МОРСЬКІ РОБОТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ВМС ЗС УКРАЇНИ: ПОТРЕБИ ТА СПРОМОЖНОСТІ СТВОРЕННЯ

Однією зі стійких тенденцій розвитку військово-морських флотів провідних морських країн світу є впровадження засобів морської робототехніки (ЗМР) в основні види їх діяльності. До такої техніки, у першу чергу, відносяться:

— надводні безекіпажні катери (АНПА, в англомовній літературі – surface unmanned vessel, SUV);

— автономні ненаселені підводні апарати (АНПА, в англомовній літературі – autonomous underwater vehicles, AUV);

— самохідні прив’язні підводні апарати (СППА, в англомовній літературі – remotely operated vehicles, ROV);

— буксирувані підводні апарати (БПА, в англомовній літературі – towed underwater vehicles, TUV);

— безпілотні літальні апарати морського базування чи застосування (БПА, в англомовній літературі – unmanned aerial vehicle, UAV).Зазначені ЗМР використовуються для ведення пошуково-рятувальних операцій та розвідки, виконання завдань протимінної та протидиверсійної оборони, висвітлення морської обстановки, а також як носії засобів ураження.

Для України в плані створенні і застосування ЗМР сьогодні є характерними чотири фактори:

— висока актуальність оснащення ВМС ЗС України сучасними ЗМР, особливо для застосування на малих глибинах;

— повна відсутність ЗМР у складі ВМС ЗС України;

— відсутність науково обґрунтованої концепції застосування ЗМР в інтересах ВМС ЗС України;

— відсутність планової діяльності МО України щодо оснащення ВМС такими ЗМР.

Багаторічний успішний досвід Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова в проектуванні ЗМР, будівництві діючих макетів та їх дослідницькій експлуатації свідчить, що для впровадження у практичну діяльність ВМС нових зразків робототехніки необхідно розробити і затвердити план заходів, який включав би дві складові:

короткотермінову – закупівлю зарубіжних зразків ЗМР для задоволення першочергових потреб ВМС щодо забезпечення протимінної та протидиверсійної боротьби у територіальних водах України;

довготермінову – формулювання завдань щодо організації вітчизняного виробництва ЗМР та комплектування ними ВМС, включаючи підготовку кадрів для їх використання за призначенням.

Першочерговим завданням для реалізації обох складових має бути розробка і затвердження у встановленому порядку «Концепції роботизації ВМС ЗС України» (назва робоча), яка б містила обґрунтування видів ЗМР, необхідних для задоволення потреб ВМС, їх кількості й тактико-технічних характеристик, а також обґрунтування необхідності розробки теоретичних основ тактики застосування ЗМР у морських протимінних, протидиверсійних та інших операціях. Невід’ємною складовою концепції мають бути питання підготовки кадрів для ефективного застосування ЗМР за призначенням.

У рамках реалізації першої складової плану заходів необхідно:

— розробити перелік завдань ВМС, які можливо і доцільно розв’язувати із застосуванням ЗМР та з урахуванням гідрометеорологічних характеристик ТВД і з урахуванням технічного стану кораблів забезпечення;

— розробити перелік заходів щодо порівняльного аналізу ринково доступних ЗМР зарубіжного виробництва та успішних практик їх застосування;

— розробити заходи щодо створення міжвідомчих комісій для прийняття рекомендацій по закупівлям із залученням представників інших силових структур держави (Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки України) та  вітчизняних фахівців, які мають практичний досвід проектування і застосування ЗМР.

У рамках реалізації другої складової плану заходів необхідно  розробити проект галузевої програми «Роботизація ВМС ЗС України» (назва робоча), яка б передбачала:

— проведення прикладних наукових досліджень у напрямку розробки тактики застосування ЗМР у діяльності ВМС та забезпечення їх новими ЗМР вітчизняного виробництва; виконання таких досліджень доцільно доручити Національному університету оборони України імені І. Черняховського та Центральному науково-дослідному інституту озброєння та військової техніки МО України;

— утворення нових (чи реструктуризація існуючих) організаційних структур в ДК «Укроборонпром» (з залученням НАН України та МОН України), цільовим призначенням яких було б проведення наукових досліджень, виконання проектно-конструкторських та будівельних робіт по створенню ЗМР вітчизняного виробництва;

— підготовку кадрів для освоєння та використання створених вітчизняних ЗМР в інтересах ВМС та інших силових структур держави; для такого виду діяльності доцільно залучати організації МОН України – Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія», Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, НТУУ «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» та ін.

Першим кроком розробки пропонованих «Концепції роботизації ВМС ЗС України» та галузевої програми «Роботизація ВМС ЗС України» може бути створення тимчасової робочої групи фахівців зазначених організацій на базі Національного університету оборони України імені І. Черняховського.

 

Володимир Блінцов,

проректор з наукової роботи

Національного університету кораблебудування

імені адмірала Макарова,

д.т.н., професор