ЛІГА ОБОРОННИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ВИЗНАЧИЛА НАЙБІЛЬШ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ОПК

Громадська спілка «Ліга оборонних підприємств України», до складу якої входять понад 50 провідних приватних оборонних підприємств, є невід’ємною складовою оборонно-промислового комплексу України (далі – ОПК).

В умовах майже розмитої вертикалі державного управління ОПК, підприємства усіх форм власності вимушені самостійно шукати шляхи вирішення проблем, існуючих в оборонно-промисловій та військово-технічній сферах.

Серед основних проблем слід зазначити такі:

недосконала система ціноутворення на продукцію оборонного призначення;

потребує удосконалення діяльність інституту генеральних конструкторів за напрямами і видами озброєння та військової техніки, оновлення його складу, створення під їх керівництвом розгалуженої мережі головних конструкторів, відповідальних за складові частини;

майже відсутня система стандартизації та сертифікації, не сформована випробувально-вимірювальна база;

недосконала нормативно-правова база з питань розробки та постановки на виробництво продукції оборонного призначення (основні стандарти часів СРСР серії СРПВ, які діють і досі та мають гриф «Таємно» недоступні до широкого кола підприємств, що не дозволяє створювати дійсно конкурентні умови під час виробництва оборонної продукції);

відсутність доступної інформаційної бази щодо програм переозброєння армії та технологічного переобладнання оборонної галузі;

існує ціла низка проблем, пов’язаних із виконанням заходів імпортозаміщення, як за напрямом диверсифікації імпортних постачань після припинення військово-технічного співробітництва з РФ, так і за напрямом реверсного інжинірингу комплектуючих, вузлів та агрегатів на комплектуючі власного виробництва в складі військової техніки та озброєння виробництва СРСР та РФ, яке досі знаходиться на озброєнні Збройних Сил України (порядок внесення змін до конструкторської документації, розробники якої знаходяться поза межами України; порядок проведення випробувань модернізованої техніки; визначення відповідальності за проведення цих заходів та ін.);

недосконала законодавча і нормативно-правова база захисту авторських прав, заслуговує на увагу розгляд питання щодо виплат роялті при серійному виробництві ОВТ розробленої приватним партнером;

3-річна система планування державного оборонного замовлення та укладення державних контрактів виконавцями замовлення з державними замовниками на 3-річний період потребує узгодження з відповідними строками фінансового (бюджетного) планування в державі;

відсутність системи у визначенні пріоритетів науково-технічного та інноваційно-технологічного розвитку. Як наслідок – неузгодженість цих питань з напрямами військово-технічної та оборонно-промислової політики, визначеними відповідними документами державного оборонного планування;

заслуговує на увагу питання створення привабливих умов для залучення іноземних інвестицій в науково-технічну та інноваційно-технологічну сфери та захисту прав власності інвесторів;

створення рівних умов між приватними та державними підприємствами під час виконання заходів із розвитку виробництва;

необхідно вирішувати питання введення особливого режиму кредитування підприємств-виконавців державного оборонного замовлення державними банківськими установами (з метою безумовного виконання державного оборонного замовлення та через затримку в отримані авансових платежів підприємства вимушені залучати обігові або кредитні кошти для своєчасного запуску виробництва);

має місце і не готовність державного партнера до співпраці з приватним бізнесом в оборонно-промисловій сфері, нормативно-правова база з питань державного партнерства потребує вдосконалення.

Громадська Спілка «Ліга оборонних підприємств України»