ЕТНОЛОГИ З ПАРАШУТОМ. ЕВОЛЮЦІЯ СТРУКТУР ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА СИЛ СПЕЦОПЕРАЦІЙ АРМІЇ США (Частина ІІ)

Дайош «Вільний Афганістан»!

Помітну роль інформаційно-психологічні підрозділи ССО США відіграли під час проведення операції «Непохитна свобода» в Афганістані у 2001 р. – проти руху «Талібан», у створенні якого сама ж Америка брала участь на початку 1990-х рр. разом зі спецслужбами Пакистану й Саудівської Аравії (остання традиційно виступала основним спонсором «студентів», – тобто талібів). Надвечір трагічного дня 11 вересня 2001 р. президент США підозріло швидко назвав винуватця – Усаму Бен Ладена і місце його перебування – Афганістан. Лише згодом з’ясувалося, що «герой» Афганської війни 1979-1989 рр. спокійно у той час лікував нирки в Пакистані, і захопити його не складало проблеми. Контроль над вічно нескореним «Афганом» давав змогу дотягнутися до регіонів, де зосереджувалися 40% розвіданих покладів природного газу, до 20% нафти, урану, золота, величезні запаси руд кольорових металів, самоцвітів тощо…

Тоді ж перед підрозділами ІПсО ССО ставилися завдання деморалізації бойовиків, умовляння їх до припинення опору, дискредитації ісламського руху «Талібан» в очах мирного населення, піднесення бойового духу союзних США афганських збройних формувань та регулярних силових структур, забезпечення підтримки населенням нового прозахідного уряду. Поширювалися заклики до видачу за винагороду ватажків ісламістів та виявлення місць їх перебування.

Розгорнулася  активна інформаційно-психологічна війна із розкладення противника і залучення населення на свою сторону. До Афганістану, Пакистану, Узбекистану й Киргизії перекинули підрозділи 4-ї Групи психологічних операцій ССО  США: 8-й регіональний батальйон ІПсО, підсилений спеціалістами 9-го батальйону тактичних ІПсО, підрозділи штабного планування й зв‘язку. На авіабазу Ханабад (Узбекистан) прибули два літаки АСС-130Е «Командо Соло» зі складу 193-го авіакрила спецоперацій Національної гвардії США.

Бойові дії та заходи із стабілізації становища в Афганістані супроводжувалися активним застосуванням елементу ІПсО ССО. Перед ним ставилися завдання деморалізації бойовиків, умовляння їх до припинення опору, дискредитації ісламського руху «Талібан» в очах мирного населення, піднесення бойового духу союзних США афганських збройних формувань та регулярних силових структур, забезпечення підтримки населенням нового прозахідного уряду. Поширювалися заклики до видачу за винагороду ватажків ісламістів та виявлення місць їх перебування.

Розгорнулася  активна інформаційно-психологічна війна із розкладення противника і залучення населення на свою сторону. До Афганістану, Пакистану, Узбекистану й Киргизії перекинули підрозділи 4-ї Групи психологічних операцій ССО ЗС США: 8-й регіональний батальйон ІПсО, підсилений спеціалістами 9-го батальйону тактичних ІПсО, підрозділи штабного планування й зв‘язку. На авіабазу Ханабад (Узбекистан) прибули два літаки АСС-130Е «Командо Соло» зі складу 193-го авіакрила спецоперацій Національної гвардії США. Безпосереднє керівництво здійснювала об‘єднана оперативна група з представників МО, ЦРУ, Державного департаменту, інформаційної агенції ЮСІА та окремих ЗМІ. На посаду заступника держсекретаря США призначили спеціаліста з реклами й зв’язків із громадськістю Ш.Бірса. Ухвалюється рішення про залучення до інформаційної кампанії приватних РR-організацій та асигнування $400 млн. на пропагандистські заходи у 78 країнах, насамперед ісламських. В Ісламабаді розмістили «медіа-центр швидкого реагування», що зробило роботу західних ЗМІ оперативною, дозволяло їм діяти на випередження у висвітленні подій на Середньому Сході.

Знищення авіацією радіостанції талібів «Голос Шаріату» в Кабулі підірвало медіа-ресурси противника і забезпечило монопольні позиції силам ІПсО США. Відновлюється віщання радіостанції «Вільний Афганістан», а також налагодили спеціальні програми «Інформаційне радіо» та «Вільний Афганістан», що транслювалися «Голосом Америки» та «Радіо Свобода». З повітря вели віщання ретранслятори «Командо Соло», населенню розкидалися радіоприймачі, здатні приймати передачі лише на певних хвилях

Співробітники 4-ї групи ІПсО за умов слабкої радіофікації населення зробили ставку на друковану пропаганду – заготували до 80 млн. листівок на 27 млн. афганців. За умов низької письменності населення (менше 40%) змістовний наголос у листівках робився на графічну інформацію по типу коміксів. Розробка контенту друкованої пропаганди покладалася на 6-й регіональний батальйон ІПсО, а поліграфічне виконання – на 3-й батальйон підготовки й поширення матеріалів. Було розроблено десятки типів листівок, з розрахунку на різні категорії населення, цивільних мешканців і бойовиків тощо. Поширювали їх з літаків С-130 та С-141, спеціальними авіабомбами по 30-80 тис. примірників у кожній.

Крім того, на Афганістан систематично велося радіомовлення з борту спеціального літака «Командо соло» (ЕС-130Е), що базувався у Ханабаді. У місцях компактного проживання мирного населення та дислокації НЗФ з літаків ВПС США скидалися портативні радіоприймачі  з фіксованими частотами прийому. З 2002 р. підрозділи ІПсО розгорнули в Баграмі і Кандагарі  дві широковіщальних станцій, відновили роботу кількох афганських (підконтрольних БНС) радіостанцій. Центральний прес-центр коаліційного угруповання розгорнули в Кабулі, в містах Баграмі, Кандагарі й Мазарі-Шарифі – інформаційні центри, де працювали переважно, співробітники підрозділів ІПсО ССО. Серйозні зусилля докладалися до підготовки кадрів для афганських мас-медіа.

Як «давили на психіку»

В цілому психологічні операції виступили важливим й результативним елементом операції  «Непохитна свобода». За вирішальною участю спеціалістів ПсО ССО США вирішувалися такі завдання:

– деморалізація бойовиків руху «Талібан» і «Аль-Каїди», а також спонукання їх до припинення опору;

– підвищення бойового духу особового складу місцевих збройних формувань антитерористичної коаліції й підрозділів афганських урядових військ;

– дискредитація ідеології ісламського руху «Талібан» в очах світової спільноти та агітація за підтримку  нового уряду країни, а також дій збройних сил США і їх союзників.

Основними об’єктами впливу в ході здійснення психологічних операцій в Афганістані стали бойовики Ісламського руху Талібан (ІРТ) і «Аль-Каїди», особовий склад збройних формувань антиталібського Північного альянсу і підрозділів афганських урядових військ, а також цивільне населення країни. У зв’язку з наявністю у останнього малої кількості телевізійних приймачів, основними засобами психологічного впливу стали друковані матеріали у вигляді листівок, плакатів і газет, а також транслювались радіопередачі пропагандистсько-інформаційного змісту.

У друкарських матеріалах і радіопередачах роз’яснювалися цілі і задачі контртерористичної операції, критикувалася антинародна діяльність талібів (які й справді відзначалися бузувірством і середньовічним мракобіссям), містилися заклики надавати всебічну підтримку новому уряду країни, американським військам та їх союзникам, давалися обіцянки надати грошову винагороду за видачу ватажків талібів,  або за повідомлення достовірної інформації про місця їх знаходження.

Операції зі стабілізації обстановки (у зв’язках з цивільною адміністрацією) доповнювали психологічні операції, і переслідували такі цілі: встановлення лояльних відносин між військовим контингентам коаліційних військ, урядовими і неурядовими цивільними організаціями (структурами) і мирним населенням Афганістану в інтересах створення сприятливих умов для успішного проведення військової операції в цілому.

В операціях такого типу брали участь підрозділи 96-го батальйону по роботі з цивільним населенням. Основною задачею при цьому вважалося врегулювання конфліктів, що виникають між органами влади, мирним населенням Афганістану і коаліційним угрупованням військ внаслідок ведення бойових дій.

Мета операцій досягалася такими методами:

– вивченням особовим складом ССО претензій з боку афганського цивільного населення до дій підрозділів ЗС США та їх союзників;

– укладенням домовленостей із старійшинами місцевих племен про взаємні зобов’язання;

– зведенням до мінімуму збитків, заподіяних мирному населенню Афганістану діями коаліційних військ;

– сприяння уряду і місцевим органам самоврядування із забезпечення внутрішньої стабільності (створення тимчасової цивільної адміністрації, відновлення (будівництво) об’єктів соціально-побутового призначення), а також гуманітарною допомогою населенню, ліквідацією наслідків стихійних лих  тощо) При цьому представники ССО часто вдавалися до підкупу  авторитетних старійшин племен (враховуючи родоплемінну строкатість країни, в якій упродовж століть не було реального впливу центральної влади). .

У ході операцій по стабілізації обстановки особовий склад підрозділів 96-го батальйону діяв групам у складі угрупувань, що проводили бойові й спеціальні операції, а також самостійно – на основних військових базах коаліційного угруповання і в провінційних центрах Афганістану.

Після виконання основних задач бойові підрозділи відводилися за межі району проведення операції. Усередині цього району протягом 2-4 діб організовувалася робота груп «цивільної адміністрації» по розв’язанню конфліктних ситуацій, що виникли між мирним населенням і коаліційними військами, а також по викупу у населення зброї і боєприпасів.

Потім бойові підрозділи знов вводилися в даний район для його «зачистки», дотримуючись угоди, укладеної групами зв’язку з цивільною адміністрацією. Після завершення бойової спеціальної операції Командування коаліційного угруповання в Афганістані приступало до реалізації гуманітарних проектів, обумовлених угодами по врегулюванню обстановки в районі операції. Такі заходи сприяли встановленню лояльного ставлення до коаліційних військ і значною мірою звужували соціальну базу підтримки ісламістів.

Групи зв’язку з цивільною адміністрацією, що діяли в районах військових баз США і їх союзників, а також у провінційних центрах Афганістану, укладали угоди з владою країни, польовими командирами і старійшинами про залучення місцевих ресурсів для забезпечення діяльності коаліційного угруповання військ, забезпечували невтручання місцевих органів влади і населення в бойові дії, надавали допомогу Командуванню коаліційного угруповання військ у вирішені юридичних питань, пов’язаних з нанесенням збитку матеріальним цінностям і населенню країни в ході проведення військової операції.

Інформаційні операції проводилися на всіх етапах. Їх метою було висвітлення у вигідному для себе світлі діяльності угруповання США та їх союзників в Афганістані.

У ході операцій вирішувалися такі основні інформаційні задачі:

– ретельна цензура інформаційних повідомлень національних і зарубіжних ЗМІ про хід операції «Непохитна свобода»;

– професійна підготовка афганських дикторів радіо і телебачення;

– відбір кандидатів з числа впливових афганських державних, політичних і релігійних діячів, затриманих бойовиків ІРТ і «Аль-Каїди» для спілкування з кореспондентами;

–  своєчасна підготовка інформаційних матеріалів, спрямованих на послаблення дії  інформаційних засобів ІРТ і «Аль-Каїди» на мирне населення Афганістану й інші ісламські держави.

Рішення цих задач покладалося на особовий склад підрозділів психологічних операцій, які входили до складу прес-центру коаліційного угруповання ЗС США та їх союзників, розгорнутого в м. Кабул, і інформаційних центрів в містах Баграм, Кандагар і Мазарі-Шаріф.

Особливе значення при утриманні контролю над цією вельми специфічною східною країною надавалося гуманітарним акціям та зв’язкам з цивільною адміністрацією. Така діяльність переслідувала за мету забезпечення лояльних відносин між вояками БНС та місцевою людністю, афганськими урядовими установами та неурядовими організаціями, в цілому підтримки офіційної сторони, мирне урегулювання конфліктів між іноземними військовими контингентами, місцевою владою та населенням. Основними заходами відповідних підрозділів ССО по «цивільній» лінії виступали:

– вивчення конфліктних ситуацій між військовою адміністрацією, урядовими структурами та населенням, претензій до них мирних мешканців;

– компенсування населенню шкоди, спричинену бойовими діями;

– будівництво та відновлення об’єктів соціальної інфраструктури, забезпечення заходів із гуманітарної допомоги;

– укладення домовленостей із старійшинами племен про взаємні зобов’язання (на практиці це нерідко вдавалися до прямого підкупу посадовців місцевої влади та племінних авторитетів).

 

Це Афганістан, хлоп’ята…

На думку спеціалістів, зміст американської пропаганди багато в чому не враховував національно-психологічні властивості населення. Як вважав колишній командир 4-ї групи ПсО ССО США, полковник Ч.Борчині, зміст адресованих бойовикам листівок носив виключно характер залякування, що розцінювалося войовничими пуштунами й белуджами як образа чоловічої гідності, стимулювало до продовження війни проти «невірних». Помилковим виявився розрахунок на засудження терактів і жорстокості. Пройшовши потужну ідейно-релігійну обробку у навчальних таборах, ісламський фанатик вже уявляв себе «живим мерцем», «жертвою у священній війні», вважав себе правомочним знищувати «ворогів віри», а випадкові (безневинні) жертви терактів, мовляв, гарантовано потраплять до раю.

Подальше зростання бойових дій в Афганістані змусило коаліцію (до 2010 р. чисельність її військ зросла до 120 тис. багнетів – як відомого «обмеженого контингенту» Радянської армії) вдатися до пошуку нових форм спеціальних дій.  Зокрема, ЦРУ розпочало масштабне нарощування свого апарату в Афганістані (станом на 2009 р. – 700 співробітників), додатково прибували групи оперативників та аналітиків, і  резидентура ЦРУ перевищила  чисельність  подібних структур під час війн у В’єтнамі та Іраку. До Кабулу направили спеціалістів радіоелектронної розвідки з Агенції національної безпеки та співробітники Розвідувального управління МО США. Генерал ССО С.Маккрістал (який керував спеціальними операціями і в Іраку) організував змішані підрозділи з оперативних працівників та бійців ССО, які повели розшук ватажків моджахедів, а також вивчення настроїв населення в провінціях, де діє ІРТ, а також займалися протидією корумпованим афганським чиновникам.

На завершення варто зазначити, що у кампанії 2001 р. США втратили вбитими 57 вояків (із 730, втрачених антиталібською коаліцією). До лютого ж 2019 р. безповоротні втрати тільки американських солдат  у складі коаліції перевищили 2400, понад 20 тис. отримали поранення. До цього слід додати майже 4000 вбитих «контакторів» американських приватних військових кампаній та до 1500 вояків інших армій НАТО,  і це без урахування значних втрат урядових військових формувань Кабула. Витрати на «боротьбу з тероризмом» сукупно перевищили $1 трлн. ще у 2017 р. Втрати бойовиків-ісламістів приблизно оцінювалися у 130-140 тис.

БНС контролюють дещо більше половини території країни. Бойові дії, терор «шахідів», «помилкові» удари авіації та БПЛА по весільних процесіях. Не варто дивуватися, що загинуло близько 40 тис. мирних афганців і до 25 тис. мешканців Пакистану, по території якого також постійно завдаються удари. На цьому фоні стало зрозуміло, що навіть високопрофесійні загони ІПСО не здатні переломити цивілізаційну специфіку, суспільні настрої у ментально своєрідній традиціоналістській, ісламській державі. Її населення нерідко, зазначають спостерігачі, щиро сумує за радянськими «шураві», які «чесно воювали», будували розвинуту інфраструктуру та систему соціального забезпечення.

Поки ж доля американського контингенту в Афганістані не вирішена, управлінські рішення коливаються від повного виводу до спроб надолужати чисельність скороченого контингенту. Одне зрозуміло – зовнішнє втручання під будь якими привабливим гаслами й «цінностями» (властивими, за великим рахунком, лише англо-саксо-протестантському ядру сукупного Заходу) в абсолютно несхожі в історико-культурному та етнорелігйному відношенні країни (регіони) не породжує ніяких «розвинутих демократій», проте залишає за собою попелища, колосальні  жертви серед «тубільців», розпад на конфесійні анклави, тероро-бандитизм та протестний «соціальний іслам», який з вини західного втручання об’єктивно перетворюється у фактор планетарного значення. І нові «валізи без ручки» для самого Заходу.

Будеш жити за Статутом…

На сьогодні у концептуальних документах ЗС США під психологічними операціями розуміється планомірна пропагандистська і психологічна діяльність, яка проводиться в мирний і воєнний час, розрахована на іноземні ворожі, дружні чи нейтральні аудиторії з метою впливу на їхнє ставлення і поводження в сприятливому напрямку для досягнення як політичних, так і військових цілей США.

За своїм призначенням і особливостями проведення у воєнний час, психологічні операції поділяються на операції з підтримки бойових дій військ, та операції, які проводяться для забезпечення заходів за планом воєнного командування на ТВД.  До них відносяться:

«закріплення» захоплених територій; придушення антиурядових (антиамериканських) виступів в союзних країнах;

дії сил спеціальних операцій на територіях суверенних держав з метою повалення небажаних для США урядів;

ідеологічна обробка військовополонених та інтернованих цивільних осіб.

Ведення психологічних операцій передбачено практично у всіх основних керівних документах армії США, зокрема – польовому статуті FM 100-5 «Ведення операцій». Сама ж  концепція, завдання, принципи планування, організації і ведення ПсО визначені статутом Сухопутних військ США FM 33-1 «Психологічні операції», який регулярно перевидається з урахуванням досвіду ведення останніх локальних конфліктів і розвитку оперативного мистецтва.

Доктрина ІпсО НАТО AJP-3.7 від 2002 р. передбачила «планові психологічні дії у мирний час, в період кризи та у військовий час, спрямовані на ворожі, дружні й нейтральні об’єкти впливу з метою забезпечення відношення та поведінки, що сприяє досягненню політичних і військових цілей». Апробація країнами НАТО цієї доктрини відбулася, зокрема, у ході операції «Юніфайд проектор» проти Лівії у 2011 р., коли одних листівок спецпропаганди було поширено до 14 млн.

За досвідом американських фахівців, психологічні операції є частиною широкого спектру політичних, військових, економічних та ідеологічних заходів, які використовуються урядом США для забезпечення національних цілей в непередбачених обставинах як у мирний час, так і в разі оголошення війни. Ці дії вважають не силою, а силовими мультиплікаторами, які застосовують ненасильницькі засоби у насильницьких умовах.  Переконуючи, а не фізично примушуючи, вони спираються на логіку, страх, бажання чи інші психічні фактори, що сприяють розвитку певних емоцій, настроїв або поведінки.

Кінцевою метою психологічних операцій США вважається «переконання» ворожих, нейтральних та дружніх народів, а також вжиття заходів, сприятливих для США та їхніх союзників. Психологічні операції передбачають діяльність регіональних експертів і лінгвістів, які розуміють політичні, культурні, етнічні та релігійні тонкощі в зоні дії і використовують переконання для впливу на сприйняття та заохочення бажаної поведінки.

Відбуваються організаційно-штатні перетворення частин інформаційно-психологічного компоненту ССО. Так, 21 червня 2010 р. було оголошено про перейменування Групи психологічних операцій у Групу операцій з військової інформаційної підтримки.  Цей підрозділ дислокується у Форт-Брегг, штат Північна Кароліна, і входить до складу 1-го командування спеціальних сил, що підпорядковане Командуванню спеціальних операцій армії США.

Відповідно  до Польового статуту ЗС США FM 3-05.30, ІпсО спрямовані на зміну поведінки «об’єктів впливу» на користь національних інтересів США, зниження морального потенціалу й психологічної стійкості противника. З  червня 2010 р. у термінології ЗС США поняття  «Psychological Operations (PSYOP, ПсО)» замінено визначенням Military Information Support Operations (MISO) – «операції з інформаційного забезпечення дій військ». Нині саме США виступають визнаним лідером у застосуванні цієї ефективної «нелетальної зброї», яку застосовують потужні, апробовані у багатьох збройних конфліктах другої пол. ХХ – початку ХХІ ст., відмінно підготовлені й оснащені підрозділи інформаційної боротьби, наявні у всіх елементах ССО армії США, і передовсім – у сухопутних військах. Офіційні документи МО США наголошували на тому, що підрозділи психологічної війни як складова ССО мали отримати упродовж 2007–2011 рр. додатково 3500 чоловік (збільшитися на 33%).

Кожен вид ЗС США має власні засоби і сили ІПсО, хоча основний їх потенціал зосереджений у Сухопутних військах (СВ, до 85%), тільки вони мають регулярні формування ПсО у мирний час. Саме командування ССО СВ нараховує до 40 тис. військовослужбовців і цивільних спеціалістів. Найбільші підрозділи ІПсО зосереджені у ССО Сухопутних військ (СВ), тобто  у 1-у Командуванні спеціальними силами  (1-е КСС), яке засноване 30 вересня 2014 р. (штаб-квартира розташована в штаті Нью-Джерсі). 1-е КСС організаційно включає, зокрема, 4-у та 8-у групи  військової інформаційної підтримки  ССО та 95-ту бригаду цивільних справ.

4-а Група військово-інформаційної підтримки (колишня 4-а група психологічних операцій, що існувала з 7 листопада 1967 р.) є одним із оперативних підрозділів військової інформаційної підтримки армії Сполучених Штатів – разом з 8-ю групою військово-інформаційної підтримки, яка була створена 26 серпня 2011 р. в Форт-Брегг. 8-а група складається із 1, 2, 5 та 9-го батальйонів військової інформаційної підтримки.

Згадана 4-та група вважається провідним  формуванням інформаційного забезпечення спецоперацій СВ армії США. Включає штаб, штабну роту, шість  батальйонів  ПсО різного призначення, нараховує загалом близько 1200 осіб (у т.ч. понад 130 офіцерів та до 60 цивільних спеціалістів).

При цьому її 1, 5, 6 та 8-й батальйони мають регіональну спеціалізацію дій, включають (стандартно) штаб, роту штабну і забезпечення, інформаційну роту, роту підготовки теле-радіопрограм, підрозділ з інформаційно-аналітичної роботи. 3-й батальйон ПсО займається підготовкою й поширенням інформаційної продукції, для чого має роти: штабну і забезпечення; підготовки друкованої продукції; підготовки теле-радіопродукції; поширення інформації. 9-й батальйон має звукотрансляційні установки (штабна і три функціональні роти)

Спеціалісти 95-ї бригади цивільної адміністрації (повітрянодесантної) визначають і забезпечують важливі потреби цивільного населення у війні або в аварійних ситуаціях, проводять евакуацію некомбатантів, підтримують операції проти наркобізнесу, підтримують зв’язки з установами цивільної допомоги та іншими неурядовими організаціями.

Підрозділи бригади прагнуть звести до мінімуму шкоду, яка завдається місцевому населенню в результаті бойових дій, а також надають допомогу уряду і місцевій владі країни перебування з питань забезпечення внутрішньої стабільності (створення тимчасової цивільної адміністрації на окупованій території). Чисельність частини, за деякими джерелами, становить від 900 до 1300 військовослужбовців і цивільних фахівців. Організаційно бригада  складається зі штабу і штабної роти та чотирьох батальйонів зі зв’язків із цивільною адміністрацією. У кожному батальйоні – близько 200 чоловік. Слід зазначити, що до 97% особового складу бригади цивільної адміністрації комплектується з резервістів, які мають фахову підготовку в галузях громадської безпеки (поліція), сільського господарства, економіки, фінансів та управління. Як визначають військові спеціалісти, діяльність підрозділів цивільних справ бригади сприяла більш ефективному застосуванню звичайних ЗС із метою врегулювання конфліктів.

Для забезпечення ІПсО та контактів з місцевим населенням відповідні підрозділи створені для надання їх лінійним частинам Сухопутних військ на ТВД. Вони об’єднані у Командування по зв’язках із цивільною адміністрацією та психологічним операціям. Воно складається зі штабу, 2 та 7-ї Груп ПсО, чотирьох штабів командувань,  семі штабів бригад та 28 батальйонів зв’язків із цивільною адміністрацією. Чисельність командування – понад 9000 осіб.

Підготовка спеціалістів для частин ІПсО ССО СВ здійснюється в Центрі і школі спеціальних способів ведення війни ім. Дж.Кеннеді. При цьому на абітурієнтів поширюється чимало загальних вимог до вояків ССО. Зокрема, у ході 3-тижневих вступних іспитів вони повинні витримати психологічні перевірки та здати фізичні нормативи для військовослужбовців 17-21 років – незалежно від реального віку кандидатів. Надалі вони опановують численними предметами своєї спеціалізації, наголос робиться на вивченні іноземних мов та країнознавству – залежно від регіональної спеціалізації. Заохочується заочне підвищення кваліфікації через навчання у цивільних вищих навчальних закладах, отримання наукових ступенів з політичних наук, соціології, психології, міжнародних відносин, піар-технологій та реклами тощо.

 

На манівцях «нового світового порядку»

Безперечно, що ССО в тому вигляді, в якому вони  створені в США є унікальним явищем військової організації держави.  Їх підрозділи  «інформаційної підтримки», по суті, перетворилися у важливий компонент загальнодержавної  інтегрованої системи інформаційного впливу та інформаційно-психологічного протиборства США. 10 травня 2016 р. у палату представників Конгресу США внесли проект «Закону про протидію інформаційній війні» (Countering Information Warfare Act of 2016, H.R. 5181). Вузловим положенням цього акту стала пропозиція щодо створення у структурі Держдепартаменту Центру аналізу інформації та протидії, який би співпрацював із відповідними органами МО США, директором Національної розвідки, ЗМІ та неурядовими грантовими організаціями.

У грудні 2017 р. президент США Д.Трамп оприлюднив новий доктринальний документ щодо інформаційного протиборства, спрямований проти «ідеологічних загроз із сторони радикальних ісламських угруповань та недружніх держав.

В останні роки роль ССО США (які всю планету поділили на зони  відповідальності певних територіальних командувань) неухильно зростала. Ті ж «зелені берети» та «морські котики», як виявилося, в різних іпостасях у 2017 р. були присутні в 149 країнах світу. Про левову частку випадків бойового застосування «елітних військ» громадськість і не здогадується. Так, за свідченням відставного генерала армії США Дона Болдука (у 2013–2015 рр. служив у Командуванні США по Африці, а у 2017  р. керував ССО США на цьому ж континенті), у період його служби в Африці провели 36 спецоперацій у 13 країнах.

Найбільш масштабна з них, «Спостережливий компас», обійшлася федеральному бюджету в $780 млн. Однак акція з метою ліквідації лідера теократичної  «Господньої армії опору» в Уганді, такого собі  Джозефа Коні, провалилася, довелося негайно евакуюватися. Для таких «місій» Пентагон нарощує кількість секретних «програми спеціального доступу» («чорні програми»),  на які  тільки у 2010 фінансовому році припала значна частина асигнувань, що виділяються МО США ($ 36 млрд., 17% всього воєнного бюджету МО). Такі кошти витрачаються без повідомлення обох палат Конгресу.

Назагал ми і не уявляємо собі справжньої ситуації в Африці, в центрі якої дев’ять країн ведуть «Велику Африканську війну», в якій наклало головами не менш 5 млн. жителів. Для ССО США і цей конфлікт став полігоном – за словами Д.Болдока, в зону конфлікту регулярно направляють у бойові експедиції, для набуття досвіду, команди по 80-120 бійців ССО.  Щоправда, запевняє згаданий генерал, ССО застосовують виключно для підтримки «чесних і демократичних рухів».

Між тим, американські ССО з 32 тис. багнетів у 2001 р. нині зросли до 70000, перевищуючи Бундесвер. Бюджет елітних сил на 2019 р. визначений у  $ 13,6 млрд., але на 2020 р. планується запросити $ 165 млрд.! Мабуть вони щось знають?

 

 

Література

  1. United States special operations command. – USSOCOM/SOCS-HO 7701 Tampa Point Boulevard MacDill AFB, 2007. – 142 р.
  2. Ахмадуллин В. Информационное подавление полковника Каддафи и его армии // Независимое военное обозрение – 2011. – 2 сентября.
  3. Бальшаков А. Силы специальных операций сухопутных войск США // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 12. – С.29– 39.
  4. Бурутин А. Войны будущего станут информационными // Независимое военное обозрение. – 2008. – № 5.
  5. Вєдєнєєв Д.В. Організаційно-управлінський механізм підрозділів інформаційно-психологічних операцій армії США // Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави: Зб. матеріалів науково-практичної конференції. Київ, 19 березня 2015 р. – К.: НА СБУ, 2015. – С. 201–205.
  6. Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С., Семука А.І. Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність. Монографія. – К.: К.І.С., 2010. – 400 с.
  7. Вилко В.М. Інформаційно-психологічне забезпечення збройних сил США в локальних війнах і збройних конфліктах 1950–2000 рр. (історичний аспект) /Автореф. дис. канд. істор. наук. 02.22 – військова історія. – К.: Національна академія оборони України, 2005. – 20 с.
  8. Вилко В.М. Інформаційно-психологічне забезпечення діяльності збройних сил США в локальних війнах і збройних конфліктах (1975 – 2003 рр.) // Труди академії. – К.: НАОУ. – 2004. – №52. – С. 358–368.
  9. Вилко В.М. Розвиток теорії і практики інформаційно-психологічного забезпечення застосування збройних сил США // Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Система морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних Сил України: тенденції розвитку». – К.: НАОУ, 2003. – Ч. ІІ. – С. 70–80.
  10. Галака О., Ільяшов О., Павлюк Ю. Основі тенденції розвитку та ймовірні форми воєн та збройних конфліктів майбутнього // Наука і оборона. – 2007. – № 4. – С. 10–15.
  11. Гриняев С. Концепция ведения информационной войны в некоторых странах мира // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – № 2. – С. 11–15.
  12. Жарков Я.М. Аналіз використання нових інформаційних технологій у спеціальних операціях збройних сил США // Труди академії. – К.: НАОУ. – 2002.
    – № 40. – С. 275 –280.
  13. Жарков Я.М. Інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника (1939 – 2000 рр.) /Автореф. дис. канд. істор. наук. 02.22 – військова історія. – К.: Національна академія оборони України, 2010. – 20 с.
  14. Иванов В. Черная касса руководителей Пентагона // Независимое военное обозрение. – 2009. – 2 октября.
  15. Иванов В. На пропагандистском фронте // Независимое военное обозрение . – 2016. – 20 мая.
  16. Кацалапа В.О. Аналіз світового досвіду залучення військ (сил) до ведення інформаційних операцій // Труди університету: збірник наукових праць Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. – 2015. – № 1. – С.15–18..
  17. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). – Минск: Харвест, 1999. – 448 с.
  18. Мухин В. Ставка на информационный спецназ // Независимое военное обозрение. – – 15 апреля.
  19. Нальдеев А. Печатная пропаганда в деятельности органов психологических операций ВС США в Афганистане и Ираке // Зарубежное военное обозрение. – 2008. – № 8. – С.23–25.
  20. Павловська С. Інформаційно-психологічний вплив як фактор досягнення мети в ході воєнних дій // Воєнна історія. – 2008. – № 5. – С. 126–136.
  21. Павловська С.В. Розвиток форм і методів діяльності мас-медіа у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття /Автореф. дис. канд. істор. наук. 02.22 – військова історія. – К.: Національна академія оборони України, 2010. – 21 с.
  22. Руснак І.С., Телелим В.М. Розвиток форм і способів ведення інформаційної боротьби на сучасному етапі // Наука і оборона. – 2000. – № 2. – С. 18–23.
  23. Силы специальных операций армий капиталистических государств. – М., 1990. – 432 с.
  24. Симаков А. Командование сил специальных операций сухопутных войск США // Зарубежное военное обозрение. – 2017. – № 7 – С. 43–50.
  25. Ситников А. Америка создает Вермахт 21 века, забыв, что Германия проиграла войну // https://svpressa.ru/war21/article/231033/
  26. Слюсаренко А.В. Становлення, організація та функції підрозділів інформаційно-психологічних операцій Сил спецоперацій Сухопутних військ США (середина ХХ – початок ХХІ ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – 2017. – Вип.1 – Ч.2.– С. 65–72.
  27. Странніков А.М. Інформаційна боротьба у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття. – К.: Альтерпрес, 2006. – 192 с.
  28. Стрижевський В.В. Розвиток сил специальних операцій сухопутних військ США // Труди академії. – К.: НАОУ. – 2002. – № 41. – С. 28 –35.
  29. Сурков Н. «Талибан» обвинил Обаму во лжи. ЦРУ перебрасывает подкрепления в Афганистан // Независимая газета. – 2009. – 21 сентября.
  30. Тёрс Н. США ведут войну в 149 странах, окружив Россию. Трамп побил рекорд по спецоперациям и останавливаться не намерен // https://svpressa.ru/war21/article/189408/
  31. Ткачук П.П., Гула Р.В., Сивак І.О. Інформаційна війна і національна безпека. – Львів: НА СВУ, 2015. – 265 с.
  32. Тюрин Д., Сафонов В. Психологические операции ВС США в Афганистане // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – № 3. – С.11–17.

 

 

Дмитро Вєдєнєєв,

доктор історичних наук, полковник запасу

Андрій Слюсаренко,

кандидат історичних наук, полковник