І ЗНОВУ ПРО ЛЕНД-ЛІЗ: ЦІКАВИЙ ДОСВІД ОТРИМАННЯ ДОПОМОГИ СРСР З БОКУ ЗАХІДНИХ ДЕРЖАВ

Перебування на стажування в Європейському центрі вивчення проблем безпеки імені Джорджа Маршалла надало автору цієї публікації можливість ознайомитися із значним об’ємом матеріалу, пов’язаного з наданням Західними країнами, в першу чергу, Сполученим Штатами Америки та Великою Британією, допомоги радянським військам під час Другої світової війни[1].

Метою цієї публікації ні в якому разі не слід вважати приниження тих перемог, які були здобуті Радянською армією на полях історичних битв. Водночас, все частіше політики, особливо кремлівські керманичі, наголошують на виключній ролі російського народу в досягненні перемоги над нацистами. Більш того, досвід автора, пов’язаний з певним упередженням викладання історії Другої світової війни, спонукає до доведення до широкого загалу правдивої інформації, пов’язаної з реальною допомогою Західних країн.

Хоча на цих сторінках буде викладено, головним чином, матеріально-технічну допомогу Радянському Союзу, питання участі інших країн в Другій світовій війні, і, пов’язані з цим сковування значних сил Вермахту, потребує додаткового уважного та виваженого вивчення.

Цікавим є той факт, що навіть найвище керівництво Радянського Союзу в особі Микити Хрущова[2] визнавало факт фактичної неможливості досягнення перемоги без участі інших країн-союзниць, а також надання озброєння, військової техніки й матеріально-технічної допомоги з боку Західних країн. Більш того, в своїх спогадах М.С. Хрущов посилався на аналогічну оцінку внеску союзників, зроблену особисто І.В. Сталіним.

Цілком зрозумілим, хоча й не вірним є намагання післявоєнного керівництва СРСР принизити та навіть нівелювати роль країн-союзниць в досягненні перемоги над фашизмом. На думку західних експертів, це було зроблено з декількох причин, а саме[3]:

перше, це ствердження комуністичного строю як найкращого та найперспективнішого, в порівнянні не тільки з фашизмом (що є логічним), ай по відношенню до демократичного устрою провідних західних країн;

друге, зазначене сприяло консолідації абсолютної влади І.В. Сталіна, як єдиного лідера не тільки в СРСР, а й в світі в цілому;

третє, такий підхід (перемога виключно однієї країни) виправдовував таку значну кількість втрат, з якими стикнувся Радянський Союз.

Стосовно зазначеної допомоги, перш за все, нам необхідно об’єктивно визнати, що така допомога надавалася не безкоштовно та мала певну політичну, або, навіть ідеологічну складову. Простий приклад – Велика Британія отримала 50 кораблів різного класу від своїх союзників у Вашингтоні, тільки в обмін на оренду британських територій у Вестіндії та Ньюфаундленді протягом наступних 99-ти років.

Необхідність отримання допомоги Лондоном від Вашингтона, не в останню чергу була викликана кількістю озброєння та військової техніки, яка було залишена британськими експедиційними силами, а саме більше півмільйона одиниць легкої стрілецької зброї, 85 000 кулеметів, близько тисячі польових гармат калібру 75 мм, 25 000 автоматів тощо[4]. Для порівняння, виробництво легкої стрілецької зброї в період з 1939 по 1941 роки склало 193 712 одиниць, а автоматів – близько 86 тисяч одиниць[5].

До речі, багато розмов і сарказму було про перший український запит про допомогу з боку США влітку 2014 року. Так ось, стоном на початок грудня 1940 року, британці замовили немало-небагато, а 23 тисячі тільки бойових літаків (британською промисловістю було вироблено 15 049 літаків в 1940 році), з яких надано було тільки 2 100.

Отже, повернемося до східного фронту. За інформацією з багатьох джерел, керівник нацистської Німеччини добре розумів всю небезпечність початку реалізації плану Барбаросса, маючи бойові дії різного ступеню активності проти Великої Британії безпосередньо та в регіоні Середземного моря. Тим не менш, А. Гітлер мав певні побоювання стосовно нарощування військових спроможностей СРСР[6].

Отже, протягом тільки першого дня німецько-фашистської агресії, радянські війська втратили 1 811 літаків тоді, коли втрати люфтваффе склали 35 бойових машин[7]. А вже станом на 22 серпня 1941 року, за даними німецьких джерел, радянська армія недорахувалася близько 14 000 танків, 15 000 гармат, а також 11 250 бойових літаків[8].

Відразу після раптового нападу німецько-фашистських військ на СРСР, політичним керівництвом Великої Британії та США було прийнято рішення про розмороження активів на суму 40 мільйонів доларів США, які були заморожені у відповідь на радянську агресію проти Фінляндії[9]. Крім того, Вашингтон та Лондон направили своїх делегатів до Москви для обговорення питань надання невідкладної допомоги.

За підсумками роботи делегацій, радянський запит в місячному забезпеченні потреб склав 400 літаків, 1 100 танків, 300 одиниць протитанкових засобів, 2 000 легкових та 10 000 вантажних автомобілів. Крім того, було визначено місячну потребу в 4 000 тон алюмінію, 500 тон дюраля, 1 500 тон жесті, 7 000 тон свинцю, 10 000 тон захисних пластин для танків, тощо[10].

Незважаючи на недостатню кількість транспортних кораблів, постачання допомоги з боку США розпочалося вже наприкінці вересня 1941 року. Водночас, Лондон направив свій перший конвой (з семи кораблів) вже 21 серпня того ж року, який прибув через десять днів з кількатисячним вантажем, включаючи 39 літаків. А взагалі-то, в період з кінця вересня до середини грудня 1941 року до Архангельська та Мурманська надійшло шість конвоїв загальною кількістю 45 кораблів, які доставили більше 1 400 вантажівок, близько 670 танків, більше 800 літаків, а також десятки тисяч тон матеріалів різного роду.

Станом на 1 грудня 1941 року з 1 731 танка на східному фронті, 90 танків (17,4%) були союзницькі танки Valentine та Matilda. Водночас, станом на 1 січня 1942 року з 1 470 літаків на фронті, 99 одиниць були марки Hurricane, що складало 9,4% від загальної кількості. Першою радянською частиною, яка отримала вже 12 жовтня 1941 року на озброєння західні літаки був 126-й авіаційний винищувальний полк. А вже до 5 грудня кількість літаків Tomahawk Hurricane у процентному складі, які застосовувались 6-м авіаційним корпусом, складала 15%.

Черговим доказом професійних навичок радянських, в тому числі українських, пілотів є той факт, що станом на 27 грудня 1941 року люфтваффе втратили 2 505 літаків на східному фронті, а на інших фронтах втрати німецьких бойових машин склали 779 літаків.

Крім того, британські експерти відверто визнають, що активні бойові дії радянської авіації на східному фронті, дозволили воєнно-політичному керівництву Великої Британії виграти час на створення Командування бомбардувальних сил. Саме бомбардувальна авіація відіграла вирішальну роль у знищенні оборонно-промислового комплексу Німеччини[11].

Значне нарощування надання допомоги західними країнами розпочалося з початку 1942 року. З урахуванням слабкої розвину тості транспортних шляхів через Близький Схід, основними портами розвантаження були визначені Мурманськ та Архангельськ.

Перші 12 конвоїв (кодовий знак PQ) були доставлені без втрат, конвої PQ-13, PQ-14 та PQ-15 зазнали незначних пошкоджень. З активізацією діяльності німецьких субмарин, конвой PQ-16 втратив 7 кораблів з 35-ти, а конвой PQ-17 недорахувався 24 кораблів. Затонулі кораблі мали на борту 4 120 автомобілів, 577 танків та 287 літаків. Водночас, кораблі (з останніх двох конвоїв), які дісталися портів доставили 3 403 автомобілів, 485 танків та 211 літаків[12]. З урахуванням таких значних втрат, перехід конвоїв було призупинено до кінця року (за винятком двох незначних надходжень)[13].

В період з 1 грудня 1941 року до 31 жовтня 1942 року для потреб східного фронту було надано 4 042 літака та  24 446 танків, що склало 16% від внутрішнього виробництва по літаках й 19% — по танках. В рамках першого траншу (узгодженого у вересні 1941 року) СРСР отримав 6 823 автомобілів Jeep, 36  65 вантажівок, а також  56 445 засобів провідного зв’язку[14]. Загальний вантаж отриманої Радянським Союзом допомоги станом на кінець червня 1942 року становив 1,42 мільйона тон[15]. Цей вантаж включав 424 525 тон різних металів, 56 007 тон вибухівки, 167 995 тон ПММ, а також 305 037 тон продовольства[16].

З початком 1943 року, коли активізувалися німецькі субмарини в північних водах, було прийнято рішення про постачання Ленд-Лізовського ОВТ більш небезпечним шляхом, а саме – з Аляски до Красноярська. Цим шляхом тільки протягом 1943 року було доставлено 2 465 літаків (в 1942 році – тільки 114 одиниць). А загальна кількість наданих по Ленд-Лізу літаків станом на кінець 1943 року склала 13 248 одиниць, тобто 18% від загальної кількості вироблених радянською індустрією літаків – 60 281[17].

Особливо важливими для радянського війська були бомбардувальники, вітчизняне виробництво яких було не на достатньому рівні. Так, станом на кінець липня 1943 року США надіслали в рамках допомоги 1 901 бомбардувальник, що становило 20% від тих 7 611 машин, які були вироблені в СРСР протягом 1942-1943 років[18].

Ненабагато менше значення мало постачання танків. За даними джерел, якщо на кінець 1942 року до СРСР було поставлено 4 582 танки, та на кінець 1943 року ця цифра сягнула 8 380 машин, що склало близько 15% від загального радянського виробництва цього виду озброєння[19]. Цікаво, що у відомому танковому бойовищі під Прохоровкою було задіяно більше тридцяти британських танків марки Churchill.

Але все ж таки самою значною допомогою з боку західних союзників було надання автомобільної (легкової та вантажної) техніки. Наприклад, станом на середину 1942 року кількість наданих автомобілів перевищила 79 тисяч одиниць[20]. Водночас, серед втрачених в ході бойових дій в 1942 році 66 200 автомобілів на долю західних прийшлася одна десята частина[21].

В рамках виконання Другого московського протоколу стосовно надання допомоги, в період з першого липня 1942 року по 30 червня 1943 року західні союзники надіслали більше трьох мільйонів тон вантажів, які включали 750 тисяч тон металів, 180 тисяч тон хімікатів та вибухівки, 213,5 тисяч тон паливно-мастильних матеріалів, а також майже мільйон тон продуктів харчування[22].

Довідково. Надання продуктів харчування було найбільш важливою допомогою з урахуванням того, що вирощування пшениці та м’яса скоротилося в 1941 році з 95,5 мільйонів тон та 7,5 мільйонів тон до 29,4 мільйона тон та 3,3 мільйона тон відповідно.

Допомога союзників продовжувалася й в 1944 році, коли було доставлено 3 223 танка та 6 459 літаків. Таким чином, загальна кількість отриманих на кінець року танків та самохідних гармат становила 11 603 одиниці, а літаків – 19 707 одиниць[23].

Цікаво, що протягом війни, більше ніж 200 полків винищувальної авіації мали в своєму складі західні машини на яких літали радянські пілоти. Серед найбільш успішніших льотчиків можна згадати Василя Юхимовича Бондаренка, який збив 19 ворожих літаків на машині Р-39, Степан Матвійович Новичков, який знищив 19 машин на літаку Р-40, Іван Григорович Борисов, який отримав 18 перемог на літаку Р-39, а також Петро Григорович Сгібнев, який знищив 16 літаків люфтваффе пілотуючи британський Hurricane.

Протягом 2944-1945 років з боку США було надано близько 19 тисяч джипів, а також більше 190 тисяч вантажівок. Всього з кінця 1941 року і до кінця війни Вашингтон надіслав для потреб радянських військ 415 тисяч автомобілів, з них 363 тисячі вантажних автомобілів й 52 тисячі легковиків. Станом на початок 1945 року у відсотковому відношенні доля ленд-лізовських машин коливалася від 40% до 45%[24].

Щодо інших видів допомоги, то станом на 30 квітня 1944 року, американська допомога «важила» 8,5 мільйонів тон, і включала 206 771 вантажівку, 3 168 одиниць засобів ППО, 22,4 мільйонів снарядів, 87 900 тон пороху, 5,5 мільйонів пар взуття, більше двох мільйонів автомобільних шин, 476 000 тон високооктанового авіаційного пального, 1,16 мільйона тон сталі та інших металів, 4 138 корабельних двигунів, а також 263 пересувних електростанції різної потужності[25]. Водночас, британська та канадська сторони надіслали 1,15 мільйонів тон допомоги, включаючи 562 засоби ППО, 548 одиниць протитанкових засобів, 17,8 мільйонів снарядів, 12 300 тон пороху, 103 500 тон каучукової резини, а також 346 800 тон продуктів харчування[26].

Загальна кількість наданого озброєння та військової техніки надана в таблиці 1.

Таблиця 1. Кількість ОВТ, отриманого в рамках іноземної допомоги (за західними та радянськими даними відповідно).

Рік Танки Бойові літаки Автомобільна техніка
1942 7 700 – 6 800 12 000 – 10 300 318 500 – 318 500
1943 20 600 – 16 200 21 900 – 19 900 404 500 – 350 000
1944 24 400 – 16 200 32 500 – 27 300 496 000 – 335 000
1945 35 400 – 22 100 43 300 – 35 700 621 000 – 360 000

 

Питання продуктової допомоги дуже рідко обговорювалося в радянських джерелах, які висвітлювали історію Другої світової війни. Водночас, воно заслуговує на додаткову увагу. За статистичним даними, наданих продуктів харчування у кількості 4,5 мільйонів тон було достатньо для харчування до 3 мільйонів осіб, що становило приблизно половину чисельності радянської армії.

Слід відзначити, що крім надання продуктів харчування, а саме 1,154 мільйона тон пшениці, 672 429 тон цукру, 782 973 тон консервованого та 730 902 тон копченого м’яса, в рамках програми допомоги було поставлено 37 477 тон зерна, призначеного для подальшого висівання[27].

Водночас, багато експертів збігаються в думці, що однією з причин післявоєнного голоду, коли загинуло за різними оцінками від 600 тисяч до півтора мільйона людей, стало саме припинення отримання продуктів харчування по Ленд-лізу[28].

Отже, за весь час дії програми Ленд-лізу (до вересня 1945 року), СРСР отримав 17,5 мільйонів тон допомоги загальною вартістю 10 мільярдів (тодішніх) доларів США. Крім того, витрати на транспортування склали близько 700 мільйонів доларів США. Британська допомога СРСР оцінюється приблизно в 1,5 мільярда доларів США. Таким чином, у перерахуванні на ціни кінця 2017 року, загальна вартість всієї отриманої з боку західних союзників допомоги склала близько 150-ти мільярдів доларів США[29].

Отже, переважна більшість експертів сходяться в думці, що за участі США та Великої Британії у війні проти фашистського режиму, але без допомоги в рамках програми Ленд-лізу, СРСР таки вистояв би і переміг би у Великій вітчизняній війні.

Водночас, втрати радянської сторони, безумовно, були б набагато значніші. Крім того, надання готових зразків ОВТ, а також матеріалів для виготовлення радянської техніки значно підвищили оперативні спроможності радянського війська. Також західна допомога дозволила певним чином знизити навантаження як на оборонно-промисловий комплекс СРСР, так і на сільсько-господарчий сектор радянської економіки.

Таким чином, аналіз викладеної вище інформації надає можливість дійти таких висновків:

по-перше, об’єм та рівень допомоги, наданої країнами Заходу для потреб СРСР є значно вищим, ніж той, який висвітлено в радянській історіографії повоєнних часів;

по-друге, значний внесок в зменшення втрат радянських військ було зроблено завдяки знищенню німецьких підприємств ОПК під час бомбардувань союзницькою авіацією;

по-третє, активна участь союзницьких армій на театрах воєнних дій в Західній Європі та басейні Середземного моря дозволило відтягнути значні сили вермахту та полегшити завдання де окупації радянським військам.

Отже, історичний досвід спільних дій під час знищення непередбачуваного агресора говорить про життєву необхідність об’єднання зусиль для відновлення миру, а також гарантування безпеки та стабільності як на Європейському континенті, так і у світі в цілому.

 

[1] Слід підкреслити, що фактичне надання допомоги розпочалося вже після нападу Нацистського режиму на територію Радянського Союзу.

[2] N. Krushchev, Memoirs of Nikita Krushchev: Volume 1, Commissar 1918-1945, Pennsylvania State University Press, University Park, PA, 2005, pp. 638-639.

[3] Denis Havlat, Western Aid for the Soviet Union During World War II: Part I. Journal of Slavic Military Studies, 2017, Vol. 30, NO. 2, p. 291.

[4] R.A.C. Parker, The Second World War: A Short History, Oxford University Press, Oxford, 2002, p. 57.

[5]  P. Howlett, Fighting with Figures, Central Statistics Office, London, 1995, p. 162.

[6] B. Musial, Kampfplatz Deutschland: Stalins Kreigsplane gegen den Westen, Propylaen Verlag, Berlin, 2008, pp. 451, 456.

[7] C. Bekker, Angriffshohe 4000: Die deutsche Luftwaffe im Zweiten Weltkrieg, Heyne Verlag, Munich, 1985, p. 239.

[8]  Die Wehrmachtsberichte 1939-1945, Band 1, 1989, pp. 652-653.

[9]  A. Hill, ‘British Lend-LeaseAid and the Soviet War Effort: June 1941 – June 1942’, The Journal of Military History, 71(3) (1974), pp. 773-808, p. 779.

[10]  J. Beaumont, Comrades in Arms: British Aid to Russia 1941-1945, Davies-Poynter, London, 1980, pp. 58-60.

[11] Загальний вантаж бомб, який було скинуто на Німеччину та окуповані нею території зріс з 13 037 тон в 1940 році до 31 704 тон протягом 1941 року.

[12] C. Bekker, Angriffshohe 4000: Die deutsche Luftwaffe im Zweiten Weltkrieg, Heyne Verlag, Munich, 1985, p. 291.

[13] Таким чином, в період з 1 грудня 19941 року до 30 квітня 1942 року радянська армія отримала 1 441 літак та 1 678 танків.

[14]  W. Schlauch, Rustungshilfe der USA an die Verbundeten im Zweiten Weltkreig, Wehr und Wissen, Darmstadt, 1967, p. 152.

[15]   A. L. Weeks,  Russia’s Life-Saver: Lend-Lease Aid to USSR in World War II, Lexington Books, Lanham, MD, 2010, pp. 141-142.

[16]  A. L. Weeks,  Russia’s Life-Saver: Lend-Lease Aid to USSR in World War II, Lexington Books, Lanham, MD, 2010, pp. 141-142.

[17] J. Ellis, The World War II Data Book: The Essential Facts and Figures for All the Combatants, Aurum Press, London, 1993, p. 278.

[18]  H. P. Van Tuyll, Feeding the Bear: American Aid to the Soviet Union 1941-1945, Greenwood, New-York, 1989, p. 171.

[19]  M. Harrison, Soviet Planning in Peace and War, p. 264.

[20]  H. P. Van Tuyll, Feeding the Bear: American Aid to the Soviet Union 1941-1945, Greenwood, New-York, 1989, p. 54.

[21]  В період з вересня 1941 року і до кінця 1943 року від США надійшло 173 тисячі вантажівок, а також 33 тисячі легковиків.

[22] A. L. Weeks,  Russia’s Life-Saver: Lend-Lease Aid to USSR in World War II, Lexington Books, Lanham, MD, 2010, p. 142.

[23]  М. Harrison, Soviet Planning in Peace and War, p. 264.

[24] М. Harrison, Soviet Planning in Peace and War, p. 260.

[25] P. Gosztony, Die Rote Armee: Geschichte und Aufbau der sowjetischen Streitkrafte seit 1917, Verlag Fritz Molden, 1980, pp. 254-255.

[26] Ibid., pp. 254-255.

[27] H. P. Van Tuyll, Feeding the Bear: American Aid to the Soviet Union 1941-1945, Greenwood, New-York, 1989, p. 179.

[28]  R. Overy, Russia’s War, Penguin, New York, 1998, p. 225.

[29] H. P. Van Tuyll, Feeding the Bear: American Aid to the Soviet Union 1941-1945, Greenwood, New-York, 1989, p. 23.

 

Геннадій Коваленко,

начальник управління двостороннього військового співробітництва Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України