних типів баштових модулів, озброєння й різних вузлів. Це, в свою чергу, розширює тактичні можливості БМПВ при виконанні оперативних завдань, а також спрощує проведення регламентних робіт і ремонту.
Не менше уваги нашими конструкторами присвячено створенню безпечних та комфортних умов для роботи і перебування екіпажу та десанту. Вперше у військовій техніці реалізовано рішення, що дозволяє вести роботу з озброєнням (перезарядка, обслуговування), не залишаючи заброньований простір. Максимальному комфорту сприяють анатомічні протимінні сидіння з ременями безпеки, ергономічні пульти управління, фільтровентиляційна і кліматична установки. Передбачена можливість організації місць для сну і відпочинку, наявні пристрої підігріву води і їжі і т.д. На мою думку, це важливо, оскільки умови перебування у машині впливають на стомлюваність екіпажу, що, у свою чергу, напряму впливає на ефективність виконання бойових завдань.
Окресліть коротко суть нових технологій, що застосовуються Інженерною групою «Арей».
На БМПВ «Вавілон» — нова гібридна силова установка, новий бойовий модуль, перша в Україні цифрова система управління озброєнням, нова система броньового і додаткового захисту.
Для «Вавілону» було розроблено більше 200 нових вузлів і агрегатів. Нові розробки торкнулися всіх груп, які входять до складу бойової машини, і для кожної з них було запропоновано своє оригінальне рішення. Машина володіє значним потенціалом. Рішення, покладені в основу БМПВ, можуть застосовуватися і на інших зразках військової техніки.
Машина розробляється з можливістю використання існуючих ходових танків Т-64 та Т-84. У найближчих планах – розробка модернової оригінальної універсальної ходової, яка може використовуватись при розробці перспективного українського танка і сімейства бойових та інженерних машин. Якщо виходити з критеріїв уніфікації та стандартизації, спільним для цих машин є конструкція корпусу, системи броньового і додаткового захисту, єдиний комплекс управління, що об’єднує цифрову систему управління вогнем, цифрову систему управління рухом і цифрову систему управління системами життєзабезпечення.
Особлива увага нами завжди приділялася «дрібницям». Від самого початку ми зіткнулися з питанням простих виконавчих пристроїв. Різні датчики, що застосовуються на техніці спеціального призначення у Збройних Силах України, як правило, — російського виробництва і побудовані за аналоговим принципом роботи. Оскільки на машині застосовується нова цифровою система управління, відповідно, були розроблені нові цифрові датчики і виконавчі пристрої. Така ж ситуація і з складнішими агрегатами.
В Україні вперше реалізується ЄКУ — єдиний комплекс управління, який об’єднує і координує в собі: систему управління вогнем, систему управління рухом і систему життєзабезпечення. Для ЄКУ було розроблено і випробувано 56 блоків, що забезпечують функціонування різних систем і агрегатів машини, визначена елементна база, виконані розрахунки по робочих параметрах і прораховані частотні характеристики комутаційних комплектів. Блоки побудовані з використанням контролерів, запрограмованих на низькому рівні апаратними командами, що забезпечує швидку обробку даних і мінімізує можливість виникнення збоїв і несправностей, а також виключають можливість впливу шкідливих програм і вірусів. Управління системами машини реалізовано на АРМ (автоматичних робочих місцях), які обладнані моніторами для виведення зображення з прицільно-пошукових приладів і системи кругового огляду, а також необхідної технічної та оперативної інформації, які виводиться на іншу групу моніторів, також розташованих на панелі АРМ. Всього таких робочих місць три (для кожного члена екіпажу). Кожен АРМ підключається до обраної системі і відображає властивий тільки їй інтерфейс. Так, наприклад, для водія виводиться інформація про стан силової установки, запас палива, швидкість руху, обрана передача коробок передач і т.д, а для оператора навідника дані про становище башти, обраного озброєння, залишку боєкомплекту, інформації про цілі і т.д . Доступна функція короткочасного доступу до інших систем, наприклад, водій може подивитися стан башти під час складного маневру або паркування.
Відповідно завданнями і ситуації, що склалася командир машини може вибрати управління для будь-якого члена екіпажу або перемкнути управління на себе. Це здійснюється за допомогою імобілайзеру, який одночасно є і електронним ключем, що визначає права доступу і функціональні можливості машини. За своєю суттю, імобілайзер це комутатор- перемикач між АРМ і системами машини, але через нього передбачена можливість підключення та віртуальних операторів. А це вже величезний крок до дистанційно керованих і роботизованих машин.
Ця величезна робота почалася задовго до початку виконання нашою організацією ДОЗ, але вдало об’єднала в собі всі попередні напрацювання.
Що, на вашу думку, могло б допомогти підприємству у розвитку технологій цього сегменту?
Перше. Вимоги замовника повинні відповідати нинішньому рівню розвитку науки і техніки. А щоб вони відповідали, повинні бути військові і технічні професіонали у самому Міноборони. Між замовником і розробником повинен бути технічний діалог технічно грамотних сторін. Погодьтесь, не можна назвати нормальною ситуацію, коли у ТТЗ на сучасну машину із цифровими системами управління, немає вимог до програмно-апаратного комплексу і програмного забезпечення, а від замовника звучить — якщо цього у ТТЗ немає, то нам це і не треба.
Друге. Має бути спрощений порядок виконання оборонних замовлень і орієнтація на результат. Після укладення договору повинен діяти виключно юридичний механізм – виконавець у відповідності до встановлених термінів має надати готовий і якісний продукт. Розбиття робіт на етапи й підетапи затягує процеси нових розробок на роки, значно збільшуючи фінансові витрати. Приклад виконання ДКР «Вавілон» — часові інтервали між етапами значно перевищують розрахункові терміни на виготовлення самого дослідного зразка і фінансово вимотують підприємство. Іншими словами, якби державний контракт не був розбитий на 5 етапів, а зводився до кінцевого результату – отримання дослідного зразка і комплекту робочої конструкторської документації, то Міноборони мало б вже завершений дослідний зразок і відкоригований комплект РКД за результатами державних випробувань.
Третє. Потрібно максимальне сприяння транснаціональним контактам, звісно, з урахуванням українських і міжнародних санкцій. До прикладу, більше року ТОВ «Інженерна група «Арей» подало документи і отримало всі належні погодження на внесення до Постанови КМУ 1228 від 12.07.99 «Про надання суб’єктам господарювання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю». Тривалий час документи перебувають у Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості України без руху, що значно ускладнює пряму закупівлю елементної бази до розроблених електронних приладів.
Яким чином держава спонукає українські підприємства ОПК на розвиток технологій?
Жодних значних стимулів з боку держави не відчули. Багатьом відома наша історія. Підприємство створено у 2015 році. У 2016 році наш завод захопили рейдери. Станки, крани, новітнє обладнання, комп’ютери, конструкторська документація викрадені. Кримінальне провадження тягнеться роками, а ми змушені виконувати державне оборонне замовлення на орендованих виробничих потужностях.
Від Міноборони нами отримано лише один документ – Тактико-технічне завдання на розробку дослідного зразка «Вавілон». Будь-який науково-технічний супровід відсутній. Немає жодних повідомлень про прикладні розробки чи ноу-хау, які можуть застосовуватись на військовій техніці, а така інформація повинна збиратись і аналізуватись у наукових установах оборонного відомства. Так само науковими установами Міноборони повинні збиратись і систематизуватись дані щодо застосування ворогом стрілецького, гарматного і ракетного озброєння по українській бронетехніці, характеристики уражень бронетехніки. Для конструкторів це надважлива інформація, яка дає можливість відпрацьовувати нові механізми захисту військової техніки.
Всі новинки, як вітчизняні, так і закордонні, моніторяться нами самостійно, а фактичний супровід, коментарі, рекомендації і побажання отримуємо від бійців ЗСУ. До прикладу, коли потрібно було рознести органи управління з огляду на максимальну зручність для екіпажу, ми звернулись до Командування Сухопутних військ. Прямо «з передка» приїхали толкові молоді хлопці, з якими було відпрацьовано кілька варіантів розміщення приладів машини і обрано оптимальний.
Чи можна в Україні розроблятись озброєння шляхом кооперації підприємств, і хто від цього виграв би?
Україна все ще володіє унікальним потенціалом у військово-промисловій сфері. Є цілий ряд розробок, які не поступаються, а в деяких випадках і перевершують світові аналоги, але для їх реалізації потрібні комплексні рішення. На жаль, держава стимулює відтік технічного потенціалу з України. Навіть за роки війни з України виїхало чимало толкових фахівців, а цілі підприємства змінили реєстрацію на країни Європи й Азії. Такі пропозиції неодноразово надходили і нам. Однак, ми все ще віримо в те, що держава, і Міноборони у першу чергу, змінить підходи у роботі з виробниками і новітні зразки бронетехніки українських розробників у першу чергу будуть поповнювати нашу Армію. На нашому підприємстві працюють досвідчені військові конструктори й інженери, які створювали кращі зразки бронетехніки за радянських часів. Ми пишаємось тим, що вони не виїхали, забули про пенсію і побачили потенціал у нашій молоді. Їхні знання дуже важливі для нинішнього покоління конструкторів. «Арей» на сьогодні є не лише розробником військової техніки, але й школою танкобудування, де акумулюються конструкторський досвід.
Щодо кооперації. Створювати можна будь-що, якщо є результат. До прикладу, група розробників однієї науково-виробничої структури розробили установку електромагнітного озброєння. Для її реалізації потрібен транспортний засіб, що володіє великою енергетичною потужністю. На «борту» БМПВ «Вавілон» за рахунок електромашин забезпечується вироблення енергії до 500 кВт. Тобто, результатом нашої кооперації має стати принципово новий комплекс протиповітряної оборони. І цей проект об’єднав наші групи розробників.
Чи може експорт бути поштовхом для розвитку нової продукції підприємства?
Звісно, нові ринки цікаві будь-якому підприємству. Однак, з урахуванням нашого волонтерського минулого і нинішньої війни з Росією, у пріоритетах ІГ «Арей» перш за все бронетехніка для українських сил оборони.
Чи можливе виробництво спільної продукції на основі договорів, коли частину фінансує, та володіє нею держава, а частину – Ваше підприємство?
Головне завдання полягає в тому, щоб Армія отримувала сучасну техніку в необхідній кількості. Партнерство між державними і приватними компаніями існує у багатьох країнах світу і є важливим чинником у розвитку ВПК. З одного боку, приватні компанії значно мобільніше реагують на потреби, з іншого боку, — виробничі потужності державних підприємств здатні забезпечити необхідні об’єми продукції.
Саме такий підхід зараз і буде реалізовуватись, у першу чергу, завдяки розумінню ефективності такої співпраці з боку заступника гендиректора ДК «Укроборонпром» Ігоря Фоменка і директора ДП «Київський бронетанковий завод» В. Синявського. У кінці 2019 року «Арей» і ДК «Укроборонпром» підписали відповідний Меморандум про співпрацю. У жовтні 2020 року була укладена Угода з ДП «Київський бронетанковий завод» про спільне виготовлення БМПВ «Вавілон», що дозволяє залучити КБТЗ та інші підприємства ДК “Укроборонпром” до виготовлення агрегатів, вузлів, складальних одиниць та деталей машини. Аналіз “Арея” свідчить, що до 80% комплектуючих «Вавілону» може вироблятись на підприємствах ДК «Укроборонпром», а виробничі потужності КБТЗ дозволяють забезпечити практично повний виробничий цикл (до імпорту планується двигун “DEUTZ”, бронесталь Miilux Protection 500 та оптико-електронні засоби до ТІУС).
Фактично, «Вавілон» об’єднує конструкторський потенціал «Арея» і виробничий потенціал КБТЗ. Також до спільного виробництва плануються нові розробки наших конструкторів,- енергоагрегат до танку Т-72, який зараз готується до випробування, силові електромашини, пневмостартери, системи кругового огляду, метеоцентрів, механізми пневматичного перезаряджання озброєння, блок переведення у цифровий режим аналогових датчиків; універсальні адаптивні крісла та інші комлектуючі, що можуть застосовуватись на інших зразках української бронетехніки і мають значний експортний потенціал.
Чи може бути вигідним – та, якщо так, то на яких умовах – входження Вашого підприємства (володіння ним частиною) до великого галузевого холдингу з виробництва бронетехніки, що зараз створюється на базі «Укроборонпрому»?
Ми завжди готові до конструктивної співпраці. При цьому важливо розуміти умови, завдання і «правила гри».