В Україні досі є 20% прихильників Путіна, а оточення Зеленського надто погано розуміє всі глибини української політики.
У цьому впевнений один з найавторитетніших політологів і соціологів країни, директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.
«Однак давайте проаналізуємо історичний аспект. Я хочу представити свій суто експертний висновок. Давайте візьмемо середню дату. Наприклад, 2010 рік. Я вважаю, що десь 40% українців орієнтувалися на незалежність. Не більше! А це проблема мови, церкви, незалежності. І до 40% людей були орієнтовані на Росію. Війна змінила світогляд досить великого числа українців. За роки війни промосковська орієнтація втратила як мінімум 20% прихильників. Але і решта 20% – це лоялісти, які залишилися. Інколи це тихі, але наполегливі прихильники проросійських настроїв. І тут навіть справа не у віці, тому що це часто не старі люди. І справа не в місці проживання. І також, на мій погляд, це майже не пов’язано з релігією і мовою. Просто ця частина населення України, яка вважає, що сенс існування і розвитку України може здійснюватися тільки під парасолькою Росії, виключно в її фарватері.
А тепер найголовніша, на мій погляд, зміна. Вперше, я вважаю, що в армії і спеціальних службах, включаючи Службу безпеки України, є перевага проукраїнської частини. Тому що в 2010 році до 60% представників армії і структур безпеки були орієнтовані на Росію. Прямо чи опосередковано, але десь 40% хотіли щось зробити інакше. Нині ж вперше, коли структура суспільних переваг збігається з уподобаннями людей в погонах – в армії, спецслужбах, взагалі в структурах безпеки держави. Буде прикро, якщо політичне керівництво країни не скористається цим», — зазначив експерт в інтерв’ю «Главкому».
Небоженко висловив переконання, що зростання популярності «Опозиційної платформи – За життя» може представляти дуже реальну небезпеку. Це виглядає страшніше окупації територій, і за своєю суттю є куди більшою загрозою національній безпеці. Це може вилитися в «розслаблений пацифізм» під приводом «навіщо утримувати армію, навіщо утримувати спецслужби». Ми цього всього не бачимо явно, але насправді, Росію вже давно цікавлять створення умов для «загнивання і розмивання» українських державних структур. У разі реваншу це стало б доказом якогось російського успіху боротьби за мир – фейковий, безперечно. Тому що ця російська стратегія базується на якомусь хитромудрому посилі: «Давайте орієнтуватися на реформи в Росії і разом з росіянами їх будемо реалізовувати. Якщо примирення, навіщо тоді кордон, навіщо озброєні люди там знаходяться? Адже Росія завжди нас захистить!». І звідси починається розкладання армії і спецслужб. Ось що важливо. Необхідно розуміти, що окупований Донбас – це гиря на ногах України. Скажу ще більше: насправді соціокультурне середовище розмите десь до Житомира.