КРІСТОФЕР ГОЛЬШЕК ПРО СТРАТЕГІЮ КИЄВА ЩОДО МИРОТВОРЧОЇ МІСІЇ НА ДОНБАСІ

Крістофер ГОЛЬШЕК (Christopher HOLSHEK),

старший радник з цивільно-військових відносин

Міжнародного інституту миру та безпеки Narrative Strategies,

полковник у відставці, США

 

Проект миротворчої місії на Донбасі сьогодні гальмується через політичні чинники. Якщо на розгортання миротворців з’явиться воля держав-членів Ради безпеки ООН – узгодити решту питань, зокрема мандат місії, буде значно легше. Однак наразі великі держави не мають бажання посилати власних громадян на Донбас. Тож, навіть якщо винести за дужки окрему позицію Росії, перед нами постає проблема кадрового наповнення гіпотетичного контингенту.

Також існує невизначеність щодо матеріального забезпечення такої місії. Нажаль, уряд США планує й надалі зменшувати свій фінансовий внесок у забезпечення функціонування ООН і, зокрема, фонду миротворчих операцій ООН. Тому дилема формування бюджету миротворчої місії на сході України може стати ще однією перепоною. Відтак, Києву варто концентрувати більше дипломатичних зусиль на досягненні спільної позиції з європейськими країнами. Це може підштовхнути нинішню адміністрацію США до активізації в переговорному процесі щодо миротворців на Донбасі.

З іншого боку, стратегія Києва щодо миротворців має включати наявні програми і канали підтримки з боку Заходу, які Росія не здатна заблокувати. Для цього українській владі варто зосередитись на менш амбітних, однак більш прагматичних та практичних підходах до вирішення цієї проблеми. Як варіант, замість відправки багаточисельного континенту на Донбас – процесу який Москва може з легкістю торпедувати на різних етапах реалізації, —  першим кроком міжнародної спільноти може стати започаткування місії військових спостерігачів ООН (United Nations Military Observer — UNMO). Діяльність такої місії може здійснюватися під «парасолькою» ОБСЄ.

Україні критично важливо забезпечити прозорий механізм міжнародного контролю над операціями, здійснюваними в межах мандату такої місії. Київ, як ніхто інший, має бути зацікавлений у тому щоб ситуація в зоні конфлікту мала максимально прозорий характер.  Замовчування або спотворення певних обставин може спричинити непорозуміння та протиріччя на майбутніх етапах впровадження миротворчої місії.

З огляду на це, важливим елементом покращення безпекової ситуації на Донбасі, на мій погляд, є впровадження механізмів демократичного цивільного контролю. Цей інструмент має нівелювати усі спроби Москви підірвати стабільність в Україні. Відповідна підтримка могла б надійти завдяки програмі на кшталт Глобальної ініціативи для миротворчих операцій (The global peace operations initiative — GPOI).

США неодноразово робили помилку, вважаючи що проведення виборів може надовго зафіксувати демократичний лад в суспільстві, яке довгий час страждало від насилля  і  відсутності верховенства права. На жаль, подібна практика повториться і у випадку імплементації Мінських домовленостей. Тому у випадку України критично важливою вбачається співпраця цивільної та військової адміністрацій. Зусилля України мають бути направлені на обмеження застосування військової сили і, навпаки, посилення безпеки місцевих органів влади. А для цього необхідне підвищення оперативних спроможностей та компетенції правоохоронних органів – внутрішньої розвідки, поліції тощо.

Не менше значення має підтримка України з боку США за лінією Міністерства оборони. Даний вектор співпраці повинен стати пріоритетним в умовах, коли адміністрація Трампа у своїй зовнішньополітичній доктрині приділяє політиці «м’якої сили» все менше уваги, натомість збільшуючи військовий бюджет. У цьому контексті великого значення набуває співпраця МОУ з Відділом оборонного співробітництва при посольстві США (Office of defense cooperation ODC).

Також не варто забувати, що Україна має значний потенціал участі в миротворчих місіях на Балканах, в Іраку та на Африканському континенті. Тож, хоча Українська Армія не має змоги брати участь в миротворчій місії на території власної країни, майданчик миротворчості має залишатись одним зі шляхів підвищення спроможностей ЗСУ. Окрім того, США зацікавлені у тому, щоб миротворчі сили ООН мали високий рівень готовності протидіяти асиметричним загрозам, а український досвід, здобутий за роки російської агресії, стане в нагоді.