Починаючи з часу окупації Росією Криму та створення нею маріонеткових режимів на території частини Донбасу, спеціальні служби РФ (передусім, ФСБ) активізували свою участь у проведенні розвідувально-підривної діяльності проти України.
У 2014 р. ФСБ направила у так звані ДНР і ЛНР тимчасові оперативні групи, укомплектовані співробітниками регіональних управлінь із Воронезької, Ростовської областей та Краснодарського краю. Їхнім головним завданням була протидія СБУ, контроль за керівництвом сепаратистських утворень та організація агентурних мереж серед місцевого населення. У цьому районі також діяли підрозділи Центру спеціального призначення ФСБ («Альфа» і «Вимпел»), які, однак, через низьку ефективність та понесені втрати були виведені на базу постійної дислокації у м. Балашиха.
Після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, в окупованих росіянами містах Маріуполі, Сєвєродонецьку, Мелітополі та Херсоні з’явилися оперативні групи ФСБ. Ядро цих груп і надалі становили офіцери регіональних управлінь півдня Росії. Зараз вони посилюються співробітниками центрального апарату ФСБ, управлінь з Москви, Санкт-Петербурга, Казані та Єкатеринбурга. Серед них є офіцери, які не мають досвіду роботи в умовах війни, а частина лише недавно розпочала службу в органах безпеки. Це є наслідком таємного наказу, підписаного у вересні ц.р. директором ФСБ О. Бортніковим, згідно з яким кожний підрозділ має виділяти не менше 10 % особового складу на участь у «спеціальній військовій операції» в Україні для посилення діючих там батальйонно-тактичних груп. У зону бойових дій направляються навіть оперативні співробітники Служби економічної безпеки ФСБ, які досі займалися банківськими махінаціями, а також військовослужбовці підрозділів матеріально-технічного забезпечення.
Слідчому управлінню ФСБ наказано посилити підпорядковані йому слідчі групи. В основному, вони замаються у військових частинах провадженням у кримінальних справах: непокора наказам начальників, самовільна втеча, дезертирство, умисне нанесення каліцтва та залишення військової техніки на полі бою. Однак, за наявною інформацією, до бойових підрозділів контрактників ПВК «Вагнер» слідчі групи ФСБ не допускаються.
Останнім часом в Україну із Сирії почали прибувати офіцери Департаменту військової контррозвідки ФСБ, які призначаються на посади при штабах окремих підрозділів. Їхнє завдання – не лише протидія іноземним розвідкам та вербовка нових агентів, але й зміцнення військової дисципліни. Прогресуюча деморалізація російської армії проявляється також у тому, що мають місце випадки так званого «дружного вогню». Наприклад, у червні ц.р. у Херсоні п’яні контрактники під час сварки застрелили двох співробітників ФСБ і одного смертельно поранили.
Співробітники ФСБ також зазнають значних втрат у результаті прямих бойових дій, інформація про що не розголошуються. Відомо лише, що в Україні загинули, зокрема, підполковник М. Горбань та капітан І. Цуприк (обидва із Центру спеціального призначення ФСБ), підполковник О. Крюков і підполковник В. Маргієв. У зв’язку із деокупацією Херсона та просуванням ЗСУ по лінії південного фронту, ФСБ змушена була евакуювати родини своїх офіцерів із цих районів.
Військова розвідка (відома як ГРУ) теж змушена шукати резерви, перекидаючи в Україну нових офіцерів із Сирії. Елітні диверсійно-штурмові загони ГРУ у ході війни зазнали ще більших втрат, ніж ФСБ. У деяких підрозділах залишилося 20 відсотків особового складу, оскільки їх часто відправляли на завдання без належного рекогностування, тому вони потрапляли у засідки української армії. Ці підрозділи підпорядковані Управлінню оперативної розвідки, куратором якого є 1-й заступник начальника ГРУ генерал-лейтенант В. Алексєєв. Він брав участь у проведенні операцій проти угруповань бойовиків на території Сирії, однак, слід зазначити, що екстраполяція цього досвіду на реалії війни в Україні є малоефективною.
За оцінками зарубіжних експертів, незважаючи на триваючу війну, російські спецслужби досі не зробили висновків із неспроможності створити єдиний інформаційний продукт і не зважилися на створення розвідувального співтовариства. Росіяни мають проблеми зі здійсненням аналізу розвідувальних даних та обміном розвідувальною інформацією. Це пов’язано з неорганізованістю, відсутністю взаємодовіри, страхом перед потенційними невдачами та хаосом в управлінні військами, що породжує їхню інституційну недієздатність. У травні ц.р., після низки провалів ФСБ, президент РФ В. Путін визначив ГРУ провідною розвідувальною службою на час війни з Україною, але там все ще є низка органів, які конкурують і конфліктують між собою. І такий багаторівневий, неорганізований і непослідовний підхід до збору і аналізу розвідувальних даних та координації дій спецслужб ослаблює їх. У такій країні, як Росія, де спецслужби отримали стільки влади, керувати ними належним чином надзвичайно важко. Вони мають значний вплив на політичному рівні та можливості контролю над інформацією, ділитися чи не ділитися якою спецслужби вирішують самостійно. При цьому, однак, вони все одно бояться наслідків чогось, що може не сподобатися В. Путіну.
Крім ФСБ, за забезпечення внутрішньої безпеки у Росії відповідають також МВС, Федеральна служба охорони та Росгвардія, які мають власні агентурні мережі. Між цими структурами віддавна існує конкуренція, і вони намагаються «наглядати» одна за одною. Для В. Путіна це цілком комфортна ситуація, тому що виключає монополію однієї служби на надання йому інформації.
У самій Росії та на тимчасово окупованих нею територіях України періодично відбуваються диверсійні акції та ліквідація колаборантів, що є результатом діяльності української військової розвідки та СБУ. Проте, на думку експертів, в окремих випадках, можливо, це – результат зведення рахунків та спроби дискредитації один одного всередині спецслужб РФ.
Департамент військової контррозвідки та Служба економічної безпеки ФСБ не здатні впоратися з корупцією в російській армії, де розкрадання майна, спеціального обладнання і навіть зброї набули величезних розмірів. За словами генерального директора російського представництва «Transparency International» І. Шуманова, наприклад, зі складів зникло 1,5 млн комплектів військової форми (на суму понад 226 млн доларів), а отримання державних контрактів на переоснащення деяких військових комплексів, озброєнь та іншого на 70 відсотків було пов’язане з хабарями. За деякими даними, серія вибухів і пожеж у Росії була інспірована тими особами, які причетні до корупції та багатомільярдних розкрадань. І військові, і Слідчий комітет РФ зацікавлені у збереженні цих даних у таємниці, тому інформація про самі факти надзвичайних подій оприлюднюється, але результати розслідувань зазвичай не розголошуються.
Проблемою для спецслужб РФ є так звані кримінальні силовики, до числа яких, зокрема, входять генерал армії В. Золотов, Є. Пригожин і Р. Кадиров. Двоє останніх традиційно вороже ставляться до федеральних силовиків через наявність у тих власної армії, і які стали своєрідною державою в державі. Зростаючий вплив спецслужб їм не на руку, тому, наприклад, Р. Кадиров наразі перебуває у конфлікті із керівництвом ФСБ, яке він намагається дискредитувати і змінити за допомогою Є. Пригожина та ГРУ.
Останнім часом до проблемних ситуацій у спецслужбах РФ додалися ще й втечі їхніх співробітників за кордон. Як стверджує керівник медіапроекту «Gulagu.net» В. Осєчкін, понад 130 осіб, які служили у ФСБ, МВС, МО, Федеральній службі виконання покарань, органах прокуратури та суддівській системі, змогли виїхати до Франції, США та Німеччини, де шукають політичного притулку. Колишній працівник штабу ПВК «Вагнер» О. Злодєєв зараз перебуває у Франції. Там він надав свідчення про тісне співробітництво між цим формуванням та ГРУ, зокрема щодо передачі найманцям техніки, озброєння та боєприпасів від МО РФ, а також про проходження ними підготовки на базі 10-ї окремої бригади спеціального призначення (в/ч 51532) у Краснодарському краї.
Водночас експерти Центру аналізу європейської політики (м. Вашингтон, США) мають інше бачення ситуації, в якій зараз перебувають російські спецслужби. На їхню думку, як не парадоксально, саме ФСБ може повернути собі домінантну роль у російському силовому блоці. Вбивство Д. Дугіної і підрив Керченського мосту мали ефект шоку для росіян, тому що ці події відбувалися у самій Росії, а не десь далеко. ФСБ намагається скористатися такою можливістю, «реанімувати» свою репутацію, сильно підірваною на початку війни, коли надана нею розвідувальна інформація, як виявилося, не відображала реальної політичної та військової ситуації в Україні.
Керівництво ФСБ сподівається, що дії української військової розвідки (якій приписують згадані акції) слугуватимуть відновленню його реноме в очах В. Путіна. На Луб’янці запевняють кремлівського лідера, що ведуть контррозвідувальні ігри зі спецслужбами України, обіцяючи швидку нейтралізацію агентурних мереж, створених Києвом. Особливо активно у цьому напрямку працює Служба захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом ФСБ, котра супроводжує свою діяльність відповідними медіа-заходами. Так, у день підриву Керченського мосту ФСБ оприлюднила відео нібито українського агента з двома переносними зенітними ракетними комплексами «земля-повітря» «Игла-1» в районі Москви.
За деякими даними, таємним указом президента РФ ФСБ надано нові повноваження щодо організації та координації заходів із забезпечення безпеки транспортних шляхів через Керченську протоку, групи енергетичних об’єктів з енергопостачання окупованої АРК з материкової частини Росії та газопроводу з Краснодарського краю до Криму. Досі за це відповідала Росгвардія.
Проте, якщо атаки на територію Росії триватимуть, для ФСБ це стане серйозною проблемою, яку В. Путін може вирішити у більш кардинальний спосіб, включно з реорганізацією головної спецслужби та призначенням її нового керівництва.
Паливода В.О.
центр зовнішньополітичних досліджень
Національного інституту стратегічних досліджень