МОЛОДІ «ОРЛИ». СИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ ДЕРЖАВ – НОВИХ ЧЛЕНІВ НАТО. Частина 1

Перетворення сил спеціальних операцій (ССО, в їх сучасному концептуальному та організаційно-функціональному розумінні) у дієвий чинник міжнародної військово-політичної стратегії і однією із магістральних тенденцій модерного військового будівництва й трансформації збройних сил у ХХІ. Творення згаданих структур охопило і збройні сили геополітичних сусідів України, зокрема – посткомуністичні держави, які обрали членство в НАТО. Творенню ССО, зокрема, знайшлося місце у процесі підготовки спільної точки зору на стратегічні пріоритети та вектори розвитку співробітництва країн – членів НАТО з нагоди чергового саміту альянсу 8-9 липня 2016 р. у Варшаві. При цьому експертні висновки вирішальним чинному обумовлювалися середньостроковими прогнозами розвитку ситуації у світі, яка характеризується подальшим зростанням глобальної нестабільності й непередбачуваності, хаотизацією планетарних воєнно-політичних процесів.

Досвід останніх років довів строкатість інтересів суміжних з Україною держав (де націоналізм, імперські фантомні відчуття актуалізація невирішених до кінця проблем/амбіцій історико-гуманітарного характеру у взаєминах із сусідами), виявили потенційно небезпечний вплив на міждержавні відносини радикальних партійно-політичних угруповань, що зайвого разу підкреслює необхідність усебічного вивчення воєнного потенціалу та латентної конфліктності у геополітичному оточенні України.

Науково-аналітичний моніторинг реального стану й тенденцій розвитку ССО сусідніх держав вкрай важливий з погляду адекватного його урахування у військовому будівництві, реформуванні Збройних Сил України, а також при визначенні оптимальної моделі розвитку ССО як компоненту українського війська, підготовці особового складу спецпризначенців.  Активна розбудовою сусідами (за прикладом США та інших провідних держав НАТО) сил спецоперацій актуалізує подібний досвід для Збройних Сил України, де з 2014 р. творення ССО набуло системного характеру на підставі загальнодержавних нормативно-розпорядчих документів.

Зазначимо, що у порівнянні із вельми солідним науковим доробком із вивчення історії та сьогодення ССО провідних країн світу (передовсім ­– США, Великої Британії, Франції та ФРН, а також Ізраїлю), вивчення спеціальних сил сусідів України тільки починає утверджуватися у якості наукового напрямку вітчизняної військової науки. Особливості творення сил спецоперацій суміжних держав закономірно викликали професійний інтерес співробітників профільних кафедр Національного університету оборони України М. Єзерського та В. Янковича, котрі присвятили окрему працю огляду розбудови структури, завданням й системі підготовки кадрів елітних військ наших сусідів [13].

Окремо варто відзначити кваліфіковані, основані на моніторингу оригінальних матеріалів щодо розвитку силового потенціалу Республіки Польща, статті науковця Національного інституту стратегічних досліджень Володимира Паливоди (колишнього начальника спецкафедри Національної академії СБ України), в яких дано аналіз передісторії, поточного стану та перспектив реформування ССО РП в контексті перетворень оборонної сфери цієї держави, досліджено їх структуру, функції та особливості підготовки. Особливу увагу приділено стану сухопутної складової відносно молодих ССО Польщі  [6-10].

В цілому ж доводиться визнати, що вітчизняні наукові публікацій, присвячені ССО держав-сусідів України, нерідко містять неактуальну інформацію, що обумовлено (окрім зрозумілих питань конфіденційності у військовому будівництві), передовсім, динамічними процесами реформування їх збройних сил, одним із провідних елементів якого є творення ССО як самостійного, високопрофесійного компоненту армій, плутаністю інформаційних матеріалів, а також, у ряді випадків, недостатнім залученням першоджерел (офіційних документів).

Відтак метою нашої статті є висвітлення особливостей сучасного стану творення й розвитку сил спеціальних операцій як важливого елементу збройних сил держав – географічних сусідів України, які вступили в НАТО в 1990-2000-х рр.

Вивчення досвіду розбудови сил спеціальних операцій наших сусідів доцільно розпочати із Республіки Польща (РП), котра у цьому відношенні обрала найбільш рельєфно виражену модель побудови ССО багатовидового складу, у статусі окремого компоненту збройних сил (національні ССО не входять до складу сухопутних військ, ВПС або ВМС). ССО РП були сформовані у травні 2007 р. відповідно до змін до закону «Про загальний обов’язок оборони Республіки Польща». Початково до їх складу увійшли три заслужені військові частини: 1-й полк спеціального призначення, морський підрозділ спеціальної дії «Formoza» («Формоза», старовинна назва о.Тайвань)  та група «GROM» .

Польською мовою цей вид Збройних сил РП має назву «Wojska Specjalne», у дослівному перекладі — «Спеціальні війська». По суті, ж вважають спеціалісти, це – Сили спеціальних операцій у сучасному розумінні цього визначення, їх загальна чисельність – приблизно 1650 осіб. Після проведення у Війську Польському  реформи системи управління і командування (з січня 2014 р.), керівними органами ССО стали Інспекція та Командування ССО, підпорядковані Головному командуванню видів (ГКВ) ЗС РП. Останній орган пізніше був реорганізований у Центр спеціальних операцій (ЦСО) – Командування компоненту ССО, який підпорядковувався Оперативному командуванню видів (ОКВ) ЗС РП. У травні 2015 р. Командування компоненту ССО (вже як окремий орган) перейшло у відання ГКВ ЗС РП, а ЦСО залишився під егідою ОКВ ЗС РП.

У 2015 р. Польща отримала статус  «рамкової держави» у сфері спеціальних сил НАТО, що означає готовність взяти на себе відповідальність за організацію командування компоненту Спеціальних сил Альянсу зі складу Сил реагування НАТО. Вони одразу включилися у виконання завдань в Афганістані у складі місії НАТО з навчання і надання допомоги урядовим силам Афганістану («Resolute Support Mission»), приєдналися до військовій операції США та їх союзників в Іраку проти терористів ІДІЛ («Operation Inherent Resolve»). Бойові можливості сухопутної армійської компоненти ССО стрімко зростали, і чисельність підрозділів для проведення глибинної розвідки та диверсій вже до 2012 р. мала зрости з з 5 до 9 батальйонів, для дій в тилу противника на глибину у 300-500 км вони могли б виставити  від 36 до 72 розвідувально-диверсійних груп.

Командування ССО з кінця 2007 р. перебуває у Варшаві, структура його апарату включає відділи: кадрів; оперативно-розвідувальний; управління й зв’язку; бойової підготовки; планування та логістики; фінансовий, та групу захисту таємної інформації. Розглянемо склад сухопутного елементу ССО, основу якого становить 1-й полк спеціального призначення (в/ч 4101, місце постійної дислокації – м. Люблінець Сілезького воєводства), сформований у 1961 р. як 26-й диверсійно-розвідувальний батальйон (у 1993 р. реорганізований у полк, куди влилися кадри 2-го механізованого батальйону «командос», диверсійних батальйонів командос «Парасоль» та «Зоська»). На частину (до 750 чол.) покладено ряд традиційних завдань армійських спецпризначенців:

здійснення спеціальної (глибинної) розвідки, рейдів по тилах противника;

виконання важливих спеціальних завдань командування з «кризового реагування»;

оцінка ефективності нанесення ударів по важливих цілях противника;

проведення силових операцій диверсійно-терористичного характеру;

боротьба, з тероризмом;

звільнення заручників або полонених;

інструкторська робота в союзних арміях (силах) зі спеціальної підготовки (за наявними відомостями, у серпні 2016 р. 18 військовослужбовців полку та співробітник Служби військової контррозвідки прибули в зону проведення АТО з метою надання допомоги у підготовці українських підрозділів спеціального призначення);

пошуково-рятувальні операції;

охорона високо посадовців під час перебування за кордоном тощо.

Організаційна структура полка включає командування і штаб; 4 бойові групи («ZB A», «ZB B», «ZB C», «ZB D»); групу інформаційної підтримки; відділ управління і забезпечення; Центр підготовки кадрів ССО. Особовий склад полку ретельно підбирається (переважно із десантників), проходить загальновійськову та спеціальну підготовку, опановує тактику ближнього бою, альпінізм, стрибки з парашутом, підводне плавання, ведення бою в умовах міста тощо. Кожен повинен володіти іноземною мовою та вивчати ще одну. Оскільки всі бійці мають вищу освіту, їх середній вік доходить до 30 років. Базова підготовка відібраних до служби у полку триває два роки, ще рік іде на закріплення навичок й бойове злагодження. Військовослужбовці цього полку у складі польського військового контингенту перебували у закордонних відрядженнях в Афганістані, Іраку, Пакистані, Конго, Македонії, Сирії та Камбоджі (загинуло троє бійців).

Оперативна група спеціального призначення «GROM» (в/ч 2305, приблизно 600-800 чол., адже дані про її чисельність засекречені) сформована у липні 1990 р. у відповідь на вбивство терористами у Бейруті двох громадян Польщі на знак помсти уряду РП в організації еміграції євреїв з СРСР до Ізраїлю. Професійну допомогу при створенні спецпідрозділу надавали інструктори із США, Великої Британії та Німеччини. Бійці «GROM» підготовлені для проведення широкого спектру спеціальних операцій, однак провідним завданням є боротьба з тероризмом та звільнення заручників, включаючи акції за кордоном. Спочатку спецпідрозділ підпорядковувався Міністерству внутрішніх справ і Адміністрації РП, а у жовтні 1999 р. був переданий під юрисдикцію міністерства оборони (що спричинено адаптацією національного правового поля до стандартів Євросоюзу, за якими військові формування можуть бути лише у складі воєнного відомства).

Група дислокується у містах Варшава і Гданськ. За неофіційною інформацією, «GROM» у рамках ССО Сил швидкого реагування Європейського Союзу становить ядро 2-ї Бойової групи східної зони. Організаційна структура включає: командування; штаб; підрозділи забезпечення; три бойові групи. Перша з бойових груп «ZB A» призначена для виконання наземних завдань (дислокується у столиці), друга, «ZB B», спеціалізується на виконанні завдань на морі, у приморському Гданську, третя («ZB C») не має визначеної спеціалізації.

За наявними даними, бойова група включає 4 штурмові секції, 2 секції снайперів, секцію бойового управління, причому кожен співробітник володіє суміжними спеціальностями (радист, снайпер, сапер, хімік спеціаліст з озброєння, водій). При створенні «GROM» за взірець  взята структура британського 22-го полку SAS і американського 1-го оперативного загону спеціального призначення «Delta». Однак, на відміну від британських спец військ, поляки діють шестиособовими командами (секціями), яким придається пара снайперів.

 

До складу підрозділу забезпечення входять аналітики, спеціалісти ІТ-технологій, програмісти, вибухотехніки та інші фахівці. Підрозділ має можливості самостійного отримування інформації, яка накопичується у банку даних (містить відомості про іноземні спецслужби, терористичні та екстремістські організації, об’єкти потенційної загрози тощо). «GROM» використовує службових собак (тренованих і на захоплення злочинців). Вояки підрозділу тренуються спільно із бійцями британської SAS, американських елітних частин «Delta» та SEAL, ізраїльських – «Сайарет Маткаль» (або «загін 269» Генштабу Армії оборони Ізраїлю), та «Шайтет» (частина спецпризначення ВМС). Цікаво, що 75% вояків групи пройшли поглиблену медичну підготовку, зобов’язані володіти двома іноземними мовами.

За 1990-2000-і польські спецпідрозділи надбали унікальний досвід оперативного стажування, бойових дій та спеціальних операцій за кордоном (Ірак, Афганістан, Північна Ірландія, Хорватія, Косово, Гаїті). В останньому випадку (1994 р.) 55 військовослужбовців «GROM» брали участь у санкціонованій ООН операції «Uphold Democracy» на Гаїті, спільно із американськими «зеленими беретами» охороняючи  Генерального секретаря ООН Бутроса Галі, міністра оборони США Уїльяма Перрі та інших VIP-персон. «GROM» першим із іноземних формувань отримав за це «Медаль честі» (США).

Військова частина «Agat» (в/ч 3940, м. Глівіце) створена у березні 2011 р. на основі розформованого Спеціального відділу Військової жандармерії з метою бойової підтримки ССО, проведення самостійних дій щодо виявлення і знищення важливих об’єктів в тилу противника, боротьби з партизанами і терористами, охорони об’єктів критичної інфраструктури. «Agat» вважається базою підготовки кадрів для комплектування спеціальних бойових груп елітних підрозділів. Структуру формування утворюють командування; штаб; штурмові групи; артилерійська, протитанкова, протиповітряна групи; група наведення авіації та управління вогнем артилерії.

Військова частина «Nil» (в/ч 4724, м. Краків) організована у 2009 р. Як підрозділ інформаційного забезпечення спеціальних операцій. Надає засоби зв’язку бойовим підрозділам ССО, забезпечує управління ними під час операцій, відповідає за фінансове, медичне та матеріально-технічне забезпечення ССО.

Центральна група психологічних операцій (до 110 чол.) існує з 2007 р., до її складу влилися підрозділи інформаційно-психологічного протиборства: центральний, сухопутних військ, та двох військових округів. У складі групи спеціалізовані відділи: звукомовлення; теле-радіомовлення; редакційно-видавничий; отримання матеріалів, а також центр психологічної боротьби (збір та обробка інформації із відкритих джерел). Співробітники групи включаються до складу польських військових контингентів, які виконують завдання за кордоном.

7-а ескадрилья спеціального призначення 33-ї бази транспортної авіації забезпечує авіапідтримку ССО (хоча формально входить до складу ВПС, пе оперативно підпорядкована ССО). На ескадрилью покладені завдання повітряної розвідки району бойових дій, наведення на цілі, оцінки ураження об’єктів і корегування вогню, транспортування спецпідрозділів до району застосування та їх вогневої підтримки, ізоляції району бойових дій, доставки матеріально-технічних засобів, евакуації поранених, забезпечення пошуково-рятувальних операцій.

Аналіз творення ССО Польщі засвідчує формування в її збройних силах елітного компоненту за зразком США, адже польські сили спецоперацій набули самостійного управлінсько-командного статусу, багатовидової структури, включачи розвідувально-диверсійні, морські розвідувально-диверсійні, антитерористичні, інформаційно-психологічні підрозділи, а також підрозділи забезпечення спеціальних дій.

Серйозну увагу приділено розбудові національних ССО в Румунії. Органом управління розвідувальним забезпеченням збройних сил країни є Головне управління  оборонної інформації Міністерства національної оборони (ГУОІ МНО, військова розвідка та військова контррозвідка), яке розпочало діяльність із травня 1999 р. Діяльність ГУОІ МНО регламентується законом  «Про національну безпеку Румунії від 1991 р., який визначає порядок створення та організацію розвідувальних органів із спеціальними завданнями; законом «Про національну оборону Румунії» від 1994 р.; постановою уряду «Стосовно організації та функціонування Міністерства національної оборони Румунії» від 1999 року;  постановою уряду «Про організацію та функціонування Міністерства національної оборони Румунії» від 2001 р., яка вперше чітко визначила й розширила повноваження військової розвідки та закріпила положення щодо нормативно-правового забезпечення оперативної діяльності особового складу розвідувальних органів МНО. Зокрема, ст.17 постанови визначає, що ГУОІ є спеціальною структурою Міністерства національної оборони, а його співробітники мають право проводити як легальну, так і діяльність під прикриттям у рамках забезпечення військового аспекту національної безпеки.

В процесі розробки нормативно-правового поля діяльності військової розвідки визначилася низка завдань, які є пріоритетними для ССО:

розвідувальне  забезпечення Генерального штабу інформацією військового характеру на оперативно-тактичному рівні;

розвідувальне забезпечення підрозділів румунських ЗС, які беруть участь в операціях за межами країни;

виявлення та нейтралізація розвідувальних і диверсійно-терористичних заходів, спрямованих проти військових об’єктів, оборонної промисловості й особового складу ЗС Румунії;

забезпечення безпеки підрозділів ЗС Румунії, що діють за кордоном;

взаємодія з румунськими та іноземними розвідувальними службами;

участь у розвідувальних заходах під егідою НАТО тощо.

Сили спецпризначення оперативно взаємодіють із Управлінням військової розвідки ГУОІ МНО (створено на основі колишнього управління військової інформації Генерального штабу ЗС Румунії), один із заступників начальника управління  відповідає за розвідувальне забезпечення військ.

Вища рада оборони Румунії ухвалила принципове рішення про утворення ССО у 2002 р. З 1 липня 2003 р. набула чинності «Доктрина сил спеціальних операцій Румунії», яка визначає для них таке коло пріоритетних завдань:

ведення спеціальної розвідки у глибокому тилу противника в інтересах головного угруповання військ;

здійснення диверсійних операцій оперативно-стратегічного призначення;

проведення інших спеціальних операцій, організація партизанської боротьби;

антитерористичні дії та участь в операціях з підтримки миру й міжнародної стабільності;

пошуково-рятувальні операції;

визволення із полону власного командного складу та секретоносіїв тощо.

 

Дмитро Вєдєнєєв,

доктор історичних наук, професор, полковник запасу

Андрій Слюсаренко,

кандидат історичних наук, доцент, полковник