Деякі питання оборонно-промислової політики, на які досі не надано відповіді

Не є таємницею, що одна із головних причин невиконання державного оборонного замовлення, як і досить обмеженого списку пропозицій вітчизняного ОПК для сектору безпеки і оборони, полягає у відсутності системного середньострокового планування забезпечення збройних сил та інших військових формувань і правоохоронних органів озброєнням, військовою та спеціальною технікою. Наслідком цього є, зокрема, відсутність ефективних програм імпортозаміщення, які б передбачали залучення не лише бюджетних, а й та позабюджетних коштів, у тому числі й шляхом реалізації механізмів державно-приватного партнерства.

У цьому контексті новим керівникам держави та галузі слід нагадати про прийняте на виконання двох відповідних рішень РНБОУ у 2016 році рішення Кабінету міністрів щодо зниження із 75% до 30% рівня відрахувань до держбюджету частки чистого прибутку державних підприємств ОПК. І хоча це було зроблено з метою спрямування більшої частки коштів на технічне переоснащення виробництва та вирішення проблем імпортозаміщення, суспільство досі залишається непоінформованим щодо ефективності їх використання, окрім хіба що встановлення новим керівникам ДК «Укроборонпром» щомісячних грошових виплат у розмірах від 300000 до 450000 гривен. І це відбувається, за інформацією генерального директора держконцерну на тлі майже півмільярдної заборгованості перед працівниками державних підприємств із заробітної платні та мільярдних боргів перед бюджетами різних рівнів та за іншими платежами.

При цьому, чомусь рішення уряду про розблокування державного контракту ХКБМ ім. Морозова щодо постачання БТР-4 Міністерству оборони, яке більш ніж півроку чекало особистого втручання президента, видається керівництвом держконцерну як надбання нової команди. Але обізнаним фахівцям добре відомо, що для розблокування контракту необхідно було лише внести декілька слів у чинні нормативно-правові акти, за ініціювання внесення яких на розгляд уряду, окрім глави держави, жодна посадова особа не захотіла взяти відповідальність, незважаючи на довготривалу затримку постачання техніки у війська. Виникає питання: чи спроможні очільники галузі приймати будь-які відповідальні рішення у сфері своєї відповідальності?

Виникає також інше питання, чому такі «високовартісні» менеджери «Укроборонпрому» не здатні провести спільно із відповідними державними контролюючими органами фінансовий аудит концерну? Інакше, як пояснити замовлення іноземній компанії за кошти державних підприємств (30 млн. грн.) аудиту, результати якого будуть відомі не раніше, ніж навесні 2021 року. Тоді як огляд ОПК і розробка відповідної стратегії його розвитку заплановані на 2020 рік. Про яку систему оборонного планування йдеться? Коли нарешті буде затверджено Стратегію розвитку Укроборонпрому, неодноразово обіцяна презентація якої досі не відбулася?

На жаль, в силу багатьох об’єктивних причин вже під час формування держоборонзамовлення (ДОЗ) замовниками та укладення контрактів з виконавцями і перші і другі знають про ризики їх невиконання, але вимушені «закривати на це очі», не вірячи у те, що ситуацію можна кардинально змінити та не маючи альтернативних замовлень для своїх працівників. Тому, одним із першочергових завдань майбутньої урядової комісії з питань ОПК, якщо таку нарешті буде утворено, мав би стати «розбір польотів» щодо виконання ДОЗ та розробка комплексу заходів, спрямованих на розробку та реалізацію консолідованих військово-технічної і оборонно-промислової політик. Йдеться не про укладені у грудні минулого року контракти, виконання яких перенесено на 2020 і майбутні роки, а про результати «виконання» ДОЗ у варіанті, затвердженому урядом у лютому 2019 року. І лише тоді можна буде зробити висновок про ефективність системи оборонного планування.

Хто ж сьогодні замовляє «музику» для ОПК?

За відсутності призначеного заступника міністра оборони з озброєння заступниця міністра пані А.Фролова робить заяву про відсутність у оборонного відомства бачення щодо подальшої орієнтації у політиці оборонних закупівель на вітчизняний ОПК. Під керівництвом заступниці глави Офісу Президента України Г.Коваленко опрацьовується підготовлений Міноборони проект оборонного огляду, в якому, за інформацією фахівців, робиться ставка на імпорт озброєнь на суми, що перевищують розміри усього бюджету відомства. А заступниця міністра економіки С.Панаіотіді має за результатами оборонного огляду та огляду ОПК «виписати» рецепт виживання (чи руйнації) галузі в запропонованих її колегами умовах.

Погоджуючись зі ствердженням пані Фролової, що «Ніхто не знає, що армії потрібно, що вона буде закуповувати. Відтак підприємства не можуть брати участь у тендерах. А підлаштовуватися під це і робити нові розробки, нову продукцію під армію можуть лише ті, хто знають щось про замовлення», хотілося б задатися питанням, а чи визначило оборонне відомство ЩО ПОТРІБНО АРМІЇ? Чи є порозуміння у цьому питанні між Міністерством оборони і Генеральним Штабом, не говорячи вже про повну неузгодженість політик закупівель Збройних Сил та інших військових формувань, що призводить не лише до неефективного витрачання бюджетних коштів, а й повного ігнорування вимог щодо уніфікації та стандартизації озброєння та військової техніки. І з наслідками цього, нажаль, Україна зіштовхнеться вже у недалекому майбутньому.

Відповідь на ці та багато інших питань мала б дати урядова комісія з питань ОПК, рішення РНБОУ про утворення якої залишається до цього часу невиконаним. Оборонне відомство поки що не відчуває відповідальності за майбутнє вітчизняного ОПК і робитиме, за словами пані Фролової,ставку на конкурентні процедури закупівлі, у яких братимуть участь також й іноземні постачальники. У зв’язку з цим хотілося б нагадати новим керівникам оборонного відомства, що одними «співчуттями», які висловлювали керівники більшості країн Заходу під час активної фази російської агресії протягом 2014-2016 років, відмовляючи Україні у будь-яких поставках, зокрема, летальної зброї, без заходів, що вживалися вітчизняними підприємствами ОПК усіх форм власності та героїзму українських воїнів, зупинити ворога навряд чи вдалося б. Нажаль жодних гарантій щодо принципової зміни політики країн ЄС щодо експорту сучасної зброї в Україну в умовах політичного та інформаційного впливу Кремля на сьогодні нема.

Треба віддати належне активній позиції, виробників зброї, зокрема «Лізі оборонних підприємств», Мінекономіки, Офісу Президента, експертам, які через народних депутатів запропонували під час підготовки до другого читання проекту закону «Про оборонні закупівлі» низку поправок, що певною мірою захищатимуть під час вибору постачальника ОВТ інтереси вітчизняних виробників, а відтак – і держави в цілому.

Водночас, задекларована у преамбулі законопроекту мета подолання корупції у сфері оборонних закупівель, про що неодноразово заявляло керівництво профільного комітету парламенту, може бути частково нівельована намірами окремих «слуг народу» внести до законопроекту положення щодо обов’язкового погодження з Комітетом з питань національної безпеки, оборони та розвідки не лише плану закритих закупівель, на кшталт теперішнього ДОЗ, а й планів відкритих закупівель кожного державного замовника. Не важко здогадатись, що такі «новації» призведуть не лише до появи додаткових корупційних ризиків та гальмування процесів затвердження відповідних планів і проведення процедур закупівель, а й до розпорошення відповідальності за планування оборонних закупівель між державними замовниками та парламентарями. Залишається лише сподіватися, що під час розгляду парламентом зазначеного законопроекту у другому читання законодавці врахують ці та інші аспекти «новацій», що пропонуються.

Визначення за підсумками оборонного огляду та огляду ОПК і затвердження у документах оборонного планування номенклатури та обсягів майбутніх замовлень, принаймні на найближчі 5-10 років, завдань для вітчизняного ОПК, закупівель за імпортом, спільних розробок і виробництва озброєння і військової техніки, з урахуванням прогнозних показників державного бюджету, має бути одним із пріоритетних завданням, виконання якого мав би вимагати від уряду президент та РНБОУ.

Сергій Петров,

експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР),

спеціально для ІА «ОПК»